Історія розвитку. 
Фактори розміщення продуктивних сил міста Донецьк

географічний донецьк населення природний Виникнення міста Донецька відноситься до літа 1869 року, коли тут почалося будівництво металургійного заводу. На той час на території майбутнього міста вже існували слободи Олександрівка, Семенівка, Авдотьїно, Любимівка (Закоп), Миколаївка, Катеринівка, Григорівка (Георгіївка), Ларінка, хутір Овечий, засновані в XVII столітті запорізькими козаками.

У першій половині XIX століття царський уряд став залучати і заохочувати приватний капітал. Оцінивши всі можливості отримання величезних прибутків на дармове вугіллі за допомогою дешевих робочих рук, в Донбас хлинули іноземні концесіонери.

У 1866 році князеві Кочубею була видана концесія на споруду заводу по виготовленню залізних рейок з місцевих матеріалів. У 1869 році за велику винагороду — 24 тисячі фунтів стерлінгів — князь поступається своїми правами 55-річному техніку-металургові Джону Юзу (Jonh Hughes), керуючому невеликим заводом поблизу Лондона.

Джону Юзу і невеликій групі його робочих вдалося побудувати першу доменну піч. У вересні 1873 р. Юзівський завод став працювати за закінченому циклу і незабаром вийшов на перше місце в країні по випуску металу. До 1917 року Юзівка представляла собою містечко однієї компанії, по суті будучи фабричним селищем. Їй належала вся земля і більша частина будинків. У травні 1917 року, коли в селищі нараховувалося близько 70 тис. жителів, його перевели в розряд міст.

У 1924 році Юзівка була перейменована в Сталіно. Число її жителів до того часу досягло 63.708 чоловік, а в 1925 році збільшилася до 80.085 чоловік. У 1961 році місто отримало нову назву — Донецьк. У квітні 1978 року чисельність населення перевищила мільйонний рубіж і Донецьк приєднався до міст мільйонерам.