Загальні відомості про твір та його авторів. 
Історія створення пісні «Лелеченьки»

Загальні відомості про твір та його авторів. Історія створення пісні «Лелеченьки».

Композитор О .І. Білаш писав музику до кінофільму «Сон».

Режисер фільму Володимир Денисенко запропонував у сцену, де завезені далеко від України кріпаки сидять і сумують у панській «людській», ввести пісню.

Написати слова попросили Дмитра Павличка. Через 10−15 хв. Він показав товаришам перший куплет:

З далекого краю.

Лелеки летіли.

Та в одного лелеченьки.

Крилонька зомліли.

Пісня «Лелеченьки» була написана швидко, вона стає популярною не тільки у нас на Батьківщині, а й за її межами.

Хоровий жанр — хор, а капела.

Олександр Іванович Білаш.

Народився композитор у співучій сім‘ї в березні 1931 року в Градизьку на Полтавщині. Мати — Євдокія Андріївна — вважалася першою співачкою на сільських сходинах, батько — Іван Опанасович — грав на балалайці, гітарі.

Провчившись рік у Київській музичній школі для дорослих, Олександр поїхав у Житомир, де поступив на другий курс музичного училища імені В. С. Костенко. Там, у Житомирському музичному училищі, написав свою першу пісню.

У 1951 році Білаш успішно склав іспити до Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського на композиторський факультет.

Дипломна робота композитора — симфонічна поема «Павло Корчагін» — перша серйозна праця молодого композитора, крок у світ великої музики, куди Олександр увійшов швидко і рішуче.

Завершуючи «Павла Корчагіна», Білаш паралельно працює над творами для симфонічного оркестру: «Скерцо», «Весняна сюїта», балетна сюїта «Буратіно». Перші твори на власні тексти: «Новорічний вальс», «Три подружки синьоокі».

Після закінчення консерваторії О. Білаш працює в Київському інституті ім.О. М. Горького, викладає там гармонію, і теорію музики.

У 1962 р. О. Білаша приймають у спілку композиторів України.

У 1964 р. композитор пише музику до кінофільму «Роман і Франческа» (пісня Романа «Впали рови на покоси»).

У 1968 році О. Білаш став лауреатом Всесоюзної премії Ленінського комсомолу за цикл молодіжних пісень і за активну пропаганду радянської музики серед молоді.

У 1975 році композитор О. Білаш став Лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, у 1977 — народним артистом України. Його нагороджено медаллю на ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, медаллю і почесною грамотою Радянського комітету захисту миру, також орденом Трудового Червоного Прапору.

Дмитро Павличко.

Д. Павличко — відомий український радянський поет, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, республіканських премій ім. Островського, ім. М. Рильського — перу якого належать книги віршів «Гранослав»; «Хліб і стяг», «Таємниця твого обличчя», «Любов і ненависть».

Ідейне і тематичне багатство, образна палітра, самобутність таланту поета роздивляється на широкому фоні всесоюзної літератури, досягнень поезії братських народів СРСР.

Д. Павличко народився в 1929 році в с. Стопчатів Яблунівського району Івано-Франківської області. У рідному селі поет здобув перші знання, а й пізнав першу науку хліборобської праці, основи народного «морального кодексу», в якому основними «статтями» є любов до праці, повага до старших.

Середню освіту Д. Павичко здобув у 1948 році у Коломийській середній школі, потім навчався на філологічному факультеті Львівського університету ім. І. Я. Франка, там і закінчив аспірантуру.

У 1955 році з‘являється збірка Д. Павличка «Земля», а в ній цикл «Любов».

Пісня в народній свідомості нерозривно пов‘язана з працею, вона не тільки дає розладу у важкій і виснажливій праці, полегшує її.

Невипадково поетична творчість так часто ототожнюється з піснею, поети вважають найбільшим щастям створити пісню, яка пішла б в народ.

Літературний текст.

Зміст: У творі «Лелеченьки» розповідається про те, яка важка праця, і низька заробітна плата, неволя і голод змушували кріпаків їхати за океан, на чужину, щоб заробити трохи грошей на прожиття.

Подорож на чужину була далекою, важкою і виснажливою, люди змушені були залишати свій рідний край, свою домівку. І можливо назавжди розлучатися зі своїми близькими і рідними, своєю батьківщиною.

З далекого краю часто поверталися, бо «чужина клята» висушувала силу, забирала здоров‘я і щастя.

«З далекого краю.

лелеки летіли,.

та в одного лелеченьки.

Кирилонька зомліли".

Тема: Зображення тяжкого життя селян-кріпаків, які виїжджали на заробітки на чужину.

Ідея: Надія в краще майбутнє.

Форма викладу: амфібрахій.

З да — ле' - ко — го' краю.

Ле — ле' - ки ле' - ті - ли'.