Про джерела фінансування шляхового господарства України (18.09.91)

1562 Про джерела фінансування шляхового господарства України (18.09.91).

З, А К О Н У К Р, А Ї Н И.

Про джерела фінансування дорожнього.

господарства України.

(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 47, ст.648).

(Вводиться в дію Постановою ВР N 1563−12 від 18.09.91,.

ВВР 1991, N 47, ст.649).

(Із змінами, внесеними згідно із Законами.

N 2788−12 від 17.11.92, ВВР 1993, N 2, ст. 4.

N 4027−12 від 24.02.94, ВВР 1994, N 27, ст.221).

(У назві і тексті Закону посилання на «шлях «замінено.

посиланням на «дорогу «згідно із Законом N 2788−12.

від 17.11.92).

(В редакції Закону N 724/97-ВР від 16.12.97,.

набирає чинності з 01.01.99, ВВР, 1998, N 14, ст.60).

(Редакція Закону N 724/97-ВР від 16.12.97 набирає чинності.

з 01.01.2000 згідно із Законом N 336-XIV (336−14) від.

22.12.98, ВВР, 1999, N 5−6, ст.42).

(Із змінами, внесеними згідно із Законами.

N 25/98-ВР від 15.01.98, ВВР, 1998, N 25, ст. 147.

N 320-XIV (320−14) від 17.12.98, ВВР, 1999, N 5−6, ст. 39.

N 986-XIV (986−14) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 40, ст. 361.

N 1375-XIV (1375−14) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст. 78.

N 1458-III (1458−14) від 17.02.2000,.

ВВР, 2000, N 14−15−16, ст.121).

(Дію Закону зупинено на період проведення експерименту.

для підприємств — учасників економічного експерименту.

на підставі Закону N 1375-XIV (1375−14) від 13.01.2000).

(Редакцію Закону, яка діяла до 01.01.2000 див. в кінці тексту).

(Із змінами, внесеними згідно із Законами.

N 2120-III (2120−14) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2−3, ст. 10.

N 2905-III (2905−14) від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12−13, ст.92).

Цей Закон визначає правові основи забезпечення фінансування витрат, пов «язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування та сільських доріг України. (Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

Стаття 1. Автомобільні дороги загального користування та сільські дороги України (далі - автомобільні дороги) — це дороги державного та місцевого значення, які забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з «єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави. (Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

Класифікація та перелік цих доріг затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Автомобільні дороги є державною власністю, крім сільських доріг, порядок управління якою встановлюється Кабінетом Міністрів України. (Частина третя статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

Стаття 2. Витрати, пов «язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюджетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства України з метою підвищення соціального рівня життя населення, особливо в сільській місцевості, забезпечення автомобільних перевезень пасажирів та вантажів, оздоровлення екологічної обстановки, створення на дорогах належних умов безпеки руху та сучасних елементів дорожнього сервісу, зменшення збитків через незадовільні дорожні умови.

(Дію частини другої статті 2 зупинено на 2002 рік у частині формування дорожніх фондів згідно із Законом N 2905-III (2905−14) від 20.12.2001) (Дію частини другої статті 2 зупинено на 2001 рік у частині формування дорожніх фондів згідно із Законом N 2120-III (2120−14) від 07.12.2000) (Дію частини другої статті 2 зупинено на 2000 рік в частині формування дорожніх фондів на підставі Закону N 1458-III (1458−14) від 17.02.2000) Ці кошти акумулюються та обліковуються на окремих рахунках (відповідні дорожні фонди), формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов «язкових платежів), а також інших надходжень, визначених цим Законом, і зараховуються до Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя. (Частина друга статті 2 в редакції Закону N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

Зазначені кошти не підлягають вилученню або витрачанню на цілі, не пов «язані з потребами дорожнього господарства.

У випадках, коли ці кошти не витрачені протягом поточного бюджетного року, вони зберігають цільове призначення в наступному році. (Частина четверта статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

Управління коштами дорожніх фондів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Частина п «ята статті 2 в редакції Закону N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

Стаття 3. У Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов «язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг.

Для цих цілей у складі Державного бюджету України створюється Державний дорожній фонд України.

(Дію частини третьої статті 3 зупинено на 2002 рік у частині формування дорожніх фондів згідно із Законом N 2905-III (2905−14) від 20.12.2001) (Дію частини третьої статті 3 зупинено на 2001 рік у частині формування дорожніх фондів згідно із Законом N 2120-III (2120−14) від 07.12.2000) Доходна частина цього фонду формується за рахунок надходжень у повному обсязі від акцизного збору та ввізного мита на нафтопродукти, акцизного збору та ввізного мита з імпортованих на митну територію України транспортних засобів та шин до них, інших надходжень до Державного бюджету України, що визначаються Законом України про Державний бюджет України на поточний рік, а також надходжень, визначених статтею 5 цього Закону. (Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

Кошти Державного дорожнього фонду України спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та споруд на них, а також проектно-вишукувальні, науково-дослідні та впроваджувальні роботи, розвиток виробничих потужностей дорожніх організацій, утримання галузевих медичних закладів для реабілітації учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, управління дорожнім господарством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Статтю 3 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

З цього фонду також виділяються кошти на дотацію територіальним дорожнім фондам для покриття дефіциту коштів на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення. (Статтю 3 доповнено частиною п «ятою згідно із Законом N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

Стаття 4. У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах та бюджеті міста Севастополя щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов «язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг.

Для цих цілей у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджеті міста Севастополя створюються територіальні дорожні фонди.

Доходна частина цих фондів формується за рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), частини коштів Державного дорожнього фонду України відповідно до порядку розподілу, встановленого Кабінетом Міністрів України згідно із законами, а також інших надходжень до відповідних бюджетів, що визначаються рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад та міської ради міста Севастополя про бюджет на поточний рік, а також надходжень, визначених статтею 5 цього Закону.

Кошти територіальних дорожніх фондів спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг в межах відповідно Автономної Республіки Крим, областей та міста Севастополя, а також на потреби дорожнього господарства по напрямах, визначених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами та міською радою міста Севастополя. (Стаття 4 в редакції Закону N 986-XIV (986−14) від 16.07.99).

(Статтю 5 виключено на підставі Закону N 986-XIV (986−14) від 16.07.99) Стаття 5. У бюджетах місцевого самоврядування щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов «язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг.

Для цих цілей у складі бюджетів місцевого самоврядування створюються місцеві дорожні фонди.

Доходна частина таких фондів формується за рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з розподілом цих коштів відповідно до статті 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів «(1963;12), коштів Державного дорожнього фонду України згідно з нормативами розподілу, що визначаються Законом України про Державний бюджет України на поточний рік, а також інших надходжень до бюджетів місцевого самоврядування, що визначаються рішенням сільських, селищних, міських рад про місцевий бюджет на поточний рік, а також надходжень, визначених статтею 7 цього Закону.

(Статтю 6 виключено на підставі Закону N 986-XIV (986−14) від 16.07.99) Стаття 6. У складі районних і обласних бюджетів створюються відповідні дорожні фонди, які формуються за рахунок коштів Державного бюджету України для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах із бюджетів місцевого самоврядування для реалізації спільних соціально-економічних програм, пов «язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, а також надходжень, визначених статтею 7 цього Закону.

Стаття 5. У дорожні фонди, визначені цим Законом, спрямовується плата за передачу доріг у концесію або в оренду, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, плата за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів іноземних держав, плата за проїзд платними автомобільними дорогами в порядку та за тарифами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

z.

x02C6.

a.

i.

*.

F.

d.

r.

x017E.

°.

B*.

h.

I.

:

f.

h.

O.

B*.

x3700 $x2438×4800 $x6467x3E53xx1C00 У відповідні дорожні фонди можуть спрямовуватися також:

добровільні внески юридичних та фізичних осіб, у тому числі іноземних, об «єднань громадян, міжнародних організацій тощо;

інші надходження, що не суперечать законодавству України.

Голова Верховної Ради України Л. КРАВЧУК.

м.Київ, 18 вересня 1991 року.

N 1562−12.

(Редакція Закону, яка діє до 01.01.2000).

(Із змінами, внесеними згідно із Законами.

N 2788−12 від 17.11.92, ВВР, 1993, N 2, ст. 4.

N 4027−12 від 24.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст. 221.

N 25/98-ВР від 15.01.98, ВВР, 1998, N 25, ст. 147.

N 320-XIV (320−14) від 17.12.98, ВВР, 1999, N 5−6, ст. 39.

N 964-XIV (964−14) від 15.07.99, ВВР, 1999, N 38, ст.346).

(У назві і тексті Закону посилання на «шлях «замінено.

посиланням на «дорогу «згідно із Законом N 2788−12.

від 17.11.92).

(Дію Закону зупинено для сільськогосподарських.

товаровиробників — учасників експерименту по.

запровадженню єдиного податку на території.

Глобинського району Полтавської області,.

Старобешівського району Донецької області та.

Ужгородського району Закарпатської області з.

питань оподаткування згідно із Законом N 25/98-ВР.

від 15.01.98).

(Дію Закону зупинено для сільськогосподарських.

товаровиробників — платників фіксованого.

сільськогосподарського податку з питань.

оподаткування згідно із Законом N 320-XIV.

(320−14) від 17.12.98).

Закон визначає правові та організаційні основи забезпечення стабільними джерелами фінансування витрат, пов «язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування України. (Абзац перший преамбули в редакції Закону N 788−12 від 17.11.92).

Вказані дороги забезпечують потреби всього народного господарства України в перевезеннях вантажів і пасажирів, є загальнодержавною власністю і поділяються на дороги державного та місцевого значення. (Абзац другий преамбули в редакції Закону N 788−12 від 17.11.92).

Дороги загального користування перебувають на балансі спеціалізованих дорожніх організацій Українського державного концерну по будівництву, ремонту і утриманню автомобільних доріг, який несе відповідальність за їх розвиток і технічний стан.

Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Стаття 1. Визначення стабільних джерел фінансування.

дорожнього господарства.

Стабільні джерела фінансування визначаються за рахунок бюджетних, а також спеціальних позабюджетних коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства з метою підвищення соціального рівня життя населення, особливо в сільській місцевості, оздоровлення екологічної обстановки, створення на дорогах належних умов безпеки руху та сучасних елементів дорожнього сервісу, зменшення збитків через незадовільні дорожні умови.

Кошти, що надходять відповідно до цих джерел, акумулюються на районному, обласному, республіканському (Республіка Крим) та державному рівнях і використовуються для фінансування розвитку автомобільних доріг залежно від їх значення. (Частина друга статті 1 в редакції Закону N 2788−12 від 17.11.92).

Зазначені кошти не підлягають вилученню або витрачанню на цілі, не пов «язані з потребами дорожнього господарства.

Розділ II.

БЮДЖЕТНІ КОШТИ.

Стаття 2. Державний бюджет.

У державному бюджеті щорічно згідно з діючими нормативами передбачаються асигнування на ремонт та утримання доріг державного значення. (Назва і стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2788−12 від 17.11.92).

Стаття 3. Бюджет Республіки Крим і місцеві бюджети.

У бюджеті Республіки Крим і місцевих бюджетах Верховною Радою Республіки Крим та обласними і районними Радами народних депутатів щорічно передбачаються асигнування на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання відповідних місцевих автомобільних доріг. На розвиток цих доріг спрямовуються також кошти податку з власників транспортних засобів. (Назва і стаття 3 в редакції Закону N 2788−12 від 17.11.92).

Розділ III.

ПОЗАБЮДЖЕТНІ КОШТИ.

Стаття 4. Відрахування коштів підприємствами.

і господарськими організаціями.

Промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства, колгоспи, радгоспи, кооперативи і господарські організації, незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності, відраховують кошти на дорожні роботи у розмірі від 0,4 до 1,2 процента обсягу виробництва продукції, виконуваних робіт (послуг), а заготівельні, торговельні (в тому числі оптові) та постачальницько-збутові організації - у розмірі від 0,03 до 0,06 процента річного обороту (без обороту по громадському харчуванню). Конкретний розмір відрахувань, що надходять відповідно до цієї статті на розвиток доріг загального користування в Республіці Крим і областях, а також напрями їх використання визначаються Верховною Радою Республіки Крим та обласними Радами народних депутатів. (Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4027−12 від 24.02.94).

Відрахування підприємств і господарських організацій на будівництво та ремонт автомобільних доріг включаються до складу витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

Підприємства і господарські організації мають право замінювати відрахування коштів безпосереднім виконанням дорожніх робіт, виготовленням і поставкою будівельних матеріалів, конструкцій, деталей, машин, механізмів та обладнання.

З метою забезпечення рівномірного розвитку дорожнього господарства по регіонах України, реконструкції існуючих та будівництва нових щебеневих, машинобудівних заводів і заводів по виготовленню залізобетонних конструкцій, централізованого придбання механізмів, машин і устаткування Кабінету Міністрів України надається право централізовувати і перерозподіляти між областями до 15 процентів вказаних коштів. (Частина четверта статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2788−12 від 17.11.92).

Звільняються від сплати відрахувань на дорожні роботи підприємства водного транспорту за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. (Статтю 4 доповнено частиною згідно із Законом N 964-XIV (964−14) від 15.07.99).

Стаття 5. Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів.

Підприємства, об «єднання, організації, а також підприємці незалежно від форм власності, що реалізують споживачам автомобільний бензин, дизельне паливо, мастила, зріджений та стиснений газ для заправки автотранспорту, сплачують збір на дорожні роботи в розмірі 7 процентів від обсягів їх реалізації. Продаж зазначених матеріалів підприємствам і населенню, крім дизельного палива і мастил, що реалізуються сільськогосподарським підприємствам та селянським (фермерським) господарствам, провадиться за цінами, збільшеними на суму цього збору. (Частина перша статті 5 в редакції Законів N 2788−12 від 17.11.92, N 4027−12 від 24.02.94).

Збір справляється підприємствами, організаціями, об «єднаннями та підприємцями, що реалізують споживачам зазначені паливно-мастильні матеріали, і перераховується дорожнім органам. (Частина друга статті 5 в редакції Законів N 2788−12 від 17.11.92, N 4027−12 від 24.02.94).

Кошти, що надходять згідно з цією статтею, за рішенням Кабінету Міністрів України спрямовуються для надання допомоги областям із слабко розвинутою дорожньою мережею, де власних фінансових ресурсів недостатньо.

Стаття 6. Відрахування від доходів по експлуатації.

автомобільного транспорту.

Державні, кооперативні та інші автотранспортні підприємства і організації, що перебувають на самостійному балансі та здійснюють перевезення за тарифною платою, а також підприємства, організації (крім колгоспів і радгоспів), які мають автомобільні господарства, що не перебувають на самостійному балансі, але здійснюють перевезення за тарифною платою, відраховують на дорожні роботи 2 проценти від доходів по експлуатації автомобільного транспорту з включенням цих відрахувань до тарифів на перевезення.

Ці кошти спрямовуються на будівництво та реконструкцію доріг державного значення. (Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2788−12 від 17.11.92).

Стаття 7. Збір за проїзд автомобільними дорогами.

транспортних засобів іноземних держав.

Власники транспортних засобів іноземних держав сплачують за встановленими Кабінетом Міністрів України тарифами збір за проїзд автомобільними дорогами України. Кошти зазначеного збору справляються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і використовуються для утримання доріг державного значення та організації на них дорожнього сервісу. (Назва статті 7 і стаття із змінами, внесеними згідно із Законом N 2788−12 від 17.11.92).

Стаття 8. Інші надходження.

Джерелами фінансування витрат, пов «язаних з будівництвом, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, також можуть бути:

кошти від проведення позик, лотерей, продажу акцій, розміщення реклами, добровільних внесків;

плата за проїзд по автомобільних дорогах транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що визначається Кабінетом Міністрів України;

плата за передачу доріг у концесію;

інші надходження, що не суперечать чинному законодавству. (Стаття 8 в редакції Закону N 2788−12 від 17.11.92).

Розділ IV.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ.

Стаття 9. Порядок збору коштів і відповідальність.

за порушення Закону.

Кошти для дорожніх робіт, зазначені в статтях 4−8 цього Закону, є обов «язковими неподатковими платежами.

Визначення порядку збору та використання коштів для потреб дорожнього господарства і відповідальність за виконання цього Закону покладається на Кабінет Міністрів України.

Дорожні організації концерну «Укршляхбуд «несуть відповідальність за завдану матеріальну шкоду автотранспорту при виконанні ремонтних робіт на дорогах згідно з чинним законодавством.