Твій родовід

Твiй родовiд Родовiдна пам «ять — явище в українському побутi унiкальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов «язок знати поiменно свiй родовiд вiд п «ятого чи навiть сьомого колiна.

Пам «ять про своїх предкiв була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберiгаючи в такий спосiб сiмейнi релiквiї i традицiї та передаючи їх у спадок наступним поколiнням, було обов «язком.

Тих, хто цурався чи нехтував iсторичною пам «яттю, зневажливо називали людьми без роду-племенi.

«Якщо позабудеш стежину до хати,.

Яку дитинчам навпростець протоптав,.

I матiр, i рiд свiй, i слово крилате,.

То значить, чужинцем бездушним ти став. «.

(Р. Братунь).

Кожна людина, i кожний народ мають свої святинi. Вивiшений на стiнi портрет дiдуся чи бабусi — це не просто данина традицiї. Це па-м «ять про тих, хто творив iсторiю, з кого треба брати приклад.

Дiд — це жива мудрiсть, неписана iсторiя нашого народу. А досвiд, отриманий у спадок вiд своїх бабусь, залишається золотим набутком на все життя. Ще змалечку цi мудрi вчителi виховували у дiтей любов до рукодiлля, господарських навичок. Споконвiкiв у нашого народу це було традицiєю, сталим неписаним законом.

Нерiдко бабусi є творцями легенд, казок, прислiв «їв та приповiдок.

" Тисячi речей, — писав Iван Франко, — у життi забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповiдала байки, не забудете до смертi. «.

Вiд бабцi навчалася онука прясти й ткати, плести, шити i вишивати, садити й вирощувати квiти, бiлити хату, працювати в городi.

У особi ж батька народ оспiвав вiрного захисника. Довгi й виснажливi вiйни за свободу й незалежнiсть рiдної землi вимагали постiйної вiдсутностi. А, повернувшись, чоловiки вимушенi були обробляти ниви, чумакувати, ходити в найми.

Одначе батькiв приклад, батькове слово, наказ були законом, нормою виховання. Адже дiти, особливо хлопцi, намагаються «робити з нього життя ». Особливо це стосується навичок працелюбностi. Поняття про щастя, добро i ласку нерозривно пов «язано у нас iз образом найдорожчої людини — матерi.

Коротке це слово — мама, але якi надлюдськi глибини скарбiв мiстить воно в собi! Цiле життя з її серця б «є великим невичерпним джерелом безкорислива любов до своїх дiтей. Цiле життя — приклад це терпiння, безмежної самопожертви, пробачення провини.

Батько й мати подарували тобi життя i живуть для твого щастя.

Бережи їх здоров «я i спокiй. Не завдавай їм болю, прикрощiв, страждань. Усе, що дають тобi батько й мати, — їх праця, пiт, втома. Умiй поважати працю батькiв.

Найбiльше щастя для батька й матерi — твоє чесне життя, працьовитiсть, а в шкiльнi роки — старанне навчання.

Принось у дiм радiсть, оберiгай щастя своєї сiм «ї.