Конструктивні вимоги. 
Вимоги до проектування сучасних меблів

Останнім часом за оглядом продукції на меблевих ринках України, можна констатувати вкрай негативну тенденцію виробників — виготовляти конструкцію меблів недовговічною, швидка руйнація якої ніби спонукає споживача до повторного придбання їхньої продукції. Ця тенденція однозначно неприйнятна, вона не лише відлякує споживачів від меблів конкретного виробника, а й передає ініціативу продаж у руки конкурентів, можливо, чужоземних.

На конструктивні вимоги звертають увагу декілька авторів [2; 3; 5; 6; 7], однак у більшості випадків дослідники не систематизують їх, а віддають перевагу загальному опису ознак, наголошуючи на обов’язковому врахуванні конструктивної вимоги при проектуванні меблів. Ми підкреслюємо актуальність цих вимог, структурує їх та доповнює з огляду на інноваційну актуальність.

За загальним визначенням вищевказаних авторів, вимоги до конструктивних вирішень — це система цільової розробки конструкцій меблів, які б забезпечували її довговічність, раціональність, збірно-розбірність та складчастість меблів; їх трансформативність; урахування нових прогресивних конструкцій і структур; врахування взаємозв'язку використовуваних матеріалів і конструкцій.

На підставі отриманих даних створена структура конструктивних вимог до меблів: а) забезпечення довговічності меблів, що передбачає: надійність в експлуатації, вузлів, з'єднань, стійкості конструкції; забезпечення необхідної міцності при ударних, статичних і змінних навантаженнях; забезпечення простоти вирішення конструктивної схеми виробу, його складових елементів та механізмів; б) необхідність раціональності як конструкції меблів загалом, так і матеріалів та вузлів цієї конструкції зокрема; в) потреба збірно-розбірності та складчастості меблів;

г)необхідність трансформативності меблів; д) вимога урахування нових прогресивних конструкцій і структур; е) потреба урахування взаємозв'язку матеріалів і конструкцій, їх залежності при утворенні форм меблів.

Такий підхід гіпотетично робитиме меблі конструктивно якісним продуктом і викликатиме довіру у споживачів.

Технологічні вимоги до меблів — це умови, що гарантують ефективне, якісне виготовлення меблевих деталей, монтаж, а також раціональне використання можливостей технологічних операцій. Вони більш актуальні для виробництва, тому що дизайнери подеколи не враховують наявність інструментарію на виробництві, недостатньо орієнтуються в нових технологічних можливостях, і тому не використовують їх.

Дані вимоги розглядають у своїх працях декілька авторів [2; 3; 6; 7]. У більшості випадків вони одностайні у визначеннях аспектів цих вимог, тому автор дисертаційного дослідження без суттєвих змін використовує та структурує їх таким чином, щоби вони були актуальні.

Технологічні вимоги охоплюють такі аспекти: урахування сучасних прогресивних технологій і їх можливостей у формотворенні; відповідність параметрів форми меблевих виробів та їх елементів технічним характеристикам обладнання; забезпечення мінімальної різноманітності технологічних процесів, їх взаємозалежності та певної черговості виконання; дотримання технологічної однорідності елементів та вузлів обладнання.

Отже, описані аспекти формують такі вимоги технологічності меблів: а) необхідність урахування сучасних прогресивних матеріалів для виготовлення меблів; б) необхідність урахування сучасних прогресивних технологій виготовлення меблів; в) відповідність параметрів форми й елементів меблевих виробів технічним характеристикам технологічного обладнання; г) потреба мінімальної різноманітності і взаємозалежності технологічних процесів та їх послідовного виконання; д) вимога технологічної однорідності елементів та вузлів обладнання.

Функціональні вимоги характеризуються в науковій літературі як необхідні й базові для створення меблів [3; 6; 7]. Загальне визнання отримали функціональні вимоги до меблів тому, що вони визначають перш за все ступінь відповідності виробу призначенню.

С. Мигаль у розділі «Функціональні навантаження меблів у предметнопросторовому середовищі» [6], закликає вивчати процеси, їх функціонування через можливі сценарії діяльності людини. Окрім того, автори досліджень про меблі сходяться на тому, що комплекс функціональних вимог базується на даних антропометрії, фізіології та гігієни людини, інженерної психології з урахуванням останніх досягнень у цих галузях знань. При цьому меблі повинні бути максимально адаптовані до функціонального процесу для досягнення належного рівня їх практичності. Наприклад, оптимальна кількість корисних пристосувань збільшувала б корисну ємність виробів, за рахунок чого зменшувався б коефіцієнт заповнення площі функціональної зони приміщення, тощо. Окрім цього, меблева форма, як і конструкція, візуально повинні передавати функцію меблів. Якщо в меблевій формі й конструкції візуально не прочитується функція, то форма вважається неправильною.

Аналіз наукових досліджень вимог функціональності в літературі та особистий практичний досвід у виробництві меблів дозволяє нам виділити основні функціональні завдання які стоять перед дизайнером: а) зміна процесу діяльності людини засобами меблів; б) зміна функції меблів; в) практична універсальність меблів; г) створення функціонального комфорту меблів; д) збільшення компактності коефіцієнта корисних об'ємів, їх раціонального внутрішнього заповнення й обладнання; е) оптимізація збереження речей меблевими ємностями.

Одна з важливих характеристик меблів — їх практична універсальність. Коли ми визначаємо річ як практичну, то маємо на увазі, що вона або максимально функціонально відповідає призначенню, або що цю річ у побуті можна використовувати універсально, для різних функцій.

До важливих характеристик меблів слід також віднести їх компактність, забезпечення коефіцієнта корисних об'ємів ємностей, їх раціонального внутрішнього заповнення й обладнання.

Функціональне збереження речей меблевими ємностями дає можливість створювати цілком нові моделі, які би максимально поєднали комфорт з функцією.

Відповідно до розглянутих вище аспектів, сформульовані такі функціональні вимоги до меблів: а) необхідність зміни сценарію процесу послідовності дій для людини, при користуванні меблями; б) потреба радикальної зміни функції меблів в бік результативності, можливо руйнуючи усталені стереотипи; в) потреба практичної універсальності меблів щоби у побуті їх можна було використовувати для різних функцій; г) забезпечення комфортного використання меблів; д) необхідність компактності меблів, забезпечення коефіцієнта корисних об'ємів ємностей, їх раціонального внутрішнього заповнення й обладнання; е) забезпечення функціонального збереження речей меблевими ємностями.