Динаміка, проблеми та перспективи розвитку продуктивних сил Придніпровського економічного району

Пошукова робота з РПС Динаміка, проблеми та перспективи розвитку продуктивних сил Придніпровського економічного району.

Площа — 59,1 тис. км2.

Населення — 5929,8 тис. чол.

Склад — Дніпропетровська і Запорізька області.

Придніпров'я займає друге місце в країні (після Донбасу) за обсягом виробництва промислової продукції і є одним із найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам.

Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпров­ського району є машинобудування і металообробка (45% проми­слово-виробничого персоналу і 28% товарної продукції). Відповідні показники для Запорізької області становлять 60 і 40%. Чорна ме­талургія — на другому місці у його промисловому виробництві: 25% за чисельністю промислово-виробничого персоналу (Дніпропе­тровська обл. — 32%) і 38,5% за вартістю товарної продукції всієї промисловості (Дніпропетровська обл. — 45,5%). У районі концен­трується більше ніж половина всього загальноукраїнського випу­ску продукції галузі і приблизно стільки зайнятих робітників. Далі йде легка (7%), харчова (5%), хімічна і нафтохімічна (4%) проми­словість.

Придніпров'я відіграє важливу роль у сільськогосподарському ви­робництві України: концентруючи майже 7% населення України, ра­йон виробляє 10% валової продукції сільського господарства країни.

Придніпровський економічний район розташований у південно-східній частині України. Межує на півночі з Північне-Східним, на сході - з Донецьким, на півдні - з Причорноморським, на заході - з Центральноукраїнським економічними районами. Пів­день Запорізької області омивається водами Азовського моря.

Вигідне географічне положення, значні поклади корисних копа­лин, розташування у степовій фізико-географічній зоні, сприят­ливі грунтово-кліматичні умови, густа транспортна мережа, при­морське положення сприяють розвитку господарського комплексу району.

Природні умови і ресурси. Основна частина території району розташована на Придніпровській низовині. Поверхня Дніпропе­тровської області - хвиляста рівнина 100−200 м заввишки, дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами, Запо­різької - слаборозчленована рівнина із західним схилом до доли­ни Дніпра та Азовського моря. Вздовж узбережжя простягаються довгі, вузькі піщані коси, намиті морем. Щодо геоструктури, то те­риторія району знаходиться у межах двох регіонів: Українського щита і Причорноморської западини.

Клімат помірно-континентальний з жарким посушливим літом та малосніжною зимою. В Дніпропетровській області часто бува­ють відлиги. Середня температура січня від -6 °С на півночі до — 4 °C на півдні, липня — відповідно 22 °C і 23 °C. Період з темпе­ратурою 10 °C становить 174 дні. Опадів у середньому 430 мм, переважна їх більшість випадає у весняно-літній період.

У Запорізькій області серед зональних типів ґрунтів переважа­ють чорноземи (75% площі області): на півночі - чорноземи зви­чайні, на півдні - південні та південні солонцюваті, майже повні­стю розорані. На півдні та у південно-західній частині області - темно-каштанові й каштанові ґрунти (10% площі області), пере­важно солонцюваті. У заплавах річок, на берегах лиманів та піща­них косах поширені солончакові ґрунти.

У Дніпропетровській області переважають звичайні та південні чорноземи (48% площі області). Є також лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, дернові, піщані та інші ґрунти. Вздовж лісового бере­га Дніпра та в басейні р. Вовча — задерновані і розбиті піски. Еродованість земель 41,2% (3−5% у басейні річки Базавлук, 70- 80% на Дніпровське-Сурському межиріччі). Дніпропетровська об­ласть розташована у межах Причорноморської (Понтичної) степо­вої геоботанічної провінції.

Придніпров'я має великі родовища корисних копалин. У надрах Дніпропетровської області є величезні запаси залізної і марганцевої руд, кам’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу, рідкісних і кольорових металів, різноманітних будівельних матеріалів.

Потужним пластом уздовж річки Інгулець понад 100 км заляга­ють залізні руди Криворізького басейну, їх запаси становлять по­над 12 млрд т. Крім Криворізького, в області є й інші перспективні родовища руд, такі як Оріхово-Павлоградська та Чортоницька маг­нітні аномалії, Жовтянське родовище у П’ятихатському районі. Є родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їх основі працює Верхньодніпровський гірничопро­мисловий комбінат.

Надра області містять майже 8,6 млрд т кам’яного вугілля, яке залягає в родовищах Західного Донбасу. Поклади бурого вугілля виявлені в П’ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта та природний газ — у Цари-чанському і Новомосковському.

У Широківському районі знайдено боксити. Є в області каоліни (Просянське родовище), вогнетривкі глини, вапняки (Криворіжжя) і поклади граніту — Бородаївське, Нікопольське, Кудангівське родовища.

Запорізька область також багата на поклади рудних корисних копалин, зокрема руд заліза (Білозерський залізорудний район) і марганцю (Великотокмацький марганцеворудний район). Промислове значення мають будівельні матеріали (граніти, каоліни, гли­ни, вапняки тощо). З паливно-енергетичних ресурсів є буре вугіл­ля, природний газ, а також мінеральні води і лікувальні грязі.

Грунтові й агрокліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а багаті родовища корисних копалин, гідрографічна мережа — розвитку різноманітних галузей промисловості.

Населення Придніпров'я в основному — українці. Національна структура населення району формувалася історично: тут у радян­ський час дуже швидко зростала кількість російського населення, особливо з 30-х роківцей процес триває й досі. Та, незважаючи на це, повсюдно переважають українці. В Дніпропетровській області вони становлять 2770 тис. чол. (73,4% усього населення), Запорізь­кій — 1308 тис. чол. (63,1%).

За чисельністю росіяни займають тут друге місце — в Дніпропет­ровській області їх 936 тис. (24,2%), Запорізькій — 664 тис. (32%). Росіяни переважно оселялися в містах. Живуть також євреї (в Дні­пропетровській обл. — 50 тис., 1,3%), Запорізькій — 14 тис., 0,7%), білоруси (в Дніпропетровській обл. — 49 тис., 1,3%- Запорізькій — 18 тис., 0,9%) — болгари (в Запорізькій — 35 тис. чол., 1,7%).

Пересічна густота населення — 120 чол./км2. Найгустіше засе­лені райони вздовж Дніпра і Криворізького басейну. Міське насе­лення в Дніпропетровській області становить 84%, Запорізькій — 76%. Густота населення 122,8 чол./км2 у Дніпропетровській об­ласті, а в Запорізькій — лише 77,5 чол./км2.

У Запорізькій області переважає локальна система розселення. Зростання міст і розвиток у них промислового виробництва при­звели до швидкого відпливу трудових ресурсів з сільської місце­вості, а також зумовили інтенсивні внутрішньообласні міграції. У промисловості зайнято 31,7% працездатного населення, зростає частка зайнятих у невиробничій сфері.

Для Дніпропетровської області характерний високий рівень урбанізації. Значна частина населення (76%) проживає в містах з населенням понад 100 тис. чол. Маятникові трудові поїздки насе­лення спостерігаються в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Нікополі, Павлограді. До міської системи поселень належать великі промислові центри (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Верхньодніпровськ, Кривий Ріг, Марга­нець, Нікополь, Павлоград, Орджонікідзе), промислово-транспортні і транспортно-промислові (Синельникове, Апостолове, Верхівцеве, П’ятихатки) та невеликі міста у густонаселених сільськогосподар­ських районах, що виконують функції адміністративних, промислових і культурних центрів. Частка трудових ресурсів, зайнятих у промисловості, становить 36,9%.

Найбільшою проблемою Придніпров'я є надто повільні темпи зростання населення не тільки через зниження природного приро­сту, а й у зв’язку з інтенсивним відпливом людей молодого віку в Росію та інші області України, що спричинює деформацію вікової структури усіх працездатних. Низький рівень ефективності вико­ристання робочої сили в галузях народного господарства зумовлює потребу розробки практичних заходів щодо раціонального вико­ристання трудових ресурсів Придніпров'я. Розв’язувати цю про­блему слід підвищенням продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Промисловість. Промисловий комплекс Придніпров'я поєднує важку індустрію і харчову промисловість. Провідними галузями важкої промисловості, які визначають спеціалізацію Придніпров'я у міжрайонному поділі праці, є залізорудна, марганцеворудна, чор­на металургія, машинобудівна, хімічна. Міжрайонне значення має також харчова і легка промисловість, електроенергетика, промис­ловість будівельних матеріалів.

Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам’яновугільною галузями, видобутком різно­манітних будівельних матеріалів.

Залізорудна промисловість зосереджена в основному в Криво­різькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу. Тут збу­довано ряд потужних шахт («Гігант», ім. Кірова, ім. Орджонікідзе), гірничозбагачувальні комбінати (Новокриворізький, Центральний, Північний).

На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Дон­басу, Придніпров'я, Криворіжжя, частково Приазов’я. Крім того, значну кількість криворізької руди експортують до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі.

Завершено будівництво Дніпровського і другої черги Північно­го та Інгулецького гірничозбагачувальних комбінатів, розширено Верхньодніпровський гірничометалургійний комбінат. Видобуток залізної руди збільшено відкритою розробкою залізистих кварци­тів з подальшим збагаченням їх. Разом з тим у шахтах з підземним способом видобування впроваджується повна механізація всіх ви­робничих процесів.

Другою важливою галуззю гірничодобувної промисловості При­дніпров'я є марганцеворудна, яка зосереджена в районі міст Нікополя і Марганця. Як і в залізорудній промисловості, у цій галузі руду видобувають шахтовим і відкритим способами. Марганцева руда використовується в доменному виробництві Півдня для ви­плавлення феромарганцю, значна її кількість вивозиться за кордон.

Велику увагу слід приділяти подальшому розвитку кам’янову­гільної промисловості Придніпров'я. В Дніпропетровській області працюють шість шахт потужністю, тис. т: 1800 (одна), 1200 (чоти­ри), 800 (одна) і розпочато будівництво ще двох шахт.

Видобуваються боксити (південь Дніпропетровської обл.), као­лін (Запорізька обл.).

Енергетика району ґрунтується на використанні місцевих гідро­енергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля. Електростанції Придніпров'я належать до Південної енергосистеми.

Побудова Дніпрогесу (потужністю 650 тис. кВт) свого часу роз­в'язала дуже важливі народногосподарські проблеми Придніпров'я: створена енергетична база для важкої промисловості, забезпечені умови для електрифікації сільського господарства, відкрито наскріз­не судноплавство Дніпром. У 1959 р. споруджено Кременчуцьку ГЕС (потужністю 625 тис. кВт), у 1963 р. почала діяти ще одна гідро­електростанція — Дніпродзержинська (потужністю 325 тис. кВт). Найбільшими теплоелектростанціями є Придніпровська, Дніпро­дзержинська і Криворізька ДРЕС.

Велику роль в енергетичному балансі Придніпров'я починають відігравати природний та коксівний газ. Природний газ одержу­ють з родовищ Східноукраїнської нафтогазоносної області, яка знаходиться за межами району. Так, від Шебелинського родовища (Харківська обл.) прокладено газопровід до Дніпропетровська, Дніпродзержинска, Нікополя, Запоріжжя, Кривого Рогу.

Чорна металургія — провідна галузь промислового комплексу Придніпров'я, яка історично склалася тут на основі винятково спри­ятливих природних умов: великих покладів залізних і марганцевих руд, близькості Донецького вугільного басейну з великими покла­дами коксівного вугілля. Металургія повного циклу представлена тут заводами ім. Г. І. Петровського та ім. Комінтерну (у Дніпропет­ровську), «Криворіжсталь» (у Кривому Розі), ім. Дзержинського (у Дніпродзержинську), «Запоріжсталь» ім. Орджонікідзе (у Запоріжжі). Ці заводи були модернізовані, внаслідок чого їх потужності значно зросли. Так, на Криворізькому металургійному заводі збудовано найпотужнішу в Європі доменну піч об'ємом 2700 м³ і споруджено новий мартенівський цех з сучасними печами.

Крім заводів повного циклу, в районі працюють і переробні металургійні заводи: в Дніпропетровську — завод ім. К. Лібкнехта (виробництво труб і коліс для залізничних вагонів) та трубопрокат­ний завод, Нікополі (трубопрокатний), Новомосковську (виробни­цтво жерсті), Запоріжжі «Дніпроспецсталь» ім. Кульміна (вироб­ництво різних марок електросталі). Запоріжжя стало центром такої нової галузі перспективної металургії, як порошкова. До комплексу підприємств чорної металургії Придніпров'я належать також заво­ди феросплавів у Запоріжжі і Нікополі.

У Криворізькому залізорудному басейні дуже гострою є проб­лема постачання підприємств чорної металургії технічною водою, яка була розв’язана в результаті будівництва 55-кілометрового ка­налу від Каховського водосховища руслами річок Базавлук і Кам’ян­ка до території заводу «Криворіжсталь», де він закінчується вели­ким водосховищем. Канал не лише розв’язує проблему водопоста­чання, а й забезпечує можливість зрошення.

Кольорова металургія має алюмінієвий завод ім. Кірова в Запо­ріжжі. Завод працює на привізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу. В недалекому майбутньому завод пра­цюватиме на місцевих бокситах Високопільського родовища Дні­пропетровської області, розташованого за 250 км від Запоріжжя.

Значна частка в структурі промисловості - машинобудування і металообробка. Машинобудівні підприємства Придніпров'я спеціа­лізуються на виробництві металургійного та гірничого устаткуван­ня, металоконструкцій (у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, Запоріжжі), верстатобудуванні (у Дніпропетровську, Нікополі, Ме­літополі), транспортному машинобудуванні (у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Запоріжжі), виробництві сільськогосподарських машин (у Дніпропетровську, Павлограді, Нікополі, Запоріжжі, Бердянську), підйомно-транспортних машин (у Нікополі, Верхньо­дніпровську, Бердянську). Розвинені також електротехнічне маши­нобудування, виробництво радіоапаратури, устаткування та машин для легкої і харчової промисловості, у Запоріжжі є підприємства інструментальної та абразивної промисловості.

Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров'я є Дні­пропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь. У Дніпро­петровську споруджено один з найбільших у країні заводів, що виробляє металеві конструкції для залізничних мостів і доменних печей, завод металургійного устаткування, завод важких пресів. Далеко за межами Придніпров'я відома продукція Криворізького заводу гірничого устаткування. Дніпродзержинський завод поставляє залізничному транспорту вагони і платформи, а Нікопольський машинобудівний — підйомні крани, різні сільськогосподарські ма­шини. Одним з найбільших заводів сільськогосподарського маши­нобудування є завод, який випускає велику кількість тракторних сівалок десятків найменувань.

Придніпров'я має сприятливі умови для розвитку хімічної про­мисловості. Тут набула широкого розвитку коксохімічна та азотно-тукова промисловість. Найбільші центри коксохімії - Дніпродзержинськ (завод ім. Орджонікідзе і Баглійський), Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя. На коксохімічних заводах, крім основної продукції - коксу, виготовляють бензол, мінеральні добрива тощо. В Дніпродзержинську працює великий азотнотуковий комбінат, який переробляє напівпродукти коксохімічних підприємств. У Дні­пропетровську розвинено виробництво лаків і фарб.

Надалі хімічна промисловість Придніпров'я спеціалізуватиметь­ся на виробництві пластмас і смол, мінеральних добрив, автошин та лакофарбової продукції. В Дніпропетровську вже кілька років працює найбільший у Європі шинний завод, у Кривому Розі - завод сурикових фарб, на деяких хімічних заводах освоюється ви­робництво етилбензолу, фурфуролу, необхідних для виробництва пластмас і синтетичного каучуку.

У промисловому комплексі Придніпров'я важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів (4,7% валової продукції всієї промисловості). Територія Придніпров'я багата на поклади різно­манітної будівельної сировини — пісків, глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів — Запоріжжя, Дніпро­петровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград. Велика програма промислового та житлового будівництва потре­бує швидкого розвитку виробництва будівельних матеріалів. У пер­спективі в Придніпров'ї швидко зростатиме виробництво будівель­них матеріалів, прогресивних будівельних конструкцій та деталей, що сприятиме індустріалізації будівництва.

Досить розвинена в цьому районі деревообробна промисловість, яка працює на сплавному лісі, що надходить Дніпром з північних районів України та Білорусі, її центри — Запоріжжя, Дніпропе­тровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ.

Харчова промисловість за вартістю виробленої продукції посі­дає третє місце після машинобудування і металургії. На неї припа­дає 18% валової продукції промисловості Придніпров'я. Працюють численні підприємства різноманітних галузей харчової промисло­вості (переважно на місцевій сировині). Найбільш розвиненими є борошномельно-круп'яна й олійна промисловість. Значну кількість продукції дають цукрова, маслоробна, м’ясна, кондитерська та деякі інші.

Підприємства харчової промисловості розташовані в Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську, Дніпропетровську та в багатьох містах. Вони виробляють цукор-пісок, м’ясні й молочні продукти, рослинне і тваринне масло, борошно, крупу, кондитерські і лікеро-горілчані вироби тощо. Збудовано найбільший у Європі Верхньодніпровський крохмалепатоковий комбінат, м’ясокомбінати у Токмаку, Бердян­ську, Пологах та ряд інших підприємств. Споруджено м’ясокомбі­нат і рибний завод у Нікополі.

Легка промисловість розвинена менше. Вона представлена під­приємствами швейної промисловості (у Запоріжжі, Мелітополі, Токмаку, Оріхові), шкіряно-взуттєвої (у Дніпропетровську, Запо­ріжжі, Гуляйполі, Бердянську), меблевої (у Хирівці). В Запоріжжі збудована кокономотальна фабрика. Легка промисловість району не задовольняє потреб населення в цілому ряді товарів широкого вжитку, її розвиток є одним з важливих завдань комплексного роз­витку господарства Придніпров'я збільшенням виробничих потуж­ностей діючих підприємств і будівництва багатьох нових, зокрема, трикотажної фабрики в Дніпропетровську, меблевої - у Кривому Розі, взуттєвої - у Василівці (Запорізька обл.).

Придніпров'я має сприятливі перспективи розвитку. Основою його господарського комплексу в майбутньому залишиться гірни­чорудна, металургійна, машинобудівна, хімічна промисловість. По­ряд з цим необхідно розвивати різноманітні галузі легкої та харчо­вої промисловості, що дасть можливість більш раціонально вико­ристовувати природні багатства і трудові ресурси району.

Сільське господарство. Придніпров'я нині займає значне місце в сільськогосподарському виробництві України: на нього припадає понад 20% виробництва пшениці, майже 25% - кукурудзи, 35 — соняшнику, 14 — овочів, 14 — м’яса, 15 — молока, понад 20% виробництва вовни.

Рослинництво є провідною галуззю сільськогосподарського ви­робництва Придніпров'я. Воно дає понад половину валової про­дукції сільського господарства, забезпечуючи розвиток тваринни­цтва.

Як і в інших лісостепових та степових районах України, вико­ристання землі в сільськогосподарському виробництві Придніпров'я дуже інтенсивне. Під посівами сільськогосподарських культур зай­нято 3,61 млн га. Розораність території досягає 70%. Нині понад 47% посівної площі припадає на зернові культури, в тому числі майже ЗО % на озиму пшеницю. Висока частка соняшника і кормо­вих культур.

Озима пшениця в умовах Придніпров'я дає добрі стійкі врожаї. Значні площі відведено під посіви кукурудзи на зерно, яка тут дає врожаї до 40−50 ц/га. Посіви пшениці і кукурудзи розміщені до­сить рівномірно на всій території Придніпров'я.

Третє місце серед зернових займає ярий ячмінь. Вирощують також просо, яке забезпечує добрі врожаї, та гречку. Різко змен­шилися площі під вівсом, житом (його висівають лише на півночі Придніпров'я) і ярою пшеницею.

Зросли посіви технічних культур, серед яких основне значення мають соняшник (у Дніпропетровській, Запорізькій обл.) та цукрові буряки (у Дніпропетровській обл.). Поширені посіви коноплі, льону-кудряшу, рицини (понад 50% посівної площі в Україні). Певного розвитку набуло вирощування овочевих культур і картоплі. Однак виробництво їх ще не задовольняє потреб населення району. Пере­дбачається значно збільшити виробництво овочів завдяки штучно­му зрошуванню значних площ. Посіви баштанних культур найбільш поширені на півдні району (у Дніпропетровській і Запорізькій обл.), добре розвинені тут садівництво і виноградарство. В перспективі передбачається розширити площі під садами та виноградниками.

Значна частина посівної площі відводиться під кормові культу­ри. Збільшення продуктивності польового кормовиробництва дасть можливість створити достатню кормову базу для розвитку продук­тивного тваринництва.

У структурі тваринництва за поголів'ям та валовою продукцією перше місце посідає велика рогата худоба (понад 3,1 млн голів, з них корів — 1,2 млн голів), далі - свинарство (2,5 млн голів), вів­чарство (1,5 млн голів). Крім того, розвинені кролівництво, птахів­ництво, рибництво, шовківництво.

Перспективи розвитку сільського господарства Придніпров'я досить сприятливі. Впровадження передових агротехнічних мето­дів, підвищення рівня механізації основних виробничих процесів, поліпшення структури посівних площ та зрошування допоможуть підвищити продуктивність рослинництва. Зміцнення кормової бази при значному зростанні поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець і підвищення його продуктивності забезпечать зростання виробництва тваринницької продукції.

Транспортна система. У Придніпров'ї розвинені такі види тран­спорту: залізничний, водний, автомобільний, авіаційний, трубо­провідний. Через Придніпров'я проходять шляхи, що з'єднують Криворізький басейн з Донбасом і центральними районами євро­пейської частини СНД, з портами Чорного та Азовського морів.

Провідну роль у транспортній системі Придніпров'я відіграє залізничний транспорт. Через цей район проходять Московсько-Кримська (Москва — Харків — Запоріжжя — Мелітополь — Крим), Криворізько-Донецька (Кривий Ріг — Запоріжжя — Волноваха) магістралі, які зв’язують район з іншими регіонами країни. Най­більш напружені ділянки залізниць електрифіковані (ділянки Довгинцеве — Нікополь — Запоріжжя, П’ятихатки — Нижньодні­провськ — Вузол — Чаплине — Ясинувата та деякі інші). Най­більші залізничні вузли району: Долинський, Нижньодніпровський, Апостолове, П’ятихатки, Синельникове, Запоріжжя, Знам’янка, По­мічна.

У розвитку водного транспорту велика роль Дніпра, особливо після спорудження Дніпрогесу. Після завершення будівництва кас­каду гідроелектростанцій значення Дніпра зросло ще більше. Най­важливішими річковими портами на Дніпрі є Запоріжжя (великий перевалочний пункт у залізнично-водному сполученні ряду райо­нів країни з Придніпров'ям і Донбасом) і пристані - Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь. Передбачається будівництво портів на Дніпродзержинському водосховищі, важли­вим портом стане Верхньодніпровськ.

Значну роль в економічних зв’язках відіграє морський транс­порт. На узбережжі Азовського моря (у Запорізькій обл.) розташо­ваний великий морський порт Бердянськ, який посідає значне міс­це в загальному вантажообороті країниособливо зросло його зна­чення після спорудження Волго-Донського судноплавного каналу. Від порту Бердянська курсують судна в напрямі Маріуполя, Таган­рогу, Ростова-на-Дону та міст Кримсько-Кавказького узбережжя.

Невпинно зростає значення автомобільного транспорту у внутрішньорайонних і міжрайонних перевезеннях. Придніпров'я має розвинену мережу нерейкових шляхів. Довжина шляхів з твердим покриттям становить 6,1 тис. км. Серед них виділяються дуже важ­ливі автомагістралі Москва — Сімферополь, Запоріжжя — Ново­московськ та ін.

Авіатранспорт зв’язує найбільші міста Придніпров'я (Запоріж­жя, Дніпропетровськ, Нікополь, Кривий Ріг та ін.) з багатьма цен­трами країни.

Господарський комплекс, створений у Придніпров'ї, визначає і характер його міжрайонних зв’язків. В основному вивозяться про­дукція гірничорудної, металургійної промисловості, машини, буді­вельні матеріали, а також сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти, боксити, ліс, текстиль та інші види продукції.

Придніпров'я є одним з найважливіших експортерів промисло­вої продукції до країн Європи, Азії та Африки. Експортують заліз­ну і марганцеву руди, прокат, металургійне устаткування тощо. Структура ввезення і вивезення свідчить про значний рівень роз­витку продуктивних сил і є наслідком спеціалізації господарства Придніпров'я в Україні.

На території Дніпропетровської області сформувались три про­мислових вузли. На Дніпропетровський вузол припадає 30% проми­слової продукції області, його основу становлять чорна металургія, машинобудування і хімічна промисловість, а також легка, меблева галузі та виробництво будівельних матеріалів. Криворізький вузол спе­ціалізується на залізорудній промисловості та гірничорудному маши­нобудуванні у поєднанні з легкою і харчовою промисловістюДніпродзержинський — на металургії, хімічній, машинобудівній, цемент­ній галузях у поєднанні з легкою, харчовою, будівельних матеріалів та деревообробною галузями. Формуються промислові вузли: Ніко­польський (чорна металургія, зокрема виробництво труб, машинобуду­вання і металообробка, легка і харчова промисловість), Павлоградський (кам'яновугільна, хімічна, машинобудівна, металообробна, харчова галузі промисловості), Новомосковський (чорна металургія, зокрема виробництво труб, легка промисловість, машинобудування і метало­обробка, деревообробна промисловість), Марганецький (гірничорудна, машинобудування і металообробка, деревообробна промисловість), Синельниківський (машинобудування і металообробка, легка, фарфоро-фаянсова, будівельних матеріалів і харчова промисловість).

Проблеми і перспективи розвитку району. До найбільш важли­вих напрямів перспективного розвитку господарства Придніпров­ського економічного району належить паливно-енергетичний ком­плекс, основою якого є кам’яне вугілля Донбасу.

У зв’язку з підвищенням собівартості видобутку вугілля постає питання про закриття деяких нерентабельних шахт. Доцільно оснасти­ти діючі шахти газовловлювачами для подальшого використання зрід­женого газу метану як палива на транспорті та в електроенергетиці.

Основним завданням зниження напруги паливно-енергетично­го балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики. Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке використовується як енергетичне па­ливо, для екстрагування озокериту, в металургійній промисловості та ін. Воно придатне для напівкоксування й газифікації з одержан­ням різних смол, напівкоксу, горючого газу, рідкого палива та ін. У південне-східній частині басейну, тобто в Запорізькій і Дніпропет­ровській областях, зосереджено більш як 50% загальних запасів вугілля. Частину їх можна видобувати відкритим способом.

Основними напрямами розвитку металургійного комплексу є перепрофілювання деяких металургійних комбінатів на випуск електросталі, вдосконалення технологій, залучення залізорудних баз у Приазов'ї, підвищення якості виплавленої сталі.

Проблемою для Придніпров'я є охорона навколишнього сере­довища, гострота якої посилюється тим, що поблизу знаходяться інші великі міста-забруднювачі навколишнього середовища — Дніпродзержинськ (45 км), Кривий Ріг (151 км), Верхньодніпровськ (73 км). Екологічна ситуація в Дніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших у світі.

Велике значення має санаторно-курортне господарство Придні­пров'я.

Деякі проблеми прискореного розвитку продуктивних сил При­дніпров'я і підвищення економічної та соціальної ефективності його виробництва приблизно такі, як і в Донбасі. Це передусім технічне переоснащення виробництва, охорона навколишнього середовища, зокрема його охорона від забруднення промисловими відходами. Висока територіальна концентрація потужних металургійних та інших виробництв, розташованих біля Дніпра, також загострює проблему охорони водних ресурсів. Не менш важливою є пробле­ма різкого скорочення використання родючих земель з несільськогосподарською метою. Основні напрями розв’язання проблем — впровадження безвідходних технологій на виробництві, зокрема на підприємствах чорної металургії, гірничодобувної і хімічної про­мисловості, широке використання відходів, розробка і здійснення науково обґрунтованих заходів щодо використання відходів вироб­ництва, рекультивація земель.

Остаточно не розв’язана проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічних меліоративних споруд, забезпе­чення оптимального розподілу засобів і ресурсів, які спрямовуються на освоєння осушених земель, їх гіпсування і створення нового ме­ліоративного фондузначної шкоди завдає підтоплення родючих зе­мель, зокрема в районі великого Каховського водосховища.

Необхідною передумовою комплексного розвитку району є розвиток легкої, харчової промисловості, а також невиробничої сфери.

Суттєве для району більш повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів — на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біля дже­рел лікувальних вод і грязей.

Зазначені вище та інші проблеми перспективного розвитку гос­подарства Придніпровського економічного району актуальні прак­тично для всіх його частин.