Податок на додану вартість: ефективність і проблеми справляння

Податок на додану вартість: ефективність і проблеми справляння

Досліджено позитивні та негативні сторони оподаткування податком на додану вартість усіх стадій виробництва продукції, зазначені переваги і недоліки цього податку. Запропоновані підходи, щодо реформування податку на додану вартість, котрі здатні підвищити ефективність його справляння.

Податки є складною й надзвичайно впливовою на всі економічні явища та процеси фінансовою категорією. Високі ставки податків — це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Податки є головним засобом формування бюджету держави. З однієї сторони, податки — фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту громадян. З другої сторони, податки — знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі, їх мобілізація й використання стосується інтересів не лише кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп. Держава шляхом встановлення ставок податків та їх видів стимулює чи обмежує розвиток окремих галузей або сфер економіки.

Розробленням напрямків удосконалення податку на додану вартість як складової системи оподаткування займалися як зарубіжні так і вітчизняні науковці, зокрема: О. Крамаренко [1], І. Луніна [2], В. Мельник [3], В. Слюсаренко [5], А. Соколовська [6], Л. Тулуш [7]. Проте, не зважаючи на певні досягнення у дослідженні даного питання, ця тема потребує подальшого дослідження.

Метою даної статті є дослідження податку на додану вартість (далі - ПДВ), аналіз позитивних та негативних сторін справляння та зазначення підходів, щодо реформування даного податку.

ПДВ як бюджетоутворюючий податок і найважливіший інструмент податкової політики постійно привертає увагу практиків та вчених. Як відомо, розмір непрямих податків безпосередньо не залежить від доходів платника, їх платить більше той, хто більше споживає. В Україні, як і багатьох інших країнах, справляється ПДВ, що накладається на частину вартості, включену в ціну товару на кожній стадії його просування до кінцевого споживача й залежить від реального внеску кожної стадії у вартість кінцевого продукту [2, с. 19].

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, котра не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників.

«Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин для нормального функціонування підприємств і розвитку країни вцілому. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою» [3, с. 84].

Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов’язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Першим описав механізм дії ПДВ французький спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги ПДВ порівняно з іншими універсальними акцизами — податком з обороту і податком з продажів. У 1967 р. ПДВ вперше запроваджується у Данії, 1968 р. — у Франції та Німеччині, у 1969 — у Нідерландах та Швеції. На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу. Серед розвинутих країн ПДВ немає лише у США та Японії, де стягується податок з продажів.

Податок на додану вартість обґрунтовано вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування, яка відіграє важливу роль у системі державних фінансів більшості розвинених країн світу. Тому реформування системи оподаткування в Україні з метою її адаптації до ринкових умов господарювання почалося саме із запровадження цього податку, що є важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи і розбудови цивілізованої ринкової економіки України.

Через багатократне обкладання ПДВ усіх стадій виробництва продукції, робіт і послуг досягається рівність усіх учасників ринку, а держава здійснює контроль й оперативне управління фінансово-господарською діяльністю суб'єктів господарювання. За допомогою застосування пільг на окремі види продукції або конкретні операції, а також пільг, що надаються платникам податків, держава має можливість стимулювати розвиток і здійснювати підтримку соціально значущих видів діяльності (освіти, охорони здоров’я, науки, культури тощо), стимулювати експорт вітчизняних товарів через механізм відшкодування ПДВ. Повнота та своєчасність відшкодування податку на додану вартість є важливою не лише для відновлення обігових коштів підприємств, а й для піднесення міжнародного авторитету держави.

«Впровадження ПДВ пояснюється тим, що високі ставки податку з продажу і митних тарифів провокують шахрайство та контрабанду. На відміну від звичайного податку з продажу, який стягується під час кінцевої реалізації товару чи послуг споживачеві, ПДВ застосовується до кожного учасника виробничого ланцюжка, незалежно від його становища, має такий самий вплив на кінцеві ціни і водночас потребує менших зусиль для перевірки правильності нарахувань та статусу платників. Крім того, його збиранням займаються переважно підприємства, а не держава» [7, с. 87].

Податкове навантаження в Україні з податку на додану вартість станом на 2014 р. становить 9,9%. Можемо зазначити, що цей показник кожного року поступово збільшувався, оскільки у 2010 р. він становив 8,2%, 2011 р. — 9,7%, 2012 р. — 9,3%, 2013 р. — 7,9%. Це збільшення в першу чергу спричинене недосконалістю податкової системи, зокрема високим рівнем податкової ставки [5, с. 67].

Можна зазначити, що надмірне податкове навантаження є одним із факторів тінізації економіки, який ще наприкінці 70 -х років зафіксував Артур Лафер. Малось на увазі, що вилучення державою у вигляді податків значної суми доходів у розмірі 40−50% є межею, за якою ліквідуються стимули до підприємницької ініціативи та розширення виробництва (табл.).

Таблиця. ПДВ у сумі податкових надходжень до Державного бюджету України за 2005;2014 рр., млн грн

Аналізуючи дані табл., щодо динаміки та структури ПДВ у сумі податкових надходжень до Державного бюджету, протягом останніх десяти років, можемо зазначити, що у період з 2005 р. по 2009 р., надходження від ПДВ у Державний бюджет мали тенденцію до збільшення. Причиною цього є те, що система оподаткування ПДВ за цей період була досить стабільною та принесла прогресивні результати, але вже з 2010 р. цей показник почав поступово зменшуватися. Причиною цього зменшення стала фінансово-економічна криза, котра призвела до скорочення обсягів виробництва і споживання у 2010 р.

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу у доходах Державного бюджету України є визначальною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте, можемо зазначити, що разом зі збільшенням доходів Державного бюджету України зростає і дефіцит бюджету. «Бюджетний дефіцит є одним з основних інструментів державної фінансової політики, котрий суттєво впливає на соціально-економічний стан країни. Його зростання спричиняє посилення інфляційних процесів в країні, кризу у сфері державних фінансів, грошової системи, а внаслідок цього — погіршення соціально-економічного стану в суспільстві» [1, с. 27]. Простота, економічні і організаційнотехнічні характеристики забезпечили ПДВ переваги перед іншими типами оподаткування, податків з обороту або універсальними акцизами.

ПДВ характеризується рядом суттєвих переваг. Не дивлячись на те, що він представляє собою, суті за сутністю, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент. Так, за допомогою ПДВ з’являється можливість регулювання ціни. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій.

Застосування ПДВ у країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль, як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників. ПДВ має внутрішній «вбудований» механізм взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань. Він не знає дискримінації платників у залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

Через посилений вплив на рівень цін, податок може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично отримувати кон’юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати неоправдане збільшення цін. Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії, щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.

Зайнявши домінуючі позиції у світовій податковій системі, ПДВ зберігає деякі негативні риси, пов’язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій. Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

Економічні якості ПДВ були належним чином оцінені діловим світом. Не випадково з’явились пропозиції про заміну податку на прибуток підприємств податком на додану вартість. У порівнянні з податком на прибуток підприємств ПДВ має ті фіскальні й етичні переваги, котрі роблять невигідними окремі внутріфірмові, так звані - трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, як фіктивне списання майна, прискорена амортизація, практика підвищення затрат, маніпуляції з відсотками по боргу.

Отже, перевагами є те, що ПДВ:

• — виступає фактором, що регулює розмір заробітної плати і ціни;
• — виступає фактором, що ліквідує зайві ланки господарського управління;
• — виступає фактором, що стримує кризу надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників;
• — володіє нейтральністю по відношенню до платників, до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів;
• — володіє механізмом взаємної звірки платниками податкових зобов’язань;
• — дає можливість отримувати кон’юнктурний прибуток, стримувати неоправданий ріст цін.

Недоліками ПДВ є, те що:

• — виступає фактором, що стимулює інфляцію;
• — виступає фактором, що негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва;
• — володіє масовим регресивним характером як моментально, так і в часі;
• — володіє можливістю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку;
• — потребує підготовки громадської думки, пояснювальної роботи з платниками, професійної підготовки персоналу податкових органів [3, с. 86].

Оскільки, ПДВ являється податком на кінцеве споживання, який покладається на населення і бюджетну сферу, при досить високій ставці і високих темпах інфляції, перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього, можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг).

Висновки. Таким чином, ПДВ, виконуючи суто фіскальні функції, одночасно економічно впливає на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно зростання податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотка і цим стимулює інвестування.

Проаналізувавши динаміку і структуру ПДВ у податкових надходженнях держави, можемо зробити висновок, що ПДВ є одним з головних бюджетоутворюючих податків, оскільки кожного року зазначений податок наповнює неабияку частину Державного бюджету. Проте, ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку, яке на сьогодні в Україні є однією із головних проблем адміністрування податкових платежів.

Отже, слід знайти компроміс щодо фіскальної й регулюючої функцій податку на додану вартість. Незважаючи на те, що податок приносить у бюджет чимало коштів, механізм його сплати має багато суперечностей, від яких потерпають і бюджет, і суб'єкти господарської діяльності. Напрями вдосконалення ПДВ полягають у зниженні його ставки, усуненні розбіжностей в українській та європейській системах податкових пільг, реформуванні підходів до адміністрування цього найвагомішого бюджетоутворюючого податку.

Список використаних джерел

• 1. Крамаренко О. М. Бюджетний дефіцит — причини та шляхи його подолання [Електронний ресурс] / О. М. Крамаренко, І. А. Осадчий, І. В. Пелипканич // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Актуальні проблеми обліково — аналітичного процесу в управлінні підприємницькою діяльністю» 25 листопада 2014 р. м. Мукачево. — С. 27−29. -Режим доступу: http://msu.edu.ua/wpcontent/uploads/konf/MII.pdf.
• 2. Луніна І. О. Ефективність оподаткування споживання в Україні / І. О. Луніна, Н. Б. Фролова // Фінанси України. — 2007. — № 1. — С. 17−27.
• 3. Мельник В. М. Податок на додану вартість у податковій системі України / В. М. Мельник, О. В. Солдатенков // Фінанси України. — 2010. — № 9. — С. 83−88.
• 4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755−17.
• 5. Слюсаренко В. Є. Податкова система та податкове навантаження як фактор тінізації економіки [Електронний ресурс]. / В. Є. Слюсаренко // www.visnykekon.uzhnu.edu.ua/images/pubs/43/43₃₂.pdf.
• 6. Соколовская А. Проблемы реформирования налога на добавленную стоимость в Украине // Экономика Украины. — 2011. — № 4. — С. 24−31.
• 7. Тулуш Л. Д. Проблеми функціонування ПДВ в економіці держави / Тулуш Л. Д. // Економіка АПК. — 2014. — № 12. — С. 84−89.
• 8. Ціна держави [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://costua.eom/budget/revenue/#1.