Технологія виконання основних будівельно-монтажних робіт

Земляні роботи Розробка ґрунту здійснюється за допомогою одноковшевого екскаватора «Ковровец» КиТ-26 (Vков=1,25 м3) з навантаженням на автосамоскиди та наступним вивезенням на відвал, при цьому допускається недобір ґрунту 150 мм. Ґрунт, що залишився після механізованої розробки доопрацьовується в ручну без застосування механізованих інструментів. Розробка котловану виконується з розрахунком негайного влашуванню фундаментів (при цьому враховується демонтаж випробуваних натурних паль). На період дощів котлован повинен мати зумпфи для збору води й наступної її відкачки.

Зворотня засипка грунту виконується бульдозером. Ущільнення ґрунту пошарове, здійснюється пневмотрамбовками.

Влашутування буронабивних паль.

Як устаткування для занурення паль вибираємо bauer mbg-24. Приймаємо розробку ґрунту без обсадних труб під захистом глиняного розтвору. Розроблений ґрунт при цьому навантажуеться на автосамоскиди за допомогою екскаватора «Ковровец» КиТ-26, з подальшим вивезенням на відвал.

Буріння скважин та влаштування паль роблять, як правило, через одну з поверненням на пропущені свердловини після набирання бетонної суміші достатньої міцності у виконаних палях, але не раніше чим через 24 години. Верхня опорна частина паль у випадку розробки котловану до відмітки низу підготовки під ростверк бетонується в спеціальному оголовку. Армування паль виконується в’язаними арматурними каркасами, які виготовляються на місці. Арматурні каркаси опускаються в свердловини двухметровими стропами за монтажні петлі за допомогою лебідочної установки bauer mbg-24. Доставка бетону на будівельний майданчик здійснюється автобетонозмішувачами. Подача бетону в свердловину виконується за допомогою бетонолитной труби. Ущільнення бетонної суміші в свердловині здійснюється глибинними вібраторами. Вертикальні відмітки оголовків паль прив’язуються до реперів будівельного майданчика.

Влаштування монолітних залізобетонних розтверків.

Влаштування монолітних залізобетонних розтверків робимо по захватках. Процес зведення монолітного залізобетонного ростверку є комплексним процесом.

Підготовкою для влаштування ростверку є бетон В 7,5 товщиною 100 мм. Підготовка виконується під всією площею ростверку з відступом по 100 мм у кожну сторону для монтажу опалубної системи. бетонування підготовки відбувається за допомогою автобетононасосу СБ-126Б. При вивантаженні бетонної суміші з бетонолитної труби рівень низу труби повинен перебувати не вище 1 м від поверхні, яка бетонується.

При виконанні опалубних робіт для влаштування ростверку застосовується уніфікована металева щитова опалубка з інвентарним кріпленням змазану з робочої сторони емульсійною сумішшю. Безпосередньо перед бетонуванням опалубка повинна бути очищена від сміття й бруду, а стержні арматури від іржі.

Армується ростверк арматурними плоскими каркасами, і окремими стержнями, які виготовляються на будівельному майданчику. Подача каркасів і окремих стрижнів відбувається за допомогою самохідного крану КС-4572. У просторовий каркас елементи з'єднуються за допомогою в’язальної проволоки 50% всіх перетинань арматурних стрижнів.

Бетонування захватки виконується після завершення всіх опалубних і арматурних робіт. Подача бетону здійснюється за допомогою бетононасосу СБ-126Б. Захватка бетонується за один раз, без виконання робочих швів. Ущільнення бетонної суміші виробляється вібруванням, для чого у свіжоукладену бетонну суміш занурюється вібратор, який в свою чергу передає суміші свої коливання. Під дією коливань бетонна суміш починає текти, добре заповнюючи опалубку; при цьому витісняється повітря із суміші. У результаті ми маємо щільний бетон. Для ущільнення бетонної суміші в ростверках, як правило, застосовується глибинний вібратор із гнучким валом з вбудованим електродвигуном.

Для захисту бетону від швидкої втрати вологи поверхня бетону варто вкривати щільним матеріалом (мішковина), зі зволоженням, до набору необхідної міцності.

Монтаж фундаментних стінових блоків Транспортування й монтаж збірних залізобетонних конструкцій здійснюється відповідно до вимог СНиП 3.03.01−87 «Бетонні й залізобетонні конструкції». Монтаж збірних залізобетонних конструкцій здійснюється по ділянках і по ярусах.

До початку монтажу повинні бути зроблені наступні підготовчі роботи:

установка крана нульового циклу;

розбивка й прив’язка осей фундаментів;

доставка в зону монтажу конструкцій і монтажного оснащення;

влаштування під'їзних доріх, площадок складування конструкцій.

Запас конструкцій повинен бути не менш чим на три зміни. Складування повинне виконуватися у відповідністю із технологічною послідовністю монтажу в межах досяжності стріли крана. Монтаж конструкцій підвалу ведеться краном КС-4572.

Влаштування фундаментних блоків стін підвалу варто робити, починаючи з установки маякових блоків у кутах будинку й на перетинанні осей. Маякові блоки встановлюють, сполучаючи їхні осьові риски з рисками розбивочних вісей, по двох взаємно перпендикулярних напрямках. До установки рядових блоків варто приступати після вивірки положення маякових блоків у плані й по висоті.

Установка блоків фундаментів на покриту водою або снігом основу не допускається. Влаштування стін підвалів варто виконувати з дотриманням перев’язки блоків. Рядові блоки варто влаштовувати, орієнтуючи низ по обрізу блоків першого ряду, верх — по разбивочній вісі. Блоки зовнішніх стін, які влаштовується нижче рівня ґрунту, необхідно вирівнювати по внутрішній стороні стіни, а вище — по зовнішній. Вертикальні й горизонтальні шви між блоками повинні бути заповнені розчином і розшиті із двох сторін.

Кам’яна кладка стін.

Кам’яна кладка виконується з риштування. риштування застосовують при висоті поверху менш 5,0 м для кладки другого й наступного ярусів. Шарнірно-панельні риштування із трикутними металевими відкидними опорами складаються із прогонів з робочим настилом, що опирається на дві металеві трикутні рами.

Кладка стін нижніх поверхів армована сіткою з чарункою 50×50 мм із високоміцного дроту 5 мм Вр-І. Цегляні перегородки товщиною 120 мм армуються через 4 ряди кладки сіткою із дроту 5 мм Вр-1, з чарункою 50×50 мм, заводячи сітку в стіни, що примикають. Подача матеріалу для виробництва кам’яних робіт виконується баштовим краном КБ-100.3А-1.

Кладку стін і перегородок на захватці необхідно здійснювати паралельно з монтажем плит перекриття. Цегла для влашутвання перегородок повинна бути подана до влаштування перекриття. Кладку стін житлового будинку роблять до монтажного рівня конструкції покриття. Не допускається ослаблення кам’яних конструкцій отворами, бороздами, нішами, монтажними прорізами, не передбаченими проектом.

Товщина горизонтальних швів кладки з цегли й каменів правильної форми повинна становити 12 мм, вертикальних швів — 10 мм.

При змушених розривах кладку необхідно виконувати у вигляді похилої або вертикальної штроби. При виконанні розриву кладки вертикальною штробою у шві кладки штробы варто закласти сітку (арматури) з поздовжніх стержнів діаметром не більше 6 мм, з поперечних стержнів — не більше 3 мм із відстанню до 1,5 м по висоті кладки, а також у рівні кожного перекриття. Число поздовжніх стержнів арматури приймається з розрахунку одного стержня на кожні 12 см товщини стіни, але не менш двох при товщині стіни 12 см.

Після закінчення кладки кожного поверху необхідно проводити інструментальну перевірку горизонтальності й відміток верху кладки незалежно від проміжних перевірок до горизонтальності її рядів.

Тичкові ряди в кладці необхідно укладати із цілих цегл і каменів всіх видів. Не залежно від прийнятої системи прив’язки швів кладка тичкових рядів є обов’язковою в нижньому (першому) і верхньому (останньому) рядах будуємих конструкцій, на рівні обрізів стін і стовпів, у виступаючих рядах кладки.

При переміщенні й подачі на робоче місце вантажопідйомними кранами цегли, керамічних каменів і дрібних блоків, варто застосовувати піддони, контейнери або вантажозахватні пристрої, що виключають падіння вантажу при підйомі.

Рівень кладки після переміщення засобів риштування повинен бути не менш чим на 0,7 м вище рівня робочого настилу або перекриття.

Якщо буде потреба виробництва кладки нижче цього рівня кладку слід виконувати, застосовуючи запобіжні пояси або спеціальні сітчасті захисні огородження.

Не допускається кладка стін будинків наступного поверху без монтажу несучих конструкцій міжповерхового перекриття, а також площадок і маршів сходових клітин.

Плити перекриття Плити перекриття монтувати по шару свіжекладеного цементно-піщаного розчину М200 товщиною 10 мм.

Шви між плитами ретельно очистити від сміття й закрити цементно-піщаним розчином М200.

Металеві анкери після влаштування захистити від корозії шаром цементно-піщаного розчину М200 товщино 200 мм.

Отвори для пропуску комунікацій, розміром до 150 мм пробити по місцю в межах пустот (шляхом свердління не руйнуючи ребер плит).

Отвори в торцях плит, що опираються на зовнішні стіни необхідно закрити бетоном кл. В15 на глибину 250 мм.

Монтажні роботи.

Виконання будівельно-монтажних робіт ведеться потоковим методом по ділянках (захваткам) і по ярусах, що дає можливість сполучати в часі будівельно-монтажні процеси й інші роботи. Роботи із циклу вище відмітки нуля виконуються баштовим краном КБ-100.3А-1.

На ділянці (захватці), де ведуться монтажні роботи, не допускається виконання інших робіт і знаходження сторонніх осіб.

При зведенні будинків і споруд забороняється виконувати роботи, пов’язані зі знаходженням людей в одній секції (захватці, ділянці) на поверхах (ярусах), над якими виконується переміщення, установка й тимчасове закріплення елементів збірних конструкцій або устаткування.

Способи стропування елементів конструкцій і устаткування повинні забезпечувати їхню подачу до місця установки в положенні, близькому до проектного.

Забороняється підйом збірних залізобетонних конструкцій, що не мають монтажних петель або міток забезпечуючих їхнє правильне стропування й монтаж.

Очищення підлягаючих монтажу елементів конструкцій варто робити до їхнього підйому. Елементи монтуємих конструкцій або устаткування повинні втримуватися під час переміщення від розгойдування й обертання гнучкими відтягненнями. Не допускається перебування людей на елементах конструкцій і встаткування під час їхнього підйому й переміщення. Під час перерв у роботі не допускається залишати підняті елементи конструкцій і устаткування у висячому положенні.

Змонтовані в проектне положення елементи конструкцій повинні бути закріплені так, щоб забезпечувалася їхня стійкість і геометрична незмінність.

Розстроповку елементів конструкцій й устаткування, встановлених у проектне положення, варто робити після постійного або тимчасового надійного їхнього закріплення. Переміщати встановлені елементи конструкцій або устаткування після їх розстроповки, за винятком випадків, обґрунтованих у ПВР, не допускається.

Не допускається виконання монтажних робіт на висоті у відкритих місцях при швидкості вітру 15 м/с і більше, при ожеледі, грозі або тумані, що виключає видимість у межах фронту робіт. Не допускається знаходження людей під монтуємими елементами конструкцій і устаткуванням до установки їх у проектне положення й закріплення.

При необхідності знаходження працюючих під монтуємим устаткуванням (конструкціями) повинні здійснюватися спеціальні заходи, що забезпечують безпеку працюючих.

Навісні монтажні площадки, сходи й інші пристосування, необхідні для роботи монтажників на висоті, варто влаштовувати й закріплювати на монтуємих конструкціях до їхнього підйому.

Монтаж сходових маршів і площадок будинків і споруд, а також вантажопасажирських будівельних підйомників (ліфтів) повинен здійснюватися одночасно з монтажем конструкцій будинку. На змонтованих сходових маршах варто негайно встановлювати огородження.

Покрівля

Влаштування покрівлі з наплавляємих рулонних матеріалів вести відповідно до заздалегідь розроблених заходів щодо протипожежного захисту й контролю за виконанням пожежної безпеки при виробництві будівельно-монтажних робіт, а також у відповідності зі СНиП 3.04.01−87 «Ізоляційні й оздоблювальні покриття» і «Посібником із застосування в покрівлях наплавляємих рулонних матеріалів»:

роботи із влаштуванням покрівлі повинні виконуватися спеціалізованими бригадами під технічним контролем і керівництвом інженерно-технічних працівників;

роботи із влашутвання покрівлі допускається виконувати при температурі зовнішнього повітря до -20?С і при відсутності снігопаду, ожеледі й снігу;

до початку ізоляційних робіт повинні бути виконані й прийняті: всі будівельно-монтажні роботи на ізолюючих ділянках, включаючи замонолічування швів між збірними плитами, установку й закріплення патрубків і склянок для пропуску інженерного встаткування, основа під покрівлю на всіх поверхнях, включаючи карнизні ділянки покрівель і місця примикань до виступаючим над покрівлею конструктивним елементам;

не допускається контакт покрівельних матеріалів з розчинниками, нафтою, маслом, тваринними жирами;

якщо матеріали піддавалися тривалому впливу температури нижче 15 єС, то перед застосуванням їх необхідно витримати протягом 4-х годин при температурі від 15 єС до 25 єС.

Основою під покрівлю служить цементно-піщана стяжка з розчину М100. У стяжці влаштовуються температурно-усадочні шви шириною 6−10 мм, що розділяють стяжку на ділянки не більше 6×6 м (шви повинні розташовуватися над швами перекриття). Розчин стяжки повинен бути твердим (осаду конуса не більше 30 мм).

У місцях примикання покрівлі до стін і інших конструктивних елементів виконати перехідні бортики під кутом 45 з висотою не менш 100 мм із цементно-піщаного розчину. Стіни в цих місцях повинні бути оштукатурені розчином М50.

Після вкладання стяжки вона повинна бути поґрунтована сумішшю з бітуму. Перед нанесенням ізоляційних шарів основа повинна бути сухою і знепиленою.

Опоряджувальні роботи.

Весь комплекс опоряджувальних робіт ведеться потоковим методом, розбитим на окремі цикли, технологічно зв’язані між собою й сполучаються в часі з операціями, що завершують будівельні, сантехнічні й електромонтажні роботи. При цьому кожну із двох захваток розбивають на додаткові захватки.

На будівельному майданчику повинні бути влаштовані під'їзди для транспортування оздоблювальних матеріалів, інвентарю, механізмів, обладнані приміщення для закритого зберігання оздоблювальних матеріалів. У робочу зону розчин подається штукатурною станцією «Салют». Нанесення розчину на поверхню виконується за допомогою форсунок УНИЛ-3.

Фарбування виконується за допомогою электрокраскопульта З-22.

Внутрішні опоряджувальні роботи виконувати з інвентарних столиків-риштовання, які переміщуються по підготовці покриття підлог.

Виконання робіт у зимовий час.

Бетонні й залізобетонні роботи можна виконувати різними методами, залежно від конструктивних особливостей спорудження, але з урахуванням забезпечення сприятливих температурно-вологих умов твердіння бетону до моменту придбання їм міцності, достатньої для розпалубки або повного завантаження конструкцій.

Міцність бетону, необхідна для ведення подальших робіт, до моменту можливого замерзання повинна бути не менш 50%.При всіх цих способах необхідно враховувати, що бетонна суміш повинна мати позитивну температуру й готується із застосуванням підігрітих заповнювачів і води. Камяну кладку виконувати по методу заморожування. При виконанні монтажу збірних залізобетонних конструкцій, поверхні елементів які стикуються необхідно очистити від снігу.

Робочі місця й проходи до них повинні бути очищені від снігу, льоду, при необхідності посипані піском.

Рулонні покрівлі влаштовуються обов’язково в один шар, інші шари настилаються в теплу пору року після огляду і якщо буде потреба, після ремонту першого шару.

Робочі місця при виконанні покрівельних робіт необхідно захищати від вітру й опадів, забезпечуючи пристроями для сушіння поверхні.

Штукатурні роботи виконуються при температурі в приміщеннях не нижче +10 оС із застосуванням розчину, температура якого не нижче +8 оС.

Будівельне устаткування й матеріали, що піддаються псуванню від впливу снігу, але не змінюється під впливом температурних коливань, зберігати в частково закритих складах. Що піддаються зберігати в закритих і опалювальних приміщеннях.