Види зовнішньоекономічної діяльності

Тема: Види зовнішньоекономічної діяльності.

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішний ринок, до зростання міжнародних зв" язків і взаємо­переплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.

Зовнішньоекономічна діяльність може протікати в різни видах і формах.

Рівні зовнішньоекономічної діяльності бувають такими:

• акроекономічний (державний рівень);

• ікроекономічний (міжфірменний — ТНК).

Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації. Число угруповань у країнах, що розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити МЕРКОСУР (1991 рік — Асунсьонскоа угода) до складу якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є - зниження бюджетного дефіциту, подолання кризи.

Перешкоди на шляху взаємо обміну та співпраці країн, що розвиваються:

1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що стримує процес інтеграції;

2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни;

3.Не розвинута інфраструктура;

4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку;

5.Політична нестабільність.

Міжнародна зовнішньоекономічна діяльність — це об" єктивний процес обміну та зближення країн світу, їхніх суб" єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародні стосунки включають міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію та обмін.

Міжнародна економічна інтеграція — характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідацією бар" єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного спільного ринку.

Фактори розвитку зовнішніх економічних зв’язків:

1.Поглиблення МПП.

2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств.

3.Розаиток НТП.

4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн.

5.Тісне переплетіння національних економікна мікрорівні.

6.Тривалий період співробітництва.

7.Спільні кордони і умови розвитку.

8.Розвиток комунікаційних можливостей.

9.Спільність культурних та історичних традицій.

10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів.

11.Об" єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.

Головні учасники і організатори зовнішньоекономічної діяльності:

1.Держави. 3. Партії.

2.ТНК. 4. Громадські організації.

Форми зовнішньоекономічної діяльності.

У своєму розвитку міжнародна економічна діяльність проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.

Зона вільної торгівлі - це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).

Митний союз — це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і в той же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.

Спільний ринок — це об" єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили. У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.

Економічний союз — це об" єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

1Економічний союз — виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.

2. Валютний союз — форма економічного союзу й одночасно велика складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є:

— погоджене (спільне) плавання національних валют;

— установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;

— створення єдиної регіональної валюти;

• -.формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.

Цілі і значення зовнішньоекономічної діяльності:

1. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.

3.Насичення ринку товарами.

4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.

Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції.

для економічного розвитку країн-учасниць.

Переваги:

• більшення розмірів ринку — ефект від масштабів виробництва (для країн.

с малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.

• ростає конкуренція між країнами.

• абезпечення кращих умов торгівлі.

• озширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

• оширення передової технології.

Негативні наслідки:

• ля більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів.

виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

• лігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

• фект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної.

концентрації.

Література:

І.М.Школа В.М.Козменко" Міжнародні економічні відносини «Чернівці «Рута» 1996 ст.187−195.

В.В.Козик Л.А.Панкова" Світове господарство та міжнародні економічні відносини" ст. 63−73.

О.В. Гаврилюк А. П. Румянцев «Економічна інтеграція в сучасному світі» Київ 1995.