Філософсько-освітній аналіз інтелекту як предмета маркетингового управління

Філософсько-освітній аналіз інтелекту як предмета маркетингового управління

Філософія освіти створює концептуально-методологічні передумови для поширення на сферу маркетингового управління в освіті як її складову загальних закономірностей розвитку наукового знання. Маркетингове управління в освіті полегшує собі реалізацію соціоцентричних принципів, адаптуючи до своїх потреб соціоцентричні пріоритети, розроблені в межах філософії освіти. Найбільш значимим фактором соціального розвитку стала здатність суспільства до створення і впровадження інновацій на основі використання свого інтелектуального потенціалу. Поняття інтелектуального потенціалу у межах філософсько-освітнього дослідження маркетингового управління потрібно використовувати передусім з урахуванням його значущості для аналізу потреб особистісного розвитку у контексті потреб розвитку соціально-економічного, тобто через поєднання характеристик носія цього потенціалу (людини) та її соціо-культурного оточення. Для маркетингового управління в освіті найбільше значення має склад індивідуального інтелектуального потенціалу. Найбільшою евристичною цінністю для філософсько-освітнього аналізу маркетингового управління має його когнітивно-креативна складова, що орієнтує людину на практичне застосування знань і розумових здатностей. Інтелектуальний потенціал може розглядатися у межах філософсько-освітнього аналізу маркетингового управління досить близько до економічної категорії «людський потенціал» та філософської категорії «особистісний потенціал».

Філософія освіти створює методологічний фундамент для аналізу маркетингового управління в освіті в широкому міждисциплінарному та метапарадигмальному контексті, що сприяє суттєвому розширенню предметного ресурсного потенціалу освітнього маркетингу без втрати предметної специфіки. Соціокультурно-екзистенціальні домінанти проблематики філософсько-освітнього аналізу маркетингового управління досить різноманітні. Використання механізмів маркетингового управління в освіті для трансформації освітньої практики у відповідності з новим філософським розумінням людини, суспільства, освіти є одним з напрямів його філософського аналізу. Проте, на нашу думку, найбільше значення має синтез на основі маркетингової методології предметів економічного та філософського аналізу освіти. Ми вважаємо, що найбільш доцільно у межах філософсько-освітнього знання здійснювати даний синтез на основі концепту інтелектуального потенціалу суспільства та особистості.

У межах концепту інтелектуального потенціалу людини та суспільства як предмета філософсько-освітнього аналізу поєднуються кілька вимірів характеристики людини як суб'єкта і результату освітнього процесу. По-перше, це загальнофілософський вимір, коли інтелектуальний потенціал, розглядають як певну абстрактну категорію, що позбавлена здатності змінюватися в часі, але наділену вихідною утворюючою силою. Саме у цьому сенсі про інтелектуальний потенціал людини писали такі мислителі, як Ф. Аквінський, А. А. Ухтомський, П. А. Флоренський та інші. По-друге, це психолого-педагогічний вимір, де інтелектуальний потенціал розуміється як «здатність до навчання, навченість», що й відносить до інтелектуальних якостей особистості компетентність, ініціативу, творчість, саморегуляцію, унікальність складу розуму. У цьому аспекті поняття розглядається такими дослідниками як Д. Б. Богоявленська, Л. С. Виготський, А.І. Кочетов, А.І. Субетто та інші. Нарешті, у соціально-економічному інтелектуальний потенціал представляє собою феномен, що співвідносить комплексну характеристику рівня розвитку інтелектуальних, творчих можливостей ресурсів особистості чи суспільства з функціонуванням сфер освіти й науки і прискоренням науково-технічного прогресу. У цьому аспекті проблему досліджують В. К. Левашов, Б. Г. Клейнер, Ю.П. Лежніна, Р.Е. Лещінер, А.І. Татаркін, А. Ф. Мартинов та інші автори. Однак малодослідженим аспектом проблеми є аналіз інтелектуального потенціалу та інтелекту як об'єкта маркетингового управління в освіті.

Визначення особливостей інтелекту та інтелектуального потенціалу як об'єкта маркетингового управління в освіті у контексті філософсько-освітньої проблематики.

Філософія освіти дає можливість здійснювати плюралізацію (методологічну, концептуальну, операціональну) філософських засад маркетингового управління в освіті. Філософія освіти створює концептуально-методологічні передумови для поширення на сферу маркетингового управління в освіті як її складову загальних закономірностей розвитку наукового знання. В основі методології визначення проблемного поля лежить принцип «суміщення суто теоретичних проблем філософії освіти з найбільш суттєвими прикладними технологічними описами механізмів практичної реалізації відповідних філософськоосвітніх доктрин» [2, с.7−8].

Відтак проблемне поле філософського дослідження маркетингового управління в освіті як складової проблемного поля філософії освіти ґрунтується на процедурі міждисциплінарного синтезу при вирішенні глобальних проблем сучасної освіти. До найважливіших з них слід віднести рефлексивний аналіз наук щодо теорії та методології освітньої діяльності в контексті задоволення соціальних та індивідуальних освітніх потреб, аналіз суб'єкт-об'єктних відносин у сфері задоволення освітніх потреб, прогностичний аналіз освітніх потреб, вирішення проблем соціально-освітнього цілепокладання в процесі формування системи маркетингового управління в освіті, дослідження стану соціуму як середовища його реалізації. соціоцентричний філософський освітній маркетинговий Найбільшою чеснотою філософсько-освітньої інтерпретації проблемного поля філософського дослідження маркетингового управління в освіті є його структурування на основі заданого структуроутворюючого методологічного принципу — підпорядкування його розвитку потребам розвитку соціуму. Слід сказати, що реалізація принципів соціоцентризму є однією з найважливіших проблем філософських засад маркетингового управління в освіті. Формування соціальної маркетингової концепції здійснюється на засадах цінностей постіндустріального суспільства, де основним критерієм відповідності соціальним інтересам є розвиток маркетингового управління у напрямі формування системної якості життя, оскільки «очікування суспільства пов’язані уже не стільки з обсягами споживання, скільки з якістю життя» [4, с.62].

Досягнення вказаної мети прямо визначається наявністю якісного людського потенціалу країни. Однак для сучасної України характерно погіршення якості населення, зв’язане в першу чергу зі зниженням його інтелектуального компонента. За роки становлення ринкової економіки й на сучасному етапі не створено діючих організаційно-економічних механізмів, що сприяють ефективному відтворенню інтелектуального потенціалу населення.

З одного боку, в цьому концепті акумульовані найважливіші положення багатьох теорій, що одержали розвиток у середині ХХ століття і мають відношення до соціально-економічного розвитку в умовах постіндустріалізму: людського капіталу, потенціалу розвитку, економіки знань і інших концепцій. З іншого боку, даний концепт безпосередньо відображає цілі та результати освітньої діяльності і відтак є складовою філософсько-освітнього знання.

У суспільстві знання (чи суспільстві освіти) спостерігається наростаючий прогрес у розвитку інтелектуальних продуктивних сил і формуванні значного за абсолютними і відносними розмірами неречового багатства. Найбільш значимим фактором соціального розвитку стала здатність суспільства до створення і впровадження інновацій на основі використання свого інтелектуального потенціалу. Розвиток наукової думки за таких умов поступово сприяв зсуву акцентів з матеріалістичного трактування джерел розвитку до усвідомлення вихідної ролі знань, інтелекту, творчих здатностей людину. І саме у цьому пункті відбувається синтез економічного та філософсько-освітнього вимірів маркетингового управління освітою [5].

Концепт інтелектуального потенціалу дає можливість широко використовувати у філософсько-освітньому аналізі маркетингового управління теорію людського капіталу Т. Шульца і Г. Беккера [1]. Згідно з даною теорією доход людині приносять знання, уміння й навички — саме те, що безпосереднім чином становить суть інтелектуальних властивостей особистості. Людський капітал, на думку дослідників, — це функціональна складова інноваційного виробництва, що ґрунтується на домінуванні інтелектуального потенціалу людини. Дослідники визначають його як «знання, навички, практичний досвід, одухотворені інтелектуальною активністю, що виступає формою реалізації інтелектуальних, морально й культурно-орієнтованих здатностей людини до створення нового, раніше невідомого знання, що забезпечує одержання інтелектуальної ренти й різного роду переваг перед конкурентами») [6, с. 684]. Із цього випливає, що інтелектуальна активність є тим компонентом, який відрізняє здатності до творчої праці від здатностей до виконавської праці, людський капітал від простої робочої сили, визначає умови й природу процесу «капіталізації» інтелектуальних здатностей до праці.

На нашу думку, поняття інтелектуального потенціалу у межах філософсько-освітнього дослідження маркетингового управління потрібно використовувати передусім з урахуванням його значущості для аналізу потреб особистісного розвитку у контексті потреб розвитку соціально-економічного, тобто через поєднання характеристик носія цього потенціалу (людини) та її соціокультурного оточення. Відтак інтелектуальний потенціал можна визначити як властивість людини чи певної спільноти людей, що полягає в їх здатності до освоєння знань, їх генерації і творчого створення нових знань, технологій, продуктів, що забезпечують стійке розширене й збалансоване відтворення національного багатства, яке формується при комплексному впливі соціально-економічних, соціокультурних і науково-освітніх факторів. Отже, ми актуалізуємо такі обов’язкові для розуміння маркетингового управління в освіті з використанням даного концепту елементи, як взаємозв'язок із соціально-економічним розвитком суспільства, фактори формування властивості, у тому числі необхідність підготовки (відтворення) інтелектуальних людей, психологічний аспект (здатності); при цьому не ігноруються носії інтелектуального потенціалу, оскільки це властивість конкретних людей та їх спільнот. Такий підхід дозволяє поєднувати філософсько-освітній та маркетинговий підходи для аналізу управлінського впливу на цілі освітньої діяльності, що узгоджує особистісні та соціальні потреби у розвитку інтелекту людини.

Відповідно концепт інтелектуального потенціалу людини та суспільства дає можливість визначити в якості об'єкта маркетингового управління в освіті основні здатності людини, пов’язані з розвитком її інтелекту. Інтелект є властивістю індивіда, що визначають можливість протікання розумової діяльності. Філософський зміст інтелекту сучасні автори зв’язують із таким поняттям, як ноосфера, оскільки інтелект (індивідуальний щабель мислення) виникає й формується на початку ноогенезу як чиста здатність збагнення змісту дії й вираження його в загальнозначущих формах (словах, символах, знаках). Оперування цими формами й дозволяє людині орієнтуватися у спільноті, що й утворює ґрунт тонкої оболонки, земного універсуму, названу ноосферою. Відтак у сферу філософсько-освітнього дослідження маркетингового управління потрапляють такі складові особистісного розвитку, як знання й розумові здатності, а також достатні умови виконання інтелектуальним потенціалом функції — бути основою розумової діяльності, тобто вирішення практичних або теоретичних завдань із необхідною ефективністю. Стосовно до сучасного світу в якості складової інтелектуального потенціалу людини можна виділити професійні компетенції (компетентності) як «синтез інтелекту, певних типів мислення, морально-етичних якостей і спрямованості діяльності». З визначення сутності інтелекту випливає важливий висновок про те, що наявний його рівень є результатом його розвитку. Відтак, адекватне управління освітньою діяльністю на основі її маркетингового орієнтування на потреби інтелектуального розвитку особистості сприяють не тільки формуванню розумних людей, але й реалізації їх потенційних інтелектуальних можливостей у виробництві, створенні культурних цінностей, керуванні суспільством, вихованні тощо. При такому підході інтелект перестає бути об'єктом дослідження психології, отримує соціально-управлінський вимір і стає повноцінним об'єктом маркетингового управління, а відтак — і освітньо-управлінською категорією, що має досліджуватися у межах філософії освіти. Для маркетингового управління в освіті найбільше значення має склад індивідуального інтелектуального потенціалу. Дослідники, зокрема Д.М. Шакірова, виділяють такі його елементи, які слід розглядати як найбільш загальні об'єкти маркетингової стратегії розвитку освітньої діяльності:

• -розвинені здатності;
• -знання, уміння, навички, тобто система духовних утворів, у якій на особистісному рівні відображені результати пізнавальної й активноперетворюючої діяльності людини;
• -ідеали, переконання, ціннісні орієнтації, інтереси, які є результатом інтелектуального осмислення людиною навколишнього світу, свого місця в ньому [7, с. 448].

Традиційно труднощі як вивчення інтелектуального потенціалу людини, так і управління ним криються в тому, що знання, як правило, досліджуються педагогічними науками, здатності — психологічними, вплив суспільства — економічними та управлінськими. Об'єднати всі підходи можна лише в межах філософсько-освітнього аналізу управлінської природи розвитку інтелектуального потенціалу, а забезпечити переорієнтацію освітньої діяльності на розвиток інтелектуального потенціалу можливо лише на основі впровадження маркетингового управління, що в якості свого цілепокладання має цю інтегровану потребу людини.

Аналізуючи сутність поняття «інтелектуальний потенціал особистості», доходимо висновку, що найбільшою евристичною цінністю для філософсько-освітнього аналізу маркетингового управління має його когнітивно-креативна складова, що орієнтує людину на практичне застосування знань і розумових здатностей. Інтелектуальний потенціал виявляється закладеним у людині як прихована можливість, яку необхідно формувати в освітньому процесі в напрямку, необхідному суспільству, для подальшого його вдосконалювання. З вищесказаного випливає, що основними складовими частинами інтелектуального потенціалу особистості є когнітивні (знанієві) і творчі характеристики. Інтелектуальний потенціал розглядається, з одного боку, як компонент економічного та трудового потенціалу, з іншого боку, як інтегральна характеристика когнітивних і креативних здатностей людей. Разом з тим слід мати на увазі, що поняття інтелектуального потенціалу при використанні у процесі аналізу маркетингового управління в освіті може використовуватися і розширено, для характеристики різних суб'єктів та рівнів освітньої діяльності. Це дозволяє виділити наступні рівні дослідження інтелектуального потенціалу: мікрорівень (особистість), мезорівень (освітня організація) і макрорівень (освітня система). Відтак маркетингове управління в освіті може використовувати даний концепт для формулювання стратегії розвитку практично будь-якої складової освітньої системи. Значна частина авторів у зв’язку з цим характеризує сутність і зміст інноваційного розвитку освітньої системи в умовах ринкового соціокультурного оточення і відповідно маркетингових принципів управління саме на рівні інтелектуального потенціалу освітньої системи та суспільства, який слугує показником оцінювання тенденцій розвитку систем освіти, науки і культури [3, с. 20, 22] як сфер формування й реалізації цієї властивості. Такий підхід дає можливість визначити не тільки поточне положення системи освіти та її соціокультурного оточення, але й вектор їх майбутнього розвитку за допомогою маркетингового регулювання макроекономічного середовища для підвищення якості інтелектуальних ресурсів. Структура компонентів суспільного інтелектуального потенціалу дозволяє визначити суб'єкти освітньої діяльності, а також інших сфер життєдіяльності соціуму, які безпосередньо беруть участь у відтворенні інтелектуального потенціалу, і конкретизувати основні напрямки маркетингового управління відтворювальним процесом в означеній царині.

Для розуміння інтегрованої сутності маркетингового управління в освіті у контексті поняття розвитку інтелектуального потенціалу особистості важливо усвідомлювати, що у його структурі дослідники виділяють, крім знань, освітні й соціокультурні цінності (прагнення до творчості, пізнання навколишнього світу, загальний рівень культури тощо), базовий рівень освіти, професійно-кваліфікаційний рівень, міру розвитку таланту, здатність до сприйняття нововведень, яка дозволяє швидше освоювати нові технології у виробництві й управлінні. Тобто значною мірою орієнтація освітньої діяльності на розвиток інтелектуального потенціалу особистості може розглядатися як основа її розвитку загалом.

Тому при розширеному підході інтелектуальний потенціал може розглядатися у межах філософсько-освітнього аналізу маркетингового управління досить близько до економічної категорії «людський потенціал» та філософської категорії «особистісний потенціал». По суті тут поєднуються такі важливі для розуміння специфіки маркетингового управління освітою у контексті потреб людини та суспільства феномени як освітній потенціал, науково-технічний потенціал, інноваційний потенціал, культурний потенціал тощо. Це дає можливість концептуалізувати теоретичні підходи філософії освіти щодо аналізу можливостей регулювання маркетинговими інструментами процесу розвитку особистості в освітній сфері у напрямі їх узгодження з практичними міжнародними методиками оцінки й розрахунків індексу розвитку людського потенціалу. У цьому індексі використовуються спеціально адаптовані (для порівнянності) по країнах оцінки рівня освіти населення, здоров’я, результативності економіки (душові доходи) [3]. Оцінки інтелектуального розвитку країн, прийняті в міжнародних дослідженнях, включають також індекс економіки знань, який показує, наскільки ефективно використовуються знання для забезпечення економічного розвитку. За допомогою даного індексу вимірюється здатність країни до виробництва й поширення знань на її території.

Таким чином, інтелект та інтелектуальний потенціал можуть виступати в якості індикатора результативності маркетингового управління в освіті у контексті взаємозв'язку потреб розвитку людини та суспільства, і в цьому аспекті є важливим компонентом філософсько-освітнього аналізу досліджуваного феномена. Методологічним інструментом вивчення інтелектуального потенціалу служить моніторинг. Методологічний інструментарій оцінки інтелектуального потенціалу населення може виступати одним з інструментів вивчення ефективності управління освітою в умовах формування суспільства знань.

Список літератури

• 1. Беккер Г. Человеческое поведение: экономический подход / Г. Беккер // Избранные труды по экономической теории / сост. Р. И. Капелюшников. — М.: ГУ-ВШЭ, 2003. — 472 с.
• 2. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века. — М.: Совершенство, 1998. — 529 с.
• 3. Ильин В. А. Интеллектуальные ресурсы как фактор инновационного развития / В. А. Ильин, К. А. Гулин, Т. В. Ускова // Экономические и социальные перемены: факты, тенденции, прогноз. — 2010. — № 3. -С.18- 27.
• 4. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ориентированный на рынок / Пер с англ. под ред. В. Б. Колчанова. — СПб: Питер, 2004. — 800 с.
• 5. Леонидова Г. В. Интеллектуальный потенциал населения: теоретико-методологические основы исследования / Г. В. Леонидова // Экономические и социальные перемены: факты, тенденции, прогноз. — 2014. — № 1 (31). — С. 52−71.
• 6. Татаркин А. И. Интеллектуальный ресурс общества / А. И. Татаркин //Вестник Российской академии наук. -2011. -Т. 81. -№ 8. -С. 684−692.
• 7. Шакирова Д. М. Критерии оценки интеллектуального и образовательного потенциалов в информационном обществе / Д. М. Шакирова //Образовательные технологии и общество. -2010. -Т. 13. -№ 3. -С. 445−455.