Поняття та зміст фінансових правовідносин

Реферат на тему:

Поняття та зміст фінансових правовідносин.

Фінансове право — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері збирання, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів із метою забезпечення виконання покладених на ці органи завдань і функцій.

Фінансове право виникло на межі державного та адміністративного права. Воно регулює певну сферу державного управління, пов «язану з розподілом і перерозподілом національного доходу країни. У цих відносинах проявляється організаційна роль органів державної влади й місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими, Це є головною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відносини від інших відносин грошового характеру. Наприклад, відносини державних ощадкас і громадян, які здають грошові вклади на зберігання, мають цивільно-правовий характер.

Ще однією ознакою, яка відрізняє фінансове право від інших галузей, є метод правового регулювання. У фінансовому праві використовується владний метод впливу держави на суб «єктів фінансово-правових відносин. Причому, на відміну від державно-правових та адміністративно-правових відносин, суб «єкти яких мають певні рамки для вибору форми поведінки, у фінансово-правових відносинах вони мають діяти суворо в межах правових норм.

Фінансово-правові відносини будуються на принципі нерівності сторін.

Предмет регулювання фінансового права складають відносини, що виникають у процесі становлення: бюджетної системи України, порядку розподілу доходів і видатків між її ланками; порядку готування, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших обов «язкових платежів до бюджету.

Предмет регулювання фінансового права становлять: бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок готування, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; система оподаткування, види, розміри і строки сплати податків, зборів та інших обов «язкових платежів до бюджету; засади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок державного фінансування та кредитування, утворення й погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Фінансово-правові відносини можуть виникати між: державою в цілому та її адміністративно-територіальними утвореннями (Автономною Республікою Крим, областями, районами, містами, районами в містах, селищами і селами); центральними та місцевими органами виконавчої влади й місцевого самоврядування; державними фінансовими органами і підприємствами, установами та організаціями; державними фінансовими органами та населенням.

Правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доходи й видатки бюджетів повинні повністю в них відображатися, їх взаємозалік і компенсація забороняються, крім винятків, установлених у законах України. Передача бюджетних коштів з одного бюджету до іншого того самого рівня забороняється.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов «язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законодавством України. Доходи бюджетів України поділяються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом України «Про Державний бюджет України ». Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів. До Державного бюджету України не включаються видатки, не передбачені законами України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

У складі поточних видатків вирізняються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об «єктів із зазначенням усіх чинників, що вплинули на обсяг видатків. Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, як-от: фінансування капітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов «язані з розширеним відтворенням.

Податкова політика — це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов «язкових платежів; далі — податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов «язкових платежів, об «єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов «язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов «язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. Податкова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.

Загальні засади податкової політики викладено в «Основних положеннях податкової політики в Україні «, затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з «Основними положеннями… «система оподаткування в Україні має будуватися на засадах:

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов «язковості — впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі достовірних даних про об «єкти оподаткування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначності й пропорційності — справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутки і пропорційно більших податків на більші доходи; «.

• рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб «єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включно з нерезидентами) у визначенні обов «язків щодо сплати податків;

• соціальної справедливості — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і «прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

• стабільності — забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

• економічної обгрунтованості — встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, І- з огляду на необхідність досягнення збалансова-; ності витрат бюджету з його доходами; рівномірності сплати — встановлення строків податків із метою забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків;

• компетенції — встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами;

г • єдиного підходу до розроблення податкових за-г конів з обов «язковим визначенням платника податку, об «єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступності податкового законодавства для платників податків.

Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин.

Платниками податків є юридичні-та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов «язок сплачувати податки.

Облік платників податків здійснюється державними податковими адміністраціями та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків лише за умови пред «явлення ними документа, що потверджує взяття їх на облік, і в триденний термін повідомляють про це державну податкову адміністрацію.

Платники податків поділяються за стосунком до держави на: національних платників (резидентів); іноземних платників (нерезидентів). За статусом вирізняють такі категорії платників: юридичні особи; фізичні особи.

Об «єктами оподаткування є доходи (прибутки), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об «єкти, визначені законодавчими актами про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов «язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами народних депутатів відповідно до законодавчих актів про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року.

На платників податків покладаються такі обов «язки:

• вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законами;

• подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, пов «язані з обчисленням і «,* сплатою податків;

• сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;

• допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов «язані з утриманням об «єктів оподаткування, а також для перевірок із питань обчислення і сплати податків.