Cуспільство у взаємодії з державою і правом

Реферат на тему:

Cуспільство у взаємодії з державою і правом.

Суспільство має давнішню історію. З позиції теорії держави і права, а не філософії, нас цікавить суспільство у його взаємодії з державою і правом. Нам належить зрозуміти суспільство як систему, його структуру.

У цьому аспекті і треба досліджувати поняття «суспільство », місце та роль у ньому держави і права.

Суспільство — соціальний організм, частина при-г роди, що складається з людей, які постійно, працюють над удосконаленням знарядь і засобів виробництва.

Природа — це те, що оточує людське суспільство, географічне середовище.

Вплив географічного середовища завжди опосередковується суспільними умовами і насамперед — рівнем розвитку виробництва.

Вплив людини на природу залежить від рівня розвитку виробничих сил, від характеру суспільного ладу, від рівня розвитку суспільства і самої людини.

Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві позиції: широка і вузька.

У широкому розумінні суспільство — частина матеріального світу, що відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, що історично розвивається.

У вузькому розумінні суспільство — певний етап історії людства, внутріформаційні чи міжформаційні ступені історичного розвитку чи індивідуальне, окреме суспільство.

Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути:

• суспільно-економічна формація;

• ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.;

• французьке, радянське, американське суспільство і т. д.

Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них — та, що суспільство розвивається в межах конкретної суспільно-економічної формації.

Суспільно-економічна формація — певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функціонує та розвивається за своїми специфічними Законами на основі конкретного способу виробництва.

У філософи XVII-XIX ст. розглядалось і договірне суспільство. Критикуючи його, Гегель висунув концепцію громадянського суспільства.

Отже, держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:

• підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;

• забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя;

• не втручається в особисте життя людини;

• регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел права).

З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спонукало до виникнення політичної та правової систем.

Політична система в теорії держави і права визначається по-різному. Різні позиції з цього питання можна звести до двох: широкого і вузького розуміння цього суспільного явища.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукупності державних організацій, громадських об «єднань і трудових колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади.

Політична система в широкому розумінні — це найбільша сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, зв «язаних політичними відношеннями під час здійснення політичної влади.

Політика — це частина життєдіяльності людей, пов «язана з головними для життя й діяльності особи, держави і суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших соціальних суб «єктів. Відомо, що чистої політики, не зв «язаної з іншими сферами життєдіяльності людей, не буває. У широкому розумінні політика охоплює економіку, власне політику, соціальну сферу, духовну та інші сфери життєдіяльності особи. З розвитком суспільства в межах суспільно-економічної формації відбувається і розвиток політики, оформлення її в цілісну політичну систему. В теорії права політика, як багатогранне явище, визначається по різному: як спосіб практичної діяльності партій, класів, держав та засоби, з допомогою яких захищаються інтереси цих суб «єктів; як особливий вид діяльності людей, пов «язаний з організацією всього процесу соціального життя; як платформа вибору цілей, стратегії й тактики, що ведуть до здійснення цих цілей; як сфера взаємовідносин народів, національностей, партій, інших об «єднань громадян, держав та інших суспільностей; як свідома й цілеспрямована діяльність політичних суб «єктів, що зачіпають відносини між державами і народами.

Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи.

Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником усього чи більшої частини населення країни; уособлює суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, з допомогою якого здатна забезпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав людини і громадянина, задовольнити загальносоціальні й загальнолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов «язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав та обов «язків конкретних осіб стосовно конкретних життєвих ситуацій.

Отже, політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи й держави, інших соціальних суб'єктів.

Важлива роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади належить і праву.

Право, як і держава, — це надбудова над економічним базисом суспільства, що є складником правової системи суспільства.

Правова система — сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв «язаних, соціальне однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи й захищаючи їх.

Отже, можна розглядати співвідношення економіки, політики і права в суспільстві.

Роль права в суспільстві передусім виявляється у співвідношенні його з економікою.

По-перше, виробничі відносини в економіці об «єктивно визначають, яким повинно бути право.

По-друге, економіка визначає право не безпосередньо, а через інші соціальні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки, групи), політику, правосвідомість, ідеологію, спосіб виробництва, що відображаються у праві.

По-третє, право, своєю чергою, також впливає на економіку. Такий вплив здійснюється як безпосередньо, так і через різні економічні важелі. Держава, як власник засобів виробництва та іншого майна, володіє, користується і розпоряджається своїм майном. Держава також визначає суб «єктів і розміри податків, мінімальної заробітної плати і пенсії, тривалість робочого часу і часу відпочинку, нормування праці, правила технічної, екологічної безпеки праці й виробництва, санітарії тощо. Усі ці відносини держава регулює з допомогою права.

Право співвідноситься і з політикою, а саме:

право залежить від політики і насамперед від керівної частини суспільства, що має державну владу;

право є формою вияву політики вказаної частини суспільства;

у праві відображається тільки та політика керівної частини суспільства, до якої вона прагне, якій може надати загальнообов «язковості з допомогою держави та інших суб «єктів політичної системи суспільства;

право є концентрованим виразом політики тієї частини суспільства, що здійснює керівництво;

політика у праві формується у вигляді конкретних прав та обов «язків людини і громадянина;

політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки право є засобом декларування, здійснення й гарантування політики, а також пропаганди окремих політичних програм чи їхніх положень.

Роль права у громадянському суспільстві та здійсненні політичної влади залежить від взаємозв «язку держави і права. Як уже зазначалося, право (як юридичне явище) і держава (як політична організація влади) виникають водночас і тісно взаємозв «язані.

Право залежить від держави, оскільки:

виникає як інституйована система джерел, і що встановлюються чи санкціонуються державними органами і службовими особами, а це означає, що юридичне право походить від держави;

є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі;

завдяки державі та її органам впроваджується в життя;

його авторитетність і престиж залежать від держави;

сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації.

Але слід мати на увазі, що право має відносну самостійність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава залежить від права.

Право, як явище цивілізації та культури:

• обмежує в демократичному суспільстві державну владу;

• упорядковує державну владу через процесуальну і процедурну форму;

• дозволяє державним органам відповідні дії;

• організовує побудову, структуру, вдосконалення й розвиток державних органів, визначає їхнє функціонування;

• надає державним органам престижу й авторитету.

У реалізації своїх функцій держава використовує правові та неправові форми і методи.

Отже, як держава, так і право відіграють певну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади.