Газети і розвиток Інтернету

Історія Інтернету є історією приголомшливого успіху. Проте, це ще не все, Інтернет — це новий космос, котрий змінив і продовжує змінювати суспільство в більшій мірі, ніж нові технології транспорту. Першим кроком у напрямку до глобалізації були повітряні перевезення. Другим і переконливим кроком до неї став Інтернет. Будь-який уривок інформації є доступним будь-кому будь-де і будь-коли. Це радикально демократичне нововведення надало глобалізації надзвичайного поштовху. Інтернет став найбільшим, найнепохитнішим соціальним проектом в новітній історії, а також найбільшим актом перерозподілу: від багатих бідним, від носіїв знань до тих, хто цих знань потребує, від пересичених інформацією до голодних. В питаннях нових технологій та зростання добробуту економіки розвинених країн втрачають свої лідерські позиції по відношенню до економік країн, які стрімко розвиваються, таких як Індія, Китай та держави Східної Європи. Саме ці держави є справжніми конкурентами Старої Європи, адже «ті, хто починають думати, що вони щось собою являють, перестають це являти».

Один із шеф-редакторів відомої німецької газети запросив групу школярів відвідати редакцію. Він з гордістю розповідав їм про те, що аж до 11 години вечора співробітники редакції збирають новини, що нові комп’ютерні технології прискорили процес виготовлення друкарських плівок, дозволяючи друкувати їх буквально за кілька хвилин після внесення змін до текстів, що завдяки сучасній логістиці газета о четвертій ранку вже опиниться в мережах розповсюдження, звідки вона потрапить до пунктів продажу по всій Німеччині і вже о шостій ранку буде доступна читачам. Говорячи все це, редактор хотів продемонструвати, що його газета є практично досконалою. Пишаючись собою та своїм виданням, шеф-редактор попросив ставити запитання. Один із учнів підняв руку і запитав наступне: «Чи це означає, що ви формуєте зміст газети лише до 11 години вечора, і що після того і аж до ранку ніяких змін до неї не вноситимуть?» «Так, звичайно», — відповів шеф-редактор. «Тоді навіщо нам чекати аж до ранку? Ви можете надіслати нам газету по e-mail об 11 вечора», — сказав учень. Шеф-редактор був вражений, зрозумівши, що за всіх своїх спроб стати швидкою, друкована преса залишатиметься в замкненому колі.

Цей приклад є дуже симптоматичним для змалювання непевності нашої індустрії. Колективна нудьга зараз значно вища, ніж це було впродовж довгого часу. Звісно, для видавців газет криза трапляється не вперше.

Коли Йоган Каролус 401 рік тому вперше надрукував газету в Страсбурзі, то цей проект вже через 20 днів пішов у небуття. Тоді видавець поскаржився в мерію на друкарів фальшивих газет, які руйнували його бізнес. Таким чином, історія видання газет почалася із кризи — кризи авторського права. Близько 1900 року сталася криза якості через тривіалізацію та брутальність матеріалів преси. Десь через 50 років виникла нова серйозна криза, коли виклик газетам трапився у зв’язку із появою та поширенням телебачення. Потім з’явилася газета «Bild «, і якщо у 1900 році лише 10 відсотків населення Німеччини читало газети, століття поспіль ця цифра зросла до 73 відсотків. У 1990 році Біл Гейтс пророкував зникнення друкованих газет до 2000 року. Він помилився. У 2000 році видавці газет отримали найбільші прибутки за всю історію газетярства.

Над газетною індустрією нависло найважливіше запитання — чи проживе іще 100 років сучасний формат газет, котрий нещодавно відсвяткував 400 років від початку свого існування, і зараз переживає не найкращі свої часи. Відповідь на це запитання — так і ні. В якості посередника у передачі інформації - ні, але як посередник у передачі ідей — так. В питанні передачі інформації газети буде замінено електронними газетами. Проте, газети залишаться життєво необхідними для існування журналістики. Інтернет не зможе стати новою газетою, оскільки він є докорінно іншим видом медіа, причому не просто новим видом передачі інформації, але й новим медіа з точки зору креативу. Згідно із Ріплом це означатиме, що Інтернет далі існуватиме поряд із вже усталеними видами медіа, не заміщуючи їх.

Між глобалізованою Інтернет-журналістикою та газетною журналістикою існує фундаментальна відмінність. Вони виконують докорінно відмінні функції. Завдяки Інтернету я отримую більш швидкий доступ до інформації про те, що я знаю і що мене цікавить. Якщо я хочу щось дізнатися про певну хворобу, то я йду в Інтернет. Кілька лінків поспіль я перебуваю вже на спеціальному ортопедичному сайті, а ще через декілька секунд пошукач вже видає мені інформацію про лікаря, який зможе вилікувати моє захворювання. Водночас, в газеті я дізнаюся про речі, яких я раніше не знав, проте, які могли б мене зацікавити. Я хотів прочитати щось про болі в спині, а закінчив читання інформацією про відпочинок на Мальдівах. Газета подає інформацію вшир, а Інтернет — вглибину. Газета працює горизонтально, а Інтернет — вертикально. Другою важливою відмінністю є те, що в Інтернеті користувач керує журналістом, у газеті ж навпаки — читача скеровують. Інтернет поставив цю ієрархію з ніг на голову. Він є безумовно анти-авторитарним та глибоко демократичним. У той же час, газета є переконливо авторитарною.

Більшість контенту, який пропонують електронні версії газетних брендів, і близько не передає всього технічного та креативного потенціалу Інтернету. Візьмемо для прикладу ключову новину — вибухи в Московському метрополітені. Газети, що виходять наступного дня після теракту подають застарілу інформацію, телебачення ж повторює знову і знову ті ж самі факти. А Інтернет? Він має всі підстави перемогти у цьому новинарному змаганні. Однак, більшість сайтів просто повторюють інформацію зі стрічок інформаційних агенцій і додають факти лише трохи швидше, ніж їхні колеги в газетних редакціях.

Чи є така ситуація майбутнім. Так, але лише частковим майбутнім. Проте, що це означатиме для газет? Чи доведеться їм стати гнучкими, інтерактивними та діяти згідно із вимогами читачів? Чи доведеться їм стати чимось на зразок фаст-фуду, товару на вимогу? Чи слід їм наслідувати Інтернет? Я думаю, що ні. Газетам варто сконцентрувати увагу на своїх сильних сторонах, що означає бути горизонтальним видом медіа, який створюватиме і задовольнятиме бажання та інтереси, про наявність яких у себе читачі навіть не здогадувалися. Як і раніше, саме в цій вимозі і полягатиме майбутнє газет, байдуже, чи вони будуть розповсюджуватися в паперовому, чи в електронному варіанті. Єдине, в чому я переконана, так це в тому, що майбутнє газет, як і інших документів є цифровим.

Їх перестануть друкувати на папері, як тільки виникнуть електронні газети, що відповідатимуть наступним критеріям: вони повинні бути тонкими, гнучкими та придатними для того, аби їх скурити в трубочку, здатними відображати якісні кольорові картинки та забезпечувати повний спектр маніпуляцій із ним через екран. Окрім того, користування ними повинно стати можливим без важких батарей та підзарядок, і нарешті такі газети повинні бути дешевими. Згодом ми зможемо користуватися такими газетами без мобільних телефонів та кулькових ручок. Потім, стане можливими передплачувати їх шляхом простого клікання на клавішу.