Пауерліфтинг

Пауерліфтинг

Стор.

Вступ.

1. Атлетична гімнастика. Пауерліфтинг.

Список використаної літератури.

Вступ.

Пауерліфтинг (силове триборство) відноситься до порівняно молодих видів спорту, відомий він трохи більше 30 років. Назва походить від двох слів «power» — сила, міць і «ліфт» — піднімати.

Першовідкривач цього виду — американці. У колишньому СРСР пауерліфтинг знають із 1989 року, саме тоді в Москві вперше виступили американські й англійські спортсмени з показовими виступами.

Офіційні Чемпіонати світу проводяться з 1972 року, Чемпіонати Європи — з 1980. З кожним роком цей вид спорту стає усе більше популярним, про що свідчить постійно зростаюче число країн учасниць міжнародних змагань.

Поряд зі змаганнями з пауерліфтингу в чоловіків успішно проводяться й міжнародні змагання серед жінок.

З початком виступів російських чоловіків і жінок, збірних з 1991 року відбулися істотні зміни в міжнародній трійці.

Більшість рекордів Світу і Європи встановлено росіянками.

У кожного виду спорту велике майбутнє Міжнародна федерація пауерліфтинга домагається включення силового триборства в програму Олімпійських Ігор. В 1998 році в Москві відбулася зустріч президента Олімпійського комітету Хуано Антоніо Самаранча, Президента Міжнародної Федерації пауерліфтинга Богачева В. В., де піднімалося питання про визнання цього виду спорту.

Ми думаємо, пройде не так багато часу й пауерліфтинг, завдяки своїй популярності, буде включений у програму Олімпійських Ігор.

Як вид спорту пауерліфтинг те саме що важка атлетика, а саме з важкоатлетичним двоєборством, але при цьому має ряд істотних відмінностей. Пауерліфтинг — силовий вид, важкоатлетичне двоєборство — спортивно-силовий. Перевага пауерліфтинга також у тім, що рухи його більше прості, і цим він доступний не тільки чоловікам. Вони протягом багатьох років мають можливість показувати високі результати з мінімальним відсотком травматизму.

Силове триборство містить у собі наступні вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги, лежачи на горизонтальній лаві, тяга станова. Всі сили спортсмена підібрані так щоб задіяти основні групи м «язів. Вправи універсальні й знаходять застосування у всіх видах спорту.

У процесі заняття відбувається зміцнення опорно-рухового апарата; підсилюється кровообіг м «язових тканин, що сприяє їхньому розвитку. Тренування з вагою позитивно впливає на білковий обмін, підсилює анаболічні процеси, а також зростає опір до захворювань.

1. Атлетична гімнастика. Пауерліфтинг.

Гімнастика — це слово грецьке й значить оголений. У Древній Греції якийсь час фізичними вправами займалися без одягу, тому що вважали, і про цьому дуже добре сказав Володимир Маяковський, що «у світі немає прекраснішої одежі, чим бронза мускулів і свіжість шкіри». Гімнастика в ті часи містила в собі й ігри, і біг, і стрибки, і єдиноборства, і танці. Словом, майже всі види фізичних вправ, які тоді існували. А спрямованість гімнастики була комплексною — і для фізичного, і для духовного вдосконалювання людини. У здоровому тілі - здоровий дух. Дуже підходяща характеристика для тих, хто займався гімнастикою. Аристотель взагалі вважав, що спосіб життя вільної людини немислимий без занять гімнастикою.

Але знаєте, скільки в ті часи було дійсно вільних людей, які могли їй займатися? Від загального числа населення не більше 5 — 10%. Це в Древній Греції. А в Древній Індії, що дала сучасному миру йогові? А в Древньому Китаї, з якого до нас прийшло ушу? Йога й ушу, у загальному гімнастиками стали зовсім недавно, і Аристотель про їх, начебто, нічого не говорив. До того ж споконвічно це були якісь культові заняття, значення яких зараз трактують хто, як хоче. Але я пропоную їх усім у першу чергу саме як гімнастику.

У всякому разі, у стародавності і йога, і ушу як і гімнастика в Греції, теж були заняттям тільки для вибраних, але теж для вдосконалювання тіла й духу. Правда все це робилася як підготовка для життя у світі іншому. У Древній Греції гімнастика існувала як би на противагу агоністиці. Або навпаки — агоністика на противагу гімнастиці. Хоча вони могли, як би доповнювати один одного або компенсувати. Неначебто біле й чорне, солодке й гірке, добро й зло. Тільки от Аристотель вважав, що для розвитку людини гімнастика представляє дуже більшу цінність, тоді як заняття агоністикою взагалі неварті вільної людини.

Ну, так бог з ними, із древніми. Зараз гімнастика що із себе представляє? Навіть якщо запитувати у фахівців отримає різні відповіді. І майже всі в чомусь будуть праві, тому що гімнастика й сьогодні - це ціла система спеціально підібраних фізичних вправ і інших прийомів, застосовуваних для зміцнення здоров «я й гармонічного фізичного розвитку. Приблизно так зараз пишуть у словниках і енциклопедіях. Правда кудись духовне вдосконалювання втратилося в порівнянні із древніми часами, але якщо зараз здоров «я розуміють не тільки як фізичний стан, але й духовне, і інтелектуальне, і навіть соціальне, те…

Сьогодні гімнастик багато: спортивна, художня, лікувальна, що коригує, атлетична, дихальна, гантельна, аеробіка, ритмічна. А ще є акробатика, гімнастики східні, гімнастики косметичні, сексуальні. Зовсім недавно навіть єгипетську гімнастику відкопали. Сама Ніфертіті, говорять, єю займалася.

Майже кожному займатися можна будь-яким видом гімнастики, але на своєму рівні, зрозуміло. І попередньо визначивши основну мету — фізкультурну, тобто для здоров «я й у благо, або спортивну, тобто, як виходить і, швидше за все, на шкоду. Адже сьогодні загальоздоровча спрямованість гімнастики тільки декларується. На ділі ж багато гімнастик — чисто спортивні види.

А тепер поговоримо про пауерліфтинг (атлетичну гімнастику) — важку атлетику. Як це так — важка атлетика й раптом гімнастика? Так дуже просто. Тільки це гімнастика силова й дуже обмежена по своїм цілям і засобам. Раніше хоч три вправи в штангістів було, але от вирішили, що й двох вистачить — поштовху й ривка. Ну, вирішили й вирішили.

Хотіли сказати, що гімнастика це чи ні, а однаково вид богатирський, але… Жінки зараз важкою атлетикою теж займаються. І пауерліфтингом. І гирьовим спортом.

Важка атлетика — вид спортивно-змагальний. Але багато хто нею займається без претензій на загальне визнання й рекорди, а «для себе ». У когось виходить, у когось ні. Але частіше це ті, хто на думку фахівців, для важкої атлетики як спорту інтересу не представляє. Безперспективні, так сказати. Хоча бувають і виключення. Як самостійний фізкультурний вид важка атлетика не існує, а як спорт — це заняття досить престижне. Особливо серед чоловіків важких категорій. Але в цілому як вид спорту майже вмираючий.

Для загальної фізичної підготовки й занять «для себе «методи тренування штангістів можна використовувати майже кожному. Але обережно.

У зв «язку із цим цікавий приклад. Дехто вважає, що заняття з обтяженнями, особливо присідання зі штангою, перешкоджають росту хлопчиків. А ви подивитеся на штангістів-важкоатлетів. Вони ж майже все ростом вище за середній. Хоча штангою займаються з дитинства. Причому працюють із такими вагами, що й дорослим не вдасться. Але адже ростуть! Це природа, генетика. Звичайно, не потрібно перевантажувати й ламати спину. Але розумно навантажувати потрібно. І навіть корисно. Грамотні фахівці знають як це робити. А от неписьменні мами-тата, не знаючи основ біології, думають, що якщо вони самі нічим не займаючись не виросли вище за середнє, те їхні чада, займаючись зі штангою, вже точно не виростуть.

Ця інформація батькам, у яких 14-літні діти не ростуть як акселерати. Але їм варто знати, що є таке поняття — гетерохроність розвитку. Це значить, що ростуть діти нерівномірно й не усі відразу. Зверніть увагу на те, яка величезна голова в немовляти в порівнянні з іншим тілом. Значить так треба. А у всьому іншому кожний розвивається по своєму сценарію. Якщо в когось закладена програма вирости до двох метрів — виросте. А якщо в програмі тільки метр із кепкою, то тягнися, не тягнися не допоможе.

Повернемося до важкої атлетики. Чесно говорячи, дуже приємно дивитися на здоровенних мужиків-важкоатлетів. Але якщо вся важка атлетика загинається, це не виходить, що й важкоатлетів чекає доля динозаврів. Усе більше популярним стає пауерліфтинг або силове триборство. Це більш демократичний і доступний вид. Частіше його чомусь відносять до сфер бодібілдингу або культуризму, але практично це та ж важка атлетика або силова гімнастика, причому історично більше древня, чим бодібілдинг і важка атлетика. Завдання цієї гімнастики також розвиток сили, тільки її перевірка набагато універсальніша й природня, чим у важкій атлетиці. Правда з погляду загальної фізичної підготовки й у цілому фізкультурної можна було б робити це більше універсальними способами. Поки ж на змаганнях пауерліфтинги виконують три вправи — присідання зі штангою, жим штанги лежачи й станову тягу. Хоча деякі спеціалізуються на якомусь окремому виді, а багато хто, якщо не більшість, займаються пауерліфтингом «для себе ». От тільки методи цих занять явно не фізкультурні. І не тільки методи. З важкою атлетикою й пауерліфтингом пов «язані постійні скандали через допінг.

Як змагальний спорт, пауерліфтинг — це не тільки чоловічий, але й жіночий й навіть дитяче заняття. Проводять змагання з пауерліфтингу й серед інвалідів.

Відповідно до класифікації у важкій атлетиці, стосовно до силового триборства в першу групу входять змагальні вправи. Присідання, жим, лежачи на горизонтальній лаві й тяга.

Друга група поєднує спеціально підготовлені вправи, які поширюються на кілька груп:

вправи, для присідання;

вправи, для жиму лежачи;

У третій групі вправ концентруються додаткові розвиваючі вправи. Вони виконуються не тільки зі штангою, але й на тренажерах, з використання гир і інших обтяжень.

Розвиваючі вправи здебільшого роблять локальний вплив, через своєрідну структуру техніки, якщо виконуються з відносно невеликою вагою (обтяженням), потужність, що розвивається звідси при цьому, порівняно невелика.

Тренування пауерліфтерів будується у вигляді тренувальних циклів, ціль яких досягнення високого спортивного результату до певного часу. Кожний тренувальний цикл складається з періодів розвитку спортивної форми, її стабілізації й тимчасової втрати. Ці періоди прийнято називати відповідно підготовчими, змагальними і перехідними. У сукупності ці три періоди становлять тренувальний цикл, або як його називають, великий цикл.

Завдання підготовчого періоду (періоду фундаментальної підготовки) — створити фундамент спортивної форми й забезпечити її безпосереднє становлення. У цей період відбувається пристосування організму до тренувальних впливів і досягається певний (необхідний на даному етапі) рівень підготовленості атлета. Для цього спортсменові звичайно досить 1−2 місяців не перевищувати ці строки.

У підготовчому періоді атлет удосконалюється в техніку класичних і спеціально допоміжних вправ, звіряє спортивну форму (піднімаючи штангу великого, субмаксимального й навіть максимального ваг у класичні й спеціально — допоміжних вправах). Підготовчий період звичайно відрізняється невеликим обсягом тренувального навантаження й поступовим ростом інтенсивності.

Завдання змагального періоду — досягти рівня вищої спортивної форми й забезпечити її реалізацію в спортивних досягненнях.

Для безпосередньої підготовки (підведення) до змагань у пауерліфтингу використовуються звичайно чотири тижні; цей період підготовки й прийнято вважати змагальним. Якщо ж атлет бере участь у змаганнях без попередньої спеціальної підготовки, то такий етап тренування не можна назвати змагальним. Для змагального періоду характерний менший обсяг навантажень і максимальна її інтенсивність.

Підготовчий і змагальний періоди не повинні обмежитися якимись певними строками, перехід від одного до іншого здійснюється поступово.

Тривалість кожного тренувального циклу в пауерліфтинзі становить 2−3 місяці, хоча в окремих випадках вона може бути й інший. Так, якщо 1-й місяць, є підготовчим, а 2-ий змагальним періодом, те тренувальний цикл становить 2 місяці. Якщо ж підготовчий період включає 2 місяці, а змагальний 1 або навпаки (у тих випадках, коли два відповідальних моменти змагання випливають один за одним приблизно через місяць), то тренувальний цикл становить 3 місяці. Але от інший приклад: звичайно підготовчий період включає 2 місяці, а змагальний 1 або навпаки (у тих випадках, коли два відповідальних змагання випливають один за одним приблизно через місяць), те тренувальний цикл становить 3 місяці. І якщо після цього треба (з інтервалом 30−40 днів) два відповідальних змагання, то тривалість тренувального циклу вже може становити близько 5 місяців.

Для виступу на змаганнях з пауерліфтингу спортсмени використовують спеціальні костюми, які повинні складатися із цільного по всій довжині трико, виготовленого з одношарового матеріал, що розтягується. Костюм, надягнутий на спортсмена не повинен провисати. Лямки костюма повинні бути надягнуті на плечі спортсмена при виконанні всіх вправ. Довжина штанги в костюма (від середини промежини) — від 3 до 15 см. Для виконання присідання й жиму лежачи під костюм одягається футболка — полурукавка. За бажанням спортсмена на виконання третьої вправи (тягу станову) можна не надягати під костюм футболку.

Для занять можна використовувати бинти, що не перевищують 1 м. у довжину й 8 см. завширшки.

Для колін можна використовувати бинти. Довжина бинтів не повинна перевищувати 2 м., а завширшки — 8 см. Коліно бинтується на 15 см. нагору й долілиць від його центра. У пауерліфтинзі використовуються спеціальні прогумовані бинти, які можуть бути різної твердості. Їх можна відрізнити за кольором смуг. Самими твердими на сьогоднішній день, є чорні з 3-мя червоними смугами. Ці бинти також добре тягнуться, чим гарні для атлетів з більшими стегнами. Твердими є також біло-сірі бинти із двома синіми смужками й білі із двома червоними смужками. Загальна ширина намотування — не більше 30 см. Бинти не повинні стикатися з атлетичним костюмом або носками.

Під час виконання всіх вправ спортсмен повинен використовувати взуття з підошвою, що має форму стопи. Можна використовувати дитячу присипку, крейда, каніфоль, тальк або магнезію на тілі або екіпіруванні.

Як фізкультурний вид або засіб атлетичної й загальної фізичної підготовки, спорт (навіть спорт, а не гімнастика), по-моєму, більше підходяще заняття, чим важка атлетика й пауерліфтинг. Гирьовим спортом теж займаються чоловіки й жінки, дорослі й діти.

Усім, хто вважає себе здоровими, можна спробувати займатися будь-яким видом силової гімнастики. Тим, хто хоче стати здоровим (у змісті сильним), спробувати теж можна, але обережно. Дітям і жінкам такі заняття я не рекомендую. Навіть як фізкультуру. Але чим займатися тим слонам і слонихам, навіть маленьким, для яких дорога в художню гімнастику й т.п. закрита? Спробуйте. Адже бути сильним і здоровим, зовсім не значить бути дурним.

Список використаної літератури.

В.Л. Мурашин «Пауерліфтинг шлях до сили», К.: «Светлана П», 1998р.

А.В. Коршунова «Пауерліфтинг», Харків, 1998р.

Р.А. Роман «Тренировки тяжелого атлета», М.: 1986 г.

А.М. Воробьева «Тяжелая атлетика», М.:1988г.

И.Журавлев «Пауэрлифтинг» // Спорт в школе, 1996 г.

Л. Остапенко «Пауэрлифтинг""Теория и практика тело строительства», 1994 г. № 1.

М.Е. Лукьянов; А. И. Филамеев «Тяжелая атлетика для юношей» // Физкультура и спорт, М.: 1969.

Технические правила. Федерация пауэрлифтинга России 1997 г.

Теория и практика физической культуры 1997 г. № 7.