Склеювання. 
Методи синтезу поліметилметакрилату та його властивості

Листи з екструзії оргстекла можна склеювати самі з собою і з іншими матеріалами, отримуючи при цьому високоміцний і довговічний шов. Перед склеюванням бажано провести термообробку.

Матеріали для склеювання екструзії оргстекла:

· Плівкового типа клеївши: розчин поліметилметакрилату в леткому розчиннику;

Типа, що полімеризується, клеївши: сироп ПММА з диметиланіліном (СММ), в який у момент склеювання додають ініціатор полімеризації (перекис бензоїлу);

· Інших типів клеївши: епоксидні, поліефірниє, поліуретанові і ін. марок АК-90, МП-88 (81), БФ-2 (4,6);

Розчинники: дихлоретан, хлористий метилен.

Після сушки і застигання клеївши при кімнатній температурі рекомендується провести відпал течія 2−5 годин при температурі 60 °C.

Відхід і очищення:

Для регулярного чищення оргстекла використовується звичайна вода, в разі серйознішого забруднення можна використовувати теплу воду з м’яким миючим засобом. Щоб уникнути подряпин не слід допускати сухого тертя. Вікна часто очищають за допомогою розпилювачів високого тиску.

Механічні властивості органічного скла у значній мірі залежать від температури: при температурі більше 70 С воно починає деформуватись, при 120−160 С його еластичність дозволяє формувати різноманітні вироби. Органічне скло характеризується гарною стійкістю до дії кислот та луг, але розчинне в органічних розчинниках (ацетон, дихлоретан та ін.). під дією зовнішніх сил та атмосферних впливів на поверхні органічного скла та всередині матеріалу можуть утворюватися мікротріщини («серебро») причиною яких являються розтягуючі навантаження, що знижує його міцність та оптичні характеристики. Одним з методів, дозволючих виключити це явище, являється так звана орієнтація органічного скла — рівномірне двухслойне розтягнення у режимі високоеластичного деформування при температурі 100−110 С перевищуючу температуру його розмягчення на 10−15 С. Це призводить до впорядкування (орієнтації) ланцюгів молекул полиметилметакрилата і поліпшення механічних властивостей органічного скла. При цьому його міцні показники зростають лише до витягу на 50−70%, після чого зростання міцності сповільнюється, а питома ударна в’язкість зростає до ступеня витягу (120- 130%). Великий вплив на міцність органічного скла надає концентрація напруги в місцях різкої зміни перетину і так далі, що може з’явитися причиною його крихкого руйнування. Орієнтовано органічне скло практично нечутливо до концентрації напруги. Воно легко піддається механічній обробці і майже не забруднюється унаслідок малих електростатичних сил.

Воно застосовується дуже широко у виготовленні різноманітних рекламних виробів та конструкцій від сувенірів та табличьок до городських плакатів, величезних об'ємных літер та повнооб'ємних термоформових макетів рекламованої продукції з внутрішньою під світкою.

Матеріал часто використовується як альтернатива силікатному склу. Відмінності у властивостях цих двох матеріалів наступні:

• * ПММА легше: його щільність (1190 кг/м2) приблизно в два рази менше щільності звичайного скла;
• * ПММА дуже стійкий до зовнішніх дій (волога, холод і т. д.);
• * ПММА м’якший чим звичайне скло і чутливий до подряпин (цей недолік виправляється нанесенням стійких до подряпин покриттів);
• * ПММА може бути легко деформований при температурах вище 100 °C; при охолоджуванні у воді додана форма зберігається;
• * ПММА легко подається механічній обробці звичайним металоріжучим інструментом;
• * ПММА легко режется лазером і зручний для гравіювання;
• * ПММА краще пропускає ультрафіолетове і рентгенівське випромінювання, відображаючи при цьому інфрачервоне; світлопроникнення оргскла декілька нижче (92?93% проти 99% в кращих сортів силікатного);
• * ПММА не стійкий до дії спиртів, ацетону і бензолу.

Поліметилметакрилат отримують переважно радикальною полімерізацією метилметакрилату за помірних температур у присутності пероксидних ініціаторів. Полімерізація відбувається головним чином у блоці чи суспензії, а також у емульсії, рідко у розчині.

Блочна полімерізація переважна до усих видів синтезу з екологічних сображень. Методом непрерівної полімерізації у масі поліметилметакрилатотримують у вигляді розплаву, з якого формують листи чи гранули товщиною 0,8−200 мм. Гранульований поліметиметакрилат перероблюють екструзією у листі, призначені для виготовлення светильників, реклам, дорожних знаків та ін., у профілуючих виробах та труби, а литтям під тиском — у елементи оптики, освітлюючі прибори в автомобілевиготовленні, шкали та індикатори приборів, елементи приборів для переливання крові у медичній техніці. Гомополімер метилметакрилата (мол. маса 400−500 тис.) у вигляды бісеру використовують як оздоблювальний лак у шкіряный промисловості, сополімери метилметакрилату з акриловими мономерами у виготовленні лаків та емалей. Розвивається також застосування поліметилметакрилата у виготовленні оптичних полімерних волокон та оптичнихдисків для лазерних відеопрогравачів. Маси, які містять суміш бісерного поліметилметакрилату з метилметакрилатом та ін. компонентами, застосовують у стоматології поліметилметакрилатлегко оброблюється звичайними механічними методами, склеюється та зварюється.

Суспезійну полімерізаціюметилметакрилату проводять у водному середовищі у присутності стабілізатора суспензії (сополімера метилметакрилата з метакриловою кислотою, полівінілового спирту, колоідного фосфата кальція) та регулятора молекулярної маси (аліфатичних тіоспиртів). Отриманий поліметилметакрилат, названий «бісером», представляє собою прозорі шарики розмірами 0,1−1 мм. Суспензійний гранульований поліметилметакрилат (мол. масою 90−150 тис.) також називають формовочним поліметилметакрилатом (ударна вьязкість 18−20 кДж/м2); близький за властивостями блочному листовому поліметилметакрилату; у вьязкотекучій стан переходить за температури вище 160−180 С. Частіше синтезують сополімери метилметакрилату з 2−10% за масою акрилових мономерів (метил-, етил-, бутилакрилат та ін.), які вводять для зниження вьязкості розплаву поліметилметакрилату. У зв’язку з проблемами екології у 80-х рр. Почалось витиснення суспензійного методу непрерирвної полімерізації метилметакрилата у масі. Зазвичай з нього виготовлютьгранули розмірами 3−5 мм.

Сополімерізацієй метилметакрилату з невеликою кількістю (2−4%) метилчи бутилакрилату отримують гранульовані матеріали з покращеною переробкою.

Аніонною полімерізацією на металоорганічних каталізаторах отримують стереорегулярний поліметилметакрилат.

При нагріванні вище 120 С поліметилметакрилат розм’якшується, переходить у високо еластичний стан та легко формується:вище 200 С починається замітна деполімерізація полі метилметакрилату, яка з достатньо високою швидкістю протікає при температурах вище 300 С. Практично кількісно полі метилметакрилат може бути деполімерізован при 300−400 С у вакуумі (66,7−266,6 н/м, або 0,5−2 мм.рт.ст.). У промисловості деполяризацією відходів полі метилметакрилат отримують мономер.

Стереорегулярні полі метилметакрилату — кристалізуючи полімери з більш високою густиною та підвищеною стійкістю до дії розчинників, ніж атактичні полі метилметакрилати.