Грошова маса та її структура. 
Діяльність фінансових посередників

1.ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ Грошова маса та її структура. Грошова база. Швидкість обігу грошей. Монетизація економіки. Суть закону грошового обігу обіг гроші фінансовий посередництво Грошова маса — загальний обсяг випущених в обіг паперових грошових знаків (банківських та казначейських білетів), металевих монет і депозитних грошей (грошових засобів на поточних рахунках в банках).

Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Таким суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках У структурному відношенні грошову масу можна розділити за критеріями:

За ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

За формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

За розміщенням у суб'єктів грошового обороту;

За територіальним розміщенням та ін.

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначити різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси в регулятивних цілях.

У статичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Національний банк України, починаючи з 1993 року, визначав такі агрегати:

М0 = готівка поза банками (банківські білети та розмінна монета, які перебувають поза банківською системою);

М1 = М0 + залишки грошових коштів на поточних та ощадних рахунках у національній валюті (депозити до запитання);

М2 = М1 + залишки грошових коштів на банківських строкових рахунках у національній валюті та валютні кошти (у тому числі — на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках);

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

З 2003 року, склад окремих агрегатів в Україні дещо змінився:

М0 = готівка в обігу (банківські білети та розмінна монета, що перебувають поза банківською системою);

М1 = М0 + переказні кошти у національній валюті (складова грошового агрегату М1 «Переказні кошти в національній валюті» включає кошти в національні валюті, які за першою вимогою можуть бути обмінені на готівкові);

М2 = М1 + переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти (складова грошового агрегату М2 «Переказні кошти в іноземній валюті» включає кошти в іноземній валюті, що за першою вимогою можуть бути обмінені на готівкові. До складової грошового агрегату М2 «Інші кошти» віднесено непереказні кошти до запитання, строкові кошти та кошти за іменними ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банками);

М3 = М2 + цінні папери власного боргу банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу і платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов’язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає НП ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги також заслуговує агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

Сукупність зобов’язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечують зростання грошових агрегатів і кредитування економіки складає грошову базу. Грошова база є показником бази фінансування та основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом. Грошова база включає готівкові кошти, випущені в обіг Національним банком України, і переказні депозити в національній валюті в Націо-нальному банку України. До готівкових коштів в обігу належать банкноти та монети, емітовані Національним банком України, за винятком банкнот і монет у сховищах Національного банку України, касах і банкоматах установ Національного банку України. До переказ-них депозитів належать зобов’язання Національного банку України за коштами на кореспондентських рахунках, коштами обов’язкових резервів та іншими коштами на вимогу інших депозитних корпорацій, а також коштами на рахунках інших фінансових корпорацій, нефінансових корпорацій та домашніх господарств (працівників Національного бан-ку) у національній валюті в Національному банку України.

Грошовий обіг — це рух грошей у процесі товарного обігу, надання послуг, погашення боргових зобов’язань.

Згідно з законом грошового обігу, відкритого К. Марксом, кількість грошей визначається як відношення суми цін товарів до кількості обігів однойменної грошової одиниці з урахуванням додаткових факторів — проданих у кредит товарів, суми взаємо-погашених платежів та платежів, для яких настав строк виплати. При цьому слід мати на увазі суму повторного обігу, де одні й ті самі гроші функціонують то як засоби обігу, то як засоби платежу. Закон грошового обігу діє там, де є товарне виробництво, товарний і грошовий обіг, а також за умови наявності різних грошових систем. Він відображає одну з головних умов підтримки ринкової рівноваги — надання стійкості купівельній спроможності грошей. Виконання вимог цього закону особливо актуальне нині, коли відійшов у історію безпосередній зв’язок грошей із золотом, а маса грошових знаків, що перебувають в обігу, має купівельну спроможність та суспільну значущість, оскільки за ними стоять реальні, визнані суспільством якісні товари. Недотримання вимог закону грошового обігу, як переконує практика, може призвести до виникнення в економіці країни значних елементів натуральних господарських зв’язків між виробниками і споживачами продукції та навіть до витіснення з господарського механізму економічних методів господарювання або до їх значного послаблення.

Суть грошового обігу можна виразити таким рівнянням:

де — кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного часу;

— сума цін на товари, що підлягають реалізації за певний відрізок часу;

— сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких не настав;

— швидкість обігу грошової одиниці за рік;

— сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких настав;

— платежі, що взаємопогашаються.

Закон грошового обігу — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між кількістю потрібних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, та вартістю грошей. Його суть полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обігу грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період. На основі відомого рівняння обміну І. Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

де — швидкість обігу грошей;

— середній рівень цін на товари та послуги;

— фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в цьому періоді;

— середня маса грошей, що перебуває в обігу за цей період З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту й обернено пропорційно — з обсягом маси грошей, що є в обігу.

Показник швидкості обігу грошей можна визначити і за іншими критеріями, зокрема за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу; середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обігу; частотою проходження готівки через каси банків. Перший із цих показників може бути визначений як ділення обсягу національного доходу на масу грошей в обігу, другий — як відношення загального обсягу грошового обороту до М, третій — як ділення загального обсягу касових обігів усіх комерційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обігу.

Монетизація економіки — макроекономічний показник, що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима, необхідними для здійснення платежів і розрахунків, та відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою. Монетизація економіки — це інтегральний показник, який відображає довіру суспільства до національної валюти, до політики монетарної влади, а також рівень кредитної активності.

Основним фактором динаміки показника рівня монетизації економіки є попит на реальні гроші, який, у свою чергу, залежить від ступеня довіри суб'єктів економіки до національної грошової одиниці: чим вищим є рівень монетизації, тим більшим, за інших рівних умов, є попит на реальні гроші. У кінцевому рахунку, рівень Монетизація економіки визначається рівнем розвитку економіки.

Монетизація економіки розраховується, зазвичай, як відношення грошового агрегату М2 (готівка, грошові кошти на рахунках підприємств і внески населення в банках) до ВВП у відсотках. Інколи для розрахунку коефі-цієнта монетизації використовують агрегат М3 — показник «широких грошей». Показник рівня монетизації економіки обернено пропорційний до швидкості обертання грошей: при збільшенні коефіцієнта монетизації швидкість обертання грошей зменшується і, навпаки.

Сутність та функції фінансового посередництва Діяльність фінансових посередників є обов’язковим атрибутом сучасної економіки. В умовах розвинутої ринкової економіки свою діяльність здійснює величезна кількість фінансових посередників, які за винагороду надають різні види фінансових послуг.

Господарський кодекс України визначає фінансове посередництво як діяльність, що пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Така діяльність є різновидом фінансової діяльності банків та інших фінансово-кредитних організацій.

В економічній літературі осіб, які забезпечують фінансове посередництво, називають фінансовими посередниками. Ними є фінансові установи, які шляхом реалізації різноманітних фінансових операцій здійснюють акумулювання наявного у суспільстві вільного капіталу та його перерозподіл.

Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і на розвиток економіки.

Основне призначення фінансових посередників полягає в фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу капіталу у суспільстві. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообороту капіталу в процесі господарської діяльності. Поряд з цим діяльність фінансових посередників сприяє активізації підприємництва, стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу в країні.

Фінансові посередники є інституційними інвесторами фінансового ринку і, окрім виконання суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал та здійснювати інвестування за рахунок власних і залучених коштів.

Значення діяльності фінансових посередників знаходить своє безпосереднє вираження у процесах фінансування суб'єктів економічної діяльності. Така діяльність сприяє підвищенню ефективності функціонування економіки та її розширеному відтворенню.

Передача капіталу від заощаджувачів до позичальників може відбуватися за двома схемами, а саме шляхом прямого і опосередкованого фінансування. Пряме фінансування забезпечується без участі фінансових посередників, і полягає у переміщенні заощаджень безпосередньою від власників заощаджень до позичальників шляхом розміщення фінансових активів позичальників на ринку. Проте це її механізм в більшості випадків характеризується низькою ефективністю, що пов’язана зі значними витратами позичальників на пошук інвесторів, тривалим терміном розміщення на ринку випущених фінансових активів та недооцінкою їх вартості, впливом фінансових ризиків тощо.

Функції фінансових посередників знаходять свій вираз у формах їх діяльності на ринку фінансових послуг. Найбільш поширеними серед них є такі:

— залучення коштів фізичних та юридичних осіб на депозитні рахунки;

— кредитування населення та суб'єктів господарювання;

— здійснення фінансових вкладень від імені та за рахунок інвесторів;

— довірче управління фондами клієнтів;

— здійснення операцій з інструментами грошового ринку та валютними цінностями;

— касово-розрахункове обслуговування суб'єктів господарювання та забезпечення переказів грошових коштів;

— надання гарантій та поручительств;

— страхування;

— забезпечення кредитної взаємодопомоги;

надання консультаційних та інформаційних послуг ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ЗАДАЧА № 7

Визначити кількість грошей як засобу обігу впродовж року, якщо відомо, що:

сума цін зареалізовані товари (послуги) становить 3500 млрд грн;

сума цін товарів (послуг), проданих упродовж року з відтермінуванням платежу, термін оплати яких не настав, 30 млрд грн;

сума платежів за довгостроковими зобов' язаннями, терміни яких настали, -182 млрд грн;

сума взаємно погашуваних платежі в у продовж звітного періоду -400 млрд грн.

середня кількість обігів грошей за рік -10

РОЗВ" ЯЗАННЯ За формулою закону грошового обігу, розробленою К. Марксом кількість грошей визначається як відношення суми цін товарів до кількості обігів однойменної грошової одиниці з урахуванням додаткових факторів — проданих у кредит товарів, суми взаємо-погашених платежів та платежів, для яких настав строк виплати :

де — кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного часу;

— сума цін на товари, що підлягають реалізації за певний відрізок часу;

— сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких не настав;

Ошвидкість обігу грошової одиниці за рік;

— сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких настав;

— платежі, що взаємопогашаються.

Кількість грошей (КГ) = (3500−30+182−400)/10 = 325,2 млрд грн.

Відповідь :

Кількість грошей, необхідних для обігу товарів впродовж року складає 325,2 млрд. грн.

ЗАДАЧА № 24

Розрахувати темп інфляції у другому році за таких умов:

Номінальний ВВП у першому році -1200грн. У другому -1400грн; реальний ВВП у першому році -1100 грн, у другому — 1200 грн РОЗВЯЗАННЯ Темп інфляції - це виражений у відсотках темп зростання загального рівня цін протягом певного періоду часу. Він показує, як змінилася інфляція за певний період (прискорилася чи сповільнилася).

Темп інфляції дорівнює різниці індексів цін поточного періоду (Іцін1) і базового (попереднього) періоду (Іцін0), поділеній на індекс цін базового (попереднього) періоду, і все це помножене на 100. Формула темпу інфляції має такий вид:

Темп інфляції = (Іцін1-Іцін0) / Іцін0 * 100

1. Розраховуємо індекс цін ВВП (Іцін), який називається дефлятором ВВП у першому (базовому) році :

Іцін0 = ВВП ном0 / ВВП реал0 * 100 = 1200/1100 * 100 = 109,1%

2. Розраховуємо індекс цін ВВП (Іцін), який називається дефлятором ВВП у другому (поточному) році :

Іцін1 = ВВП ном1 / ВВП реал1 * 100 = 1400/1200 * 100 = 116,7%

3. Темп інфляції у другому (поточному) році = (Іцін1-Іцін0) / Іцін0 * 100 = (116,7−109,1) / 109,1 * 100 = 7,0%

Відповідь: Темп інфляції у другому році складає 7,0%, це означає,

що ціни наступного року зростуть (за умовами задачі) на 7,0% ніж у першому році.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

обіг гроші фінансове посередництво

1. Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org

2. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123 245&cat_id=123 209

3. Алєксєєв I.В. Гроші та кредит: [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://pidruchniki.ws/15 840 720/finansi/groshi_ta_kredit_-_alyeksyeyev_iv

4. Колодізев О.М. Гроші і кредит :[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://pidruchniki.ws/12 090 810/finansi/shvidkist_obigu_groshey_zakon_groshovogo_obigu

5. Кириленко В. В. Економіка (навчальний посібник):

[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://buklib.net/books/33 844/

6. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://100pudov.com.ua/subject/98/42 474/