Економіка. 
Японія

Економіка Японії є однією з найпотужніших у світі. Вона займає друге місце після США за показниками ВВП ($ 4.5 трильйонів в 2005) і третє місце після США і КНР за показниками купівлеспроможності. Японська економіка є найбільшою в Азії. Вона сильно залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн через нестачу природних ресурсів.

Токійська біржа — друга найбільша у світі біржа, з ринковою капіталізацією у 4 трильйонів доларів США.

Співпраця уряду і промисловців, розвинена культура бізнесової етики, розробки високих технологій та відносно малі витрати на оборонні потреби забезпечили стрибкоподібне зростання японської економіки після другої світової війни. З 1960;х по 1980;ті роки воно було вражаючим: 10% у 1960;х, 5% у 1970;х, 4% у 1980;х роках. Ріст призупинився у 1990;х роках через надмірне інвестування наприкінці 1980;х та внутрішньополітичний курс, спрямований на виправлення спекулятивних ексцесів на біржі і ринку. Спроби уряду покращити ситуацію лише забуксували японське господарство у 2000 і 2001 роках.

Однак у 2005 з’явилися ознаки одужання японської економіки після періоду застою. ВВП зріс на 2.8%, перегнавши показники ЄС і США. Основним фактором одужання став ріст внутрішнього попиту. Банк Японії — центральний банк країни, токійський офіс.

Сьогодні економіка Японії продовжує утримувати позиції світового лідера.

Фундаментальними принципами післявоєнної японської економіки були:

• 1. Тісна співпраця підприємств, поставників, дистриб’юторів, банків і великих фінансових груп кейрецу (Міцубісі, Сумітомо, Фуйо, Міцуї та інші);
• 2. Кооперація роботодавців і профспілок;
• 3. Всестороння підтримка починань підприємців державними службовцями («господарчий патріотизм»);
• 4. Система життєвого найму у великих підприємствах.

Останнім часом багато японських фірм, особливо представники малого і середнього бізнесу, переглядають вищезгадані принципи задля збільшення продуктивності праці і прибутків.