Всесвітній поштовий союз

ВСЕСВІТНІЙ ПОШТОВИЙ СОЮЗ

Штаб-квартира: Берн, Швейцарія.

Всесвітній Поштовий Союз (ВПС) є спеціалізованою установою ООН. Метою його діяльності є організація та поліпшення поштової служби в усьому світі та забезпечення міжнародного співробітництва в цій сфері. Головними принципами діяльності Союзу є наступні:

1. Формування єдиної поштової території.

2. Уніфікація поштовах тарифів та одиниць ваги.

3. Гарантія свободи транзиту.

4. Врегулювання спорів шляхом арбітражу.

5. Встановлення центральної установи, Міжнародного Бюро, утримання якої фінансується всіма країнами-членами.

6. Періодичні збори Конгресу.

7. Сприяння розвитку міжнародних поштових послуг та поштова технічна допомога країнам-членам ВПС.

ВПС об'єднує країни-члени в єдину поштову територію із фіксованими міжнародними поштовими тарифами. Кожен його член погоджується передавати пошту інших країн найкращими із доступних засобів. Україна є членом Всесвітнього Поштового Союзу.

Історія заснування.

Перша спроба встановити деякі загальні принципи, котрі б регулювали міжнародну поштову службу, відбулась на міжнародній конференції в Парижі в 1863 р. До цого години міжнародний поштовий обмін регулювався безліччю двосторонніх договорів. Через 11 років, 9 жовтня 1874 р., на першому Міжнародному Поштовому Конгресі представники 22 країн підписали Бернську угоду, створивши Загальний Поштовий Союз (General Postal Union). Тепер 9 жовтня весь світло святкує Міжнародний Поштовий День. Членство в Союзі зростало то в 1878 назву «Загальний Поштовий Союз» було б змінено на «Всесвітній Поштовий Союз (Universal Postal Union)». Бернській угоді 1874 р. вдалося об'єднати плутанину поштових служб та договорів в єдину поштову територію для взаємного обміну поштою. Вона також встановила Єдиний поштовий тариф замість 1200 різних тарифів, що існували між 22 країнами, котрі зустрілись у Берні. Бар'єри та кордони, що заважали до цого години вільному міжнародному обміну поштою та його зростанню, було б нарешті скасовано.

Організація Союзу.

Головні документи.

Головним документом Всесвітнього Поштового Союзу є його Конституція, Яка містить мітку діяльності та загальні положення. Вона є дипломатичним документом, який має бути ратифікований компетентними органами кожної країни-члена ВПС. Доповнення до Конституції можуть вноситись лише Конгресом, й також підлягають ратифікації.

Загальні правила, що регулюють міжнародні поштові послуги, а також положення, що стосуються відправки листів, втілені у Всесвітній Поштовій Конвенції. Цей документ, то й Конституція, має обов’язкову юридичну силу для всіх країн-членів ВПС.

З метою чіткого, простого та гнучкого регулювання діяльності у сфері міжнародних поштових послуг, на Сеульському Конгресі у 1994 році було б внесено доповнення до двох головних документів. Тепер дозволяється вносити зміни до положень щодо міжнародних поштових послуг, не звертаючись до Конгресу.

Окремі догоди, котрі є обов’язковими лише для країн, що їхні уклали чи приєднались, регулюють операції із поштовими посилками та поштовими фінансовими службами.

Членство у ВПС.

Кожна країна-член Організації Об'єднаних Націй може приєднатись до Всесвітнього Поштового Союзу. Незалежні держави, котрі не є членами ООН, також можуть вступити до ВПС, якщо на це дасть згоду щонайменше дві третини країн-членів ВПС. На кінець 1996 року ВПС налічував 189 країн-членів.

Органи ВПС.

Всесвітній Поштовий Конгрес (Universal Postal Congress), куди делегуються представники всіх країн-членів, є головним органом Союзу. як правило, він збирається кожні п’ять років.

Хоча головною функцією Конгресу є законодавча, останнім годиною в ньому намітилась тенденція передавати регулятивні повноваження двом Радам ВПС, зосереджуючись практично на загальних політичних питаннях. На останніх конгресах велика увага надавалась Загальним Дебатам, де обговорюються та вирішуються ключові запитання, що постануть перед ВПС на наступні п’ять років.

Внаслідок Загальних Дебатів на Сеульському Конгресі у 1994 р. ВПС прийняв план змін у поштовій сфері под назвою Сеульська Поштова Стратегія. Вона має чотири ключові напрямки:

• ефективного реагування на зміну ринкового середовища та потреби клієнтів;

• контроль та покращання якості поштових товарів та послуг;

• отримання більшої незалежності у керівництві та сприяння поштовому розвитку;

• підвищення відповідальності поштового персоналу на всіх рівнях.

Рівень втілення в життя Сеульської Стратегії якщо визначальним чинником того, якої частку на ринку комунікацій якщо матір поштова служба на початку наступного століття.

До інших функцій Конгресу належить вибір Генерального Директори та його покровителя, то й членів Виконавчої Заради та Заради Поштових Операцій; Конгрес також встановлює бюджет на наступні п’ять років.

Виконавча рада (Executive Council) складається із Голови та представників 40 країн-членів та збирається шкірного року у штаб-квартирі ВПС в Берні. Вона забезпечує непреривність роботи ВПС між Конгресами, здійснює нагляд над діяльністю ВПС та вивчає регулятивні, законні, адміністративні, та законодавчі запитання роботи Союзу. Виконавча Рада також має право здійснювати дії в межах своєї компетенції, котрі, на її думку, необхідні для вирішення тимчасових справ. Рада затверджує бюджет та рахунки ВПС, а також щорічно доповнює Програму діяльності Союзу. Вона також відповідальна за сприяння та координацію технічної допомоги між країнами-членами.

Обов’язки голови Виконавчої Заради автоматично надаються стране, де проходив останній Конгрес.

Рада Поштових Операцій (Postal Operations Council) є технічним та оперативним органом ВПС та складається із представників 40 обраних країн-членів. Вона має справу із практичними, економічними та комерційними аспектами діяльності міжнародної поштової служби. Метою програми діяльності Заради є перш на допомога поштовим установам модернізувати, поліпшувати та уніфікувати їхні поштові продукти. Голова Заради Поштових Операцій обирається її членами.

Міжнародне Бюро (International Bureau), встановлене Бернською угодою 1874 року, знаходиться у Берні та займається загальною підтримкою органів ВПС. Воно виступає, як пов’язуючий, інформаційний та консультативний орган ВПС, а також забезпечує технічну співпрацю між країнами-членами.

Міжнародне Бюро відповідає за забезпечення представництва ВПС у його зовнішніх стосунках, головним чином із міжнародними організаціями. Воно не втручається у конфлікти між поштовими адміністраціями та їхнього клієнтами.

Мова.

У тому годину, як офіційною мовою ВПС залишається французька, Сеульський Конгрес проголосив другою робочою мовою Міжнародного Бюро англійську. Під годину конгресів та засідань органів ВПС забезпечується одночасний переклад на ще декілька мов, крім французької. Документи та публікіції ВПС перекладаються на арабську, китайську, англійську, німецьку, португальську, іспанську та російську мови. Оплату послуг по перекладу здійснює країна, що замовила переклад.

Обмежені союзи.

Країни-члени ВПС маєть право утворювати обмежені союзи із метою подальшого розвитку кооперації між поштовими адміністраціями та із метою покращання поштових послуг. З цією ж метою смердоті мають право укладати між собою спеціальні догоди. Одначе їхні положення не можуть бути менш сприятливими для суспільства, ніж положення, котрі забезпечуються головними документами ВПС. Зараз існує 14 обмежених союзів, сфера діяльності які розповсюджується майже на усі реґіони світу.

Основні програми ВПС.

ВПС, як спеціалізована установа ООН.

1 июля 1948 року ВПС ставши спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй. З того години його співпраця із іншими міжнародними організаціями зросла та поширилась. ВПС підтримує тісні зв’язки із такими програмами ООН, як Програму Розвитку ООН (United Nations Development Programme), Міжнародна Програму ООН по Контролю за Наркотиками (UN Drug Control Programme), Програму ООН по Охороні Навколишнього Середовища (UN Environment Programme), а також із такими спеціалізованими установами, як Міжнародний Союз Телезв’язку (International Telecommunication Union), Міжнародною Організацією Цивільної Авіації (International Civil Aviation Organization), Міжнародною Організацією Охорони Здоров’я (World Health Organization), ЮНЕСКО та Міжнародною Організацією Торгівлі (World Trade Organization). ВПС також має контакти із такими неурядовими міжнародними організаціями, як Міжнародна Організація Повітряного Транспорту (International Air Transport Association), Міжнародна Організація по Стандартизації (International Organization For Standartization), Світова Митна Організація (World Customs Organization) та Інтерпол.

Прикладом співпрацю ВПС із міжнародними фінансовими організаціями є його співпраця із Міжнародним Банком із метою дослідження процесу реформ у поштовому секторі.

Незважаючи на технічну природу своєї діяльності та невеликий бюджет, ВПС бере активну доля в програмах, що виникають после глобальних конференцій, організованих под егідою ООН, таких, наприклад, як Конференція по Захисту Навколишнього Середовища та Розвитку (Conference on Environment and Development), Світовий Самміт по Соціальному Розвитку (World Summit for Social Development) та Четверта Конференція по Проблемах Жінок (Fourth Conference on Women).

Співробітництво зазаради покращання поштових послуг.

Принцип технічного співробітництва було б додано до Конституції ВПС на Віденському Конгресі у 1964 р. Це було б викликано необхідністю надавати допомогу багатьом нещодавно утворившимся країнам, котрі на початку 60-х приєдналися до ВПС. Кошти на таку допомогу головним чином йшли від Програми Розвитку ООН та інших організацій по підтримці розвитку.

Тепер, одначе, головна частина коштів на діяльність у галузі технічного співробітництва йде від внесків, котрі країни-члени роблять до бюджету чи до спеціального благодійного фонду. Одною із головних цілей Групи по Розвитку Поштової Діяльності (Postal Development Action Group), спеціальної робочої групи, Яка був створена в межах ВПС, є підвищення зовнішніх фінансових надходжень, спрямованих на реформи та модернізацію у сфері поштових послуг.

ВПС також проводити невеликі проекти, котрі включають навчальні цикли, стипендії на навчання майбутніх членів поштового персоналу та послуги консультантів, котрі проводять дослідження у сфері поштових послуг.

Якість обслуговування.

Поштова служба має усі підстави пишатися якістю своїх послуг, котрі надаються за розумними цінами. Одначе, разом з швидким рістом конкуренції, альтернативних форм комунікації та более високими вимогами клієнтів, вона має постійно вносити подальші зміни у якість поштових послуг. як зазначено на Сеульскому Конгресі у 1994 році, дії ВПС по поліпшенню якості служби включають:

• поновлення та здійснення якісного обслуговування, яку має бути заснованим на потребах та вимогах клієнтів;

• постійна контроль над якістю міжнародного транспортування пошти та ефективністю світової поштової мережі;

• організація та розвиток практичних програм, спрямованих на поліпшення якості обслуговування;

• встановлення відділення довідки та допомоги в Міжнародному Бюро.

Технології.

Поштова служба постійно використовувала результати наукового прогресу в технології транспортування, щоб якнайскоріше доставити пошту до своїх клієнтів. У багатьох країнах автоматизовані технології використовуються крізь усе ланцюг обробки пошти для підвищення ефективності та зниження собівартості.

Щоб поширити поширення розвинутих інформаційних технологій на країни, що розвиваються, ВПС розробив проект Глобального Електронного Обміну Даних (EDI project). З розвитком комп’ютерних технологій, котрі значно полегшують процес обробки пошти та дозволяють обмінюватись електронною інформацієй, поштові служби мають можливість відслідковувати відправку та доставку пошти та надавати цю інформацію клієнтам. Поштові служби також продовжують включати нові технології у коло послуг, котрі смердоті пропонують клієнтам. Наприклад, комбіновані поштові вироби, що про «єднують електронну передачу повідомлення із доставкою твердої копії, уже використовуються более прогресивними поштовими службами.

Філателія.

Сьогодні в світі існує несчисленна кількість людей, котрі збирають поштові марки. Політика щодо випуску, продаж та використанню поштових марок є важливим питанням для будь-якої країни. Час свід години ВПС дає рекомендації щодо тематики поштових марок, котра винна зробити позитивний внесок у розвиток дружніх міжнародних стосунків. Таким чином у 1989 році Конгрес, що відбувся у Вашингтоні, випустив «Філателістський кодекс етики для держав-членів ВПС».

ВПС також застосував низку заходів для сприяння філателії та встановив Комітет по зв’язках із основними філателістськими організаціями.

Безпека.

як Вашингтонський (1989), то й Сеульський (1994) Конгреси визнали важливість безпеки, як визначального чинника успіху поштової справ сьогодні. Дійсно, поштова безпека займає пріоритетне місце серед діяльності Союзу, щоб допомогти поштовим установам поліпшити їхнього імідж, якість обслуговування та захистити їхнього прибутки. Враховуючи це, спеціальна установа — Група по Забезпеченню Поштової Безпеки (Postal Security Action Group) — розробила ефективну програму дій до кінця цого століття. Поштові установи мають виконати свої зобов’язання перед клієнтами щодо цілісності пошти та забезпечення безпеки всіх, хто має до неї ставлення, включаючи тихий, хто відправляє пошту, хто її перевозити та зберігає.

Приділення понад уваги клієнтові та розвиток ринку.

Великий наголос робиться тепер на співпрацю із організаціями, котрі представляють великий відсоток користувачів міжнародних поштових послуг. Працюючи у цьому напрямі, контактні комітети були встановлені із представниками друкарської індустрії та деякими філателістськими організаціями.

ВПС також прийняв унікальний проект, націлений на розвиток та зростання продаж товарів за допомогою пошти в усьому світі. Це перший проект ВПС, який фінансується як поштовими адміністраціями, то й їхнього партнерами у приватного секторі.

Всесвітній Поштовий Союз є сучасною установою із давньою історією та багатими традиціями. Поштові клієнти в усьому світі можуть розраховувати попри всі более зручні та надійні поштові послуги, котрі залишаться найбільш доступним та легким міжнародним засобом зв’язку.