Передумови та періоди становлення валютного ринку україни

ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов «язане з процеса-ми розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах ко-лишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валют-них надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.

Готівкову емісію рубля виконував виключно Держбанк СРСР. Після розпа-ду СРСР весь обсяг готівкових грошей друкувався Центробанком (ЦБ) Росії. В умовах інфляційних процесів, коли економіка України потребувала дедалі більше готівкових рублів, загострювалася проблема їх власної емісії в Україні. З цією ме-тою, а також з метою захисту внутрішнього споживчого ринку з 10 січня 1992 р. до обігу вводяться так звані «купони багаторазового використання», які разом з рублем виконують функцію обігу та платежу. Встановлений в січні офіційний ва-лютний курс купона до рубля (1 купон за 10 рублів, та 10 купонів за 1 дол. США) не витримав і двох тижнів.

Офіційно купон розглядався не як національна валюта, а як своєрідна замі-на готівкового рубля. У зв «язку з цим весь облік в Україні, виплати населенню проводилися за курсом 1:1. НБУ не встановлював співвідношення між рублем та купоном. Тільки на чорному ринку виникла курсова різниця між купоном, еміто-ваним НБУ, та рублями, готівкову емісію яких здійснював ЦБ Російської Федера-ції.

Ознакою валютного ринку на перехідному етапі була також відсутність на-ціональної системи валютного регулювання в Україні. Хронічно неурівноважена грошова система фактично перебувала в «рублевій зоні»: курс відносно інших іноземних валют визначався через крос-курс стосовно до російського рубля, та рубль відігравав роль ключової резервної валюти.

Серед негативних явищ у валютній сфері, які були характерні для цього етапу розвитку валютного ринку в Україні, слід назвати:

?організаційну слабкість банківської системи;

?низький рівень державних валютних резервів;

?кризу неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, в першу чергу з.

Росією;

?відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов «язкового про-дажу іноземної валюти;

?нерозробленість системи контролю за проведенням валютних опе-рацій та порядку переміщення валюти через кордон України;

?широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того слабкої «ерзац"-грошової одиниці — купона;

?постійний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД та загострення економічної та енергетичної кризи.

Фактичне відокремлення систем безготівкового грошового обігу почалося з впровадженням Центробанком Росії нового розрахункового порядку з країнами колишнього СРСР, відповідно до якого всі розрахунки проводилися лише через спеціально відкриті для цього кореспондентські рахунки центральних банків. З липня 1992 р. перерахування на користь резидентів Росії приймалися лише за умови кредитового сальдо за цим рахунком. Внаслідок цих дій фактично припи-нилися міждержавні розрахунки України з Росією.

Таким чином, наступний крок щодо проведення грошової та валютної ре-форми в Україні, який було зроблено 16 листопада 1992 р. згідно з Указом Пре-зидента України, частково був вимушений станом розрахунків з країнами СНД 3 цього часу український карбованець стає єдиним законним засобом платежу на території України. Офіційний курс карбованця установлено 1,45 укр. крб. за 1 ро-сійський рубль. Передумовою виходу України з так званої «рублевої зони» стало проведення взаємозаліку заборгованості між Україною та Росією в грудні (з 3.12 по 31.12) 1992 р. за станом на 16 листопада 1992 р.

В умовах кризи системи міждержавних розрахунків неплатежі за продук-цію, експортовану з України, на початок жовтня 1992 р. становили майже 300 млрд крб. Тому згідно з рішенням уряду, а також НБУ 3 грудня 1992 р. експорте-ри України при укладанні контрактів з підприємствами країн, які використовують рубль як засіб платежу, застосовують акредитивну форму розрахунків, або попе-редаю оплату.

Ще у 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розробка механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду становлених валютного ринку незалежної держави буде прийняття Постанови Верховної Ради України «Про формування валютних фон-дів України у 1992 р.» від 5 лютого 1992р. та створення у жовтні 1992 року валю-тної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

Порядок формування валютних фондів передбачав, що суб «єкти підприєм-ницької діяльності, розташовані в Україні, незалежно від місця реєстрації та форм власності, сплачують податок на валютну виручку від експорту продукції (робіт, послуг) за всіма видами іноземної валюти.

Введення податку на валютну виручку супроводжувалося певними додат-ковими умовами.

1. До суми виручки, що підлягала оподаткуванню, не зараховувалися транспо-ртні, страхові та накладні витрати в іноземній валюті.

2. Від податку на валютну виручку звільнялися:

а) підприємства з участю іноземного капіталу, частка якого у статутному фонді становила не менше 30%;

б) кошти на благодійні цілі за умови використання їх на зазначені цілі в по-вному обсязі;

в) частина валютної виручки, яка спрямовувалася на погашення заборгова-ності за іноземними кредитами;

г) кошти від продажу сільськогосподарської продукції (зерна, зернобобо-вих).

3. Ставка податку у межах держзамовлення зменшувалася на 5% за умови ви-конання державного замовлення на експорт у повному обсязі.

4. З метою запобігання подвійному оподаткуванню було встановлено, що до-ход підприємств зменшувався на суму валютних надходжень, з яких сплачено по-даток на валютну виручку.

5. Валютна виручка від експорту продукції, робіт, послуг піддягала обов «язко-вому зарахуванню на їхні рахунки в уповноважених банках. Таким чином, було заборонено переведення та переуступка боргових зобов «язань між резидентами та нерезидентами.

Зазначений порядок тривав до прийняття національного законодавства з питань валютного регулювання.

Головною ознакою розвину валютного ринку в Украпи у 1993 р. стало за-провадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні була створена юри-дична основа для подальшого розвитку валютного ринку.

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольо-ваної кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енерго-носії, відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов «язані з використанням «тимчасової» валюти — карбованця, при-звели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення:

по-перше, у введенні режиму так званих «спецекспортерів»;

по-друге, у впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше — 12 610 крб. за 1 дол. США).

по-третє, в різкому зменшенні обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;

по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через «тен-дерний комітет»;

по-п «яте, у зменшенні з 90 до 30 днів терміну повернення в країну валютної виручки експортерів та збільшення від 0,3% до 1% пені за кожний день просро-чки при порушенні цих термінів.

Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення ва-лютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну ва-люту.

Розуміння безперспективності політики адміністративного регулювання зо-внішньоекономічних та валютних відносин знайшло відображення в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р. «Про вдоскона-лення валютного регулювання», який передбачав рад заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, насамперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відно-вити роботу Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбованця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спрямовані на де-централізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбованця, створення перед-умов для проведення грошової реформи.

Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:

1) попередній — з прийняття Декларації про Державний Суверенітет України до виходу України з «рублевої зони»;

2) період упровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;

3) період спроби відновлення державної валютної монополії;

4) період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного ку-рсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти — гривні.

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 — серпень 1996 р.) сприяли позитивним тенден-ціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, акти-візувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валют-ному ринках;.

змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно клю-чових іноземних валют;

НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕFF), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;

було розроблено систему заходів, котрі вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за да-ними НБУ, підписка на ОДВП тільки нерезидентами досягла 300 — 370 млн грн.

Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи в Україні, яка і була здійснена у вересні 1996 р.