Судження

Судження.

.

.

ПЛАН Загальна характеристика суджень.

Судження і речення.

Судження і висловлювання.

Прості судження. Їх структура: суб «єкт, предикат, зв «язка, кванторне слово.

Пізнаючи предмети і явища навколишнього світу, виділяючи в них певні ознаки, ми висловлюємо судження. Наприклад: «Злочин є діяння суспільно небезпечне»; «Крадіжка здійснюється тільки навмисне» і т. д.

Судженням називається думка, в якій утверджується або заперечується що-небудь про предмети та явища об «єктивної діяльності.

Судження відображає наявність або відсутність у предметів певних властивостей, ознак, зв «язків і відношень. У судженні виражається наше знання про саме існування предметів і явищ та про всі різноманітні зв «язки і відношення між предметами, явищами та їхніми властивостями. За допомогою суджень ми охоплюємо предмет у найрізноманітніших його проявах. Так, висловлюючи судження: «Право є сукупність правил поведінки», «Право не існує без держави»…, ми виявляємо найрізноманітніші сторони права і його зв «язок із іншими явищами.

Таким чином, судження — це не просто зв «язок понять чи уявлень, за якими немає ніякої реальності, як твердить ідеалістична логіка, а відображення дійсно існуючих суттєвих зв «язків і відношень між предметами.

Судження може бути або істинним, або хибним.

Істинним називається таке судження, котре правильно відображає дійсність, не відповідає тому, що є насправді.

Хибним є судження, яке неправильно відображає дійсність, не відповідає тому, що є насправді.

Так, судження: «Суд — орган правосуддя» — є істинним, воно відповідає дійсності, правильно відображає її. А таке судження, як «Харків є більшим від Києва», «Крадіжка не є злочин» — хибні, оскільки те, що висловлюється, не відповідає дійсності.

Питання про те, яким є конкретне судження — істинним чи хибним, розв «язується практикою.

Кожне судження завжди виражається у формі граматичного речення. Судження не може існувати поза реченням. Речення є безпосередньою дійсністю судження, його матеріальною оболонкою. Проте не всяке речення виражає судження.

Характерні особливості судження полягають у ствердженні або запереченні чого не-будь про що-небудь. Тому якщо у реченні що-небудь стверджується або заперечується, то воно виражає судження, якщо ж у реченні відсутнє ствердження або заперечення, то таке речення не є судженням.

Судження — категорія логічна, речення — категорія граматична. Судження завжди тричленне: воно має суб «єкт, предикат і зв «язку. Речення не завжди є тричленним: воно може бути і одночленним, і двочленним, і многочленним. Окрім підмета і присудка, граматичне речення має ще й інші другорядні члени: означення, додаток, обставина.

Логічна будова судження інтернаціональна. В основних своїх рисах вона є спільною для найрізноманітніших народів. Будова речення, навпаки, значною мірою національна, вона визначається сукупністю граматичних особливостей, характерних для даної мови, що відрізняє його від інших мов. За складом суб «єкта і предиката судження поділяються на прості та складні.

Простим судженням називається судження, яке складається з одного суб «єкта і одного предиката.

Складним судженням називається таке судження, в якому наявні кілька предикатів чи суб «єктів. Складні судження складаються з кількох простих суджень.

Судження складається із суб «єкта, предиката і зв «язки.

Суб «єкт — це те, про що йдеться в судженні. Суб «єкт — не сам предмет дійсності, а поняття про нього. Суб «єкт позначається S (перша літера латинського слова subjektum).

Предикат — це те, що мовиться у судженні про предмет думки. Предикат є поняття про те, що стверджується або заперечується про предмет, виражений суб «єктом. Предикат позначається літерою Р (від латинського слова praedicatum).

Зв «язка в судженні є відображенням зв «язку, існуючого між предметом думки і певною властивістю; зв «язка установлює, належить чи не належить предметові судження властивість, мислима в предикаті. Зв «язка виражається такими словами, як «є», «не є» тощо.

Наприклад, у судженні «Правові відносини є вольовими відносинами» суб «єктом є поняття «правові відносини», предикатом — поняття «вольові відносини», зв «язка виражена словом «є».

Математична логіка ввела для кількісної характеристики суджень спеціальні оператори, що здобули назву кванторів.

Квантори бувають двох видів: квантор існування і квантор спільності.

Квантор спільності означає вислів: «Для усякого (всіх) х. Позначається він знаком — Vх.

Квантор існування позначає ствердження: «Існують такі х». Відображається знаком — Эх.

Наприклад, «деякі S не є Р» може бути виражене так:

Эх (х є S і х є Р) КОНРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ Що таке судження?

Які бувають судження?

Який зв «язок між судженням і реченням?

Які є види кванторів?

ЛІТЕРАТУРА Тофтул М. Г. Логіка. — К., 1999. — С. 332.

Хоменко І.В. Логіка — юристам. — К., 1997. — С. 386.

Конверський А.С. Логіка. — К., 1998. — С. 266.

Кондаков И. В. Логика. — М., 1954. — С. 68.

Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. — К., 1996. — С. 113.

Формальная логика. Л., 1977.

Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995. — С. 83−95.

.

.

_.

.