Заработная плата — ціна праці в ринку труда

|Введение |3 | |1 Оплату праці і попит на робочої сили |5 | |2 Заробітну плату і пропозиції праці |10 | |Висновки |13 | |Перелік посилань |14 |.

У літератури і засобах масової інформації зустрічаються різні трактування системної кризи, що спіткала економіці України, як та інших країн СНД, 90-х років минулого століття. Називається безліч причин занепаду, прорахунків і прямих помилок, допущених під час трансформаційних процесів, а висунуті пропозиції щодо подоланню кризових явищ нерідко противоречивы.

Міжнародний досвід переконує у цьому, що кризи економіки, викликані тими чи інші лихами, можна подолати, для цього використовуються науково обгрунтовані методи. Так, за 10 років по закінченні Другої світової війни Федеративна Республіка Німеччина, формуючи соціально орієнтовану економіку, як відновила господарство, а й стала одним із розвинутих країн Европы.

Розробляючи заходи для поглибленню реформ, необхідно враховувати специфічні особливості, які відрізняють економічну кризу України від циклічних криз надвиробництва у країнах. Перша з цих особливостей у тому, що маємо криза з’явився хтось і розширився в зв’язки Польщі з перетворенням планової господарської системи в ринкову, чому його часто називають трансформационным кризою. У результаті цих процесів заглибилися які були у минулому структурні диспропорції економіки, знизився рівень організації виробництва та праці, погіршилася система оплати, зупинилися підприємства, стався спад производства.

Друга особливість кризи у тому, що він розвивався ні в всіх сферах економіки, а головним чином матеріальному виробництві (промисловості, сільське господарство), у сфері, в охороні здоров’я, освіті, культурі. У цьому прискорено формувалися приватна форма власності, відносна свобода в ціноутворенні й інфраструктура ринкової системи, що створило ілюзію успішного переходу на ринкові початку. Але сформована інфраструктура ринку тільки справила позитивної дії в розвитку матеріального виробництва, а навпаки, сприяла його разрушению.

Третя особливість кризи української економіки полягає у масштабному поширенні корумпованості посадових осіб, злодійстві, розкраданні створених народом тих матеріальних цінностей і надходження коштів, тінізації і олігархізації економіки, вивезенні капіталів до інших держав, і, нарешті, в формуванні ідеології наживы.

Зазначені три особливості зумовлюють потреба у з розробки й реалізації такого ультиматуму щодо поглиблення реформ, які б в оптимальні терміни підвищення життя населення. Насамперед, потрібно визначитися зі стратегією і ланцюгом реформ. З огляду на досвід розвинутих країн, а також менталітет українського народу, доцільно формувати змішану економічну систему, соціально орієнтовану і спрямовану створення благополучного, самодостатнього держав з високий рівень життя громадян. Змішана економічна система характеризується поєднанням державного регулювання і ринкового саморегулювання, лібералізації і протекціонізму, відносної волі і державної контролю; така система неодмінно має спрямувати ось на підтримку незахищених верств населення і побудову розвиток сфер діяльності, визначальних майбутнє країни. Під контролем і держави (чи його власності) має перебувати життєзабезпечувальні галузі й комплекси сільському господарстві, єдина енергосистема, залізничний і внутріміський транспорт, зв’язок, оборона, освіту, охорону здоров’я. Формуватиметься змішана економічна система повинна у сфері всього народу, гідний рівень життя якої може бути досягнуть шляхом прискорення економічного зростання, підвищення ефективності матеріального виробництва, розвитку внутрішнього ринку. Необхідно переорієнтувати реформи з перебудови виробничих відносин, їх називають тепер економічної системою, чи механізмом господарювання. Як відомо, добробут країн і народів завжди забезпечувалося саме продуктивними силами, тобто матеріальноречовими та людськими чинниками виробництва. Кошти і стінобитні пристосування праці, технологія й сама людина утворюють головну складову громадського способу виробництва, їх вдосконалення завжди і продовжує залишатися визначального чинника зростання багатства страны.

ОПЛАТА ПРАЦІ І ПОПИТ НА РОБОЧУ СИЛУ.

Заробітну плату характером впливу ринок праці, зайнятості й суспільстві безробіття явище складне й суперечливе, одночасно що впливає формування попиту робочої сили і такі пропозиції робочої сили в, тобто. виступає чинником двоякого, різноспрямованого дії. З іншого боку, заробітна плата істотно зачіпає економічних інтересів основних контрагентів ринку праці — покупців робочої сили в (підприємців) і його продавців — найманих работников.

Розглянемо зв’язок зарплати, її розміру й динаміки з рухом попиту робочої сили, тобто. проаналізуємо проблему із боку лише з шести діючих ринку праці осіб — предпринимателя.

Робоча сила трапилося в ринковій економіці — це радше чинник виробництва першорядного значення; самотужки чинника саме виробництво стає неможливим. Коли підприємець вирішив розпочати випуск будь-якої продукції, він має виходити ринок праці, щоб придбати чинник виробництва, у певному кількості та необхідного качества.

Необхідність купівлі робочої сили в передбачає, що підприємець (фірма), як з’явитися ринку праці, має визначити ціну попиту на працю, чи ставку зарплати. У разі досконалої конкуренції вона визначається співвідношенням попиту й пропозиції ринку праці. У точці перетину кривих попиту й пропозиції виникає так звана «рівноважна ціна праці», чи середня ставка зарплати в кожному конкретному виду труда.

Проте виходити із передумови «досконалої конкуренції», або суто конкурентного ринку праці, отже виходити із ідеальних умов формування ціни робочої сили в, чи зарплати. Насправді таких умов ніколи було і немає нині. Якби такі умови існували, підприємцю зайве було займатися проблемою визначення за ціни попиту на працю, чи ставки заробітної платы.

Насправді визначення «ціни праці» ввозяться умовах недосконалої конкуренції, що відбувається під потужним впливом таких чинників, як монополія попиту працю, монополія пропозиції праці, яку встановлюють сильні профспілки і, нарешті, державне регулювання ринку праці, зокрема, шляхом законодавства про мінімальної заробітної плати. Ціна попиту працю (ставка зарплати) може визначатися фірмою з кожного з використовуваних на підприємствах конкретних видів праці в основі концепцій граничною продуктивності і граничного продукту праці, тобто. з розрахункового співвідношення цієї ціни й очікуваної (прогнозованою) прибутку. Залежність попиту фірми на робочу силу від розміру й динаміки зарплати найважливіший елемент ринкових взаємин у сфері праці, визначальний, зрештою рівень цін та рух зайнятості і безробіття економіки країни. Тут дві основні ситуації, мають принципово важливе значение.

Ситуація перша — висока вести. У працях західних економістів високий рівень зарплати однозначно сприймається як таки головною причиною обмеження попиту фірм на робочої сили, його падіння і, отже, зниження рівня зайнятості працездатного населення, зростання безробіття. Негативне вплив високої зарплати на рух попиту робочої сили зумовлено законом попиту. Сутність цього стосовно ринку праці зводиться ось до чого: що стоїть ціна товару робоча сила, тим нижче попит, і навпаки, що нижчою ціна, то вище попит на даний специфічний товар.

У наведеній формулі чітко виражена об'єктивна взаємозв'язок між заробітною платою і прибутком, безпосередньо впливаюча на масштаби і динаміку попиту робочої сили. Заробітну плату, розглянута зі боку попиту робочої сили, істотно зачіпає економічних інтересів фірми, оскільки визначальний компонентом витрат виробництва. У промислово розвинених країн Заходу її питомий вагу вартості продукту становить 65−70%, та її частка у національному доході сягає 80%2. За таких високій частці заробітної плати вартості продукту будь-яке її істотно збільшує витрати виробництва, неминучими веде до зменшення прибутку, стиску інвестиційного процесу як наслідок, до зниження попиту робочої сили із боку фірм, звільнень, зростанню безработицы.

Проте дію цього закону попиту стосовно ринку праці менш однозначно, як і представляється з урахуванням формально-логічного підходу. Висока вести чи ціна попиту специфічний товар робочу силу тягне у себе як негативні последствия.

По-перше, підвищення зарплати означає зростання купівельної здібності найманих працівників (основної маси споживачів які вироблялися суспільстві товарів та послуг). Це збільшує реалізацію продукції фірм, максимізування прибутків, внаслідок збільшується попит на робочу силу.

По-друге, між підвищенням заробітної плати падінням попиту робочої сили існує певний тимчасової лаг. Перш ніж розпочнеться зниження попиту на робочої сили, заробітна плата своєму повышательном русі повинна пройти певної дистанції. Ця дистанція вимірюється ефективністю (прибутковістю) діяльності фірми. Падіння попиту робочої сили не станеться, поки підвищення зарплати не досягне (в рамках ціни виробленого фірмою продукту) певного пункту, на яких починається (якщо зростання зарплати зупинять) скорочення прибутку фірми. Йдеться співвідношенні паралельно що відбуваються рухів заробітної плати найманих працівників і вартості граничного продукту їх праці. Суть цього співвідношення така: вести може підвищуватися (а виробництво будуть утягуватися додаткові працівники, тобто. буде відбуватися розширення попиту робочої сили) до того часу, поки величина бракуватиме одному рівні з величиною вартості граничного продукту праці. Рівність між величиною заробітної плати величиною граничного продукту грошах це і є та критична точка, яку починається зниження попиту фірми на робочої сили, скорочення зайнятості. У принципі, попит на робочої сили (відповідно збільшення суми виплачуваною зарплати) може бути продовжений і пунктом, але тоді розпочнеться убування граничного продукту; виробництво стане невигідним й надалі буде прекращено.

У реальної буденної дійсності постійно існує (з урахуванням інтересів усіх чинників зростання ефективності виробництва, передусім продуктивності праці) можливість збільшення попиту фірм на робочої сили при повышающемся рівні зарплати. Це переконливо підтверджує піввікової досвід повоєнного економічного розвитку країн, де вести, як номінальна, і реальна, зростає, і водночас підвищується рівень зайнятості працездатного населення, а безробіття, зазвичай, утримується не більше соціально прийнятною нормы.

Ситуація друга — низька вести. Роль низькою заробітною плати щодо формування попиту на робочої сили складна й суперечлива. Зниження рівня оплати праці не тягне у себе автоматично розширення попиту робочої сили. Це довів Дж.М.Кейнс, який зробив обгрунтований висновок: скорочення грошової зарплати необов’язково призведе до збільшення занятости.

Можливості розширення попиту робочої сили завдяки зниженню заробітної плати суттєво обмежуються чинниками економічного, соціального і основам правової характера.

По-перше, попит на робочої сили величина похідна, залежна від попиту продукцію фірми, а обсяг останнього, своєю чергою, залежить від купівельної спроможності споживачів, основну масу яких становлять наймані робітники. Тому зниження зарплати означає падіння купівельної спроможності зазначеної групи споживачів і, отже, зменшення ємності внутрішнього ринку з усіма звідси негативними виробникам наслідками — труднощами в збуті продукції, скороченням є і падінням норми прибыли.

По-друге, зниження зарплати неминуче наштовхується на протидія об'єктивних вимог відтворення робочої сили в. Заробітну плату, як відомо, є ціна специфічного товару — робочої сили. Розмір цієї ціни на кожен цей час повинна бути достатньою для задоволення матеріальних й нематеріальних потреб найманого працівника і членів його сім'ї, тобто. реалізації процесу відтворення робочої сили в. Зведення зарплати до мінімального рівня підірве процес відтворення робочої сили в нормального якості і зрештою призведе до зниження ефективності производства.

По-третє, низька вести руйнує мотивацію до високопродуктивному праці найманих працівників, підриває їх зацікавленість у праці, до нарощування трудових зусиль; породжує байдуже, часом несумлінне ставлення до праці; послаблює дисципліну праці; викликає високу плинність робочої сили в, завдаючи чималий економічних збитків господарську діяльність фирм.

По-четверте, низький рівень зарплати, відкриває можливість зниження витрат виробництва та максимізації прибутку, «підігріває» схильність підприємців до розширення попиту робочої сили, але з стимулює пропозиції робочої сили в, навпаки, стискує його. Зниження зарплати, досягнувши рівня, неминуче породжує і посилює відтік робочої сили з підприємства, масштабне скорочення зайнятості і, коли цей процес нічого очікувати зупинено, може завершитися повним припиненням производства.

По-п'яте, в індустріально розвинених країн Заходу велика роль державного регулювання сфери трудових відносин, однією з основних елементів якого є законодавство про мінімальному рівні праці. Цей рівень досить високий — від 40 до 50% середньої заробітної плати, виплачуваної працівникам в обробній промисловості — провідною галузі. Покупець робочої сили й її продавець, котрі вступають у стосунки ринку праці, немає права порушити вимоги цього закону, що створює надійний захист осіб найманої праці від свавілля роботодавців України та спроб зниження оплати праці межі встановленого законом мінімуму навіть під пристойний приводом розширення попиту робочої сили, забезпечення зайнятості та скорочення безработицы.

По-шосте, слід особливо зазначити надзвичайно значної ролі профспілок у позиційному захисті прав найманих працівників із з усіх аспектів трудових відносин, включаючи, питання оплати праці. Фірма до виходу ринок праці має визначити ціну свого попиту працю (робочої сили), тобто. встановити ставки зарплати у конкретних видам праці, до виконання яких вона має намір найняти певну кількість працівників необхідних спеціальностей. На ринку роботи з заздалегідь встановленими ставками зарплати відбувається істотна трансформація. Річ у тім, що попит окремої фірми становить лише незначну частку загального обсягу пропозиції робочої сили в. Тому вплив фірми на величину заробітної плати у її кінцевому варіанті виявляється відносним. Насправді середня ринкова ставка зарплати з кожного з конкретних видів праці, на які пред’являється попит, встановлюється лише на рівні галузі, а чи не на рівні фірми. Пропозиція праці — категорія галузевого рівня, комплексу галузей чи економіки загалом, а не рівня фірми. Під впливом чинників ринкового і неринковий характер для окремої фірми середня ринкова ставка зарплати постає як величина фіксована, встановлена рівні галузі, тобто. поза фірми, і виступає по відношення до ній, як величина імперативна, обов’язкова до виконання. Зміна даної величини заробітної плати у бік зниження неможливо без згоди галузевої профспілки. У профспілок досить сил і коштів на на попит попри пропозицію робочої сили в. Профспілки здатні захищати економічних інтересів найманих працівників, домагатися підвищення оплати праці (причому як членам профспілок, але й більшості неорганізованих робочих) і допускати її зниження всупереч прагненням підприємців. У умовах спроби зниження заробітної плати можуть призвести до наростання соціальної напруги у трудових колективах, викликати протест робітників у формі страйків, здатних принести підприємствам, і фірмам суттєві економічні збитки. Невипадково Кейнс ще в 30-х рр. попереджав про небажаності і навіть небезпеки зниження грошової (номінальною) заробітної плати не заперечував проти зниження реальної зарплати (шляхом значного підвищення цін) найманих рабочих.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА І ПРОПОЗИЦІЯ ТРУДА.

Закон пропозиції — ринковий закон, напряму стосується і беззастережно діючий стосовно товарним ринків, точніше, ринків товарів — речей. Цими ринках ціна безумовний регулятор попиту й пропозиції товарів, руху товарних потоків. Але те, що правильне стосовно ринків товаров-вещей, не вірно стосовно ринку праці. Функціонуючий цьому ринку товар робоча сила надзвичайно специфічний, що зумовлює специфічність самого ринку. На ринку праці закон пропозиції діє настільки прямолінійно, як у інших товарних ринках. Жорсткої зв’язок між рухом ціни товару та її пропозицією не існує. Підвищення ціни праці необов’язково супроводжується збільшенням його пропозиції, точно як і, як і зниження ціни робочої сили в не тягне у себе автоматично зменшення кількості зайнятих, тобто. зменшення обсягу запропонованого праці. Про це свідчать і небажання працівників добровільно піти з підприємства при зниженні зарплати, і перевагу найманими працівниками дешевше оплати праці за гарантій стабільної занятости.

Насправді висока вести діє двояким чином: вона може збільшувати пропозицію праці та скорочувати їх у залежність від пріоритету цілей економічної поведінки працівника. У цьому плані можливі дві основні цільових варианта.

Перший варіант — прагнення отримати максимум доходу. Установка збільшує пропозицію праці, точніше, масу витрачених трудових зусиль. Вільний час приноситься на поталу цього, воно «заміщується», наприклад, понаднормової роботою, які забезпечують збільшення доходу. Така ситуація іменується замещающим эффектом.

Другий варіант — прагнення отримати максимум вільного часу. Ця цільова установка має у основі високий рівень оплати праці, який би матеріальний статок і добробут працівника, що викликає в неї потяг мати більше вільного часу й ставить цього реальні можливості. Під час такої ціннісної орієнтації висока заробітна плата потужний стимул скорочення пропозиції праці. Цей процес відбувається носить назва «ефект дохода».

Висока вести, в такий спосіб, може лише підсилювати пропозицію праці (робочої сили в), а й знижувати його. Ця обставина має принципове значення: воно відкидає односторонню трактування впливу високої зарплати формування пропозиції робочої сили, виражену у формулі: «висока вести — високе пропозицію робочої силы».

При аналізі взаємозв'язку між рівнем заробітної плати динамікою пропозиції робочої сили в слід пам’ятати, що у ринкової економіки зростання зарплати обмежується чинниками об'єктивного і суб'єктивного характеру, що дуже знижує ефект його впливу ринку труда.

До трьох чинників належить конкуренція. Раніше було розглянуто роль конкуренції як чинника розширення попиту робочої сили. Як такого конкуренція виступає вона спонукає підприємця збільшувати розміри нагромадження капіталу, здійснювати розширене відтворення й, отже, втягувати у виробництві додаткову робочої сили, підвищуючи цим рівень зайнятості працездатного населения.

Але це лише одне аспект впливу конкуренції ринку праці. У дійсності роль конкуренції носить двоїстий характер, Конкуренція виступає як як головний чинник розширення попиту робочої сили, але одночасно чинник скорочення попиту робочої сили, її вивільнення зі сфери виробництва, отже, збільшення пропозиції робочої сили в, зростання безробіття. Конкуренція чинник різноспрямованого дії. Зумовлені законом конкуренції тенденції — розширення попиту робочої сили та її скорочення, отже, зростання її пропозиції — діють одночасно, паралельно й часом, залежно від що складається в економіці кон’юнктури, то одна, то друга з них перебувають у ролі переважної тенденции.

У викладеного питання відзначимо, що конкуренція виступає в ролі потужного обмежувача зростання зарплати. Максимізація прибутку як мета капіталістичного підприємництва передбачає як неодмінного умови зниження витрат виробництва, максимально можливу економію на ресурсах, тих, хто у виробництві. Зниження витрат в ім'я підвищення прибутковості виробництва — закон капіталістичною ринковою економіки. Його дію багаторазово посилюється під впливом внутрішньогалузевої конкуренції між господарюючими суб'єктами ринку — підприємствами, фірмами, компаниями.

Заробітну плату, чи ціна специфічного ресурсу «працю» — основний елемент у структурі витрат виробництва. На цьому логічно випливає, що економія на тих, хто у виробництві ресурсах здійснюється і завдяки скорочення витрат за робочої сили. Це — закон ринкової економіки. Під час перебування чергу, зниження витрат виробництва з допомогою економії на оплаті — потужний чинник, протидіючий зростанню зарплати. Отже, казати про високої заробітної плати як чинник перманентного збільшення пропозиції робочої сили в можна лише з більшими на оговорками.

У разі ринкової економіки величина зарплати має і може виходити далеко за межі граничного продукту праці його грошовому вираженні. Вона неспроможна перевищувати оцінку, яку починається падіння норми і представників багатьох прибутку, виникає збитковість господарську діяльність суб'єктів ринку. Зниження витрат виробництва, боротьби з непродуктивними видатками, безумовно, позитивне явище, яке може висунути заслугою ринку. Але скорочення витрат виробництва є серйозною перешкодою зростання зарплати, що впливає відповідним чином на динаміці пропозиції робочої силы.

Отже, необхідність скорочення витрат виробництва, об'єктивно обумовлена самої метою частнокапиталистического підприємництва — максимизацией прибутку, здійснюваної за умов постійної конкуренції, — призводить до двойственному результату. З одним боку, економія у витратах на робочої сили означає стримування зростання зарплати обмеження провоцируемого цим зростанням пропозиції праці. З іншого боку, зниження витрат за даний ресурс для забезпечення належної конкурентоспроможності товарів хороших і максимізації прибутку з неминучістю веде до обмеження пропозиції робочих місць, звільнення працівників, їх вивільненню зі сфери зайнятості і, отже, до збільшення пропозиції робочої сили ринку труда.

Така двоїстість є результатом протиріч, об'єктивно виникаючих і постійно які з процесі взаємодії ринкових законів, зокрема, законів попиту й пропозиції ринку праці. У відповідно до закону пропозиції, що стоїть ціна товару робоча сила, тобто. вести, то більше вписувалося пропозицію певного товару. Але це точно суперечить Закону попиту, відповідно до яким, що стоїть ціна товару робоча сила, тим менше попит даний товар. У цього протиріччя трапилося в ринковій економіці була, є і існувати проблема пропозиції робочої сили й попиту неї, зайнятості і безработицы.

ВЫВОДЫ.

У промислово розвинених країн Заходу з ефективної ринкової економікою мінімальна вести, законодавчо встановлено на дуже рівні. Вона виконує важливі соціально-економічні функції, виступаючи у ролі соціальної заходи у системи забезпечення матеріального добробуту членів общества.

Дотримання законодавства про мінімальної заробітної плати обов’язково всім учасників ринкових взаємин у сфері праці — для покупця робочої сили й на її продавців. Політика вирішення питань економічного розвитку, зокрема, проблеми зайнятості і безробіття, з урахуванням низького рівня оплати праці, тобто. дешевого і малоефективного праці, характерна риса економічно слаборозвинених країн, а чи не високорозвинених держав із давно сформованій ринкової экономикой.

Політика вирішення питань економічного розвитку, зокрема, проблеми зайнятості і безробіття, з урахуванням низького рівня оплати праці, тобто. дешевого і малоефективного праці, характерна риса економічно слаборозвинених країн, а чи не високорозвинених держав із давно сформованій ринкової экономикой.

Проблеми зайнятості і безробіття працездатного населення і побудову зниження безробіття до мінімального, соціально рівня, не можна розв’язати зменшенням заробітної плати, отже, підвищення життєвий рівень населения.

ПЕРЕЛІК ССЫЛОК.

1 Шляхи подолання кризових явищ економіки України. Економіка України, № 12, 2002, з 51 — 56.

2 Ринок праці. Підручник під ред. Проф. У. З. Буланова і проф. М. А. Волгіна.— М.: «Іспит», 2000.— 448с.

3 Генкин Б. М. Економіка і соціологія праці — М.: Підручник для вузів. — Видавнича група НОРМА — ИНФРА, 1999 р. — 384с.

4 Ринок праці, зайнятість населення, економіка ресурсів для праці: Учеб. пособие/Под ред. проф. А. И. Рофе — М.: Видавництво «МІК», 1998 р -160с.