Відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків завданих порушенням вимог щодо охорони праці

Крім відшкодування шкоди працівникам, власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці. У разі незабезпечення вимог щодо охорони праці власник відраховує кошти на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за підвищеними тарифами, що періодично переглядаються залежно від рівня виробничого травматизму і ступеня шкідливості умов праці в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України з участю профспілок.

Власник відшкодовує витрати на лікування і професійну реабілітацію потерпілих від нещасних випадків і професійних захворювань, сплачує витрати на проведення робіт по рятуванню потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на ритуальні послуги при похованні загиблих, розслідування і проведення експертизи причин аварії або нещасного випадку, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тощо.

• 1. Відшкодування шкоди, передбачене цією статтею, покладається на власника також ст. 455−469, 460 Цивільного Кодексу України і спрямоване на захист інтересів інших підприємств, громадян і держави, якщо з вини власника їм була заподіяна шкода внаслідок порушення вимог про охорону праці. Основу цієї норми складає наявність певних умов: шкода; порушення вимог про охорону праці, внаслідок чого заподіяна шкода; причинний зв’язок між порушенням вимог про охорону праці і шкодою; вина власника. Відшкодування здійснюється на загальних підставах, як і для найманих працівників.
• 2. Власник відшкодовує суми, сплачені потерпілій особі за період її тимчасової непрацездатності, а також у вигляді одноразової допомоги, пенсій по інвалідності чи в разі втрати годувальника, відшкодування заробітку за шкоду, заподіяну здоров’ю каліцтвом, а також витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, по догляду за ним і інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону праці» та Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472.
• 3. В основу вимог цієї статті про перегляд тарифу страхових внесків за обов’язковим соціальним страхуванням від нещасних випадків і професійних захворювань залежно від рівня виробничого травматизму покладено досвід багатьох країн з цього виду страхування, згідно з яким підприємства класифікуються за класами тарифу внесків, а в межах класів вони можуть розподілятися за ступенями. Класифікація підприємства за класами страхових внесків провадиться з урахуванням характеру травмонебезпечності підприємства, можливості нещасного випадку, умов праці та стану техніки безпеки. Працівники одного підприємства можуть бути поділені за групами залежно від умов праці та стану техніки безпеки в структурних підрозділах підприємства.

Віднесення підприємства до класу тарифу страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань провадиться на підставі висновку органу державного нагляду за охороною праці за участі інших зацікавлених сторін.

У випадку порушення вимог по запобіганню нещасним випадкам і професійним захворюванням підприємство у будь-який час може бути віднесено до більш високого ступеня ризику. Вказаний захід має зворотну дію.