Наслідки руйнування природного ареалу українського етносу
X1800екологічних катаклізмів, а тому змусили світову громадськість повернутися обличчям до українських справ, починаючи усвідомлювати: по-перше, що все в Космосі — матерії та духу — взаємозв'язане, цілісне, взаємозалежне. Як Непомітний неозброєному оку вірус раку може руйнувати і наймогутніший організм людини, так екологічні лакуни («дірки» в атмосфері, зумовлені космічними дослідами)можуть… Читати ще >
Наслідки руйнування природного ареалу українського етносу (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Міністерство освіти та науки України Луцький Державний Технічний Університет Кафедра.
українознавства РЕФЕРАТ на тему:
Наслідки руйнування природного ареалу українського етносу.
Підготував: студент групи МО-12.
Сидун Олексій.
Перевірив: Сушик І.В.
Луцьк.
ПЛАН:
Розвиток і криза науки.
Більшовицький режим на Україні.
Наслідки голодомору та Чорнобиля.
Українські наукові пошуки.
«Історія вчить.».
На межі ХІХ і ХХ століть наука сягнула вершини. Та саме тоді вибухнула і її найгостріша криза: вона не могла відповісти на питання: у чому сенс людського життя та прогресу? Чи спроможна сама наука змінити на краще внутрішню сутність людини та чим завершиться змагання гуманізму з матеріалізмом?
Печально, але й наука та найрозвиненіше виробництво не вивільняли дух, не підносили високі помисли людини, а робили останню жертвою технократичних ілюзій.
Чорнобиль став яблуком, яке впало в кінці ХХ ст. (1986), але почало зріти ще на його початку. Бо ще тоді Україну шалено експлуатували колонізатори всіх регіонів: російські, німецькі, польські, румунські, австрійські. Ще тоді стало зрозумілим: без власної держави Україна загине, бо вона полігон, на якому, вичерпуючи надра землі, випробовують найновішу техніку, не дбаючи про інтереси народу. І українська нація відчула не тільки поклик віків, а й поклик природи: створила УНР, а потім Гетьманат, Директорію. Національна академія наук, керована В. Вернадським, закономірно витворила два феномени вселюдського значення: українознавство як універсальну систему і теорію ноосфери: про роль духу в універсальному розвитку природи.
Ще тоді в Україні було здійснене чи підготовлене відкриття епохального значення, у тому числі й теорію космосу та атомного ядра. Могла розпочатися ера гуманізму в науці, отже — й стосовно природи.
Та більшовицький режим знищив українську державу. УРСР стала адміністративною територією колоніального типу. Це зумовило катастрофічні явища як в етнодемографії, так і в природі: розпочалося волюнтаристське ставлення і до неї як цілісності, і до її частин: висушування величезних просторів — з одного боку, і творення штучних водоймищ (аж до морів), з другого; насичення і пересичення атомними станціями, підприємствами військово-промислового комплексу й знищення сотень річок, лісових масивів, інших природних чинників «зеленого світу», необхідних і для фізичного, і для духовного здоров’я людини. Перепрофілювання структури землі, вторгнення в сфери повітря, деструктуралізація міст і сіл зумовили й кардинальні зміни в соціально-національній структурі: будувалися нові промислові об'єкти й знищувалися тисячі «неперспективних» сіл, «новобудови» заселялись масами людей, у кращому разі безсторонніх і до природи, і до української культури. Торжествували «реформатори» й нищився дух нації. Природа почала мстити людині за її варварство.
Ось показники, оголені Чорнобильською катастрофою: зростає смертність населення України і загалом смертність в Україні переважає над народжуваністю, відбувається депопуляція, зростає захворюваність злоякісними утвореннями. Майже на 10% зросла смертність від легеневих захворювань. Природа сама перебуває в стані захворювання.
Загальновизнано: популяція, вражена на 30% генетично, приречена. Україна рухається до тієї межі.
У цьому, до речі, і наслідки голодомору 1933 р., а подальший вплив Чорнобиля страшить навіть прогнозом. Бо зниження фізичного здоров’я неминуче веде до пригасання емоційної сфери, те — до зниження інтелектуальної та вольової потужності та активності, а в підсумку — і до морально-етичного та духовного колапсу.
«O.
«Ae^"O.
v.
x00AA.
I.
v.
I.
x00D0.
O.
O.
Oe.
O.
U.
Ue.
TH.
a.
a.
ae.
ae.
e.
e.
i.
i.
x00F0.
o.
o.
oe.
o.
u.
u.
ue.
th.
x1800екологічних катаклізмів, а тому змусили світову громадськість повернутися обличчям до українських справ, починаючи усвідомлювати: по-перше, що все в Космосі - матерії та духу — взаємозв'язане, цілісне, взаємозалежне. Як Непомітний неозброєному оку вірус раку може руйнувати і наймогутніший організм людини, так екологічні лакуни («дірки» в атмосфері, зумовлені космічними дослідами)можуть призвести до незворотних катаклізмів у природі всесвіту. А по-друге, що маємо всі осягнути грандіозність обов’язків кожного, просвітлену відкриттям В. Вернадського: «Геологічний еволюційний процес відповідає біологічній єдності та рівності усіх людей». А це означає необхідність відповідного типу міжлюдських та міжнаціональних відносин на всій планеті, торжества політики та ідеології, базованих на визнанні: «Історичний процес на наших очах докорінно змінюється. Вперше в історії людства інтереси народних мас — усіх і кожного — та вільної думки особистості визначають життя людства, є мірилом його уявлень про справедливість».
Століттями багата і щедра на хліб, цукор, залізо, нафту, газ, ліс, водні, різного роду енергоресурси та кольорові метали Україна, позбавлена державності, була нещодавно пограбована й поставлена на край всеосяжної катастрофи. Їй би надати всебічну допомогу, віддячити добром на добро, — та замість цього після розпаду СРСР Україні почали пред’являти свої безкінечні вимоги як до боржника. Реально окреслилась загроза втрати суверенітету, непереборної залежності від зовнішніх сил: чи то Росії, чи то економічно-фінансових сил Заходу.
Як повітря і сонце, стали необхідними власні ресурси. Але з’ясувалося, що ми або не вивчали своєї землі, або коли наука й відкривала шлях розв’язання завдань — до неї не прислухалися. Важили тільки директиви «центру» (московської влади).
Але проводились наукові пошуки, і в травні 1991 президія Академії наук України приймає концепцію розвитку золотодобувної промисловості. А в грудні 1991 президія Верховної Ради приймає ухвалу «Про створення запасу дорогоцінних металів та каменів в Україні». І планується розробка родовищ у багатьох областях. Створюється думка, що до жаданого наслідку — подати рукою. Однак виявляється, що навіть за навіть за наявності родовищ та підприємств досягнути мети нелегко. І не тільки з фінансово-технічних, кадрових причин, а й з огляду на чинники природи. Виявляється, що можна йти шляхом перепрофілювання підприємств іншого призначення, або, як пропонують вчені, — шляхом реалізації програми «Біоселект» (коли використовується здатність деяких фотоі гетеротрофних бактерій з високою ефективністю акумулювати золото з промислових розчинів, пульп і навіть стічних вод, на базі технології колоїдного біозбагачення). Але він і малоефективний, і, що основне, — загрожує внесенням у природу великих деструктивних змін, а тим самим — появою нових Чорнобилів.
Перед вибором політики, економісти, промисловці, педагоги, агрономи, лікарі, владні структури, населення золотоносних масивів: який шлях обрати? Отже: яку долю? Яке майбутнє?
Як мовиться, історія вчить того, що вона нічому не вчить. Та насправді історія — великий Учитель. Вона вчить. Є лише люди, не здатні засвоювати уроки історії. Так само великим Учителем є Природа. Потрібно тільки хотіти і вміти учитися в неї.
Станьмо і будьмо природними людьми! А це означає, що в напрямі гуманізації має розвиватися вся біосоціальна сфера: родинний добробут, виробництво, виховання, система освіти й науки, державна політика.
ЛІТЕРАТУРА:
Кононенко П. Українознавство — К., 1996.
Крисаченко В.С. Екологічна культура — К., 1996.
Яришева Н. Ф. Основи природознавства. Природа України — К., 1998.