Естетика та цінність в поглядах Миколи Онуфрійовича Лоського

Естетика та цінність в поглядах Миколи Онуфрійовича Лоського

Микола Онуфрійович Лоський (1870−1965) увійшов в історію як видатний філософ-інтуїтивіст та творець оригінальної релігійно-філософської концепції. Він займався розробкою проблем, що стосуються різних областей філософського знання, а також суспільнополітичної думки, психології, логіки та літературознавства. Його роботи істотно вплинули на загальний розвиток філософії та культури XX століття, зокрема аксіологію, мистецтво та естетику.

Микола Онуфрійович Лоський відомий як людина надзвичайної широти інтелектуальних інтересів, автор великої кількості публікацій і книг, що відрізняються глибиною і блискучим стилем викладу. Багато книг мають історичний екскурс, нерідко в його роботах власне філософський матеріал ілюструється прикладами з фізики, математики, біології, хімії та інших природничих наук.

Філософ займався активною науковою діяльністю майже сімдесят років, перша його філософська стаття вийшла в «Літературному збірнику» 1896 року і називалася «До ідеалу», а остання — «Ідеал абсолютного добра як основа світогляду» у 1965 році в збірнику «На теми росіяни і загальні».

З причин надзвичайно довгої творчої діяльності М. О. Лоського, склалася дещо парадоксальна ситуація. На схилі років він був змушений боротися з першими проявами тих тенденцій, до виникнення яких сам був причетний.

Обдумуючи принципи побудови своєї власної філософської системи, Лоський М. О. найтіснішим чином був пов’язаний з кращими традиціями європейської думки, орієнтувався на праці Канта, Лейбніца, Гегеля, Шеллінга, і завжди аргументовано відстоював свою власну філософську позицію.

Перші спроби аналізу робіт М. О. Лоського були зроблені ще в дореволюційний час. В основному це стосувалося обговорення його гносеології на підставі роботи «Обґрунтування інтуїтивізму». Тут можна виділити С. А. Аскольдова, Н. А. Бердяєва, С. І. Поварніна, П. Мокієвського. У радянський період праці Лоського довгий час практично не досліджувалися. Лише в кінці 80-х — початку 90-х років XX століття роботи про спадщину М. О. Лоського почали знову вивчатися. Особливої уваги заслуговують дослідження, проведені В. Ф. Асмусом, М. Бунге, Я. А. Пономарьовим, В. А. Кувакіним, Л. Н. Столовичем та ін.

І нині творча спадщина М. О. Лоського викликає значний інтерес в колі дослідників філософії. Велику цінність мають погляди філософа на проблеми гносеології, метафізики, аксіології та етики. А ось його естетична концепція все ще залишається малодослідженою. В ній естетика виступає як цілісне вчення про красу в світі. Ця концепція є досить цікавою і донині актуальною, а тому є потреба її осмислити та піддати ретельному аналізу.

М. О. Лоський головним завданням своєї філософії, спираючись на різноманіття досвіду, вбачав у розробленні вчення про світ у його цілісності. Філософ вважав релігійний досвід найбільш важливим для якісного вирішення цього завдання, а тому брав активну участь у ствердженні цінностей християнської та православної культури.

Естетика ж М. О. Лоського за своєю головною суттю класична. Вона орієнтована на вічні цінності - Любов, Красу, Добро, Істину, а тому рішуче протистоїть дегуманізації мистецтва, а особливо тим видам художньої діяльності, які характеризуються відсутністю будь-яких ціннісних ієрархій. В естетиці М. О. Лоського чітко простежується структура, в котрій чільне місце займає Бог і Царство Боже як осередок глибокого духовного життя. Справжнім мистецтвом визнається творчість, що спрямована на вдосконалення людини через здійснення її духовно-моральних потенцій. Філософ категорично не сприймає проявів безглуздості та абсурду в роботі художника. Сфери етики та естетики гранично зближуються і навіть підміняють значення одна одної.

М. О. Лоський визначає естетику як знання про красу, науку про світ, оскільки в ньому здійснюється краса. Краса це є цінність, що має особливу властивість, яка проявляється в можливості чуттєвого втілення всіх інших цінностей. Відповідно, ідеалом краси є сукупність усіх абсолютних цінностей, втілених чуттєво. Але не можна вважати, що краса не важлива, чи допоміжна цінність, навпаки, вона самоцінна, але необхідною умовою для її існування є наявність інших позитивних цінностей.

Бог це втілена абсолютна краса, вона не порівнювана з нашим світом. Тому, щоб зблизитись з красою Бога, в наше буття сходить Богочоловік Христос, який разом уособлює собою ідеал краси та має людський вигляд. Явище Христа в духоносному тілі є найбільш високе доступне нам символічне вираження Бога на землі: у ньому здійснено всі досконалості в чуттєвому втіленні.

Тому тілесність — це необхідна умова існування краси у світі, але потрібно розмежовувати тілесність і матеріальність. Матеріальні тіла існують тільки в нашому світі, їх краса можлива, але вона завжди буде носити тимчасовий, обмежений характер. У Царстві Божому — тілесність відрізняється перетворенням, найвища краса якого як раз і явлена в світлому лику Спасителя нашого.

Незважаючи на те, що ідеал краси пронизує всі сфери буття без винятку, в психо-матеріальному світі має місце недолік, який з' являється через те, що в цьому світі існують особистості, які своїми діями намагаються досягнути егоїстичні цілі, та зовсім не прагнуть до повноти буття. Цей недолік, як і краса, залежні від стану речей у світі. М. О. Лоський наголошує на його онтологічного статусі та несамостійному становищі в бутті, тому недолік існує, лише паразитуючи на красі.

Принципово важливо для філософа також розмежувати поняття духовності і душевності. В сфері душевності може існувати тільки недосконала краса, так як у сфері духовності, в Царстві Божому, чуттєва тілесність є цілком точне зовнішнє вираження внутрішнього життя духу.

До 30-х років XX століття філософ не займався спеціально питаннями естетики. Його думки про мистецтво та культуру носять несистематичний і фрагментарний характер, вони не зібрані в якійсь конкретній роботі та тісно переплітаються з судженнями з інших розділів філософського знання. Хоча вже з 30-х — 60-х років у М. О. Лоського і з' являються спеціальні роботи з естетики, та минула тенденція частково залишається. Численні судження в його працях з проблем естетики, гносеології, теорії сприйняття, психології і т.д. містяться в єдиному комплексі. Кожен елемент концепції, за задумом філософа, повинен бути залежний від інших елементів, збагачувати та доповнювати їх.

Лише у 1953 році побачила світ книга «Достоєвський і його християнське світорозуміння», що мала переважно естетичне спрямування. Приблизно в цей же час з’являється рукопис: «Світ як здійснення краси», що частково відображав курс лекцій з естетики, що М. О. Лоський читав у 1947;1950;х роках у СвятоВолодимирській духовної академії в Нью-Йорку. Та лише після смерті автора він був оформлений в окрему книгу. Також в 1957 р. була видана книга «Характер російського народу», в якій, проаналізувавши різноманітні риси російської культури, філософ торкається цілого пласту нерозглянутих ним раніше естетичних питань та проблем.

В цілому ж М. О. Лоський досить специфічно розуміє красу, яка розглядається ним як опосередкована цінність, що виникає тільки як надбудова над якоюнебудь іншою, більш вагомою позитивною цінністю (або цінностями). Тут естетика належить до області аксіології, і вони не рідко розглядаються в тісному зв’язку.

Що ж стосується проблеми цінності, то у 1931 році в Парижі вийшла російською мовою монографія М. О. Лоського, основна концепція якої була сформульована в самому її заголовку: «Цінність і Буття. Бог і Царство Боже як основа цінностей». Слід згадати також і іншу його книгу: «Умови абсолютного добра. Основи етики», яка майже одночасно виходить із попередньою. Тут також аксіологічна проблематика посідає важливе місце.

До питання про сутність цінності Лоський підходить з точки зору своєї філософії, яку він характеризує як «інтуїтивізм в гносеології» і «конкретний органічний ідеал-реалізм чи ієрархічний персоналізм в метафізиці» [1, с. 24].

М. О. Лоський вважав, що поняття цінності пов’язане з поняттям значення і ставлення, і визначається через них в тій мірі, в якій всяке значення містить в собі ставлення. Філософ зазначає, що значення і сенс є ідеальний аспект цінності, тобто всяка цінність, або ідеальна, або має в собі ідеальний момент, як дещо істотне, і зводить цінність до «ціннісних якостей», бо «буквально будь-який зміст буття є позитивна чи негативна цінність не в якій-небудь своїй окремій якості, а наскрізь всім своїм буттєвим змістом» [2, с. 31]. Оскільки ж в релігійному досвіді буття дано абсолютно повне, як Бог, то й позитивна цінність є буття в його значенні і наближається до Божественної повноти буття. Причому цей кожен елемент буття є водночас і цінність, і вона залежить від наближення до повноти буття чи віддалення від неї. Цей елемент буття зі своїм певним ціннісним аспектом існує для суб'єкта. І або задовольняє, або його не задовольняє. Тобто цінності існують тільки у співвідношенні з абсолютною повнотою буття, вона є абсолютна самоцінність і містить в собі поєднання буття і цінності. Проблема цінності отримує теологічне рішення: «Цінності світового буття так само, як і саме світове буття, існують не інакше, як на основі Надсвітового начала, а це Начало, оскільки Воно є Бог, є абсолютна повнота буття» [2, с. 60].

Щодо думки М. О. Лоського про суб'єктивність чи об' єктивність цінності, то він вважає, що всяка цінність є цінність для якого-небудь суб'єкта, але це не дає права говорити, що цінності суб'єктивні. І хоча ціннісний характер світу передбачає наявність суб'єктів, але з цього зовсім не випливає, що цінності повністю обумовлені буттям суб'єктів. Цінність, за думкою М. О. Лоського, є те, що виходить за межі протилежності суб'єкта та об'єкта. Вона обумовлюється ставленням суб'єкта до того, що вище будь-якого суб'єктивного буття, а саме до Абсолютної повноти буття.

Добро, він визначає як позитивну цінність, а зло, відповідно, — як негативну.

Філософ також розрізняє «суб'єктивні цінності» — як такі, що мають значення тільки для певного суб' єкта, і «об' єктивні цінності» — як всезагальні цінності, що мають значення для будь-якого суб'єкта. Тут потрібно зазначити, що почуття задоволення це суб'єктивний спосіб переживання об' єктивної цінності.

Абсолютна позитивна цінність це цінність, що сама в собі безумовно виправдана, тобто, це добро з будьякої точки зору, в будь-якому відношенні і для будьякого суб'єкта (Божественна абсолютна повнота буття).

Відносна позитивна цінність це цінність, що має характер добра лише в якому-небудь сенсі або для яких-небудь певних суб'єктів.

За думкою М. О. Лоського, можлива наступна класифікація цінностей: Цінності і Буття це всеосяжна повнота буття, як абсолютна досконалість. Ця «абсолютна самоцінність» може визначати всеосяжну повноту буття в цілому, або частково в окремих аспектах: любов, істина, свобода, краса, — «аспекти Царства Божого з Господом Богом на чолі».

Продовжуючи традицію В. Соловйова та його послідовників, М. О. Лоський обґрунтовує повну єдність Добра, Істини і Краси: «Бог тобто саме Добро у всеосяжному значенні цього слова: Він тобто сама Істина, сама Краса, Моральне Добро, Життя і т.д.» [4, с. 22].

Характеризуючи суб'єктивне ставлення до цінностей, Лоський користується поняттям «інтенціональність»: «Цінності вступають в свідомість суб'єкта не інакше, як за допомогою почуттів суб'єкта, інтенціонально спрямованих на них» [2, с. 122]; «Інтенціональні пізнавальні акти спостерігача, спрямовані і на зовнішній предмет і на почуття, якими він наділений у свідомості». Вони необхідні для переходу практично ціннісної свідомості, почуттів цінності в теоретичне «Знання про цінності», в «судження оцінки» [2, с. 124]. Посилаючись на.

" Емоційний інтуїтивізм" М. Шелера, Лоський визначає «аксіологічний досвід» як «безпосереднє сприйняття об'єктивних абсолютних цінностей у зв’язку з високими почуттями, інтенціонально спрямованими на них» [1, с. 71].

Що стосується естетичних цінностей, то вони в цій аксіологічній монографії М. О. Лоського не виступають окремим предметом спеціального розгляду. Трактування краси випливає з розроблюваної ним аксіологічної концепції. Краса визначається, як було зазначено вище, «частковою абсолютною самоцінністю», — аспектом «всеосяжної абсолютної самоцінності».

Поряд із загальною теорією цінності, М. О. Лоський розробив на основі методології релігійного онтологізму також естетичну теорію краси як цінності. Філософ захищав «абсолютизм і об'єктивізм» в аксіології шляхом створення «онтологічної теорії цінностей», де Бог і Царство Боже є джерелом і абсолютним мірилом цінностей.

Виходячи зі свого загального вчення про цінності, М. О. Лоський розвиває концепцію краси як «цінності, що пронизує весь світ». Він стверджує, що краса являє собою «об'єктивну цінність», вона належить самому прекрасному предмету і не буває ні чисто «духовнодушевної», ні чисто фізичної краси. Вона є цінність конкретного цілого, в якому є і сторона духовності і сторона тілесності.

Список використаних джерел

Лосский H. Условия абсолютного добра. Основы этики. — М., 1991.

Лосский Н. Ценность и Бытие. Бог и Царство Божие как основа ценностей. — Paris, 1931.

Зеньковский В. В. История русской философии. — М.: Акад. проект: Раритет, 1991.

Лоський М. О. Світ як здійснення краси. — М.: ПрогресТрадиція, 1998.

Лосский H. O. История русской философии. — M.: Сов. писатель, 1991.

Столович Л. Н. Красота — Добро — Истина: Очерк истории эстетической аксиологии. — М.: Республика, 1994. — 464 с.