Оцінка потенціалу виконання видатків місцевих бюджетів

Постановка проблеми. У сучасних умовах рішення більшості проблем життєзабезпечення населення зосереджується на регіональному рівні. Особливого значення набувають питання фінансової самостійності та забезпеченості регіонів, вирішення яких в значній мірі залежить від структури економіки і рівня її розвитку на відповідній території. Дослідження потенціалу місцевих бюджетів щодо підвищення якості та ефективності виконання видатків місцевих бюджетів свідчить про актуальність обраної теми статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням розвитку місцевих бюджетів присвячені праці вітчизняних вчених В. Андрущенка, А. Баланди, Л. Баранник, О. Василика, В. Гейця, І. Гнибіденко, В. Дем’янишина, Н. Дєєвої, О. Кириленко, Е. Лібанової, Л. Лисяк, І. Луніної, О. Макарової, В. Мандибури, Л. Момотюк, А. Монаєнка, Ю. Острищенко, К. Павлюк, О. Пищуліної, Д. Полозенка, О. Рожка, В. Тропіної, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та інших.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є оцінка потенціалу виконання видатків місцевих бюджетів, з’ясування питання про спроможність місцевих бюджетів здійснювати фінансування завдань розвитку адміністративних одиниць (територій) в умовах фінансової нестабільності.

місцевий бюджет регіон адміністративний.

Виклад основного матеріалу дослідження. Оцінка потенціалу виконання видатків місцевих бюджетів залежить не тільки від наявності фінансових ресурсів, а й від їх здатності брати участь у розвитку процесу відтворення і в задоволенні соціально-економічних потреб громадян. Тобто, потенціалу виконання видатків місцевих бюджетів є сукупна здатність фінансових ресурсів досягати реального соціального та економічного ефекту розвитку певної території. Даного ефекту, можливо, досягти лише за умови максимального залучення і оптимального використання всіх наявних ресурсів.

Результатом економічного та соціального розвитку обласного бюджету відіграє формування та виконання видатків. Найбільшу частку видаткової частини складають соціально захищені статті, проаналізуємо їх за 2010;2014рр. за економічною класифікацією, що наведена у табл.1, з якої видно, що бюджет по суті перетворився у каси з виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, діяльність яких пов’язана з наданням населенню громадських послуг, гарантованих загальнодержавним законодавством, і складають 30−40% щорічно в загальному обсязі видатків.

Стратегічна ж мета соціальної інфраструктури у піднесення потенціалу полягає у формуванні конкурентоспроможної галузі, здатної забезпечити зростаючий попит на задоволення потреб населення й внесок у соціально-економічний розвиток регіону за рахунок поліпшення умов та якості життя, покращення здоров’я населення, підвищення рівня освіти, збільшення кількості робочих місць, зростання податкових надходжень та дохідної частини бюджетів усіх рівнів, пожвавлення інвестиційної діяльності, збереження й раціонального використання природних ресурсів.

Таблиця 1. Структура соціально захищених статей видатків за 2010;2014рр. за економічною класифікацією*.

*Джерело: Побудовано автором за даними аналітичних сайтів [1] на 01.08.2015

Згідно наших розрахунків можна стверджувати, що в обласному видатковому бюджеті приблизно 80% займають соціально захищені видатки щорічно, що ілюструє табл.2.

Таблиця 2. Питома вага соціально захищених статей видатків за 2010;2014рр. *.

*Джерело: Побудовано автором за даними аналітичних сайтів [1] на 01.08.2015

У зв’язку з цим необхідно значно зміцнити інвестиційну складову місцевих бюджетів, визначити реальні і достатні (з позицій задоволення існуючих потреб розбудови територіальних громад) джерела формування бюджету. Все більше набирає ваги тенденція до ефективного використання власних ресурсів, творення власної територіальної згуртованості, як в межах держави, так і в межах їх регіонів.

Зміна підходів до принципів фінансування регіонального розвитку, що відбулась в Європі та зачепила зараз Україну, направлена на посилення ролі регіонів, органів публічної влади в регіонах у власному стратегічному плануванні та власному розвитку.

Переважна більшість населення області проживає в містах обласного значення — 74,3%. У сільській місцевості проживає 16,6% населення, в містах районного значення і селищах міського типу, які не належать до міських рад сусідніх міст — 9,1% населення області. Рівень урбанізації районів області є нерівномірним. Криворізький, Нікопольський, Павлоградський райони мають низький рівень урбанізації через виведення міста-районного центру зі складу району, оскільки ці міста мають статус міста обласного значення. Втім, в області є декілька районів з природним низьким рівнем урбанізації і високою часткою сільського населення: Магдалинівський, Юр'ївський, Петропавлівський, Солонянський.

Нерівномірність розвитку території Дніпропетровської області спостерігається через рівень доходності місцевих бюджетів. Так, рівень доходності бюджету м. Дніпропетровська у 19 разів більше, ніж доходи усіх районів області разом. Збереження такої ситуації спричинятиме подальший відтік населення із периферійних районів, переважно, молоді, погіршення стану інфраструктури та ще більше зниження привабливості цих територій. Також проблемою периферійних районів часто є відсутність кадрів потрібної кваліфікації.

Протягом 2010;2014 рр. в Дніпропетровської області спостерігається стала тенденція скорочення населення. При цьому кількість сільського населення скорочувалася дещо швидше, ніж міського, за рахунок значно вищої смертності, попри вищу народжуваність і позитивне сальдо міграції у сільських поселеннях. Зміни чисельності населення Дніпропетровської області є результатом впливу двох чинників: природного приросту населення та сальдо міграції. Зменшення населення за останні 5 років пояснюється, в першу чергу, природними чинниками. Протягом усіх останніх років народжуваність була нижче смертності, що спричинило від'ємний приріст населення. Природне скорочення населення може мати негативні наслідки для регіонального розвитку: зменшення кількості осіб працездатного віку, зростання демографічного навантаження на працюючого. Особливої уваги серед міст заслуговують такі, як Жовті Води та Марганець, серед районів Павлоградський, Петриківський, Царичанський, Томаківський, де падіння чисельності населення є найбільшими. Нерівномірність розвитку території Дніпропетровської області характеризується значною диференціацією рівня доходності місцевих бюджетів. Так, рівень доходності бюджету м. Дніпропетровська у 19 разів більше, ніж доходи усіх районів області разом. Збереження такої ситуації спричинятиме подальший відтік населення з периферійних районів, переважно, молоді, погіршення стану інфраструктури та ще більше зниження привабливості цих територій. Також проблемою периферійних районів часто є відсутність робочої сили потрібної кваліфікації.

Дослідження стану територіального розвитку суб'єктів адміністративно-територіального устрою Дніпропетровської області свідчить, що дисбаланс за різними показниками, між адміністративно-територіальними одиницями є дуже великим і складає десятки разів: за валовим продуктом економіки району чи міста на душу населення, сумою податків і зборів, доходів місцевого бюджету.

Граничні показники за 2010;2014 рр. за видатками і податками різняться у рази у містах Дніпропетровської області (табл. 3).

3. Динаміка змін обсягу доходів і видатків на 1 особу за 2010;2014рр. *.

*Джерело: Побудовано автором за даними аналітичних сайтів [1], [3] на 01.08.2015

Найнижчий показник за видатками і доходами в розрахунку на 1 особу — в м. Синельниково спостерігається протягом 5 років, що у 3 рази менше, ніж на 1 особу у Павлоградському районі. Такий дисбаланс негативно відображається на соціально-економічному розвитку регіону, зростання залежності адміністративно-територіальних одиниць від економічного стану великих містоутворюючих підприємств, збільшення асиметрії у розвитку між окремими територіями області (табл. 4).

Таблиця 4. Дифференціація життєвого рівня населення Дніпропетровської обл. за 2010;2014рр. *.

*Джерело: Побудовано автором за даними аналітичних сайтів [2], [4] на 01.08.2015

Соціально-культурна сфера являє собою узагальнений, сумарний результат стану багатьох соціальних та культурних компонентів, які формують «людський капітал» (стан здоров’я населення, рівень його знань, умінь і культури, а також соціальний капітал, що включає, систему цінностей, орієнтуючих людей на взаємну довіру та конструктивне співробітництво).

Таблиця 5. Динаміка змін рівня життя населення Дніпропетровської області за 2010;2014рр. *.

*Джерело: Побудовано автором за даними аналітичних сайтів [3], [4] на 01.08.2015

Зроблені нами розрахунки свідчать про, високий рівень ефективності і низький рівень результативності видатків на соціальну політику. Очевидно, що витрачання бюджетних коштів, не призводить до бажаного суспільного результату. Місцевим органам влади треба скорегувати розриви показників для планування на перспективу (табл.6).

Таблиця 6. Динаміка соціально значущих видатків у відношенні на 1 особу за 2010;2014рр. *.

*Джерело: Побудовано автором за даними аналітичних сайтів [1], [3] на 01.08.2015

Отже, зазначимо, що рівень та якість життя населення відіграє провідну роль у формуванні соціального потенціалу сталого розвитку.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших досліджень у даному напрямі. Правове поле України, котре регулює добробут населення не забезпечує гідного рівня життя: затверджені соціальні стандарти, гарантії є нижчими від встановлених у розвинених країнах; держава гарантує доходи для малозабезпечених громадян на значно нижчому рівні, ніж прожитковий мінімум; не виконується у повному обсязі соціально-трудове законодавство. Визначено фінансові ризики незабезпечення гідного рівня життя населення регіону на основі дослідження стану й тенденції бюджетних видатків, спрямованих на забезпечення добробуту.

Подальші дослідження питання мають полягати у визначенні інтегрованих показників оцінки потенціалу виконання видатків місцевих бюджетів. Підвищення добробуту населення та якості його життя на регіональному рівні можливе на засадах саморозвитку регіонів, що забезпечує акумуляцію необхідних для соціального розвитку ресурсів та їх ефективне використання.

Література

• 1. Офіційний сайт Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/
• 2. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
• 3. Офіційний сайт Державної фіскальної служби України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://sfs.gov.ua.
• 4. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.