Поняття і теоретичні аспекти загальновиробничих витрат

Економічна сутність поняття «загальновиробничі витрати» та їх склад

загальновиробничий облік витрат організаційний Основним мотивом діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах є максимізація прибутку. Реальні можливості реалізації цієї стратегічної мети в багатьох випадках обмежені витратами виробництва та попитом на продукцію, що виробляється. Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як підприємство вирішує питання управління витратами, котре передбачає пошук способів їх зниження. Витрати є основним обмежником прибутку і одночасно головним фактором, який впливає на обсяг пропозиції. Отже, ефективність управління витратами має велике значення для підприємства, тому вивченню категорії «витрати» необхідно приділити особливу увагу.

На сьогоднішній день одним з актуальних питань обліку витрат виробництва на сільськогосподарських підприємствах є облік і розподіл загальновиробничих витрат, оскільки через поліпшення використання виробничих потужностей, заміну живої праці машинною значно зросла частка виробничих накладних витрат у загальному обсязі витрат підприємства. Проте при обліку та розподілі загальновиробничих витрат сьогодні виникає багато проблем, рішення яких багато авторів бачать по-різному.

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) [3].

Витрати — це важлива та складна економічна категорія, яка займає особливо вагоме місце в управлінні підприємством. Це пояснюється тим, що витрати мають вирішальний вплив на фінансовий результат функціонування суб'єктів господарювання, застосовуються для визначення цінової політики підприємства, показують рівень технології та організації виробництва, використовуються для оцінки ефективності господарювання шляхом порівняння витрат та результатів діяльності[4].

Таблиця 1. Методичні підходи до трактування поняття «витрати».

При наявності різноманітних дефініцій поняття «витрати», їх можна розділити на дві великі групи — тлумачення витрат із точки зору економічної теорії (управлінський підхід) та з погляду бухгалтерського обліку (бухгалтерський підхід), які значно відрізняються між собою.

Систематизація науково-методичних джерел та їх віднесення до зазначених підходів наведено в таблиці 1.

Відповідно до бухгалтерського підходу до витрат відноситься фактично сплачена певна сума грошових коштів, яка була витрачена задля залучення економічних ресурсів з ціллю здійснення підприємницької діяльності. В свою чергу з точки зору управлінського підходу окрім явних витрат, що враховуються у бухгалтерській звітності, потрібно враховувати ще і неявні (альтернативні) витрати, що допомагає керівництву підприємства приймати ефективні управлінські рішення.

Проаналізувавши існуючі погляди щодо визначення сутності витрат, можемо сказати, що на нашу думку, більш доцільно трактувати витрати з точки зору бухгалтерського обліку — як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань внаслідок здійснення господарської діяльності підприємства, які призводять до зменшення власного капіталу. Такий підхід є більш необхідним в практичному застосуванні, він допомагає визначати фактичну суму здійснених витрат за певний період, а отже сприяє більш достовірному їх відображенню та обліку.

Критерії визначення витрат передбачають, що:

• ? витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або зобов’язань;
• ? витрати звітного періоду визначають або зменшенням активів, або збільшенням зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу сільськогосподарського підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
• ? витрати, визначені витратами певного періоду, одночасно з визначенням доходу, для одержання якого їх здійснено;
• ? витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображені у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;
• ? якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами[15].

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати сільськогосподарського підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються і обліковуються за видами, місцями виникнення та носіям, виходячи з діяльності підприємства.

Облік витрат у сільськогосподарському виробництві має забезпечувати оперативне, достовірне і повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції, трудових, матеріальних і грошових витрат на виробництво продукції за підприємством загалом і за окремими його структурними підрозділами[17].

Згідно з П© БО 16 «Витрати», загальновиробничі витрати — це витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг), витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища, інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо) [2].

Дослідженню сутності категорії «загальновиробничі витрати» присвячена низка наукових праць з бокуяк вітчизняних, так й іноземних авторів. Зокрема, найбільш значний внесок у вивченні даної проблематики здійснили: Кушнір В. [18], Тлучкевич Н. В. [19], Примаченко О. Л. [20], Боярова О. А., Стріюк Ю.В. [21].

Столяр Л.Г. під загальновиробничими витратами розуміє витрати по обслуговуванню основного та допоміжного виробництва, управління виробництвом[31].

На думку Примаченко О. Л., загальновиробничі витрати — це непрямі витрати, пов' язані з організацією виробництва та керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Ці витрати під час виникнення не можуть бутивіднесені безпосередньо до конкретного об' єкта обліку. Загальновиробничі витрати пов' язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому повинні бути враховані при обчисленні собівартості кожного виду продукції[20].

Сук П.Л., Криворот О. Г. вважає, що загальновиробничі витрати — це витрати, пов’язані з організацією діяльності та керівництвом центрами відповідальності підприємства, а саме витрати на: обслуговування і управління виробництвом; утримання апарату управління центрів відповідальності (заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування керівників цехами, дільницями, фермами, бригадами); витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; утримання необоротних активів загальновиробничого призначення (амортизація, оренда, ремонт, страхування майна, освітлення, опалення, водопостачання, водовідведення, охорона); контроль якості продукції; охорону праці, техніку безпеки і охорону природного навколишнього середовища; податки і збори (обов'язкові платежі), що включаються у виробничу собівартість продукції; нестачі і втрати від псування цінностей у центрах відповідальності[6].

Чуприна Л.В. інтерпретує загальновиробничі витрати як витрати на обслуговування і керування виробництвом. Усі вони включаються до собівартості продукції, яка виробляється на певному підприємстві, за винятком тих, що не розподіляються[32].

За своєю економічною суттю Світлична В.Ю. характеризує загальновиробничі витрати як витрати на організацію виробництва й управління роботою цехів та інших підрозділів основного і допоміжного виробництва[37].

На думку Секіриної Н.В., загальновиробничі витрати — це витрати на обслуговування і керування виробництвом. Усі вони включаються до собівартості продукції, яка виробляється на певному підприємстві, за винятком тих, що не розподіляються[43].

На думку Сук Л. К. загальновиробничі витрати — це непрямі витрати, пов’язані з організацією виробництва і керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства, такі витрати раніше називали цеховими[6].

Бутинець Ф.Ф. під загальновиробничими витратами розуміє витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню роботою цехів та інших підрозділів основних і допоміжного виробництва[10].

Відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» до складу загальновиробничих витрат включаються:

• 1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
• 2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
• 3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
• 4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
• 5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
• 6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
• 7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
• 8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
• 9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо) [2].