Особиста гігієна

Особиста гігієна

ГІГІЄНА ТІЛА ТА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ.

Основою здорового способу життя, ефективної первинної й вторинної профілактики різних захворювань є особіста гігієна — комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоровий «я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті і діяльності людини.

У сферу особистої гігієни входять: гігієна тіла й ротової порожнини, гігієна фізичного виховання та загартовування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку й сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової роботи, психогігієна тощо.

Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою й волоссям є найдавнішими елементами особистої гігієни. Систематичне вмивання забезпечує чистоту й нормальне функціонування шкіри, що дуже важливо у зв «язку із її фізіологічною роллю.

Через шкіру виділяється значна кількість летких речовин, зокрема таких, як пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічні та неорганічні солі, ферменти. Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій й грибів, особливо у ділянці промежини та відхідника.

Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості — кількість мікробних тіл у суспензії мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру протягом 2 рік, знижується більше, ніж. на 90%. Бактерицидність добро вимитої шкіри в 15— 20 разів вищий, ніж брудної. Тому необхідно обмивати все тіло теплою водою (бажано под душем) одного разу на тиждень. Крім обов «язкових умивань уранці й перед сном, щодня увечері слід мити ноги. Необхідно також, особливо жінкам, обмивати зовнішні статеві органи, що також є елементом щоденної особистої гігієни. Волосся рекомендується мити 1 разів замірялися вбити тиждень, якщо шкіра суха, й 1 разів замірялися вбити 3—4 дні, якщо шкіра жирна.

Під годину прийняття процедур забороняється палити, гучно розмовляти. Перед парильнею слід прийняти теплий душ, у сауні необхідно запобігати перегріванню голови.

Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожниною — двічі на день (вранці й перед сном) чистити зуби. Чищення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, сповільнення процесів утворення зубного каменю, який є одним з головних чинників розвитку карієсу й пародонтозу, знищення неприємного запаху із рота, зменшення кількості мікроорганізмів у ротовій порожнині, до того числі й умовно-патогенних, для розвитку які у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури й вологості умови.

Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки та пащі. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби й масажувати зрозуміла достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно із пастами є абразивний вплив на емаль зубів: Перевагою паст, у склад які входити значно менше крейди, ніж у склад зубних порошків, є й можливість створення різноманітних Композицій щодо складу, зручність та гігієнічність користування. Асортимент зубних паст включає гігієнічні та лікувально-профілактичні пащі. У рецептуру лікувально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, із метою створення протизапального, фторзамісного позитивного впливу на зуби й зрозуміла вводяться різні біологічно активні речовини: вітаміни, рослинні екстракти, мінеральні солі, мікроелементи тощо.

Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізняються одна від одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (з свинячої щетини чи синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки із увігнутою робочою поверхнею до 3—3,6 див для дорослих й до 2,5—3 див для дітей. Досить ефективним способом утримування зубних щіток у чистоті й запобігання сильному їхнього бактеріальному обсіменінню є добро промивання проточною водою после використання й покриття робочої поверхні мильною піною, Яка легко змивається перед наступним використанням.

Основними компонентами фізичної культури є ходьба, біг, ранкова гігієнічна гімнастика, плавання, різні види спортивних ігор й зайняти. Найпростішими видами фізичної культури повинні займатися усі практично здорові дорослі і діти. Обов «язковим елементом режиму дня мають бути адаптовані фізичні вправи й для більшої частини осіб, хворих на будь-які хронічні захворювання.

Фізичне навантаження, як правило, має бути індивідуальним й виходити із реального стану здоровий «я, віку і підготовленості людини.

Практично для таких людей найдавнішим, найдоступнішим й таким, що не має протипоказань, виглядом фізичної діяльності є ходьба. «Рух як такий може за своєю дією замінювати будь-які ліки, але й усі лікувальні засоби світу над змозі замінити дію руху» — неодноразово підкреслював відомий французький терапевт Тіссе.

ПРОФІЛАКТИКА ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК.

Обов «язковою умовою здорового способу життя є відмова від шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих збочень тощо.

Паління підвищує вміст у крові карб оксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на функції шлунка та ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пам «ять й увагу, знижує розумову працездатність. Середня тривалість життя тихий, хто стріляти, п’ять— 7 років коротша, ніж тихий, хто не палить.

Великою небезпекою (особливо для дітей та вагітних жінок) є вимушене пасивне паління под годину перебування у приміщенні, що забруднюється тютюновим димом.

Усі ці дані свідчать про необхідність посилення боротьби із палінням (першими приклад цого мають демонструвати медики) й активізації відповідної профілактичної троянд «яснювальної й організаційної роботи.

Зловживання алкоголем також негативно впливає на організм на всіх етапах його розвитку, починаючи із внутрішньоутробного. Під впливом алкоголю можуть настати передчасні пологи, відбувається збільшення перинатальної смертності. З алкогольною інтоксикацією вагітних жінок багато вчених заговорили українською у «язують зростання в 60—70 разів кількості випадків специфічних виродливостей й порушень розвитку дітей, алкогольного синдрому плоду та енцефалопатій. Алкоголь негативно впливає на усі органи й системи організм.

ДОТРИМАННЯ РЕЖИМУ ДНЯ ЯК ВАЖЛИВА ГІГІЄНІЧНА ПЕРЕДУМОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ.

Оптимальна життєдіяльність людини неможлива без суворого дотримання режиму дня, чергування активної діяльності та відпочинку, бадьорості та сну. За всіляких індивідуальних розбіжностей для більшої частини осіб, котрі працюють й навчаються, доба поділяється приблизно втричі однакові за тривалістю частини: трудова діяльність (навчання), вільний годину та сон.

Обов «язковим, надзвичайно важливим із точки зору формування здорового способу життя елементом режиму дня є відпочинок, основними видами якого є щорічний, щотижневий, щоденний та короткочасний. Небезпечним для здоровий «я й працездатності людини є нехтування щоденним, а особливо щотижневим відпочинком від професійної діяльності. Такий відпочинок являє собою фізіологічну потребу організму. Кращими його формами слід вважати перебування на свіжому повітрі, прогулянки, заняття фізкультурою й спортом. Особлива увага має бути приділена щотижневому відпочинку працівників розумової роботи, оскільки багато із них використовують вихідні (нерідко й дні щорічної Відпустки) для напруженої розумової діяльності. Проте найбільш ефективним засобом відпочинку є насамперед зміну видів діяльності.

[Великого поширення в останні рокта набуло телебачення. На перегляд телепередач у середньому щодня витрачається 1,5—2 рік. Значна частина населення, до того числі діти шкільного віку, проводять біля телевізора 3—4 рік й понад на день. Щоб запобігти негативним наслідкам цого, необхідно дотримуватися певних гігієнічних рекомендацій. Час перегляду телепрограм слід обмежити (не більше, ніж 2 рік щодня). Від екрану телевізора потрібно перебувати на відстані 2,5—5 м, чорно-білі й кольорові передачі дивитися при потужності освітлення приміщення 7—9 Вт/м2 у віці до 35 років, 911 Вт/м2 у віці за 35 років. Кут зони перегляду передач має бути в $ 60° стосовно центру екрана.

ГІГІЄНА ОДЯГУ ТА ВЗУТТЯ.

З «прийшовши на ранніх етапах зародження людського суспільства, одяг пройшов значну еволюцію.

Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі шари: білизна (1-ї кулю), костюми й плаття (2-ї кулю) та верхній одяг (3-й шар).

За призначенням й характером використання розрізняють одяг повсякденний побутовий (у тому числі дитячий), професійний (спецодяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядовий тощо.

Важливим показником якості та гігієнічних властивостей одягу є підодяговий мікроклімат. За температури навколишнього середовища 18−22 °З рекомендуються такі його параметри: температура підодягового повітря 32,5—34,5 °З, відносна вологість — 55−60%, концентрація діоксиду вуглецю — до 1—1,5%.

Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характеру її фактури та розкрою одягу. Для виготовлення тканин для одягу використовуються текстильні волокна різного походження (натуральні, хімічні). Натуральні органічні волокна — найдавніший вид тканинних матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть бути органічними (рослинними, тваринними) й неорганічними. До рослинних (целюлозні) органічних волокон належати бавовна, льон, сизаль, джут, прядиво та ін. До органічних волокон тваринного походження (білкові) належати вовна й шовк. Для виготовлення деяких видів спецодягу можуть використовуватися неорганічні (мінеральні) волокна, наприклад азбест.

Останніми роками все більшого значення й поширення набуває інша група текстильних волокон — хімічні. як й натуральні, смердоті можуть бути органічними й неорганічними. Проте останні застосовуються лише для виготовлення спеціальних видів одягу.

За призначенням розрізняють побутове (домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове та ін.), спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове та лікувальне (ортопедичне та ін.) взуття. У поєднанні із одягом взуття є важливим атрибутом нашого туалету, воно та має велике естетичне значення, відбиваючи культуру, виховання та національні традиції й формуючи зовнішній вигляд людини.

Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам:

• Маті малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору та його добру вентиляцію.

• Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст й формування кістково-м «язових елементів ступні, не утруднювати рухів под годину ходьби, зайняти фізичною культурою й под годину виконання трудових операцій.

• Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних й біологічних впливів.

• Не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних речовин у концентраціях, здатних у реальних умовах експлуатації матір несприятливий вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та ін.) на шкіру ступні й організм у цілому.

• Відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям організму.

• Легко чиститися й висушуватися, тривалий годину зберігати.

вихідні форму та гігієнічні властивості.

Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, із якого воно та виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних особливостей та експлуатаційних якостей.

Для виготовлення взуття використовують різні натуральні й штучні матеріали. Багато показників, за якими судять про переваги і недоліки того чи іншого матеріалу й можливості використання його у взутті різного призначення, збігаються із тими, котрі характеризували гігієнічні властивості тканин та одягу: теплопровідність, вологопоглинання, повітропроникність та паропроникність.