Естетичні вимоги. 
Вимоги до проектування сучасних меблів

Естетичні вимоги досліджені автором в спеціалізованих літературних джерелах [2; 3; 5; 6; 8]. Загалом у них обов’язковою умовою повноцінного естетичного освоєння предмета визначається, по-перше, естетичне сприйняття (сприйняття, почуття, переживання) яке дає змогу суб'єктові бути дієздатним в естетичному аспекті; по-друге, — естетична свідомість — естетичні емоції, почуття, уява, інтуїція, натхнення, які дають суб'єктові можливість повноцінно створити й використовувати об'єкт; по-третє, — естетична міра — ідеал і смак, співвіднесення яких дає змогу суб'єктові розуміти й оцінювати естетичні особливості об'єктів.

Дотримання дизайнером композиційних законів ґрунтується на тому, що він створює особливу мову форми, яка візуально виражає ідеал, за термінологією німецького архітектора й теоретика мистецтва В. Гропіуса — «візуальну мову». У цій мові знаками стають пропорції, закони композиції, оптична ілюзія, співвідношення світла й тіні, пустоти й об'єму тіл, кольору та масштабу. Дотримання цих законів важливе для завершення пошуку образу меблів з метою позитивного сприйняття його споживачем [7, 132].

Орієнтація дизайнера на створення креативних меблів виражає його здатність постійно продукувати нові ідеї, вказує на його хист і покликання. Дизайнерська творчість враховує й історико-культурний вектор. Основна мета історико-культурних вимог — це створення етнодизайну: урахування матеріальних та духовних цінностей національної культури. Традиція виконувала роль захисту людини від небезпек природного світу та людського суспільства. Роль традиції в нашому суспільстві недостатньо оцінена державними інститутами влади.

Концепція, яку можна назвати неотрадиціоналізмом, завжди була актуальна для італійського, японського, скандинавського дизайну. З огляду на це до історико-культурних аспектів, на нашу думку входять:

• а)основні засоби виразності етнодизайну, зокрема іконографія, стилістика й типологія українського народного орнаменту, історико-національне формотворення меблів, закономірності кольорових відношень: іконографія, стилістика та типологія українського народного орнаменту включає в себе історичну традицію передачі образів, стилістики та морфології українського орнаменту. Використовується в дизайні меблів традиційно з найдавніших часів, тому в майбутньому, традиція передачі даних засобів виразності має перспективу розвитку; історико-національне формотворення меблів розглядає всі тенденції розвитку їх форм в Україні включно з Трипільською добою; закономірності побудови кольорових відношень теж мають українську складову, засновану на використанні кольорових поєднань у вітчизняній меблевій традиції розпису;
• б)духовна традиція етнодизайну, яка повинна включати в себе національну міфологію та національну символіку: національна міфологія, складається з національної традиції розвитку українських міфів, що відбиває ментальність українського народу й може бути виразником сюжетної лінії чи символіки в меблях; символіка є національним оберегом, ціннісною та базовою основою для розвитку орнаментики в меблях;
• в)реміснича культура старих майстрів, включає в себе розвиток історично-традиційних матеріалів, історичний розвиток меблевих конструкцій: традиційні матеріали передбачають місцеві національні традиції використання деревних порід, та можливий асортимент покриття меблів стійкого до негативного впливу навколишнього середовища (вологи та механічних пошкоджень); історичний розвиток меблевих конструкцій міг би дати поштовх до наслідування випробовувалися сторіччями історичних технологій виготовлення конструктивних елементів.

Отже, тісний зв’язок із національною традицією, вишуканому ремеслі, прагненні до добротності, довговічності виробів, їх екологічності й ергономічності та постійному пошуку інноваційних рішень, є характерною ознакою історико-культурних вимог.

Друга частина історико-культурного вектора творчості полягає в урахуванні духовних цінностей та потреб замовника або членів його родини (запити, звички, уподобання (кольору, стилю тощо), професія, реакція на величину простору тощо).

Отже, слід констатувати, що на загальноприйняті правила господарських дій та властивості економічних процесів впливають культурні запити, можливості та смаки замовника, у зв’язку із чим дизайнерові меблів необхідно:

• а)пізнавати замовника як особистість із його індивідуальними цінностями та потребами, зі своєю неповторністю (професія, нахили, звички й уподобання), що є темою співбесід із ним, і в цьому допоможуть знання з психології, філософії, релігієзнавства, історії матеріальної культури, історії мистецтв, а також ергономічна таблиця, що розроблена автором і подана в ергономічних вимогах;
• б)психологічна реакція замовника на величину простору. Меблеві гарнітури враховують такі параметри як величина і простір, тому слід пам’ятати, що певна частина людей має клаустрофобію (страх закритого простору) та агорафобію (страх відкритого простору). Окрім того, для здорової людини також характерне індивідуальне сприйняття простору.

Таким чином, на підставі отриманих даних можна виокремити такі естетичні вимоги: 1) необхідність урахування композиційних законів і креативності в професійно-індивідуальній творчості дизайнера меблів; 2) урахування історико-культурної складової, що має два вектори творчості. Перший вектор: а) основні засоби виразності етнодизайну, що охоплюють: іконографію, стилістику та типологію українського народного орнаменту; історико-національне формотворення меблів; закономірності побудови кольорових відношень; регіональні естетичні історико-культурні особливості; б) орієнтація на духовної традиції етнодизайну, які включають в собі: національну міфологію та національну символіку; в) використання ремісничої культури старих майстрів, яке охоплює: традиційні матеріали та покриття; історичний розвиток меблевих конструкцій. Другий вектор: урахування індивідуальних духовних цінностей та потреб замовника або членів його родини; 3) урахування тенденцій моди.

Зазначимо, що описана структура вимог до проектування меблів сама по собі є тією базовою складовою на що спирається у процесі проектування дизайнер меблів. Якісні вузькоспеціалізовані особливості напрямів дизайну можуть доповнюватися і змінюватися в часі залежно від рівня розвитку цієї галузі.