Система раннього попередження, реагування та прогнозування банкрутства підприємства

Існує два види реакції підприємства на його кризисний стан. Перша — захисна: різке скорочення витрат, продаж чи ліквідація окремих підрозділів або галузей підприємства, скорочення й продаж обладнання чи майна, звільнення персоналу, зниження ринкових цін і скорочення обсягів збуту продукції тощо. Друга— наступальна: модернізація обладнання, запровадження нових технологій, ефективний маркетинг, підвищення цін, пошук нових ринків збуту, розробка і запровадження прогресивної стратегічної концепції планування й управління.

За рубежем, наприклад у США, пов’язують 90% невдачі підприємств з недосвідченістю менеджерів, некомпетентністю керівництва, невідповідальністю його дій умовам, які змінились, зловживаннями, старінням, що призводить в цілому до неефективного управління підприємством. Практика доводить: якщо кризи зумовлений внутрішніми причинами, то керівника або спеціаліста доцільно запросити зі сторони; якщо зовнішніми — то досить здібного працівника з персоналу підприємства.

Друга важлива причина невдач — високі витрати виробництва. У цьому випадку доцільно провести скорочення всіх невиробничих і малопродуктивних витрат — усунути зайві й застарілі виробничі потужності, покращити технологічні процеси, здешевити їх, усунути причини браку, витрати від нераціонального використання робочого часу й плинності кадрів, скоротити управлінські витрати, ліквідувати збиткові галузі й виробництва і запровадити виробництво високорентабельної продукції тощо.

Визначення стратегічних цілей спрямовується на виявлення перспектив розвитку основної діяльності господарства з урахуванням конкретних умов і конкурентноздатності.

Наближення підприємства до банкрутства може залежати від багатьох факторів.

ПАРАМЕТРИ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА: неправильне визначення виробничого профілю; низькі підприємницькі здібності власника або управлінців господарства; неадекватний маркетинг; висока частка позичкового капіталу; низька кваліфікація виконавців (робітників, інженерів тощо); неадекватність трансакційних витрат (витрати на поставку виробничих запасів, продажу продукції тощо).

ПАРАМЕТРИ ФАКТОРІВ ПОПИТУ: різке зниження попиту і несприятливо впливає на всі види діяльності, скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції за рахунок збільшення частки постійних витрат, зменшується прибуток на одиницю продукції й загальний прибуток господарства.

3. ВПЛИВ НА БАНКРУТСТВО СПОРІДНЕНИХ І ПІДТРИМУЮ

ЧИХ ГАЛУЗЕЙ здійснюється через постачання ресурсів, підвищення цін на ресурси і використання ресурсів в інших галузях та на інші цілі.

Погіршення конкурентних переваг постачальників ресурсів також може зумовити ланцюг банкрутства залежних від них підприємств. Окрім зовнішніх факторів, існують і фактори внутрішні, наприклад відсутність у підприємства резервних стратегічних ресурсів.

СУПЕРНИЦТВО ІЗ ГАЛУЗЕВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ, яке свідчить про те, що інші підприємства використовують кращі управлінські технології, маркетингову стратегію, кращі кадри тощо. Все це зумовлює появу на ринку нових потужних конкурентів.

ВПЛИВ УРЯДУ є важливим фактором, що зумовлює розвиток і функціонування підприємства, особливо в умовах регульованої державою економіки. Від фіскальної й кредитно-грошової політики уряду дуже сильно залежить підприємство на всіх етапах своєї діяльності. Якщо вона нестабільна не лише в довгостроковому, але й у короткостроковому періоді, то підприємству важко вижити. Таким самим чином діють нестабільність і протиріччя законодавства. Все це не гарантує бізнесу нормальний розвиток, підвищує ризик (підприємство із зони допустимого ризику може переміститись в зону підвищеного ризику і значно наблизитись до банкрутства).

На початковому етапі на нове виробництво негативно впливають високі ставки податків на прибуток, інші податки. Тому в умовах регульованої економіки уряд часто підтримує найбільш важливі для держави галузі субсидіями, пільговими податками тощо.

ВИПАДКОВИЙ ВПЛИВ — один із факторів, який регулює фінансовий стан підприємства. Випадок може як сприяти розвиткові підприємства, так і призвести до банкрутства (стихійні лиха, винахід товарів-замінників, технологічний прорив у виробництві, раптова дестабілізація політичного й економічного становища в державах-партнерах по торгівлі, введення ембарго на поставку товарів підприємства).

ПРИВАТИЗАЦІЯ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ є одним із важливих факторів розвитку підприємства. Низький ступінь приватизації та наявність державної монополії в галузі може зумовити складності юридичного, технологічного, природного та іншого характеру, що іноді призводить до нестійкості виробництва. Таку ситуацію ми спостерігаємо на сучасному етапі у сільськогосподарському секторі економіки, коли наявність великих за розмірами господарств (колгоспи, радгоспи), що підтримуються й субсидуються державою, утруднює розвиток малих фермерських господарств.

Аналіз зазначених факторів дає можливість виробити тактику відвернення небезпеки банкрутства підприємства, обґрунтувати економічну стратегію ведення господарства, передбачивши такі її складові, як товарна стратегія, стратегія ціноутворення, стратегія взаємодії з ринками факторів виробництва, зниження витрат, маркетингова стратегія, стимулювання персоналу тощо.

Аналізу піддягають як зовнішні, так і внутрішні фактори, від яких залежить робота підприємства. На зовнішні фактори підприємство суттєво вплинути не має змоги, тому завданням щодо цього є по можливості більш повне й точне врахування змін, що стались на ринку і в суспільстві, та внесення коректив у свою діяльність.

Внутрішні елементи господарської діяльності, що підлягають аналізу, можна об'єднати в такі групи:

Призначення підприємства — для чого воно створено, чого від нього чекають основні учасники, яким чином можна задовольнити ці чекання. Це визначається конкретною ціллю діяльності.

Результативність роботи підприємства за період, що аналізується, — показники рентабельності виробництва продукції, його економічності та ефективності, а також планомірності.

Ступінь використання ресурсів підприємства, до яких відносяться як інтелектуальні, так і матеріальні ресурси.

Робота функціональних служб підприємства— наскільки успішно вони вирішують поставлені завдання.

Конкурентоспроможність вироблених підприємством товарів — з’ясовуються, чи потрібно починати підготовку до виробництва нового товару.

Всі ці внутрішні фактори прослідковуються при аналізі балансу підприємства, а також при реалізації кадрової стратегії та політики. У кризисній ситуації підприємство повинно реалізувати спеціальну стратегію по запобіганню банкрутству, яка передбачає багато правил і прийомів покращення конкурентоспроможності підприємства.

Важливим стратегічним напрямком відвернення від банкрутства є забезпечення швидкої оборотності капіталу. Однією із поширених причин низьких прибутків є те, що великі грошові капітали підприємства нерухомі. Багато де не використовується обладнання, надто великі виробничі запаси сировини, матеріалів, не використовуваних споруд тощо. Все це становить недіючий капітал.

Немає ніякої вигоди притримувати готову продукцію, товари, окрім тих випадків, коли ціни зростають. Цінність обладнання, техніки або споруд залежить від їх використання, а не від їх вартості. Норма прибутку більше залежить від швидкості продаж, ніж від високої ціни.

Отже, завищення цін— прямий шлях до банкрутства, а більш висока швидкість оборотності капіталу допоможе його уникнути.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

• 1. У чому полягає зміст аналізу фінансового стану?
• 2. З чого складається фінансова стратегія підприємства та в чому полягає її мета?
• 3. Які механізми та інструменти використовують під час формування та реалізації фінансової стратегії?
• 4. Яким чином формується матриця фінансової стратегії?
• 5. За якими ознаками можна ідентифікувати фінансову кризу на підприємстві?
• 6. У чому полягають задачі фінансового контролінгу?
• 7. Які етапи включає в себе система раннього попередження банкрутства підприємства?

ЗАВДАННЯ, ВПРАВИ, ТЕСТИ

Завдання 1

• 1. Оптимальною стратегією бізнесу з погляду моделі ВСG є:
  • а) стратегія перетворення всіх секторів бізнесу на «зірки» ;
  • б) стратегія отримання значної частки ринку для бізнесу, що перебуває на стадії зрілості життєвого циклу;
  • в) стратегія збирання доходів із «зіркових» секторів бізнесу і «дійних корів»;
  • г) стратегія інвестування «дійних корів» для перетворення їх на «зірки».
• 2. Яка з перерахованих нижче рекомендацій може бути прийнятною для СГП, чий продукт позиціоновано на матриці ВСG у зоні «зірок»:
  • а) перегляд стратегії концентрування у відповідній галузі;
  • б) продовження концентрування у відповідній галузі;
  • в) диверсифікація в інші галузі;
  • г) злиття або продаж підрозділу іншій фірмі, яка запропонує прийнятні умови.
• 3. Головною особливістю моделі GЕ/МсКіnsey, порівняно з моделлю ВСG, є:
  • а) оцінка конкурентних позицій підприємства у галузі;
  • б) зображення моделі у вигляді матриці;
  • в) використання результатів для прийняття рішень з інвестиційної стратегії;
  • г) урахування суб'єктивних факторів бізнесу, які важко кількісно оцінити.
• 4. Якщо для певного бізнесу характерні середня привабливість ринку і низький рівень відносних переваг на ринку, він позиціонується на матриці GЕ/МсКіnsey як:
  • а) «переможений» (1);
  • б) «переможений» (2);
  • в) «переможений» (3);
  • г) сумнівний бізнес.
• 5. Серед індикаторів ринкової привабливості бізнесу в моделі GЕ/МсКіnsey немає такого фактора:
  • а) темпи зростання ринку;
  • б) дистриб’юторська мережа;
  • в) норма прибутку у галузі;
  • г) цінності споживачів.
• 6. Згідно з пропозиціями Т. Х. Нейлора, для сумнівного бізнесу в моделі GЕ/МсКіnsey рекомендується така стратегія:
  • а) вихід з бізнесу;
  • б) отримання доходів, скорочення діяльності;
  • в) отримання доходів;
  • г) інвестування.