Словотвірна синонімія прикметників, мотивованих різними частинами мови

Словотвірна синонімія прикметників, мотивованих різними частинами мови

Прикметникові словотвірні синоніми — це переважно деривати, утворені за допомогою однофункційних словотворчих засобів, які додаються до спільної твірної основи [2,с.21−22] — іменникової, дієслівної чи прикметникової (бджолиний-бджолячий, хрипкий-хриплий, блідавий-блідуватий). Крім того, словотвірними синонімами вважаємо і спільнокореневі прикметники, що утворені від різних мотивуючих баз. Ними можуть бути не тільки різноструктурні іменники, дієслова і т.д., а й слова різних частин мови зі спільним коренем. Рідко словотвірні синонімні відношення виникають і між первісним та похідним прикметниками, що мають одну або кілька спільних семем.

Моделі дериваційної синонімії прикметників, які мотивуються різними частинами мови, були відомі вже в українських пам’ятках XI ст. У новий період пари (ряди) прикметникових словотвірних синонімів різної мотивації (обов'язково спільнокореневими словами) найчастіше відповідають моделям: віддієслівний прикметник — відіменниковий прикметник, рідше відіменниковий прикметник — відприслівниковий прикметник і в поодиноких випадках відіменниковий прикметник — відчислівниковий прикметник та відіменниковий прикметник — відприкметниковий прикметник.

Усі ці моделі вимагають основоцентричного підходу і, відповідно, класифікації словотвірних синонімів за відношенням між їх мотивуючими базами, як і при дериваційній синонімії прикметників, мотивованих спільнокореневими словами тої самої частини мови — різноструктурними іменниками й дієсловами. В обох випадках компоненти дериваційних синонімних пар можуть утворюватися як тим самим, так і різними способами (суфіксальним — морфолого-синтаксичним), за допомогою як того самого суфікса, так і різних однофункційних формантів (-учін-, -ніов-, -учіовит-, -ливіуват-). Проте відмінність між дериваційними прикметниковими синонімами, утвореними від різних частин мови, помітна на вищому ступені узагальнення словотвірних значень, порівняно з тими парами, що мотивуються тою самою частиною мови. Спільним є тільки найзагальніше дериваційне значення, наприклад, «вираження якісної ознаки через відношення до мотивуючого слова» у прикметників типу болючий — болісний (від дієсл. боліти й ім. болість). Якщо конкретизувати відношення між мотивуючим і мотивованим і формулювати часткові словотвірні значення, то помітна відмінність: «вираження якісної ознаки через відношення до дієслова» і «вираження якісної ознаки через відношення до іменника». На рівні ж лексичному збігаються тільки окремі семеми цих слів. Наприклад, у Словнику української мови так розкривається спільне переносне лексичне значення наведених прикметників: «тяжкий, який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток; викликаний цими почуттями» [СУМ, I, 215, 214]: Перед очі виринув болючий спогад. О болісна омана [Іздрик, 9]. Пор. аналогічну словотвірну синонімну пару: щербатий — щерблений (від ім. щерба та дієсл. щербити): Стомлений тесля дрімає при щербатій сокирі [Ант., 90]. Сонячна чаша щербленим рогом вгрузла між ребра [Савка, 75]. Обидві пари мають активну паралельність із невеликою частотною перевагою прикметників болючий і щербатий.

Отож, мотивуючі бази словотвірних синонімних прикметників (похідних від різних частин мови) переважно пов’язані як мотивуюче слово — похідне слово. Найчастіше це:

дієслово.

— іменник — прикметник.

— прикметник.

або, навпаки,.

іменник.

— дієслово — прикметник.

— прикметник.

Із відіменниковими ад'єктивами в словотвірні синонімні зв’язки вступають як відінфінітивні, так і віддієприкметникові ад'єктиви. Часто мотивуючі бази пов’язані як назва дії — назва діяча, її виконавця; назва дії — назва результату, наслідку; назва предмета — назва дії, мотивована назвою предмета.

Наприклад, в українській мові XIX — поч. XX ст. засвідчені такі дериваційні синонімні ряди, як зажирливий — зажиракуватий (від дієсл. зажирати та ім. зажирака): Од чого то є такі инші зажирливі. Ото у нас чоловік Рогуля — зажиракуватий [Гр., II, 39]; копательний — копачкий (від дієсл. копати та ім. копач): Щирі були покійники… копательні. Дід Юрко замолоду був копачкий [Гр., II, 280] (прикметники означали «працьовитий, наполегливий»); мірчий — мірничий (від дієсл. міряти та ім. мірник): Мірчий апарат. Мірничий апарат [Фав., 2]; робочий — робітний — робітливий — роботящий (від ім. робота і дієсл. работати [С., III, 3], яке в новому періоді вийшло з ужитку): Робоча, як бджола. Там є дівка дуже красна, та лель не робітна. Чи хороша чи вродлива, чи до діла робітлива. Ручки ж мої роботящі [Гр., IV, 26]; а також вальковий — валькований (від ім. вальок — комок глини для обмазування стін та від дієсл. валькувати) [Гр., I, 124]; забутний (-ій) — забутковий (від дієсл. забути та ім. забуток) [Гр., II, 10]; ростючий — ростовитий (від дієсл. рости та ім. ріст) [Гр., IV, 79, 80]. Ці пари (ряди) не збереглися в сучасному нормативному вжитку.

Прикметникові ряди, що протягом певного часу існували як словотвірні синоніми, розпадалися й унаслідок втрати одного або кількох компонентів. Наприклад, гидкий — гидний — гидючий — гидосний (від дієсл. гидити та ім. гидість): Гидкий, як поплазка. Доле ж моя гидна. Таке гидюче, що й глянути на нього не хочеться. Гидосний [Гр., I, 282]; отруйний — отруйливий — отрутний (від дієсл. отруїти та ім. отрута): Слався м’ясистим листом отруйний молочай. Гагів отруйливих наковтавсь. Збирали вони навіть отрутних тарантулів [СУМ, V, 810, 811]; плачний — плачливий — плакучий (плачучий) — плаксивий (від дієсл. плакати або ім. плач та ім. плакса): Плачним голосом вимовляла. Плачливі співи серце розбивали. І пісня та… жалібна, витяжна, плакуча. Плачучим голосом допитувався. Голос в Андрія тонкий, плаксивий [СУМ, VI, 572, 560, 572, 559]; співний — співливий — співучий — співочий (від дієсл. співати та ім. спів): Маєш же свашеньки співнії. Які співливі баби. Пташка співуча. Весела, мов пташка співоча [Гр., IV, 176]. На сучасному етапі переважили й активно функціонують прикметники гидкий, отруйний, співучий — співочий, плакучий — плаксивий (із ширшою сполучуваністю компонентів науч-ий).

У сучасній українській мові відіменниковий і віддієслівний прикметники формують словотвірні синонімні ряди і з активною, і з можливою паралельністю. Наприклад, як активно паралельні сьогодні функціонують деривати: тямучий (тямущий) — тямкий — тямовитий (тямковитий) (від дієсл. тямити та ім. тяма): Він чоловік тямучий. Дуже тямущий чоловік. Хлопець гарний, тямовитий [Гр., IV, 303]. Жінка — людина тямка. [Хлопець] розумний, тямковитий [СС, I, 683]. Функційно домінує на сучасному етапі ад'єктив тямущий [СС, I, 683]; тремтячий — тремтливий — тремкий (від дієсл. тремтіти та ім. трема): Горбатий лив тремтячою рукою. Онук ніс миску в малих тремтливих руках [Ш., I, 324, 344]. Заголублені спогади, дотик тремкої руки [Савка, 28]. Тремтячий місяць. Від фігур падають тремливі тіні [Світ Софії, 107]. Тремкий серпанок [Ш., I, 383] (усі прикметники ряду характерні для художнього стилю; як міжстильові вживаються переважно деривати наач-ий, -лив-ий); гризучий — гризький — гризотний (від дієсл. гризти (ся) та ім. гризота): Неприємне гризуче почуття ще довго заважало йому зосередитися [СУМ, II, 167]. Не мав би відчувати нічого гризького [Ш., I, 274]. Непередбачена гризотна туга охопила його за душу [СУМ, II, 166]; дрімливий — дрімотливий — дрімотний (від дієсл. дрімати та ім. дрімота): Щоб ока світлого не випив Дмірливий ворон-птах. Сиділи на горбах, мов старі дрімотливі ворони [СУМ, II, 419, 418]; чванливий — чваньковитий (від дієсл. чванити (ся) та ім. чванько): Калиновський шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого Красюка. Він сам був дуже чваньковитий [СУМ, XI, 287]; скорбний — скорботний (від дієсл. скорбіти або ім. скорб та від ім. скорбота): Собака поклав скорбну морду на лапи [Ш, I, 410]. По скорботному виразу його очей видно було, що смерть Аркадія вразила його глибоко [СУМ, IX, 297]; абсорбувальний — абсорбційний (від дієсл. абсорбувати та ім. абсорбція; обидва прикметники засвідчені як відповідники до рос. абсорбционный) [Хем., 95], хоч у середині століття функціонував тільки ад'єктив, мотивований іменником абсорбційний [Хім., 27]; мажорувальний — мажорантний (від дієсл. мажорувати та ім. мажоранта) [Мат., 90]; підстильний — підстилковий (від дієсл. підстеляти та ім. підстилка): Підстильний і підстилковий торф [Гірн.91, 235]; покривний — покрівельний (від дієсл. покривати та ім. покрівля; обидва прикметники засвідчені як відповідники до рос. покривной) [Хем., 74], пор. раніше — тільки покривний [Хім., 124]; таблетований — таблетковий (від дієсл. таблетувати та ім. таблетка): Таблетований і таблетковий матеріал [Хем., 220]; ґратований — ґратчастий (від дієсл. ґратувати та ім. ґрати): Ґратовані і ґратчасті вікна [НК]; кубований — кубовий (від дієсл. кубувати та ім. куб) [Мат., 86].

У пари з можливою паралельністю поєднуються на сучасному етапі прикметники, один із яких уживається рідко як застарілий або такий, що перебуває в стані занепаду, а також багатозначні прикметники, які рідко вживаються з тим самим значенням. Наприклад, сьогодні рідкісним є один із компонентів дериваційних синонімних пар (рядів) визвольний — визвольницький (від дієсл. визволяти та ім. визвольник): Населення Запорізької Січі, звідки почався визвольний похід Богдана Хмельницького, складалося… з українських козаків. Дзвенять,… усім визвольницький віщуючи похід [СУМ, I, 397]; жадний — жадливий — жадібний (від дієсл. жадати та ім. жадоба): Береза ще більше жадна життя. Жадливі блищики очей. Жадібний до життя був [НК]; мандрівний — мандрований (від дієсл. мандрувати та ім. мандри): Мандрівні дяки, мандровані дяки, — вихованці різних шкіл на Україні 16−18 ст. [УРЕС, II, 340]. Мислитель відмовляється, обираючи долю мандрівного філософа [Іст.укр. філ., 85]. «Український мандрований філософ Григорій Сковорода» [УЛЕ, I, 106]. В інших випадках — тільки мандрівний: мандрівні сюжети [ЛС, 422]. Пісня мандрівного серця [Андр., 4]; обітований — обітний (від дієсл. обітувати та ім. обіт): Обітована земля. Обітна земля [СУМ, V, 507]; ткальний — ткацький (від дієсл. ткати та ім. ткач): Якось я став, задумавсь коло ткальної машини. Нудьга Йванові сидіти за ткацьким верстатом [СУМ, X, 151, 153]; танцювальний — танечний (від дієсл. танцювати та ім. танець): Можна бачити танцювальні рухи. Троє кіл танечним кроком, юрмами оточені [СУМ, X, 35, 33]; уживальний — ужитковий (від дієсл. уживати та ім. ужиток) [СУМ, X, 402]. Рідковживані прикметники визвольницький, жадний — жадливий, мандрований, обітний, ткальний, танечний, уживальний функціонують сьогодні з вузько обмеженою сполучуваністю вже як архаїзми, хоч самі їх моделі залишаються продуктивними.

Із часом стали відрізнятися валентністю і через те опинилися на шляху наближення до паронімії пари (ряди) прикметників віршований — віршовий (від дієсл. віршувати та ім. вірш), плідний — плодовитий — плідливий (плодливий) — плодючий (від дієсл. плодити та ім. плід), відношення між якими визначаємо тільки з контексту. Ці деривати вступають у словотвірні синонімні відношення: Мистецтво виражати свої думки у віршованій формі [ЛС, 133]. Забули, мабуть, через перестарілість мови, а ще більше віршової форми [Чиж., 246]. Плідні кущі. Ми одержали… плодовиті гібриди між житом і різними видами пирію [СУМ, VI, 585, 588]. Плодлива, як свиня [Гр., III, 197]. Нічия огородина не здавалась така плодюча [СУМ, VI, 590]. Але домінує на сучасному етапі в основному паронімне функціонування прикметників: Віршований, -а твір, казка, але віршовий, -а розмір, форма [НК]. Плодовитий — плодючий, -а кущ, рослина, худоба, риба, але плідний, -а письменник, ідея, праця [НК], [СС, II, 244]. На межі між словотвірною синонімією і паронімією перебувають також ряди з можливою паралельністю, багатозначні компоненти яких рідко функціонують із тою самою семемою. Наприклад, уривистий — уривчастий — уривковий (від дієсл. уривати та ім. уривок) зі спільною семемою «який переривається через короткі проміжки часу, несуцільний, який різко обривається»: Вона витиснула лише кілька уривистих плутаних фраз. Програвала одною рукою уривчасті мелодії. Те… було одностороннє, припадкове та уривкове [СУМ, X, 476]; тайний — таємний — таємничий (від дієсл. таїти та ім. таємниця) тільки зі семемою «сповнений таємниць, загадковий, невивчений», «якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний; який має чудодійну силу, чудодійні властивості, чарівний»). Хтів гамувати я кров силою тайних замов. Отже, є в тобі таємні чари? Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича [СУМ, X, 17, 13, 14].

У новій українській мові засвідчене також поодиноке функціонування двох рідковживаних компонентів словотвірної синонімної пари: горьований — горьовий (від дієсл. горювати та ім. горе) [НК]. Словотвірною синонімною парою, яка тепер перебуває в стані розпаду через ненормативну паралельність, є підіймальний (піднімальний) — підйомний (від дієсл. підіймати (піднімати) та ім. підйом): Підіймальне і підйомне зусилля [Гірн.59, 246]. На сучасному етапі помітна виразна тенденція до витіснення ад'єктива, мотивуюча база якого (ім. підйом) з’явилася в українській мові під впливом російської. Відповідно і найновіша лексична картотека фіксує вже тільки прикметник підіймальний: Підіймальна сила [НК].

Словотвірні синонімні прикметники можуть зрідка мотивуватися: а) спільнокореневими іменником і дієсловом, які між собою не пов’язані як мотивуючий — мотивований, а є на одному ступені в словотвірному гнізді, наприклад, кровотечний — кровоточивий (від ім. кровотеча і дієсл. кровоточити): На кровотечні рани прикладають шматочки… квіток нагідок, змішаних порівну з листками полину. Цей Спартак, мабуть, і в гадці не має, якої… кровоточивої рани в серці Богдановім торкнувсь [СУМ, IV, 362]; б) дієслівним словосполученням і складним іменником, похідним від цього словосполучення, наприклад, окозамилювальний — окозамилювацький (від спол. око замилювати та ім. окозамилювач) [СУМ, V, 673]; в) дієслівним та іменниковим словосполученням, наприклад, богобійний — богобоязливий — богобоязний — богобоязкий — богобоящий (від спол. боятися Бога та боязнь Бога): З цим богобійним різником… мав справи. Богобоязка, а нищечком проти мене замишляєш! Він син був богобоязливий. Жив…, як належить… богобоязному чоловікові. Богобоящі люди [СУМ, I, 209].

Прикметникові словотвірні синоніми, мотивовані іменником та дієсловом, утворюються переважно за допомогою суфіксівськ-, -к-, -ов-, -овит-, словотворчого закінченняий, які додаються до іменникових основ, ін-(-льн-), -ив-(-лив-), -ач-(-уч-/-ущ-), -к-, які додаються до дієслівних основ. Ці словотворчі засоби можуть об'єднуватися спільною функцією попарно чи по три-чотири в ряді.

Інколи компонентами дериваційної синонімної пари в новій українській мові є мотивуючий і мотивований ним прикметник. Переважно такі пари відповідають моделям: первісний прикметник — похідний від нього прикметник; відіменниковий прикметник — похідний від нього прикметник; відчислівниковий прикметник — похідний від нього прикметник і мають можливу паралельність. Похідний компонент таких пар на сучасному етапі або вийшов з ужитку, або вживається рідше, ніж первісний, і тільки в художньому стилі. Первісний прикметник часто має складнішу семантичну структуру, ніж його дериват; збігається тільки одне або два значення. Наприклад, словотвірними синонімами є первісний прикметник вартий (варт) і похідний від нього вартний: Пусти його, не варт він того. Цей чоловік вартний [Гр., I, 127, 128]; аналогічно ситий — ситний: Увесь вік ходив ситий і вкритий. Ті діти… стали дуже ситними. Ситий борщ. Ситна паша. Це з ситої землі хліб. Земля ситна [Гр., IV, 123, 124]; гордий — гордовитий: Ти знаєш козацьку вдачу — гордий народ. Щиро покохала його наша гордовита Катря [СУМ, II, 127, 126]; пильний — пильновитий: Не видно там було руки пильної господині [СУМ, VI, 354]. Чабан вірний, пильновитий [Гр., III, 151]; бадьорий — бадьористий: Промовив я, почуваючи себе таким бадьорим. Міцносиле, бадьористе, хоч невелике військо [СУМ, I, 86]; пряний — прянистий (прєнистий): Зарикала коровочка, зарикала пряна. Прєниста худоба [Гр., III, 495].

Моделі відіменниковий прикметник — відприкметниковий прикметник відповідають пари валовий — валов’яний (від ім. вал і прикм. валовий): Волоки шовкові удвоє жіноцькі щирі валові. Валов’яний клубок [Гр., I, 124]; водяний — водянистий (від ім. вода і прикм. водяний): Водяна картопля. Водянисті жмаки [СУМ, I, 723]; трав’яний — трав’янистий (від ім. трава і прикм. трав’яний): В цьому трав’яному лісі побояться вони вовків. Берег тут чорноземний, трав’янистий [СУМ, X, 222]; полум’яний — полум’янистий (від ім. полум’я і прикм. полум’яний): Полум’яні очі. Полум’янистий погляд [СУМ, VII, 102]; рясний (рясен) — ряснистий (від ім. ряст і прикм. рясний): Сади рясні похилились. Щоб наш овесець рясен був. Копи пашнисті, снопи ряснисті [Гр., IV, 93]; сурм’яний — сурм’янистий (від ім. сурма і прикм. сурм’яний): Окиси сурм’яних руд. Сурм’яниста руда… утворюється у вигляді білого осаду [СУМ, IX, 855]; росяний — росянистий [СУМ, VIII, 886]; ядрений — ядренистий [СУМ, XI, 625]; а також багряний — багрянистий у складі багатокомпонентного дериваційного синонімного ряду багряний — багрянистий — багристий — багровий (від ім. багра і прикм. багряний):

— багряний — багрянистий.

багра.

— багристий.

— багровий:

Розжеврене, червоне сонце низько спустилося, багряним світлом грало. Підіймалося сонце над степ, Мов багровеє коло. Неспокійно бовдурились багрянисті дими [СУМ, I, 85].

У словотвірні синонімні відношення мотивуючий відіменниковий прикметник — мотивований відприкметниковий прикметник найчастіше вступають ад'єктиви, утворені за допомогою суфіксіваніист-, -овіан-.

Словотвірними синонімними парами можуть бути також мотивуючий відчислівниковий прикметник — мотивований відприкметниковий прикметник; мотивуючий віддієслівний прикметник — мотивований відприкметниковий прикметник, із яких на сучасному етапі функційно переважає по одному компонентові. Наприклад, однакий — однаковий (від числ. один і прикм. однакий): Приїхали три козаки, Та всі три однакі. Царі, раби — однакові Сини перед Богом [СУМ, V, 631]; дрібний — дрібнистий (від дієсл. дробити і прикм. дрібний) [Гр., I, 443].

У словотвірні синонімні зв’язки в новій українській мові можуть вступати і відчислівниковий — відіменниковий деривати: подвійний — двоїстий — двійчастий (від числ. двоє та ім. двійка) [Геодез., 64]; відіменниковий — відприкметниковий: свинцюватий — свинцевистий (від ім.свинець та прикм. свинцевий): Свинцювата і свинцевиста бронза [СУМ, IX, 72]; відіменниковий — відприслівниковий: домовий — домашній (від ім. дім і присл. дома): Домашнього злодія не встережешся. Домового злодія не встережешся [Гр., I, 418, 419]; нутряний — внутрішній (від ім. нутро і присл. внутрі) [Фав., 9]; правдивий — справжній — справдішній (справдешній) (від ім. правда і присл. справді): Правдиві волоські гарбузи [Гр., III, 398]. Це було справжнє кам’яне вугілля. Це не град і не сніг, а справдішня… сіль. Надворі… справдешнє літо [СУМ, IX, 591, 590, 589]. Рідко у цей словотвірний синонімний ряд входять і прикметники справедливий та праведний: Котра дівчина чорнобривая, та чарівниця справедливая. Не мають праведного таланту (справжнього таланту) [Гр., IV, 188; III, 398].

Із названих словотвірних синонімних рядів на сучасному етапі розвитку української мови стали паронімами прикметники домовий — домашній, справедливий — праведний — справжній, а нутряний і справдішній вийшли з активного вжитку.

Отже, крім прикметникових дериваційних синонімів, що утворилися від тої самої частини мови, в новій українській мові засвідчені пари з компонентами, мотивованими словами різних частин мови, або з первісним і похідним від нього прикметником. Словотвірні синоніми якраз цих моделей (первісний прикметник — відприкметниковий прикметник, відчислівниковий прикметник — відприкметниковий прикметник) свідчать, що в новій українській мові існують деад'єктивні прикметники, які, крім словотвірних значень «слабкий вияв ознаки» (білуватий), «сильний вияв ознаки» (старезний), «надмірний вияв ознаки» (задобрий), «гіпокористичність» (сліпенький), «заперечення ознаки» (невеликий) [1, с. 53], можуть виявляти ознаку, тотожну за силою вияву з ознакою, яку виражають їх мотивуючі бази — прикметники (ситий — ситний; однакий — однаковий).

Прикметникові словотвірні синоніми різної мотивації — це слова, які вживаються в науковому, художньому і розмовному стилях мови.

Список використаної літератури:

1. Ґрещук В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ,.

1995. 208 с.

2. Ковалик І.І. Питання словотворчої синонімії і омонімії в сфері іменників слов’янських мов // Питання слов’янознавства. Матеріали Першої славістичної конференції. Львів, 1962. С.5−25.