Робота над музичним твором

Робота над музичним твором.

.

.

Завдання музиканта-виконавця — розкрити зміст вивчаючого твору, вірно і виразно передати його слухачам. Для цього йому необхідно зрозуміти і відчути авторський задум і знайти відповідні виконавські засоби виразовості. Перш за все необхідно докладно вивчити нотний текст. При уважному відношенні до всіх авторських вказівок, виконавець повинен уміти «читати між лінійками», щоб розкрити ідеї, почуття і настрій композитора, відображені в цьому творі, відчути «живий подих» музики, зрозуміти все те, що важко записати в нотах.

Думка всіх видатних музикантів сходиться на тому, що приступаючи до вивчення музичного твору необхідно найперше одержати про нього загальну уяву, зрозуміти і відчути його домінуючий настрій. Це досягається шляхом перегляду і програвання твору в процесі якого визначаються контури майбутнього виконавського плану. У виконавців високої кваліфікації повна художня уява виникає вже на самому початку вивчення нотного тесту. А учень може одержати уяву про характер твору, тільки після прослуховування його у виконанні викладача, або іншого виконавця (можливо і запис).

На першому етапі роботи над твором не слід заглиблюватися у детальний формальний аналіз його структури, так як це може порушити безпосередність музичного сприйняття. Такий аналіз на думку Ігумнова може бути корисний на майбутнє для перевірки того, що уява, створена шляхом «вслухання» не суперечить самій структурі музичного твору і ідеї автора. Але тільки одної загальної уяви про твір для музиканта-виконавця замало, він повинен докладно вивчити всі деталі, ні на мить не забуваючи про їх нерозривний взаємозв'язок. Звичайно, шо детальне вивчення всіх особливостей твору проходить не на самому початку роботи, а пізніше після того як докладно вивчений нотний текст і музикант одержав достатньо повну уяву про музику в цілому.

Відпрацювання деталей найбільш тривала і клопітка праця по суті безперервна аж до сценічного виступу, а найчастіше і після багаторазового виступу на естраді.

Пояснюючи учневі характер твору викладач повинен разом з тим допомогти йому знайти відповідні засоби виразового втілення музичного образу. Основою всякого художньо-музичного твору є мелодія. Тому співуче і виразове відтворення мелодії є головною умовою музичного виконання. Для цього передовсім потрібна висока якість звучання, вмілий розподіл динамічних відтінків і різноманітних звукових забарвлень у відповідності зі змістом і стилем твору. Вихідним моментом при розподілі відтінків звучання служать авторські позначення. Разом з цим виконавець має право на відому свободу у виборі нюансування і інших засобів виразовості. Але до зміни авторських вказівок він повинен підходити з великим тактом, будучи переконаним, що внесені ним відтінки художньо оправдані. Другою важливою умовою і засобом виразового втілення музики є ритмічність виконання. Порушення ритмічності неминуче спотворює зміст і форму твору. В музичному виконанні необхідний чіткий і в той же час живий, гнучкий ритм, здатний передати пульсацію музики, найтонші відтінки душевних переживань композитора і самого виконавця. При визначенні темпу потрібно виходити з вказівок композитора, Але позначки темпів Andante, Allegro і т. д. це тільки загальні вказівки, які виконавці трактують по різному в заданості від індивідуального розуміння твору, а також від творчого настрою під час виконання. Сам характер музики і фактура твору найбільш правильно визначає швидкість руху. Однією з важливіших закономірностей творчого процесу є незначні прискорення або сповільнені темпу гри (rubato). Неможливо дати які набудь вказівки про ступінь цих відхилень від строгого темпу, їх характер залежить від музичного чуття s рівня розвитку виконавця. Відступи від темпу не можуть бути випадковими і довільними вони повинні являтися проявом музичного чуття і диктується самою логікою музичного фразування. В зв’язку з питанням про темп виконання виникає переважно при роботі з початкуючими, інше питання, що робити, коли потрібний темп для учня ще недоступний. Відомо, що в практиці з початкуючими учнями приходиться, особливо у швидких епізодах, брати більш повільний темп ніж вимагає характер твору. Цей вимушений відступ від темпу тимчасово виправдовується в роботі над твором і подоланням трудних місць, учень засвоює потрібний темп виконання. Все сказане вище про загальні принципи інтерпретації і вибору засобів музичної виразовості повинно знайти конкретне втілення в яскравому виразному фразуванні.

.

.

_.

.