Методи спостереження ШСЗ

В основному методи спостереження ШСЗ поділяються на оптичні і радіотехнічні (радіоелектронні).

До оптичних відносяться візуальні, фотографічні, фотоелектричні і лазерні спостереження; до радіоелектронних — інтерференційні, допплерівські, далекомірні. Відомі випадки коли використовували комбіновані методи радіоелектронних спостережень. Окремо можна виділити телевізійні спостереження супутників, оптико-електронний метод. 4].

Фотографічні спостереження (способи Кісельова і Тернера)

Положення ШСЗ на знімках визначається шляхом прив’язки опорних зірок до екваторіальних координат б, д які на момент спостереження відомі .

Масштаб фотографічного зображення визначається за формулою:

для підвищення вимірювальної здатності fповинна бути достатньо велика. Для обчислення поля зору фотокамери застосовують формулу:

а — розмір сторони фотознімка;

За вище описаними формулами ми можемо побачити, що чим більше f тим менше поля зору, тому щоб прийти до раціонального рішення, використовують оптимальні параметри фотографічних камер для спостереження ШСЗ: (f = 400 мм — мінімальна; у =5×10⁰).

Всі камери, які використовуються для спостереження супутника поділяються на дві групи :

• — Камери які в момент спостереження закріплюються нерухомо (нерухома візирна вісь);
• — Камери, які є найбільш універсальними;

Спосіб Теренера.

Формули вирішують задачу обробки фотографічних спостережень з достатньою точністю, якщо зенітна відстань не перевищує 60⁰ і зміщення в цьому випадку можна вважати мінімальним. Постійні пластини визначаються за опорними зірками шляхом обчислення їх ідеальних координат за формулами:

вимірювання координат х;у на пластині і підставити їх в першу форшу формулу. Які ми бачимо для вирішення задачі необхідно три опорні точки так як формула містить 6-ть невідомих пластин.

Обчислюємо сталі пластини методом найменших квадратів:

Де координати будь-якої точки на пластині визначаються за формулою:

х';у' - відліку по відповідних шкалах на стереокомпараторі ;

МОх; МО_у; - місце нуля Перехід від ідеальних до сферичних координат:

Спосіб Тернера.

Для визначення екваторіальних координат ШСЗ необхідно не менше трьох опорних зірок координати яких на момент спостереження супутника на фоні зоряного неба відомі.

Рис. 6 Схема розташування опорних зірок ШСЗ на знімку

• * - опорні зірки
• — центр знімка;
• — Штучний супутник Землі

За допомогою стереокомпаратора вимірюємо прямокутні координати зірок (1;2;3;), ШСЗ і центру знімка.

За виміряними координатами складаємо рівняння прямої 1-ше з'єднує опорну зірку 3-ть і ШСЗ:

y' = a’x + b';

Друге рівняння прямої з'єднує опорні точки 1і2;

y' = ax + b;

розв’язуючи ці рівняння сумісно знаходимо прямокутні координати точки n;

Потім обчислюють сферичні координати точки n на прямій 1-n-2;

Аналогічно обчислюється і сферичні координати супутника.