Теоретичні основи аналізу попиту та пропозиції

Пошукова робота на тему:

Теоретичні основи аналізу попиту та пропозиції.

План.

1. Попит і функція попиту, нецінові фактори, які впливають на попит.

2. Пропозиція на фактори, що впливають на пропозицію.

3. Ринкова рівновага. Модель А. Маршалла та Л. Вальраса.

4. Вплив держави на ринкову рівновагу.

1. Стан ринкової економіки, рівень її розвитку, основні проб леми ринкової організації виробництва вирішуються через механізм попиту та пропозиції.

Загальне уявлення про попит — це погреба в певних благах.

В економічній теорії розглядається платоспроможний попит — потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця.

В рамках механізму попиту та пропозиції - взаємодія:

отримує якісно нову взаємодію:

.

Аналіз попиту і пропозиції, виявлення взаємозв'язків між ними дає можливість зрозуміти, як діє ринковий.

Попит. Функція попиту.

Попит на певний товар характеризує зміни в по­ведінці споживача у відповідь на зміну цінових і нецінових факторів. Попит окремого споживача нази­вається індивідуальним попитом.

Крива попиту.

Існуюче співвідношення між ринковою ціною і кількістю товару, на який є попит, може бути відображене графічно кри­вою попиту.

Крива попиту показує від'ємну пропорційну залежність між ціною Р (Price) і кількістю товару Q (Quantity), яку покупець бажає і може купити.

Закон попиту — це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред’явлено попит, зменшується і навпаки (при інших незмінних умовах).

Вимога «при інших незмінних умовах» має принципове значення, оскільки вона визначає незмінність всіх інших факторів, що впливають на попит. Це особливо важливо випадку розгляду гіпотези взаємозв'язку ціни товару і його кількості, що складає основу закону попиту .

Залежність попиту від ціни.

Крива попиту попит, ціна, обсяг попиту Загальновизнане визначення кривої попиту D походить від першої літери англійського слова Demand (попит).

Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат, попит (залежна змінна) — на осі абсцис.

Крива попиту має від'ємний нахил. Це означає, що чи" нижча ціна товару, тим більша його кількість може бути куплена покупцями, і навпаки Крива попиту (О) — це крива, яка при інших незмінних умовах показує взаємозв'язок між ціною і кількістю купленого товару. Крива попиту показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами в даний час.

Ринковий попит — це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.

Крива ринкового попиту характеризує су­купність обсягів товару, на який пред’являється попит. При умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару.

Крива ринкового попиту.

Крива ринкового попиту — це крива, яка визначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні. Крива ринкового попиту складається з кривих індивідуального попиту.

Функція попиту — функція, що визначає ве­личину попиту в залежності від факторів, що впливають на нього.

Найважливіший фактор впливу на попит — ціна на одини­цю товару.

Функція попиту може бути виражена рівнянням:

де QD — обсяг попиту, або кількість одиниць товару, яка мо­же бути придбана покупцем.

Р — ціна одиниці товару.

Але крім цінового, на попит впливають й інші, не цінові фактори.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

доходи споживачів;

місткість ринку;

ціни і доступність споріднених товарів (товарів-субститутів);

ціни і доступність доповнюючих товарів (товарів-комплементів);

смаки і уподобання;

сподівання щодо майбутніх економічних умов;

особливі фактори (погода і т. ін.).

Попит може бути функцією всіх цих факторів:

де QD — обсяг попиту на товар;

P — ціна товару;

I — доход;

РS — ціна товару-субституту;

РC — ціна комплементарного блага;

Z — смаки та уподобання;

W — об'єктивні умови споживання;

N — очікування споживача;

B — інші фактори.

Зміна обсягу попиту і зміна попиту в цілому.

Існує принципова різниця між зміною величини по­питу (обсягу попиту) і зміною попиту (попиту в цілому).

Якщо при зменшенні ціни від Р1, до Р2 обсяг попиту збільшується від Q1 до Q2, ми говоримо про зміну величини попиту, яка може бути показана динамікою попиту вздовж кривої попиту D від точки, а до точки б (а).

Тобто дія цінових факторів приводить до зміни величини попиту, що спостерігається в процесі його переміщення від однієї до іншої точки кривої попиту (D), яка залишається незмінною.

Попит на товар визначається всією кривою попиту (D).

У процесі розвитку економічного життя попит на різні то­вари постійно змінюється. Динаміка та характер цих змін обу­мовлюється змінами всіх факторів, що впливають на попит.

У цьому випадку відбувається зміна попиту в цілому, тобто попит на певний товар змінюється (збільшується чи зменшується) при кожному значенні ціни (Р1, P2, …, РN.).

Геометричне зміна попиту (його збільшення чи зменшен­ня) відображається переміщенням кривої попиту D вправо (D2 збільшується) чи вліво (D1 зменшується).

Зміна попиту.

Переміщення кривої D в положення D1 може відбуватися під впливом збільшення доходу споживача, переміщення кривої D положення D2 — під впливом його зменшення.

Переміщення кривої попиту вправо означає збільшення попиту (D1), переміщення кривої попиту вліво — зменшення попиту (D2).

Фактори, що приводять до переміщення кривої попиту.

.

Поняття «зміна попиту» (переміщення кривої попиту вправо чи вліво) не слід змішувати з поняттям «зміна обсягу попиту», тобто з переміщенням по кривій попиту вниз чи вго­ру. В останньому випадку при такому переміщенні сам попит не змінюється, а збільшується чи зменшується Q — кількість товару, на яку змінюється обсяг попиту за тією чи іншою ціною.

Зміна обсягу попиту.

2. Пропозиція S (Supply) — це обсяг товарів, який виробники можуть і бажають виготовляти і продавати на ринку.

Пропозиція певного товару визначає взаємозв'язок між ринковою ціною і кількістю товару, що продається.

Між ціною і кількістю товару, що продається, існує пряма залежність, тобто чим вища ціна товару, тим більший обсяг товару, який буде виготовлений і запропонований до продажу, і навпаки.

Додатна залежність між ціною і обсягом товару, що пропонується до продажу, називається законом пропозиції.

Крива пропозиції (S) — це крива, що пока­зує, який обсяг товару можуть та бажають виготовити та продати виробники за різними цінами в даний час. Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат, а пропозиція (залежна змінна) — на осі абсцис.

Крива пропозиції має додатний нахил. Це означає, що чим вища ціна товару, тим більший його обсяг буде запропонований до продажу, і навпаки.

Ринкова пропозиція — це пропозиція, що визначається як загальна сума всіх індивідуальних пропозицій.

Крива ринкової пропозиції (S) складається з сукуп­ності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всіма продавцями товару за відповідною ціною.

Ринкова крива пропозиції (S) складається з кривих індивідуальних пропозицій і може бути накреслена аналогічно кривій ринкового попиту (D).

Крива ринкової пропозиції.

Функція пропозиції може бути виражена рівнянням :

QS=f (P),.

Де QS — обсяг пропозиції,.

P — ціна товару.

Фактори, що впливають на пропозицію:

Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

витрати виробництва;

технічний прогрес,.

ціни споріднених товарів;

організація ринку;

стабільність законодавства та визначеність правового поля;

специфічні фактори (погода, зміна моди, психологічна мотивація тощо);

сподівання щодо майбутніх економічних умов.

Зміна обсягу пропозиції і пропозиції в цілому.

Пропозиція товару визначається всією кривою пропозиції (S).

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо означає збільшення пропозиції (S1), переміщення кривої пропо­зиції вліво означає її зменшення (S1).

Зміна пропозиції.

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо S чи вліво S означає, що пропозиція збільшується чи зменшується при тій же ціні. Якщо ж жоден з факторів, що впливають на пропозицію, не змінюється, а ціна то­вару змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції (S) вгору чи вниз (при цьому пропозиція то­вару не змінюється, а змінюється його обсяг).

Зміна обсягу пропозиції.

Фактори, що приводять до переміщення кривої пропозиції.

.

3. Ринкова рівновага. Модель А. Маршалла та Л.Вальраса.

Ринкова рівновага.

>

В умовах ринкової економіки взаємодія конкурентних сил приводить до синхронізації цін попиту і цін пропозиції, що обумовлює рівноважність обсягів попиту і пропозиції.

Графік 2.9. Ринкова рівновага попиту та пропозиції.

P — ціна;

Q — обсяг попиту, обсяг пропозиції;

D — крива попиту;

S — крива пропозиції;

С — точка перетину кривої Q і кривої S, яка визначає рівноважну ціну (Рc) та рівноважний обсяг попиту та пропозиції (Qc).

Точка перетину кривої попиту (D) і кривої пропо­зиції (S) — це точка їх рівноваги ©.

В точці перетину кривої попиту (Qc) і кривої пропозиції (S) обсяг пропозиції буде дорівнювати обсягу попиту (Qc). Завдяки такому співвідношенню встановлюється ціна рівноваги (Pc), яка однаково задовольняє і покупців, і продавців.

Рівноважна ціна (Рс) — ціна, що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил.

Якщо ціна буде нижчою, ніж рc, надлишок попиту буде піднімати її догори (конкуренція покупців) і створювати дефіцитякщо ціна буде вищою, ніж рівноважна Р" пропо­зиція перевищить попит, створиться надлишок пропозиції (конкуренція продавців), внаслідок чого ціна буде знижуватися до рівня рівноваги.

Модель встановлення рівноважної ціни;

P — ціна;

Q — обсяг попиту га обсяг пропозиції;

C — точка рівноваги;

PC — рівноважна ціна;

QCрівноважний обсяг попиту та пропозиції;

PH, Pд — ціни, при яких встановлюється дефіцит та надлишок.

Q1, Q2 — обсяги попиту та пропозиції, при яких визначається дефіцит та надлишок.

Рівноважна ціна та рівноважний обсяг мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і ба­жають поставляти, дорівнює обсягу товару, яку покупці можуть і хочуть купувати. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D) і пропозиції (S). При ціні рівноваги (РC) немає ані надли­шку, ані дефіциту.

Важливо зауважити, що рівноважний метод аналізу попиту та пропозиції на мікрорівні передбачає пошук ситуації, при якій економічна система знаходиться в стані «ідеального спокою». Саме тому в умовах рівноваги економічний суб'єкт (виробник, продавець, покупець, фірма) практично не має стимулів до зміни своєї економічної поведінки. Тобто, у точці рівноваги попиту та пропозиції стимули до економічного руху практично згасають і він припиняється. Але як тільки відбудеться зміна у співвідношенні факторів, що впливають рівновагу (зросте або зменшиться рівень цін, вдосконалиться технологія, не виправдаються сподівання виробників і споживачів), знову почнуть діяти економічні стимули.

Це означає, що рівність попиту і пропозиції - теоретична абстракція. Вона майже не зустрічається в реальній господарській практиці. Але за допомогою такої абстракції стає можливим пошук найбільш важливих закономірностей функціонування ринкового механізму.

Умови сталої рівноваги на ринку розг­лядалися такими відомими вченими-економістами, як А. Маршалл і Л.Вальрас.

Загальновизнаний на сьогодні метод Л. Вальраса розгляд криві попиту та пропозиції як кінцеві точки горизонтальні прямих, які відповідають обсягам попиту чи пропозиції при даній ціні А. Маршалл розглядав їх як кінцеві точки ряду вер­тикальних ліній, кожна з яких відповідає ціні, за якою дана кількість товару виробляється і споживається (тобто д Маршалл розглядає кількість товару як незалежну змінну, а ціну — як залежну змінну).

Графік 2.11. Механізм формування рівноважної ціни:

а — за Л. Вальрасом (модель Л. Вальраса);

б — за А. Маршаллом (модель А. Маршалла).

Метод Л. Вальраса засновується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги, тоді як підхід, А Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товарутобто Вальрас розробив «модель коригування ринкових цін», тоді як А. Маршалл — «модель коригування випуску».

Безперечно, і ціна, і кількість товару взаємообумовлюються — і для вирішення проблем урівноваження всіх параметрі, Принципової різниці між цими підходами немає. Але динамічні передумови цих двох підходів принципові розрізняються.

У процесі функціонування ринку відбувається взаємне узгодження економічних інтересів продавців і покупців. Важливу роль у цьому процесі відіграють ціни, сприяючи швидкому обміну інформацією. Саме ціни роблять умови обміну простими, прозорими і стандарти­зованими для всіх суб'єктів ринкової економіки.

4.

Випадок 1. Попит збільшується, пропозиція — незмінна Припустимо, зросли доходи. Попит на товари підвищеної споживчої цінності збільшиться, крива попиту D пере­міститься вправо в положення D1, що спричинить дефіцит пропозиції. Тому ціна підвищиться від P* до P1, збільшуючи величину пропозиції від Q* до Q1.

Якщо доходи зменшуються, то простежується зворотний ефект: крива попиту D переміститься вліво, що викличе надлишок пропозиції, тому ринкова ціна зни­зиться і ліквідує цей надлишок .

Вплив збільшення попиту на рівноважну ціну Вплив зменшення попиту на рівноважну ціну Випадок 2. Пропозиція збільшується, попит — незмінний Припустимо, витрати на виробництво товарів зменшуються. Це позитивно впливає на збільшення пропозиції. Крива пропозиції переміститься вправо в юження S1, що приведе до зниження рівноважної ціни від P* до P1 та збільшення ринкової рівноваги від Q* до Q1.

Вплив збільшення пропозиції на рівноважну ціну. Вплив зменшення пропозиції на рівноважну ціну.

Якщо витрати на виробництво товарів зростуть, то матиме місце зворотний ефект: крива пропозиції S переміститься вліво, рівноважна ціна підвищиться, а ринкова рівновага зменшиться.

Випадок 3. Попит і пропозиція збільшу­ються (зменшуються) однаково Якщо попит і пропозиція однаково збільшаться, то ціна залишається сталою (Р*), а ринкова рівновага зросте (Q*->Q1). Якщо ж попит і пропозиція однаково змен­шаться, то рівноважна ціна не зміниться, а ринкова рівновага зменшиться.

Моделюючи різні зміни попиту й про­позиції, можна визначити їх вплив на рівноважну ціну. Виникає запитання: які чинники, крім попиту й пропозиції, можуть вплинути на механізм установлення рівноважної ціни? Це здатна зробити дер­жава, яка законодавчо запроваджує най­нижчий чи найвищий рівень цін (міні­мальну або максимальну ціну).

Вплив однакового збільшення (зменшення) попиту і пропозиції на рівноважну ціну.

Максимальні та мінімальні ціни

Запровадження максимальних цін, або стелі цін, що відбу­вається в законодавчому порядку, передбачає контроль за ви­сокими цінами та доходами. Максимальні ціни можуть бути встановлені на різних рівнях відносно рівноважної ціни: вище, нижче та на рівні Р*. Тільки у випадку, коли вони встановлюються нижче рівня рівноважної ціни, їх дія є результативною. Ринковий механізм пни цьому не може реалізувати свої можливості щодо збалансування величин попиту й пропозиції, він втрачає розподільчу функцію. А дія законів попиту і пропозиції призупиняється.

Запровадження максимальної ціни.

Як бачимо з рисунка, при встановленні Рmах<Р* величина пропозиції змен­шся від OQ* до OQ2, а величина попиту зростає від OQ* до OQ1. Утворюється хронічний дефіцит товару в розмірі O1Q2. Це сприяє появі чорного ринку та його надмірно високих цін (Рч.р). Адже завжди знайдеться певне коло людей, які купуватимуть товари за низькими контрольованими цінами і продаватимуть їх за високими чорноринковими. Існування чорного ринку буде можливим доти доки діятиме верхня межа ціни. Обсяги ж чорного ринку залежатимуть від того скільки людей погодиться виконувати роль покупців і продавців на ньому, не­зважаючи на заборону та покарання.

Встановлення максимального обме­ження ціни на рівні, нижчому за рівно­важний, виправдовує себе лише в екст­ремальних ситуаціях, коли виникає потреба забезпечити населення за доступни­ми цінами хоча б мінімумом товарів. Даний крок супроводжується запроваджен­ням карткової системи, тобто проводиться нормування з метою обмеження купівельної спроможності громадян. Нормування використовувалося в багатьох країнах світу під час або після війн, стихійних лих (землетруси, повені, посуха), коли мала місце нестача товарів першого вжитку (хліб, цукор, масло, м’ясо, бен­зин тощо). Уряд розподіляв серед населення лімітовану кількість обмежених у пропозиції товарів через купони або талони і досягав за короткий час хоча б част­кового розв’язання проблеми. Щодо адміністративно-командної економіки, то нормування є її характерною ознакою, що призводить до постійного дефіциту то­варів та довгих черг у крамницях. Виграє той, хто скоріше дістанеться прилавка або обійде закон. Подібна система розподілу життєвих благ є неефективною.

Прикладами запровадження максимальної ціни можуть слугувати на сьогодні контроль за квартирною платою, обмеження процентних ставок, вартість квитків на концерти суперзірок. Так, висока квартирна плата в багатьох містах світу (Нью-Йорк, Бостон, Париж, Варшава) спонукає уряди захистити громадян із низькими доходами, а також розширити доступ до ринку житла бідним. Для цього держава запроваджує максимальні ціни, нижчі за рівноважні. Однак подібний захід лише ускладнює проблему, оскільки низька контрольована квартплата не покриває ви­трат на утримання житла в належному стані та сплату високих податків за нього. Одночасно занепадає і нове будівництво. Подібна ситуація спостерігається і при обмеженні державою процентних ставок. Низькі процентні ставки не покривають витрат, пов’язаних із позичанням та ризиком несплати боргу, а тому просто не на­даються і є недоступними для тих, хто їх потребує. Встановлення максимальних цін нижче рівня рівноважних не завжди пов’язане з політикою уряду. Таку ситуацію можемо спостерігати при реалізації відносно дешевих квитків на концерт суперзірок, що супроводжується довгими чергами їхніх шанувальників. А це забезпечує безплатну рекламу та стимулює розпродаж касет і компакт-дисків, що є основним доходом виконавців.

Запровадження в законодавчому порядку мінімальних цін обмежує право продавців реалізувати товари за нижчими ринковими цінами. Мінімальні ціни спрямовані здебільшого на забезпечення певного рівня життя і визначають мінімальні (найменші) пенсії, стипендії, зарплату тощо. Крім цього, більшість державних програм, які регулюють ціни й доходи фермерів у сільському господарстві, базуються на концепції застосування мінімальних цін, вищих за рівноважні. Різниця між мінімальними і рівноважними цінами виплачюється фермерам у вигляді субсидій.

Запровадження мінімальної ціни Мінімальна зарплата на ринку праці.

Мінімальна ціна може бути встановлена вище, нижче або на рівні Р*. Лише у випадку, коли Pmin>P*, обмеження ціни є результативним. Результатом обмеження є хронічний надлишок величини пропозиції, або нестача величини попиту (Q1Q2), що не може бути усунений ціновим механізмом, який втрачає свою розподільчу функцію. Тому виробництво стає невигідним, воно скорочується, а відтак скорочуються операції купівлі-продажу (від OQ* до OQ2).

Показовим прикладом запровадження мінімальної ціни є ринок праці, де на основі попиту на працю і пропозиції праці встановлюється ціна праці - заробітна плата.

Законодавче встановлення мінімальної зарплати, вищої за рівноважну, приво­дить до надлишку величини пропозиції праці порівняно з її попитом, тобто до по­яви безробітних. Серед безробітних (Q1Q2) є і ті, хто працював, але за даного обме­ження є звільненим (Q2Q*) і ті, хто не працював, але за даного обмеження виявив бажання працювати (Q1Q*). Чи можуть безробітні знайти роботу? Так, але для цього вони мають порушити закон, щоб нелегально влаштуватися за оплату Р1 яка значно нижча за прожитковий рівень. У даній ситуації виграють ті, хто зали­шився на роботі (ОQ2) і отримує високу мінімальну зарплату.