Протистояння двох свiтiв i морально-етичних позицiй у драматичнiй поемi Лесi Українки «Бояриня»

Протистояння двох свiтiв i морально-етичних позицiй у драматичнiй поемi Лесi Українки «Бояриня «.

Поема «Бояриня «не була у творчостi Лесi Українки явищем випадковим. Задум i сюжет твору з трагiчним фiналом вiдповiдав «трагiчно му свiтоглядовi «самої поетеси. Її не стiльки цiкавила полiтична iсторiя, скiльки iсторiя культурна, хоч сам твiр присвячено драматичним подiям нацiональної iсторiї - добi Руїни з усiма її конфлiктами й суперечностями. Це була найтрагiчнiша, на мiй погляд, сторiнка в iсторiї України, адже пiсля смертi Богдана Хмельницького нашу країну, яку було подiлено на двi сфери впливу (польську i росiйську), спустошували виснажливi вiйни, внутрiшнi суперечки за гетьманську булаву, намагання московських царiв позбавити українцiв його мислячої елiти.

Саме ця нацiональна зрада освiчених верств «заради лакомства нещасного «мучила Лесю Українку i надихнула її на створення «Бояринi », яку вона написала за три днi 1910 року. Треба зазначити, що мотив нацiональної зради-пасивностi звучав i в творчостi Т. Шевченка («I мертвим, i живим… »), i в П. Кулiша, i в М. Костомарова, i в поезiї I. Франка:

Чого у нас вiдступникiв так много.

I чом для них вiдступство не страшне?

о кохання. Двi люблячi душi, але яка прiрва мiж ними! Коли я читав поему, в моєму серцi розпач весь час змiнювався спiвчуттям до них, бентежило передчуття неминучого лиха. Бо для обох героїв Україна — це «веселий свiт «з дiвочим спiвом, де в шанобi батько-мати, добре слово, жiноча й подружня вiрнiсть. Московщина ж — «неволя бусурманська », «темниця ». Та якщо Оксана вiдкрито заявляє:

…Хiба я тут не як татарка.

сиджу в неволi? Ти хiба не ходиш.

пiд ноги слатися своєму пану,.

мов хановi? Скрiзь палi, канчуки…

Холопiв продають… Чим не татари?

то надмiрна обережнiсть Степана переросла в його боягузство й бездiяльнiсть. Вiн поводив себе по-лакейськи, боявся розгнiвати хазяїна, вiд якого залежило його благополуччя. Тому й танцював «Стьопка-холоп «тропака перед царем i в прямому, i в переносному значеннi.

Як же влучно на прикладi протистояння моральних позицiй двох люблячих сердець показала поетеса протистояння двох свiтiв — України i Росiї часiв Руїни! Леся Українка навiть поглиблює показ цього проти-стояння, змальовуючи звичаї та обряди України й Росiї (ставлення до жiнки, честi дружини, етикет пригощання гостя), рiзницю у художнiх смаках (Оксана не приймає росiйського жiночого вбрання). Надiрвана всiма цими великими i малими деталями протистояння, Оксана вигукує: «Я гину, в «яну, жити так не можу! «Тiєї митi менi здалося, що я чую голос моєї України, яка намагається докричатися i до великодер жавної влади, i до своїх дiтей-українцiв, щоб вiдродити в них нацiональну пам «ять, i змусити всiх зрозумiти, що нацiя з волелюбними традицiями, героїчною iсторiєю i високими морально-етичними нормами заслуговує не на приниження своєї гiдностi, а на пошанування своєї самобутностi i права на державний суверенiтет.