Василь Парменович Образцов (1851-1920)

Василь Парменович Образцов (1851−1920) закінчив Медико-хірургічну академію в Петербурзі (1875). На протязі 25 років (1893−1918) — професор Київського університету, завідувач кафедр спеціальної патології та факультетської хірургії, створив оригінальну школу терапевтів. Розробив глибоку ковзну методичну пальпацію органів черевної порожнини, яка дозволила розпізнавати багато хвороб органів травлення, набула загального визнання. Він виділив у самостійну клінічну форму ентерити, описав клініку різних форм апендициту, вдосконалив діагностику інших шлунково-кишкових захворювань. Вдосконалив методи перкусії та аускультації серця, сформулював вчення про механізм роздвоєння тонів серця, описав нормальний третій тон, докладно охарактеризував ритм галопу. Разом із М. Д. Стражеском вперше в світі описав клінічну картину тромбозу коронарних артерій серця (1909, 1910), чим започаткував прижиттєву діагностику інфаркту міокарду.

Олександр Андрійович Кисіль (1859−1938)

Олександр Андрійович Кисіль (1859−1938) навчався в Київському університеті (1883), професор-педіатр, працював у Москві. Вивчав малярію, туберкульоз, ревматизм у дітей, вроджені вади серця. Розвивав профілактичний напрямок у педіатрії, першим впровадив поняття хронічної туберкульозної інтоксикації (1918), що знайшло підтвердження через пів-століття, коли вдосконалили методи діагностики. Виділив п’ять «абсолютних ознак ревматизму», що в доповненому виді дістали назву критеріїв Киселя-ДжонсаНестерова.