Формування податкової політики України: проблеми та протиріччя

Постановка проблеми. Проблема оподаткування існує і турбує людство ще з часів появи самих податків як одного з атрибутів держави, і з часом вона не втрачає свого надзвичайно важливого значення і актуальності. Питанням формування податкової політики приділяється тим більше уваги, чим вищий рівень розвитку державності, економіки і поряд з цим зростає її важливість з року в рік.

Податкова система України, яка формується сьогодні, з одного боку, сягає своїм корінням в систему доходів державного бюджету колишнього СРСР, а з іншого боку, вимагає змін і реформ, що відповідають вимогам Європейського Союзу для її імплементації. Тому важливо знайти такі шляхи вдосконалення податкової політики в нашій країні, які дозволять не тільки подолати фінансову кризу, а й забезпечити стійке економічне зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Значна кількість наукових досліджень присвячена проблемним питанням реалізації державної податкової політики. Так, Й. М. Бескид, З.С. Варналій, О. Д. Василик, П. М. Гарасим, Л. М. Демиденко, А.П. Загородній, А.І. Крисоватий, І.О. Лютий, Я. В. Литвиненко, І.А. Майбуров, А.М. Опарін, Р. В. Скляров, А. М. Соколовська, Л. Л. Тарангул досліджували дискусійні питання визначення теоретичної сутності податкової політики, посилення стимулюючої функції податків, їх використання як основного інструменту механізму державного управління соціально-економічними процесами у суспільстві, а також напрями вдосконалення податкової політики в Україні на сучасному етапі. Проте, окремі аспекти проблеми потребують більш детальних досліджень.

Мета статті. Метою статті є визначення основних проблем формування податкової політики України на сучасному етапі розвитку економіки та пошук оптимальних шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Сучасна українська податкова система є однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн європейського регіону, а й у глобальному масштабі, що регулярно підтверджують міжнародні звіти та рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні.

У світовому масштабі сприятливість системи оподаткування з ведення бізнесу оцінюється рейтингом Doing Business (дослідження Світового банку і аудиторської компанії «PriceWaterHouseCoopers»), який характеризує умови бізнесу в 189 країнах світу. Одним з субіндексів загального індексу рейтингу є рівень сплати податків, який оцінюється за трьома показниками — кількість податкових платежів, час, що витрачається на сплату податків і загальна податкова ставка.

Дослідження Світового банку та аудиторської компанії «PriceWaterHouseCoopers» показують, що податкова система України залишається однією з найгірших у світі вже, як мінімум, протягом останніх шести років. У рейтингу податкових систем Doing Business 2016, Україна посіла 84 місце в рейтингу податкового навантаження на бізнес. В цілому він охопив 190 країн з усього світу. При цьому рівень податкового навантаження на прибуток модельної компанії склав 52,2%. Середній показник податкового навантаження в світі складає 40,8%. [6].

Україна має складне законодавство, значна кількість статей закону можна тлумачити неоднозначно, деякі законодавчі акти недостатньо узгоджені і суперечливі. Як показує практика застосування податкового законодавства, зміни, що вносяться до законів України з питань оподаткування, сприяють появі нових проблем.

Одним з критеріїв оцінки простоти податкової системи є час, витрачений на адміністрування податків. На основі аналізу даних Doing Business — в Україні підприємства витрачають значний обсяг часу і коштів на адміністрування податків (для порівняння: середнє навантаження на підприємство в Україні для адміністрування податку становить 350 годин на рік)., Для порівняння, в ОАЕ для цього потрібно 12 годин [6]. Майже половина витраченого українськими підприємствами часу йде на облік, нарахування, сплату податків і внесків, знову ж пов’язаних з оплатою праці.

За допомогою введення системи електронного декларування середній показник платежів в усіх країнах світу становить 27,2, в регіоні Центральної Азії та Східної Європи — 26. Завдяки проведенню податкової реформи в Україні, поступово скорочується рівень податкового навантаження, кількість і тривалість платежів по сплаті податків. Так, в 2016 році [8], кількість податкових загальнодержавних платежів зменшилася до 7.

Відповідно до проведеної податковою реформою відбулося скорочення кількості податків з 22-х до 9, а саме скасування шести малоефективних податків, інші об'єднали, тому що вони, по суті, збігалися. Якщо говорити про скорочення кількості малоефективних податків, то мова йде про скасування ряду зборів за здійснення деяких видів підприємницької діяльності, скасування надбавки на природний газ для споживачів усіх форм власності, рентної плати за транспортування нафти і газу, а також збору на виноградарство, садівництво і хмелярство. Але головні зміни в податковій реформі пов’язані не з скороченням кількості податків, а саме їх трансформації, узагальнення в інші види шляхом укрупнення платежів. Таке скорочення не привело до зменшення податкового тиску, а, навпаки, збільшило адміністративні витрати платників податків.

Податкова система в Україні завжди відрізнялася своєю мінливістю, що незмінно приводило до зростання податкового навантаження. Кожне нове керівництво України прагнуло внести свій вклад в її реформування. Нинішнє керівництво не стало винятком, протягом усього минулого 2015 року в Податковий кодекс України були внесено 25 змін.

Один з показників індексу глобальної конкурентоспроможності - розмір податків. При цьому, чим вище податки, тим нижче конкурентоспроможність економіки. Для вимірювання цих показників використовуються дані Світового банку про загальний рівень податків. В цілому підсумовуються п’ять різних видів податків з урахуванням всіх існуючих відрахувань і пільг. Сюди входять: податок на прибуток, соціальні внески, податок на майно, податок з обороту та інші значні податки.

Так, податкове навантаження на бізнес в Україні, за рейтингом конкурентоспроможності країн світу, складений за підсумками щорічного Всесвітнього економічного форуму за підсумками 2015 склала 52,9% проти 54,4% в 2014 [9]. За рівнем цього показника Україна близька до Бельгії, Австрії, Швеції. Рівень навантаження на бізнес в Україні нижче, ніж в Бельгії (57,8%), Іспанії (58,2%), Італії (65,4%) і Франції (66,6%).

За субіндексом «сплата податків» Україна за 2 роки не просто поліпшила власний рейтинг на 17 пунктів, а й потрапила в десятку країн — найбільших реформаторів в сфері оподаткування за останні 7 років і - зайняла 6 місце.

У першу десятку рейтингу Doing Business-2016 [6] за показником «сплата податків» увійшли ОАЕ, Катар, Саудівська Аравія, Г онконг, Сінгапур, Ірландія, Канада, Кірібаті та Оман. Як бачимо, до податкової реформи, проведеної Податковим кодексом, Україна стабільно займала місце в останній п’ятірці країн з найвищим рівнем складності сплати податків. Зараз ситуація зрушена в позитивному напрямку, однак існує ще значну кількість суттєвих проблем і внутрішніх протиріч, які негативно впливають на підприємницький клімат, а значить, знижують фіскальні ефекти податкової складової бюджетних ресурсів держави. Ключовими негативними факторами, що визначають занадто низькі конкурентні позиції української податкової системи, є:

• 1. Нестабільність, внутрішня суперечливість і неузгодженість податкового законодавства. Незважаючи на всю збалансованість і досконалість НК України, в окремих його положеннях постійно розробляються і вносяться зміни і доповнення, які негативно впливають на економічний розвиток України.
• 2. Висока податкове навантаження на бізнес. У 2016р. ставка була знижена — 22%. Серед країн ЄС лише в Естонії і Литві працівники платять відповідно 1,0 і 3,0% заробітної плати до соціальних фондів. У Польщі та Словенії ставки, за якими здійснюють відрахування працівники, складають відповідно 25,1% і 22,1%, в інших країнах — від 2,8% до 9% [5, с. 8]. Високе податкове навантаження на платників податків зумовила виникнення проблеми тінізації економіки України. Тіньова економіка — це господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліку і контролю, а тому не відображається в офіційній статистиці. «Тіньові» підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не платять податки, збільшуючи власні доходи [2, с. 212].

Серед основних факторів, які спонукають платників уникати сплати податків, виділяють наступне: кількість податків і рівень податкових ставок; складність в розрахунках податкових сум; високий рівень нестабільності (постійно змінюються не тільки ставки оподаткування, а й види податків); нераціональна структура оподаткування (висока частка непрямих податків, низька частка особистого прибуткового податку і високі нарахування на фонд заробітної плати); неефективність роботи податкової служби; низький рівень довіри платників до владних структур, які виконують функцію розподілу коштів, отриманих від податків; рівень корупції в державі [7]. Таким чином, фіскальний характер податкової системи, нестабільність законодавчої бази, відсутність довіри між органами влади та платниками податків є основними чинниками виникнення проблеми ухилення від сплати податків.

• 3. Нераціональне розподіл податкового тиску між факторами виробництва. В Україні основний податковий тиск здійснюється на капітал і людські ресурси, які в сучасних економічних умовах є двигунами становлення інвестиційно-інноваційної моделі економіки [8, с. 68]. Високе навантаження на фонд оплати праці і прибуток корпорацій є фактором стримування інвестицій в основні фонди і розвиток людських ресурсів.
• 4. Низька рентабельність податкової системи. Витрати вітчизняної податкової системи на збір 100 грошових одиниць податків в 3 -4 рази перевищують аналогічний показник в країнах ЄС. Це свідчить про непродуктивних витратах податкової служби і про її недостатньо ефективній роботі.
• 5. Низька фіскальна ефективність податкової системи. Через нездатність підвищити продуктивність податку за рахунок перекриття схем мінімізації та ухилення від сплати податків держава втрачає значний обсяг фінансових ресурсів. Так, тільки від мінімізації та ухилення від сплати ПДВ бюджет втрачає 26% цього податку від його потенційно можливого надходження.
• 6. Централізація фінансових ресурсів і повноважень по їх розподілу. Більшість ключових податків сьогодні закріплені виключно за державним бюджетом. Ті ж, які закріплені за місцевими бюджетами, відносяться до кошику доходів, що враховуються при визначенні розміру міжбюджетних трансфертів. Іншими словами, якщо доходи від сплати податку зростуть, то місцевим бюджетам від цього не буде ніякої користі, оскільки на аналогічну величину скоротиться обсяг трансферту з держбюджету [5]. В результаті склалася дестимулюючу система міжбюджетних відносин, при якій місцеві органи влади, не маючи зацікавленості, взагалі усунулися від проблем податкової політики.
• 7. Безсистемне і невиправдане надання податкових пільг і звільнень. Це підсилює податкове навантаження на ефективні підприємства, які сумлінно сплачують податки. Широкий перелік податкових преференцій спотворює фіскальний простір, надаючи окремим підприємствам і галузям більш вигідні вихідні позиції, автоматично знижуючи конкурентоспроможність суб'єктів підприємницької діяльності, які не мають можливості лобіювати надання їм податкових пільг [8, с. 68−69].
• 8. Корумпованість і каральне зміст податкових відносин. На підставі зазначеного та з урахуванням сучасних економічних умов, ми можемо стверджувати, що основним пріоритетом податкової політики в перспективі має стати створення сприятливих умов для розвитку підприємницької та інвестиційної діяльності, а також їх ефективного захисту.

На наш погляд, при створенні системи оподаткування України, не були повною мірою враховані теоретико-практичні засади справляння податків, які формувалися на основі міжнародного багатовікового досвіду, що і є головною проблемою податкової системи країни. Необхідно постійно стежити за змінами міжнародних принципів у сфері оподаткування і перевіряти на відповідність діючу податкову систему України цим принципам. податковий глобальний конкурентоспроможність індекс Розглянемо чотири принципи оподаткування, які були сформульовані одним із засновників податкової теорії А. Смітом:

• — податки повинні рівномірно розподілятися між джерелами доходів, а кожен окремий податок повинен однаково припадати на те джерело, на який він спрямований;
• — час сплати, спосіб оплати і розмір податку повинні бути чітко визначені;
• — податок повинен стягуватися в такій формі і таким способом, які найбільш зручні для платника;
• — податок повинен стягуватися в такий спосіб, щоб на його вилучення йшло як можна менше грошей, що надходять до Державної казначейської служби.

Застосування першого принципу в Україні можна проаналізувати на прикладі податків на споживання (ПДВ, акцизний податок, мито). Ці податки повинні впливати на всі джерела доходів. Але тут слід врахувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони знову ж впливають не на всі джерела доходів однаково. Цими податками більше скорочується платоспроможний попит населення, а отже, і обсяги виробництва товарів народного споживання. Виникає проблема: нерівномірний розподіл податків між джерелами доходів. Очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно враховувати рівень реальних доходів населення [1, с. 214].

Торкаючись сучасного економічного стану, другий принцип потребує незначного уточнення, яке враховувалося багатьма теоретиками при поясненні визначеності до того, як почнеться період дії того чи іншого податку. Протягом періоду незалежності України вводилися в дію ставки податків «заднім числом». Прикладом може бути також введення або скасування деяких пільг та інше. При аналізі окремих джерел, було виявлено, що існували такі випадки, коли законодавчі акти вже повинні були застосовуватися на практиці, а інформація по використанню ще не була зроблена і надходила до виконавців через тижні, а то й через три місяці [1, с. 214]. Все це створює нестабільність, необхідність постійної перевірки процесу, що призводить до великих труднощів в роботі фінансового апарату підприємств. У питаннях зручності терміну і способів утримання податків загострення майже відсутні.

Проаналізувавши останні принципи, по А. Сміту можна виділити два моменти:

• — податок може вимагати від платника більшу кількість грошей, ніж та, яка викликана потребами «скарбниці», через занадто великого штату чиновників;
• — високий рівень оподаткування може призвести до обмеження виробництва і зайнятості в ньому, що вимагає додаткових витрат для забезпечення засобами існування значної частини населення [1, с. 214−215].

Проблемою податкової системи України є також її нескоординована структура податків. Існування великої кількості податків і зборів призводить до того, що питома вага багатьох з них в податкові збори становить менше 1%. Ці податки не сильно впливають на поповнення бюджету, а тільки є додатковою статтею витрат на їх збір. Виникають проблеми і з найбільш вагомим податком — ПДВ. Такий податок є дуже важливим для бюджету: надходження від нього становлять близько третини сукупних доходів державного бюджету. Процедура його відшкодування дуже тривала, до того ж ПДВ повертають «вибірково», що завдає істотної шкоди конкуренції і призводить до корупції [1, с. 215]. Корупція є найбільшою перепоною економічного зростання і розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення.

Висновки. Таким чином, податкова політика в Україні в останні роки не тільки втратила динамізм якісного розвитку, а й виробляє ризики для макроекономічної стабільності. Влада через непродумане механізму реформування податкової системи, привела до того, що остання характеризується низькою фіскальної ефективністю і не є сприятливою для ведення бізнесу. В умовах посткризового відновлення економіки така модель податкової політики є стримуючим фактором економічного зростання. Головним завданням реформування податкової політики є створення умов для економічного зростання та забезпечення добробуту як платників податків, так і громадян, які отримують від держави суспільні блага. Модернізація чинної податкової системи повинна відбуватися в напрямку створення сприятливих податкових умов для вітчизняних товаровиробників, стимулювання вкладення коштів у інвестиційні програми, з метою формування раціональної податкової системи необхідно використовувати регулюючу функцію податкової системи у вигляді надання пільгового оподаткування, зробити пільги більш прозорими та підвищити їх стимулюючі і регулюючі властивості. Виконання цих та інших завдань приведе до успішного досягнення поставленої мети реформування податкової системи держави — формування максимально досконалої системи оподаткування в Україні і, як наслідок, економічного зростання загалом.

Список використаних джерел

• 1. Белкіна Є.О. Проблеми і перспективи розвитку оподаткування в Україні / Є.О. Белкіна // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ (Серія «Економічні науки»). — № 5. — Київ: УАБС НБУ, 2013. — С. 205−217.
• 2. Варналій З. Шляхи детінізації економіки України та ії особливості / З. Варналій // Банківська справа. — 2007. — № 2. — С. 56.
• 3. Какой будет новая налоговая реформа // Капитал: веб-сайт [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.capital .ua/ru/publication/46 336-kakoy-budet-novaya-nalogovayareforma.
• 4. Карлін М.І. Розширення фіскальних можливостей регіонів України як чинник стабілізації соціально економічної ситуації в умовах глобальної фінансової турбулентності / М.І. Карлін // Економічний форум. — 2015. — № 1. — С. 8−15.
• 5. Мороз С. В. Неминуче реформування податкової політики України / С. В. Мороз, О. Т. Кальмук // Вісник Хмельницького національного університету. — 2015. — № 5. — С. 135−139.
• 6. Офіційний сайт звіту «Doing Business» [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.doingbusiness.org.
• 7. Охріменко Олександр. Де податки вищі: в Україні чи в Гондурасі? / О. Охріменко // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/toplist/~/2/2/300 759
• 8. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи: Закон від 28.12.2014 № 71 -VIII // ВВР. — 2015. — № 7−8, № 9 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Шрі/^акопі .rada.gov.Ua/laws/show/71−19/рагаи7#и7
• 9. Щава Р. П. Проблеми фіскальної політики в глобальних парадигмах економічного світового розвитку / Р. П. Щава // Бізнесінформ. — 2015. — № 2. — С. 68−72.