Вступ. 
Документальне оформлення й облік розрахунків за страхуванням

Право працівників на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави.

Усі підприємства, які використовують працю найманих робітників, є платниками збору на обов’язкове соціальне страхування (зокрема загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) і збору на обов’язкове пенсійне страхування.

Основами законодавства України визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, зобов’язань і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Загальнообов’язкове державне страхування включає: соціальне страхування, пенсійне страхування, медичне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності та інші види страхування, передбачені законами України.

Загальнодержавному страхуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах усіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі та інші працівники), а також громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Із сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюються обов’язкові та добровільні утримання. Обов’язкові утримання включають: податок на доходи фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду, збори на соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та на випадок безробіття.

Розрахунки з фондами соціального страхування здійснюють практично щоденно і є звичайними для бухгалтерів підприємств усіх форм власності, їх правова база залишилася незмінною в результаті реформи, залишилося тим же і коло документів і реєстрів обліку, що оформлюються при цьому.

Можливість застосування санкцій з боку контролюючих органів за порушення прийнятих правил проведення розрахунків з органами соціального страхування передбачає підвищенні вимоги для здійснення цих розрахунків. Дотримання певних правил передбачає послідовність і точність заповнення первинних документів, форм звітності.