Розділ 3. Експериментальна частина

Аналіз селекційно цінних ознак сортів для моделі майбутнього сорту

Великі перспективи в селекції ячменю пов’язують з генами, які контролюють склад гордеїнів — специфічних білків ендосперму, що належать до проламінів і складаючи приблизно половину запасних білків зернівки. Знайдено декілька таких з'єднаних локусів. Спостерігається кодоминантний тип успадкування (тобто проявлення в гетерозиготі ознак обох алелей). Про наявність того чи іншого компоненту гордеїну судять по електрофоретичним спектрам. Компоненти виступають в якості своєрідних маркерів, які дозволяють судити про ступінь однорідності сортів, їх родстві, а також, що досить важливо, пов’язаних з господарськими цінними властивостями. Так, відмічені чіткі відмінності гордеїнів озимого та ярового ячменя. Встановлено, до найбільш зимостійкі форми ячменю мають певні алелі. Локуси гордеї на щеплені також з деякими генами стійкості до борошнистої роси. Стійкість ячменю до хвороб контролюється полігенними системами (горизонтальна стійкість) і олігогенно (вертикальна стійкість). Остання має расо специфічну природу. Гени вертикальної стійкості, як правило, домінантні, проте бувають і винятки. Добре вивчена генетика стійкості до борошнистої роси. Виявлено близько 150 генів стійкості. Останні викликають небажаний плейотропний ефект — хлороз [6].

Расоутворення у патогенна проходить досить інтенсивно, а селекційні зусилля швидко знецінюються. В Європі відомо близько 160 рас борошнистої роси, причому нові раси зберігаються та накопичуються в популяції.