Компонента «Бухгалтерський облік»

Бухгалтерський облік грунтується на таких поняттях, як рахунки, субрахунки, об'єкти аналітичного обліку. Основним поняттям компоненти «Бухгалтерський облік» є рахунок. Рахунок має ряд властивостей — він може бути валютним, містити суб-рахунку, мати об'єкти аналітичного обліку і т.д. Усі рахунки зібрані в план рахунків. В той же час, план рахунків — цей засіб, що дозволяє настроювати бухгалтерський облік на вимоги конкретного підприємства.

При налаштуванні планів рахунків в конфігурації визначаються можливості ведення бухгалтерського обліку. Чи буде використаний тільки синтетичний облік, або ж знадобиться ведення аналітичного обліку, а також валютного або кількісного обліку — усі ці можливості задаються при конфігурації плану рахунків. Оскільки основним елементом плану рахунків є рахунок, то при додаванні нових можливостей обліку він придбаває нові властивості.

При введенні самих рахунків (у конфігурації або в інформаційній базі) в плані рахунків задається спосіб ведення бухгалтерського обліку по кожному рахунку: наявність субрахунків, ведення валютного обліку, ведення аналітичного і кількісного обліку.

У компоненті «Бухгалтерський облік» властивості бухгалтерських рахунків можуть гнучко настроюватися залежно від прийнятої підсистеми обліку в конкретній країні і на конкретному типі підприємств.

Передусім, може підтримуватися одночасно декілька планів рахунків, кожен з яких може мати специфічні властивості. Для плану рахунків задається довжина коду рахунку і кількість рівнів субрахунків, а також кількість знаків в субрахунку кожного рівня. Для рахунків настроюються додаткові реквізити, а також форми перегляду списку і редагування рахунків.

Бухгалтерські рахунки є основою підсистеми бухгалтерських підсумків компоненти «Бухгалтерський облік». При їх налаштуванні задаються властивості додаткових розрізів обліку — валютна, аналітична і кількісна.

Компонента «Бухгалтерський облік» підтримує багатовимірний і багаторівневий аналітичний облік.

Крім того, настроюється можливість використання роздільника обліку. Роздільник обліку дозволяє вести облік незалежно по декількох організаціях в одній інформаційній базі.

Важливою особливістю бухгалтерських рахунків є можливість створення об'єктів як в конфігурації, так і в самій інформаційній базі. Введення конкретних рахунків в конфігурацію доцільне у тому випадку, якщо поведінка самої конфігурації вимагає обов’язкової наявності самих рахунків або конкретних властивостей цих рахунків.

Наявність рахунків дозволяє отримувати узагальнювальну інформацію про засоби підприємства в бухгалтерському обліку. Для більшої деталізації отримуваної інформації використовуються субрахунки. Так, наприклад, рахунок 68 може містити субрахунки 68.1, 68.11 і т.д. Це найпростіший приклад субрахунку, використовуваний зазвичай в бухгалтерському обліку. Можна сказати, що в даному випадку план рахунків має дво-рівневу структуру, де верхнім рівнем є рахунок 68, усі підлеглі йому субрахунки знаходяться на нижньому, другому рівні. У підсистемі 1С: Предприятие можливе ведення субрахунків з більш складною структурою: у субрахунку може, у свою чергу, бути свій «суб-субрахунок» і так далі.

Довжина рахунку і підлеглих йому субрахунків може бути різна і визначається на етапі конфігурації підсистеми.

Як правило, рахунки, введені в план рахунків, використовуються для складання балансу підприємства і інших стандартних бухгалтерських звітів. Проте, в деяких випадках на підприємствах потрібно використання допоміжних рахунків, які не повинні потрапляти в баланс. Такі рахунки називаються забалансовими. Для позначення забалансових рахунків в 1С: Предприятии використовується спеціальна ознака, яка стає у бухгалтерського рахунку при завданні його властивостей.

Забалансові рахунки не повинні кореспондувати з основними рахунками, т. е. тими, на основі яких формуються підсумкові дані для балансу.

Рахунки можуть бути активними, пасивними або активно-пасивними. Ця ознака використовується в підсистемі для виявлення помилкових ситуацій. Так, наприклад, активний рахунок повинен мати дебетовий залишок, пасивний, — кредитовий. Якщо рахунок активно-пасивний, то він може мати як дебетовий, так і кредитовий залишок. Для отримання розгорнутого сальдо по активно-пасивних рахунках слід організовувати аналітичний облік або вести облік на субрахунках такого рахунку.

Поняття «забалансового» рахунку в 1С: Предприятии ширше, ніж в традиційному бухгалтерському обліку. Так, окрім забалансових рахунків, визначених в «Плані рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств», 1С: Предприятие позво-ляет вводити «забалансові» рахунки, які називаються допоміжними або робочими.

Такі рахунки зазвичай використовуються для допоміжних цілей, наприклад, для зберігання суми неоподатковуваного доходу працівника (він використовується при розрахунку зарплати) або обліку пробігу автомобілів. Також, на такому забалансовому рахунку можна вести облік підприємств-боржників, при цьому завжди можна проглянути список боржників, навіть якщо борги вже списані в збитки підприємства.

Види субконто є спеціальними об'єктами, підтримуваними компонентою «Бухгалтерський облік», для ведення аналітичного обліку по рахунках бухгалтерського обліку. Термін субконто використовується для позначення набору значень, використовуваних для ведення аналітичного обліку по рахунку. Субконто можуть виступати основні засоби, організації, товари і інші набори об'єктів, як реально існуючих, так і абстрактних. Наприклад, субконто можуть бути види бюджетів — федеральний, територіальний, місцевий.

Вид субконто ідентифікує сукупність об'єктів конкретного типу, які надалі можуть використовуватися для ведення аналітичного обліку. Сам по собі вид субконто не описує яких або даних, що зберігаються, в підсистемі 1С: Предприятие. При його налаштуванні вказується один з існуючих типів даних, який визначатиме набір значень субконто цього виду, — звичайно це довідник або перерахування. Наприклад, вид субконто «Товари» матиме тип «Довідник. Номенклатура».

Створені види субконто вказуються для налаштування аналітичного обліку по рахунках. Для кожного рахунку допускається використання до 5 видів субконто, що дозволяє вести багатовимірний аналітичний облік. Ведення багаторівневого аналітичного обліку реалізується шляхом використання багаторівневих довідників.

Віддзеркалення рухів засобів в бухгалтерському обліку записується у вигляді операцій і проводок. Операція є повним віддзеркаленням в бухгалтерському обліку господарської операції, що сталася на підприємстві.

Операція може містити декілька проводок. Проводки не існують окремо від операцій. Кожна проводка належить одній і тільки одній операції. Операція, у свою чергу, завжди належить документу, причому у документу може бути тільки одна операція. Сама операція може записуватися при записі документу або у момент проведення, але проводки по документу формуються тільки при його проведенні. Крім того, для забезпечення ручного введення операцій існує спеціальний вид документу «Операція», який не має власних даних, а використовується тільки в якості «носія» операції, введеної вручну. Порядок віддзеркалення проводок в бухгалтерському обліку визначається послідовністю документів, яким належать операції.

У конфігурації описуються різні властивості операцій і проводок. І для операції, і для проводок можуть бути задані додаткові реквізити. Підсистема 1С: Прсдприятие має тільки один об'єкт метаданих «Дроту». Об'єктами даних цього типу будуть введені в систему проводки.

Структура проводки значною мірою залежить від налаштувань параметрів обліку. Її можна умовно розділити на 2 складові.

Постійна частина структури проводки містить ряд реквізитів, які є присутніми завжди, незалежно від налаштування різних типів обліку. До таких реквізитів відносяться кореспондуючі рахунки (рахунок дебету проводки і рахунок кредиту проводки) і сума проводки. Змінна частина структури визначається налаштуваннями різних ознак обліку (аналітичний, кількісний, валютний), які виконуються при редагуванні властивостей планів рахунків. До таких реквізитів відносяться: субконто (до 5-ти на кожного з кореспондуючих рахунків), валюта і сума у валюті, кількість проводки.

Необхідно врахувати, що використання конкретних реквізитів із змінної частини структури проводки, у свою чергу, залежить від використовуваних кореспондуючих рахунків. Наприклад, якщо в проводці використані кореспондуючі рахунки, для яких не встановлено кількісного обліку, то відповідний реквізит проводки заповнювати буде не можна. Це ж справедливо і для субконто і для виду валюти і суми у валюті.

Окрім цього, при редагуванні властивостей проводки можна створити набір додаткових реквізитів для зберігання будь-якої додаткової інформації про проводку. Як правило, використання цих реквізитів не залежить від налаштувань параметрів обліку. Проводки, як об'єкти даних, можуть існувати тільки «усередині» операції. Форма операції містить табличну частину, яка призначена для редагування проводок, що входять в операцію. Властивості проводки редагуються у вікні редагування «Дроту».