Розвиток і розміщення продуктивних сил України

Реферат на тему:

Розвиток і розміщення продуктивних сил України.

План

1. 1.Галузева структура н/г.

2. 2.Кризові явища в галузевій структурі України і шляхи їх подолання.

3. 3.Промисловість України — найважливіша структурна ланка господарського комплексу України.

1. Україна має відносно високий рівень освоєння території. Досить розвинені галузі матеріального виробництва та невиробничі.

Народне г-во (економіка) України складається з величезної кількості підприємств. Сукупність тих із них, що виробляють однорідну продукцію називають галуззю н/г.

Наприклад: промисловість — сукупність підприємств, що виробляють промислову продукціюнародна освіта — сукупність навчальних закладів.

Н/г охоплює галузі матеріального виробництва (виробничу сферу) і галузе невиробничої сфери.

Виробнича сфера:

1. 1.промисловість — а) важка, що виробляє засоби виробництва — машини, обладнання, сировину, паливо (група «А»);

б) легка і харчова, що виробляє предмети споживання (група «Б»).

1. 2.С/г.

2. 3.Будівництво.

3. 4.Транспорт.

Галузі невиробничої сфери:

1. 1.Житлове господарство.

2. 2.Комунальне господарство.

3. 3.Побутове обслуговування.

4. 4.Охорона здоров’я.

5. 5.Наука, освіта, культура, спорт.

Для економіки України характерні такі риси:

— переважання важкої індустрії;

— недостатній розвиток галузей групи «Б» — предметів споживання.

71% - група «А» — 29% - групи «Б» — предметів споживання — деформація економіки.

На галузеву структуру економіки України мають вплив різні економічні та природні фактори:

1. 1.рівень РПС.

2. 2.темпи зростання або занепаду виробництва.

3. 3.рівень забезпечення сировиною.

4. 4.інтенсивність реалізації досягнень науки і техніки.

5. 5.МПП.

6. 6.економічна інтеграція.

З корисних копалин велике значення мають: кам’яне вугілля Донецького басейну, залізні і марганцеві руди.

У галузях матеріального виробництва працює майже 74% населення:

Промисловість і будівництво — 24,3%.

С/г і лісове г-во — 22,5%.

Галузі нематеріального виробництва — 17,3%.

Транспорт і зв’язок — 6,1%.

Є значні відмінності в територіальній концентрації промислового в-ва:

Східна економічна зона Пд. Зх. —— // ——;

Пд. —— // ——-.

Агропромисловий комплекс — складна виробничо економічна система, яка становить групу технологічно і економічно взаємопов'язаних галузей н/г:

1. • -.забезпечення с/г устаткуванням;

   • -.власне с/г.

   • -.збереження і переробка с/г продукції.

2. Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання і ін.

Темпи виробництва почали різко сповільнюватися.

(табл. 1, стор. 82 — 3).

А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не привело до результатів.

Перспективи:

1. 1.На сьогодні масштаби освоєння ресурсів надр і розвитку гірничодобувної промисловості в країні стали одним з найочевидніших свідчень сировинного спрямування її економіки.

Видобуток 40 основних видів корисних копалин перевищує 1 млрд. т на рік, або майже 5% світового обсягу.

Тому в галузевій структурі досить висока частка мінерально-сировинного комплексу.

Якщо держава буде підтримувати курс на розвиток цих галузей, то можна збільшити валютні фонди країни, але закріпить за собою роль «сировинного придатку» для інших країн.

Завдання

Стратегія конверсії мінерально-сировинного комплексу повинна визначатися скороченням залучення до нього трудових і матеріальних ресурсів, скорочення коштів на будівництво гірничих підприємств.

За винятком вугільних, золотодобувних і припинення будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату.

Більш ширше використовувати відходи виробництва, використовувати нерентабельні родовища.

Особливу увагу слід приділити постійному вдосконаленню газових галузей, які є фундаментом н/г і забезпечують послідовний розвиток економіки.

Пріоритетного розвитку мають набути галузі, що пов’язані з НТП: електроенергетична, хімічна, нафтохімічна, машинобудівна, радіоелектроніка, виробництва обчислювальної техніки.

Серед першочергових заходів, які, на думку економістів, повинні вивести економіку України з кризи:

1. 1.перехід до ринкової форми господарювання.

2. 2.структурна перебудова економіки.

3. 3.роздержавлення і приватизація.

4. 4.створення економіки відкритого типу.

5. 5.неухильне виконання законодавства.

Зрушення в галузевій структурі економіки повинні відбуватися в умовах інтенсифікації в-ва.

3. Промисловість — найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення зайнятого у н/г.

— Нераціональна структура економіки.

— З 1995 виробництво групи «Б» збільшується.

— Зниження групи «А» відбувається за рахунок зменшення таких галузей видобуток вугілля зменшився з 180,2 млн. Тон у 1989 р. до 83,8 у 1998 р.

споживання нафти з 50−55 млн. тон у 80-ті роки до 33 млн. тон у 1998 р.

У чорній металургії видобуток залізної руди зменшився з 105 млн. тон у 1999 р. до 50,7 млн. тон у 1995 р.

виплавлення чавуну з 44,9 млн. тон до 18,0 млн. тон Найбільший спад в-ва відбувається в нафтопереробній, хімічний та нафтохімічній, вугільній промисловостях, чорній металургії, будівельній індустрії.

Незважаючи на те, що частка виробництва товарів народного споживання збільшується, загальний обсяг значно зменшується.

Виробництво тканин в 1989 — 1 250 млн. метрів кв. до 169 млн. метрів кв. у 1995 році.

Взуття — з 193,7 до 20,6 млн. пар.

В європейському масштабі Україна залишається значним виробником вугілля, залізної руди, прокату, чорних металів, труб, цементу, мінеральних добрив, соди, продукції машинобудування, верстатів, електротехнічної промисловості, с/г машин.

На ринок СНД та країн Балтії - цукор, макаронні вироби, сіль, олія, консерви, м’ясомолочні вироби.

Останніми роками розпочався процес створення спільних підприємств.

До факторів, що обмежують розвиток промисловості, належить складна демографічна ситуація.

Для прогресивного розвитку промисловості необхідна її приватизації і впровадження нових форм: концернів, АТ, СП.

В Україні розвинуті майже всі відомі галузі промисловості.

Багато з них об'єднання, створюючи міжгалузеві комплекси — системи економічно пов’язаних галузей виробничої і невиробничої сфер, діяльність яких спрямована на розв’язання н/г проблем в Україні сформувались:

паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, соціальний та інші міжгалузеві комплекси.

Запитання і завдання.

1. 1.В чому перевага комплексного розміщення промислових об'єктів?

2. 2.Чим відрізняються промислові комплекси від окремих промислових груп підприємств?

3. 3.Назвіть найбільш характерні особливості локальних регіональних промислових комплексів.

4. 4.Які типи локальних промислових комплексів виділяють за ознакою спеціалізації виробництва?

Література:

1. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України. — К., 1998 р., стор.46−50.

2. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. — К., 1999 р., стор.57−62.