Проектування адаптивних архітектурних об"єктів

Потреба в динамічній адаптації архітектурних об'єктів обумовлена, з одного боку, необхідністю усунення протиріччя між постійно зростаючими і мінливими потребами людей і незмінюваністю характеристик середовища, в якому ці процеси реалізуються, а з іншого, розвитком технічного прогресу та індустріалізацією будівництва [2; 5; 6]. Л. Вудс у своїй праці Radical Reconstruction підкреслює, що динамічні суспільства створюють можливості для динамічної архітектури, архітектури, яка знаходиться в опозиції до стагнації, застою, і несе характеристики змінюваності [7].

В умовах змін екологічних, економічних стандартів, необхідності зміни функції будівлі та окремих її приміщень, адаптація дозволить підвищити експлуатаційну ефективність архітектурного об'єкта. Процесуальний підхід до проектування архітектурних об'єктів сприяє безперервному перетворенню функції будівлі, її оновленню та розвитку. Проектування адаптивних архітектурних об'єктів передбачає зменшення негативного впливу будівель на навколишнє середовище, розробку гнучких об'ємно-планувальних рішень, орієнтованих на динамічні запити споживача, скорочення витрат на енергоспоживання, що безперечно сприятиме сталому розвитку міського середовища. Сьогодні адаптивна архітектура включає в себе філософію і принципи, взяті з біології, фізики, механіки. Реалізація багатьох об'єктів можлива завдяки цифровим технологіям і кібернетичним механізмам. Ці технології в основному реалізуються архітекторами-новаторами, такими як Х. Рашид, Р. Колхас, П. Кук, Т. Мейн, Ж. Фреско, Д. Фішер та ін. Архітектура ХХІ століття заявила про себе в світовому масштабі, як архітектура з інтелектом і здатністю змінюватися. Зарубіжні дослідники підкреслюють, що вивчення адаптивної архітектури вимагає міждисциплінарного підходу. Загальносвітова тенденція розвитку адаптивної архітектури на сьогодні, в першу чергу, пов’язана із застосуванням інтерактивних технологій. Змінювані архітектурні об'єкти виконують різноманітні функції, вони сприяють інформаційній та особливій естетичній організації середовища, застосовуються у сфері розваг, шоу, навчання тощо [1; 3]. Переважно ідеї адаптивності реалізуються в унікальних архітектурних об'єктах громадського призначення.

Сучасний український досвід проектування адаптивних архітектурних об'єктів є досить обмеженим та представлений окремими прикладами на рівні формування внутрішнього простору, тобто архітектурно-планувальною адаптивністю. Лише поодинокі архітектурні студії застосовують принципи та прийоми адаптивності у своїх об'єктах [4].

Цікавим прикладом є концептуальний проект музею авторства архітектурного бюро «Зотов і Ко». Фасад будівлі виконано зі смарт-скла, що дозволяє регулювати та змінювати прозорість його поверхні. Дитячий садок авторства того ж бюро з максимально гнучким простором, що закладає можливість використання під різноманітні функціональні сценарії дитячого дозвілля. Але, нажаль, ці проекти на сьогодні залишаються на стадії ескізу.

CONTAINER23 архітектурного бюро 2bgroup, основна концепція якого полягає у збірно-розбірній конструкції з морських контейнерів. Проектом передбачено експлуатацію в декількох функціональних призначеннях: від громадського харчування до індивідуального житла. Це може бути літнє кафе, яке перемішується країнами; школа, що їздить із міста у місто, проводить навчання і майстер-класи; власний будинок, який можна завантажити на траки або корабель та перевозити за собою в будь-яку точку земної кулі. Це один із небагатьох проектів, що на сьогодні є на стадії реалізації. Проект пройшов усі труднощі виробництва, але на завершальному етапі втратив фінансування та на сьогодні шукає нового інвестора.

В процесі дослідження було виявлено, що під час курсового та дипломного проектування вирішенню задач на адаптивність не завжди приділяється достатня увага. Так, наприклад, студентам ХНУБА було запропоновано як курсовий проект розробити школу післядипломної освіти для архітекторів, розраховану орієнтовно на тридцять людей. Цей заклад має достатньо специфічну функцію, коли різноманітні, інколи непередбачувані процеси мають розгортатися в одному фізичному об'ємі. Студенти в процесі дослідження та передпроектного аналізу пропонували список можливих функцій та сценаріїв використання, а під час проектування намагалися під кожну функцію створити окремий простір. Хоча альтернативним та досить ефективним способом, на нашу думку, могло б бути створення об'єму, що передбачає різноманітні просторові конфігурації для спільної роботи студентів у школі. Все це робить актуальним створення рекомендацій щодо проектування адаптивних архітектурних об'єктів.