Вимоги до якості золотих сережок

Основні вимоги до якості ювелірних товарів вказані в ДСТУ 3527−97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови». До технічної документації відносять технічні описи окремих видів і підвидів ювелірних виробів, які є доповненням до вищезгаданого ДСТУ.

В технічних описах деталізують вимоги до якості кожного вигляду і підвиду виробів, тобто вказують їх форму і розмір, матеріали, які застосовуються для виготовлення, пробу дорогоцінних металів, масу (вага) і кількість ювелірних вставок (каменів), тип ограновування каменя і вид закріпки, товщину захисних і захисно-декоративних покриттів, що наносяться на поверхню ювелірних виробів, характер обробки.

Якість матеріалів для виготовлення ювелірних товарів повинна відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов (ТУ), а також номенклатурі матеріалів[1].

Модель і конструкція виробів повинна відповідати затвердженому зразку, ТУ або технічним описам (ТО), кресленням і технічній документації по малюнку, формі і призначенню.

Вставки з напівкоштовних каменів повинні мати рівномірно прополіровану і блискучу поверхню. Вставки з штучно вирощеного каміння повинні бути гладкими і не мати на поверхні подряпин.

Вироби з дорогоцінного метолу не повинні мати раковин, тріщин, вм’ятин, шерховатостей, гострих кромок, слідів роботи інструменту, царпапин на лицьовій поверхні. На поверхні виробів із золота 958-й проби допускаються незначні риски і сліди роботи інструменту на кромках, які не погіршують зовнішнього вигляду виробу[2].

У виробах з дорогоцінних металів, виготовлених методом литва по моделях, що виплавляються, не допускаються на лицьовій поверхні більше 5 пор діаметром більш 0,4 мм і глибиною більш 0,2 мм; при цьому відстань між порами повинна бути не менше 5 мм. Вироби з дорогоцінних металів не повинні мати відхилень маси більш ніж на +15% номінальної маси виробу.

Емалеві покриття на виробах з дорогоцінних металів повинні бути рівномірними, надійними, без помітних неозброєним оком пропусків, просвітів, подряпин і плям.

Художня обробка і форма виробів повинна відповідати їх призначенню, забезпечувати зручність користування і відповідати сучасним естетичним вимогам.

Форма кілець повинна бути правильною, краї гладко заправлені, касти припаяні без перекосів і строго відповідати розміру каменя (вставки), крапани мають бути гладко загнуті і не повинні дряпати руку[1].

Замки у сережок повинні бути однакового розміру, щільно прилягати, вільно відмикатися і закриватися із защипуванням, отвір для замка у складного замка — строго в центрі деталі, вільний кінець гачка — добре заправленим, не мати гострих кромок, вушки в сережках з підвісками — міцними, різьблення замка повинне бути повним, без пропусків і зривів, камені (вставки) повинні бути парними за розміром, забарвленням, ограновуванням.

В парних виробах (сережки, запонки), багатопредметних гарнітурах і приладах предмети повинні бути однаковими за формою, розмірам і забарвленню, малюнку, ограновуванню вставок, а також по виду оправи.

Сережки поступають в продаж як у вигляді самостійної прикраси, так і у складі наборів, в які входять окрім сережок, брошка, кулон, намисто, кільце, браслет (в різних поєднаннях). Сережки проектуються в єдиному художньо-декоративному стилі з рештою предметів, що входять в набір[2].

Основна відмінність сережок від інших ювелірних прикрас — парність.

Працівники прилавка, підбираючи сережки для покупця, повинні створити всі умови для того, щоб покупець мав нагоду їх приміряти. Продавець повинен врахувати відповідність між замковою частиною сережки (перетин гачків, розміри і форма дужок, відстань між замком і основою сережки) з формою і величиною мочки вуха покупця. При невдалому підборі по цих ознаках декоративна частина сережки може виявитися зміщеною, а крім того, замок може викликати хворобливе відчуття. Замок не повинен бути дуже тісним або надто просторим, гачок надто товстим, гвинт загостреним, кінчик скоби занадто тупим. Підбираючи сережки, продавець повинен також враховувати їх декоративні, естетичні ознаки, вони повинні відповідати зовнішньому вигляду покупця (колір облямованого в сережки каміння повинен поєднуватися з кольором очей покупця; необхідно зіставляти форму сережки з овалом особи). Покупцю з блакитними очима, з ніжним кольором обличчя продавець повинен порадити віддати перевагу сережкам зі вставками (камінням, пластмасою, склом і т. п.) холодних тонів, тобто блакитними, синіми, зеленими. Навпаки, покупцю з темними, карими очима, з яскравими фарбами обличчя слід рекомендувати сережки з камінням більш яскравих теплих забарвлень (червоними, жовтими) або чорними, а також з добре полірованими деталями рожевого золота. Струнким високим жінкам з довгою шиєю можна запропонувати сережки з довгими широкими підвісками; повним жінкам з короткою шиєю — сережки без підвісок з одним крупним каменем або у вигляді бляшок. Продавець повинен також звернути увагу покупця на необхідність пов’язувати декоративні якості і матеріальну цінність сережок з туалетом, з місцем і часом їх вживання. Сережки високої вартості, з коштовними каменями (діамантами і т. п.) не гармонуватимуть з туалетом спортивного типу[1].