Виклад основних результатів та їх обґрунтування

Перша промислова революція датується кінцем XVIII, початком IX століття, визначається переходом від ручної праці до машинної або від аграрного виробництва до промислового. Успіх першої промислової революції був заснований на інноваціях (прядильні, парові машини, доменні печі). Період з другої половини IX, початку ХХ століття вважають другою промисловою революцією або технологічною. Наукові дослідження в організації потокового виробництва та потокових ліній, розповсюдження залізних доріг та електрики, виробництва високоякісної сталі та хімікатів дозволили здійснити ривок в економічному розвитку багатьох країн.

У третій промисловій революції (її ще називають цифровою), відбулися докорінні зміни, пов’язані з широким розповсюдженням інформаційно-комунікаційних технологій, почався процес глобалізації та виникнення постіндустріальної економіки. Цей процес розпочався в 1980;х роках та продовжується зараз — в перші десятиліття XXI століття. Це час широкого поширення обчислювальної техніки, перш за все персональних комп’ютерів, проникнення в наше життя Інтернету, масове застосування персональних портативних комунікаційних пристроїв.

Четверта промислова революція як би виходить з третьої. Якщо третя революція автоматизувала всі процеси, то четверта прагне усунути кордони між фізичною, цифровою і біологічної сферами. Четверту промислову революцію можна трактувати як спосіб виробництва, заснований на змішуванні технологій фізичного, цифрового і біологічного світу, який створює нові можливості і впливає на політичні, соціальні та економічні системи [5].

У 2008 р. число пристроїв, приєднаних до Інтернету перевищило число населення Землі. У 2013 р. таких пристроїв було 13 мільярдів. Це число росте на даний час. Згідно з Cisco, у 2020р. таких пристроїв буде 50 мільярдів, включаючи телефони, чіпи, сенсори, імплантати, і т.п. Способи взаємодії з технікою будуть покращуватись, особливо голосові команди та управління дотиком. Деякі експерти навіть передбачають, що у 2025 р. звичайною річчю буде безпосередній зв’язок мозку з Інтернетом.

Технології, які дозволяють реалізувати Інтернет речей, вирішують чотири основні задачі: ідентифікацію, збирання даних, зберігання даних та обмін інформацією:

• — для ідентифікації елементів мережі потрібен простий у виконанні алгоритм ідентифікації, що дозволить передавати дані не перевантажуючи мережу. Такий функціонал можуть забезпечити чіпи RFID (Radio-Frequency Identification), які здатні передавати інформацію приладам зчитування не маючи власного джерела струму. Ідентифікатором буде виступати сам чіп. Також для ідентифікації об'єктів можуть використовуватись QR-коди. Для визначення точного місця знаходження об'єкта вже довгий час існує технологія GPS, що використовується у смартфонах, навігаторах та інших гаджетах;
• — щоб збирати потрібні дані, слідкуючи за змінами в оточуючому середовищі, об'єкти повинні оснащуватися відповідними сенсорами;
• — для обробки та накопичення даних з сенсорів, в об'єкти має бути вбудований комп’ютер (це може бути просто ще один чіп);
• — для обміну інформацією між пристроями можуть бути використані як дроти, так і технології бездротових мереж (наприклад, Wi-Fi та Bluetooth).

Розглянемо основні моменти розвитку Інтернету речей до 2025 р., прогнози експертів й аналітиків щодо позитивного та негативного впливу цих технологій на життя людства.

Безперервний моніторинг буде великою частиною нашого життя.

Вінт Церф, віце-президент компанії Google, вважає, що різна техніка взаємодіятиме між собою, покращуючи якість нашого повсякденного життя. Але існує ризик того, що зловмисники можуть отримати контроль над технікою і спричинити серйозні проблеми. Великого розвитку досягне штучний інтелект. Приватне життя стане складно залишати закритим [11]. Отже, для розвитку Інтернету речей слід буде вирішити питання стандартизації та інформаційної безпеки. Взаємодія з технікою вийде за межі кнопок та сенсорів і включатиме голос та жести. Комп’ютер буде здатен автоматично аналізувати обстановку: визначати об'єкти у полі зору, будинки, людей та інші об'єкти навколишнього середовища. Безперервний моніторинг буде великою частиною нашого життя: моніторинг показників здоров’я, навколишнього середовища, охорона та захист, рух транспорту, витрати ресурсів.

Це буде світ, в якому люди можуть завжди отримати потрібну і достатню інформацію щодо речей, з якими води взаємодіють.

Девід Кларк, старший науковий співробітник MIT’s Computer Science і Artificial Intelligence Laboratory, зазначив, що такі гаджети як Google Glass можуть стати популярними: «…я вважаю, що через більш ніж десять років будуть існувати певні гаджети, що дають кібер-накладку до реальності. Я не можу точно стверджувати як вони будуть конкретно реалізовані. Десять років тому я не міг передбачити, що люди ходитимуть з навушниками, слухаючи свій власний світ, перебуваючи „на своїй хвилі“. А сьогодні ми бачимо, що люди ходять, дивлячись на екрани своїх мобільних пристроїв» [13]. А якщо такі технології, як Google Glassотримають розвиток у майбутньому, то мобільний телефон можливо буде замінений на маленький екран, що можна закріплювати на голові, який буде працювати окремо від процесора та інструменту вводу за допомогою бездротових технологій. Але екран на голові ще має довести свою ергономічність, також для цього потрібно, щоб з’явилась достойна заміна сенсорному екрану. Скоріш за все ці технології дозволятимуть сканувати будь-який об'єкт реального світу та отримувати про них інформацію, що цікавить. За аналогією, GPS навігатор не дає людям загубитися, показуючи інформацію про їх місцезнаходження та будуючи маршрути. Це буде світ в якому люди можуть завжди отримати потрібну і достатню інформацію щодо речей, з якими вони взаємодіють.

У нас будуть кіберслуги.

Хал Варіан, головний економіст Google зазначив: «зрештою ми зможемо спілкуватись через думки, але це не буде розповсюджено до 2025р., вербальне спілкування залишиться визначним. Ми зможемо говорити з речами так само як говоримо з іншими людьми. Ми будемо постійно мати зв’язок з Інтернетом через підручні прилади. Ми будемо взаємодіяти з цими приладами переважно через голос, як зараз можемо взаємодіяти з іншими людьми. Століття тому багаті люди мали слуг, а в майбутньому кожен матиме кіберслуг» [11].

З’явиться «комп'ютикація» (Computication) — комунікація машини з машиною.

Стів Бойд, головний дослідник GigaOM Research, зазначив можливість комунікації пристроїв зі штучним інтелектом — «комп'ютикації». «Сенсори будуть здатні спілкуватись в 2025р., деякі будуть здатні аналізувати спілкування людей. Соціометричний алгоритм буде досліджувати як люди взаємодіють між собою в офісі і буде, наприклад, інформувати деяких людей, що вони витрачають надто багато часу на інших і їм варто зосередитись на роботі або пропонувати колективу піти до кафе та за чашкою кави обговорити робочі питання з інженерами та маркетологами. Мається на увазі, що комп’ютикація візьме на себе функції менеджменту, що дозволить заохотити персонал та досягти більших результатів в роботі. «Такі гаджети як Google Glass замінять екрани… настільні комп’ютери будуть у музеях, хоча у консервативних людей вони збережуться вдома» [11].

Ми будемо здатні вводити текст в мобільні пристрої так само швидко як зараз вводимо на великій клавіатурі.

Пер Ола Крістенсон, лектор університету св. Ендрю, Англія, бачить майбутнє в широкому розвитку функціональності гаджетів, але сумнівається, що буде можливо керувати ними безпосередньо за допомогою мозку (як стверджують деякі інші експерти). «У 2025р. ми будемо здатні вводити текст в мобільні пристрої так само швидко як зараз вводимо на великій клавіатурі персонального комп’ютера. Сенсори на одязі та можливість гаджету слідкувати за поглядом користувача будуть використовуватись для того, щоб знати, де користувач знаходиться, що він робить і чим можна йому допомогти, якщо потрібно. Звичайно, будуть досконаліші сенсори, досконаліші алгоритми машинного навчання, і як наслідок, краща і зручніша взаємодія із технікою» [12].

Деякі експерти, окрім майбутніх вигод від Інтернету речей, застерігають про можливі проблеми які виникнуть разом із технологічним прогресом. Деякі сумніваються в тому, що у найближчому майбутньому ця технологія набуде великого поширення.

Одним із таких скептиків є Білл Арнауд, самозайнятий Інтернет-консультант. Він вважає, що Інтернет речей буде застосовуватись лише в деяких сферах, а не глобально, як передбачають більшість вчених. Як доказ він приводить аргумент, що ця технологія є доступною вже декілька років, але людство поки не побачило ні її стрімкого розвитку, ні великих вигод.

Повсякденні предмети, під'єднанні до Інтернету будуть залишатись розвагою для багатіїв.

Карл Фогель, президент QuestionCopyright.org відмітив, що на Інтернет речей доволі низький попит серед користувачів і тому людство навряд чи зможе масово його запровадити за найближчі десять років. «Повсякденні предмети, під'єднані до Інтернету будуть залишатись розвагою для багатіїв. Більш того, це не практично у порівнянні із ціною: якщо моя ванна кожен день передаватиме на мій смартфон скільки я важу, це буде непогано, але навряд чи особливо змінить моє життя. Можливо, цьому також знайдеться застосування у спеціальних сферах, таких як медицина, воєнні технології, догляд за навколишнім середовищем. Тож я не думаю, що у найближчі десять років Інтернет речей захопить серця і розум широкої публіки» [9].

Серед негативних явищ експерти також передбачають зниження розумових здібностей людства.

Ховард Рейнгольд, Інтернет-соціолог, письменник і консультант зазначив, що полегшення повсякденного побуту водночас із розвитком складних комплексних технологій призведе до складностей із довготерміновим їх підтриманням на одному рівні та подальшим розвитком. І в результаті може виникнути така ситуація, що у багатьох людей нічого не працює і мало хто може це виправити: «може виникнути певний вид анімізму, як я писав у одній із моїх книг. Дитина, яка зрозуміла, що ручка від дверей здатна розпізнавати обличчя, може вирішити, що ця ручка також знає все що завгодно» [10].

Також скептики стурбовані безпекою приватного життя: обставляючи себе сенсорами та високотехнологічними речами, підключеними до Інтернету, людина може лишити недоторканості своє приватне життя. Якщо зараз у хакерів є потенційна можливість здійснити атаку на будь-який сервер, який приверне їхню увагу і дістати з нього потрібну інформацію, то в майбутньому у деяких людей буде така ж потенційна можливість дістати інформацію із Інтернету речей.

Якщо Інтернет речей дає нові можливості, то з ними також приходять нові виклики та проблеми.

Уявімо, що браслети, які моніторять показники здоров’я людини прийняті певною країною на законодавчому рівні як необхідна річ для медичного страхування і громадяни мають щоденно носити такі браслети щоб отримувати медичні послуги. Це вже виглядає недобре: немов населення «заклеймили» цими браслетами.

Також може бути такий сценарій: диктаторське правління за допомогою Інтернету речей повністю контролює населення, не даючи можливості будь-якого повстання або законної зміни влади. Суспільство має обережно відноситись до юридичної та законодавчої сторони Інтернету речей.