Виконання проекту мережі автоматизованого проектування (програми netcracker)

Для моделювання роботи мережі потрібно скласти її схему в програмі NetCracker. Загалом схема мережі відповідає логічній структурі, яка подана в розділі 1.

Моделююча програма NetCracker призначена для проектування і моделювання комп’ютерних мереж. Для проектування структури мережі програма надає можливість вибору необхідного устаткування з убудованої бази даних, а також додавання в базу даних і конфігурування нового обладнання різних типів. Користувач розміщує обрані компоненти на складальному полі, задає структуру і тип зв’язків між ними, визначає тип програмного забезпечення і характер трафіка між вузлами мережі. Надалі користувач має можливість указати перелік аналізованих характеристик, вигляд відображення статистичної інформації і виконати імітаційне моделювання проектованої мережі.

При проектуванні мережі в середовищі NetCracker важливо дотримуватись наступних правил:

• 1) При з'єднані пристроїв вони повинні мати взаємосумісні порти;
• 2) Довжина ліній зв’язку не повинна перевищувати допустимих стандартом;
• 3) На сервери потрібно встановлювати відповідне програмне забезпечення (так для E-mail сервера з категорії «Network and enterprise software» потрібно встановити ПЗ «E-mail server»);
• 4) Для мереж Ethernet потрібно дотримуватися правила 4-ох комутаторів;

Після проектування комп’ютерної мережі потрібно провести її імітаційне моделювання. Для цього перш за все необхідно задати тип трафіку між вузлами системи. В нашому випадку варто встановити типи трафіку, які показано на рисунках 3.1−3.3.

Рисунок 3.1 — Параметри трафіку всередині робочих груп центрального офісу та філіалу.

Дані параметри дозволяють задати частоту звернень до серверів компанії та об'єми даних, які запитуються. Після встановлення трафіку в робочих групах та в мережі загалом можна виконувати імітаційне моделювання роботи мережі. Його результати показані на рисунках 3.4−3.5 (в якості параметра, який характеризує роботу мережевих пристроїв використовується «Середня завантаженість»).

а) б).

Рисунок 3.3 — Навантаження мережі лондонського філіалу — а) всередині робочих груп; б) всередині будівлі

Як видно з попереднього рисунку навантаження всередині будівлі становить близько 20 Мбіт/с, при цьому трохи менше половини трафіку відпускається на зв’язок з філіалом і центральним офісом.

а) б).

Рисунок 3.4 — Навантаження мережі центрального офісу — а) всередині робочих груп; б) на комутатори поверхів

З показаних вище даних здається, що трафік є незначним і використання технології FastEthernet є невиправданим, проте будівля має 12 поверхів і загальне навантаження на центральний маршрутизатор є досить значним, що і показано на рисунку 3.5.

а) б).

Рисунок 3.5 — Навантаження на мережу — а) на головний маршрутизатор центрального офісу; б) на VPN-з'єднання

Таким чином отримані дані можна узагальнити наступним чином:

• 1) Центральний маршрутизатор в Санкт-Петербурзі завантажений на 50%, якщо враховувати максимально можливу пропускну здатність мережі. В реалії цей показник складає близько 60%.
• 2) Обладнання, яке розміщено «в кінцях зірки мережі» має значний запас по пропускній здатності, і тому вибір дешевших варіантів цього обладнання, який був зроблений в попередньому розділи, стає очевидним.
• 3) Результати імітаційного моделювання показали, що мережа спроектована правильно, відсоток колізій знаходиться в межах статистичної похибки, існує запас пропускної здатності мережі, який дозволяє її розширення.