Студентство як особлива група навчання

Студенство як особлива група навчання

Людина в своєму розвитку проходити кілька вікових етапів. Кожен із них характеризується певними психічними функціями та ступінню розвитку особистих якостей. Поступове формування інтелектуальної, логічної пам’яті, уваги перетворює всю поведінку людини.

Саме особливостями психічного розвитку людського організму зумовлена необхідність використання різних методів викладання для різних вікових груп.

Студентський вік, як й будь-яка інша стадія життєвого циклу людини, має свою неповторну спеціфіку.

Так, якщо розглядати студента як людину певного віку, то тут для нього будуть характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані й словесні сигнали, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних та інших навичок. По відношенню із іншими віковими періодами в юнацькому віці спостерігається найбільша швидкість оперативної пам’яті й переключення уваги, рішення вербально-логічних завдань й т.д. Таким чином, студентський вік характерізується досягненням найвищих, «вершинних» результатів, котрі базуються на всіх попередніх процесів біологічного, психологічного, соціального розвитку.

Якщо ж вивчати студента як особистість, то вік 18−20 років — це період найбільшого розвитку моральних й естетичних почуттів, становлення й стабілізації характеру й, що особливо важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянских, професійнотрудових та ін. З цим періодом зв’язано вушко «економічної активності», под якою демографи розуміють включення людини в самостійну виробничу діяльність, вухо трудової біографії та створення своєї сім'ї. Перетворення мотивації, усієї системи цінносних орієнтацій, із одного боці, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв’язку із професіоналізацією — із іншого, виділяють цей вік в якості центрального періоду становлення характеру й інтелекту. Це годину спортивних рекордів, вухо художніх, технічних й наукових досягнень.

Отже, студенти уже здійснили свій професійний вибір, й тепер основною проблемою їм на початку навчання в ВУЗі є пристосування до нових умів (адже методика викладання предметів в ВУЗах значно відрізняється від шкільної). Окрім цого, змінюються методи навчання: в ВУЗі досить значна увага надається самостійній роботі студентів із літературними джерелами, що спрямоване на необхідність вміння студентом виділити із усього метеріалу головні ідеї й скласти свою власну думку із даної проблематики. Тобто завданням педагогів при викладанні економічних дисциплін студентам формування у яких проблемного економічного мислення.

Студенський вік характерізується тім, що в цей період досягаються багато оптимумів розвитку інтелектуальних й фізичних сил. Алі нерідко одночасно проявляються «ножиці» між цими можливостями й їхні дійсною реалізацієй. Безперервно зростаючи творчі можливості, розвиток інтелектуальних й фізичних сил, котрі супроводжуються й розквітом зовнішньої привабливості, приховують в собі й ілюзії, що це збільшення сил якщо продовжуватися «вічно», що все життя попереду, що все, що задумано можна із легкістю досягнути.

Час навчання у вузі співпадає із іншим періодом юності чи першім періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистих рис. Характерною рисою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно закріплюються тих якості, які над повній мірі в старших класах — цілеспрямованість, рішучисть, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (позначка та образ життя, забов’язання, любов, вірність й т.д.).

разом із тім спеціалісти в області вікової психології й фізіології відмічають, що здібність людини до свідомої поведінки в 17 — 19 років розвинута ще над повній мірі. Нерідко зустрічається немотивований ризик, невміння передбачати наслідки своїх дій. Так, В. Т. Лисовський відзначає, 19−20 років — це вік безкорисних жертв та повної самовідданості.

Юність — час самоаналізу й самооцінок. Самооцінка здійснюється шляхом порівняння ідеального «я» із реальним. Алі ідеальне «я» ще не виверено й може бути випадковим, а реальне «я» ще всебічно не оцінено самою особистістю. Це об'єктивне протиріччя в розвитку особистості молодої людини може визвати у нього внутрішню невпевненість у собі й супроводжується інколи зовнішнею агресивністю, розв’язаністю.

Факт вступу у ВУЗ зміцнює віру молодої людини в свої сили й здібності, породжує надію на цікаве життя. разом із тім на 2-го й 3-го курсах нерідко встає запитання про правильність вибору вузу, спеціальності, професії. До закінчення 3-го курсу повністю вирішується запитання про професіональне самовизначення. Однак буває, що за годину приймаються рішення не працювати по спеціальності. Нерідко професійний вибір людини визначають випадкові фактори. Тому профорієнтаційна робота із молодими людьми, котрі вступають у вищу школу, надзвичайно важлива.

Вища освіта здійснює величезний вплив на психіку людини. За період навчання у вузі, при наявності сприятливих умів у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Для успішного навчання у вищому навчальному закладі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, а саме сприйняття, уявлення, ерудованості, широким колом пізнавльних інтересів. При деякому зниженні цого рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації чи працездатності, охайності, старанності в навчальній діяльності. Алі є межа цого зниження, при якому компенсацйні механізми не допомагають. У разних заставах ці рівні дещо розрізняються.

Для успішного оволодіння гуманітарними професіями у вузі людина винна матір яскраво виражений вербальний тип інтелекту. Гуманітарії повинні характеризуватися широтою пізнавальних інтересів, ерудованістю, матір багатий мовний запас, вміти правильно його використовувати, матір в цілому високорозвинуте абстрактне мислення.

Молоді люди, котрі претендують на вступ на природничі факультети, повинні володіти в першу чергу високо розвинутим логічним й абстрактним мисленням, швидко й активно зосереджуватися на даному об'єкті, повністю відмежуючись від всього іншого. Останнє можливо лише при наявності високого ступеня концентрації уваги. Якості розуму, необхідні для оволодіння природничими професіями, повинні бути добро сформовані уже до години вступу у ВУЗ. Студенти природничих спеціальностей відрізняються підвищенною серйозністю та незалежністю суджень.

Ведучі компоненти в структурі розумових здібностей майбутніх інженерів — високий рівень розвитку просторових уявлень та швидкість кмітливості.

На мой погляд економічні спеціальності стають на перехресті двох існуючих типів вищих навчальних закладів, а саме гуманітаних та технічних. Тобто студенти економічних вузів повинні матір як риси вербального типу інтелекту, так невербального чи дійово-практичного.

Необхідною умовою навчання студента будь-якого заставі є засвоєння для нього особливостей навчання, котрі ліквідують відчуття внутрішнього дискомфорту. Протягом початкових курсів створюється студентський колектив, формуються навички та вміння раціональної організації розумової діяльності, усвідомлюється нахили до вибраної професії, випрацьовується оптимальний режим роботи, відпочинку та побуту, встановлюється система роботи по самовдосконаленню та самовихованню професійно значних якостей особистості.

Виходячи з всього вище наведеного маємо таку характеристику студенства:

Пізня юність (18 — 25 років).

•Зрілість в розумовому й моральному відношенні.

•Впевненість, стійкий світогляд.

•Почуття нового.

•Рішучисть.

•Здатність до захоплення.

•Оптимізм.

•Самостійність.

•Прямолінійність.

•Критичність й самокритичність. Самооцінка протирічна, що викликає внутрішню невпевненість, котра супроводжується різкістю та розв’язністю.

•Скептичне, критичне, іронічне ставлення до викладачів й режиму учбового закладу.

•Зберігаються максималізм й критичність, негативне ставлення до думи старших.

•Несприйняття ханжества, грубості, намагання впливати окриком.

•Вершина інтелектуальних й пізнавальних можливостей.

•Приняття відповідальних рішень: вибір й оволодіння професією, вибір стилю й свого місця у житті.

•Вибір супутника життя, створення своєї власної сім'ї, активність у сексуальній сфері.

У цілому розвиток особистості студента як майбутнього спеціаліста із вищою освітою відбувається в ряді напрямків:

•закріплюється ідейна переконаність, професійна спрямованість, розвиваються необхідні здібності;

•удосконалюються психічні процеси, стани, досвід;

•підвищується почуття обов’язку, відповідальнітсть за успіх в професійній діяльності, более чітко виступає індивідуальність студента;

•зростають критерій особистості в галузі своєї майбутньої професії;

•на основі інтенсивного передавання соціального та професійного досвіду та формування необходимых якостей зростають загальна зрілість та стійкість особистості студента;

•зростає питома ваги самовиховання студента в формуванні якостей, досіду, необходимых йому як майбутньому спеціалісту;

•закріплюються професійна смостійність та готовність до майбутньої практичної діяльності.