Агротехнічні заходи. 
Реконструкція Кагарлицького дендрологічного парку

Перш ніж приступити до проведення реконструкції та проведення агротехнічних робіт, потрібно виконати підготовку території.

Вона включає:

• · Очищення території від сміття;
• · Знищення бурґянів;
• · Відповідні до виду озеленення розбивочні роботи.

Після цього можна приступати до посадки.

Агротехніка посадки дерев та кущів полягає в основному в тому, щоб як найкраще збільшити приживлюваність після пересадки.

Для посадки потрібно викопати яму що в глибину дорівнює довжині кореня рослини. Потім потрібно залити в яму води приблизно на її половину і зачекати доки ґрунт всмокче воду. Після цього налити ще 1/3 ями води. Після цього поставити в яму дерево або кущ, тримаючи рослину рукою обережно засипати яму землею.

Після пересадки дерева, щоб збільшити приживлюваність, дерево можна притінити (якщо пересадка здійснюється в жаркий період), а для ще більшої ймовірності приживлювання можна обірвати листя.

Агротехніка створення газону. Облаштування газону — це найбільш трудомістка і затратна робота на ділянці.

Якщо територія, що відводиться під газон, до цього була під будівництвом, то насамперед слід почати з прибирання всього будівельного сміття. Не можна сміття закопувати в землю, навіть глибоко. Прибрати потрібно все: камені, цеглу, плити, дошки, пластикові пляшки, пакети, фольгу і так далі. В тому місці, де сміття залишиться, згодом газон постійно жовтітиме і підсихатиме, утворюючи нерівні плями, що зрештою перетворюються на лисини. Відбувається це унаслідок створення в цих місцях несприятливих умов для розвитку трав, які відстають в зростанні, погано зимують, вражаються хворобами і шкідниками. Єдина міра боротьби з цим явищем — викопування сміття, підсипка хорошого ґрунту і посів газону. Якщо сміття багато, то краще вивезти його з частиною засміченого ґрунту з ділянки і замінити новою завезеною землею.

Після прибирання всього сміття поверхня ділянки має бути вирівняна. Далі необхідно провести перше грубе планування поверхні: зірвати горби, купину, засипати ями, старі канави, вибоїни, провали, промоїни і інші явні нерівності. Особливо ретельно слід засипати ями, що залишилися після видалення пнів. У таких місцях ґрунт і засипані на дно ями ґрунти і інші матеріали поступово ущільняються, і протягом декількох тижнів ґрунт тут осідає. Тому ці місця треба утрамбовувати, утоптувати і через 2−3 тижні повторно підсипати зверху ґрунт. Слід враховувати, що у міру загнивання залишків пнів і коріння дерев дані місця просідають (це може відбуватися протягом декількох років).

Отже, поверхня ґрунту очищена і вирівняна. Після цього слід зайнятися регулюванням водно-повітряного режиму. Ділянку необхідно дренувати, якщо на нім застоюється тала вода або вода опадів. Для цього необхідно влаштувати дренажну яму: це траншея, заповнена битою цеглою, щебнем та піском.

Після всього можна проводити посів газоносуміші. Посів газонних злаків проводиться рано навесні, коли достатньо рясні опади і тепла погода забезпечують проростання і розвиток кореневої системи у злаків до настання жаркої погоди. Безпосередньо перед посівом ґрунт слід ущільнити настільки, щоб не залишалися сліди при ходьбі дорослої людини. Потім верхній шар розпушують на глибину не більш за один сантиметр. І лише після цього ґрунт готовий до посіву. Рівномірне розміщення насіння по поверхні майбутнього газону — одна з основних умов хорошої якості майбутнього травостою. Посів насіння краще проводити в тиху, безвітряну погоду.

Рівномірний посів досягається зазвичай застосуванням розкидних сівалок, тракторних або ручних. Невеликі ділянки газонів можна засівати і вручну.

Всю кількість насіння ділять на дві рівні частини і розкидають уручну: одну половину, рухаючись уподовж, іншу — упоперек ділянки. Газони, що складаються з одного виду трав, засівають в один прийом. Якщо для посіву використовується дрібне насіння, то їх для більш рівномірного нанесення на поверхню ґрунту його змішують з річковим піском в співвідношенні 1:1 або 1:2. Після цього насіння заробляється в ґрунт граблями на глибину від 1,5 до 3 (5) см, залежно від погоди, характеру ґрунту і його вологості (у жарку, суху погоду і на дуже легких ґрунтах глибина більша, а у вологу прохолодну погоду на важких ґрунтах — менше). Проте насіння не слід глибоко закладати в ґрунт, достатньо, щоб вони тільки стикалося з землею, так як більшість з них проростає лише на світлі.

Агротехніка створення квіткових композицій. Створення квітника починається з очищення території від сміття та бурґянів. Наступним етапом є розбивка території відповідно до проекту квітника: це власне окреслення форми майбутнього квітника та ліній посадки рослин.

Після всіх підготовчих етапів можна проводити посадку рослин. Якщо висівається насіння, то глибина посіву встановлюється відповідно до розмірів насіння: дуже велике та велике — 7−10 см, середнє - 5 см, дрібне та дуже дрібне насіння висівається на поверхню ґрунту та приволочується граблями або покривається шаром піску.

Розсада висаджується гніздовим або рядковим способом на глибину 10 см, після чого поливається та загортається ґрунтом по кореневу шийку.

Посадка рослин, що розмножені вегетативно та цибулинних здійснюється в кінці квітня на глибину 20−15 см. Після посадки рослини поливають водою з розчиненими в ній добривами.

Види обрізки. Проведення обрізки також є важливим фатором збереження належного санітарного стану як окремих дерев так і деревостану в цілому. Для збереження чистоти насадження достатньо проводити санітарні рубки.

Санітарна обрізка — це видалення відмерлих, сухих, уражених хворобами чи шкідливими комахами гілок. Ушкоджені гілки призводять до розвитку гнилі та парші. Тому залишати їх на зиму не рекомендують.

Восени роблять лише санітарну чистку, бо рослини, обрізані капітально, холодну зиму не переживуть. Беруться лише міцні, здорові дерева та кущі. Слабі - чистку переносять погано. У них довго заживають рани, пригнічується ріст. Часто такі рослини навіть гинуть.

Проведення рубок. Рубки догляду є важливим лісогосподарським заходом, спрямованим на вирощування господарсько цінних насаджень і проводяться шляхом періодичного вирубування дерев, подальше збереження яких у складі насаджень недоцільне.

Головними завданнями рубок догляду є: поліпшення якості і породного складу насаджень, збереження біорізноманіття лісів, посилення їх екологічних, захисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, рекреаційних, естетичних та інших властивостей; підвищення стійкості та продуктивності деревостанів.

Метод рубок догляду визначає принципи, якими керуються при відборі дерев для вирощування і вирубування, відповідно до їх біологічних і якісних ознак і залежно від їх просторового розміщення в деревостані.

Відбір дерев у рубку. При проведенні рубок догляду дерева розділяють на три категорії: кращі (цільові), допоміжні (корисні) та ті, що підлягають вирубуванню (небажані). Кращі і допоміжні дерева залишають для подальшого росту.

До кращих відносяться дерева, як правило, головних порід насіннєвого походження. Вони повинні бути здоровими, мати прямі, очищені від сучків стовбури та розвинуті освітлені крони. Їх відбирають переважно із дерев І та ІІ класів росту (за Крафтом). У складних за формою насадженнях такі дерева відбираються окремо в кожному ярусі.

До категорії допоміжних належать дерева, що сприяють очищенню кращих дерев від сучків, формуванню їх стовбурів і крон, виконують ґрунтозахисні функції. Вони можуть бути в будь-якій частині намету або утворювати другий ярус. До цієї категорії належать також дуплисті дерева (для гніздування корисної лісової фауни), чагарники та дерева підліскової форми.

До дерев, що підлягають вирубуванню, можуть належати дерева усіх класів росту і з усіх ярусів насадження, які заважають росту та формуванню крон кращих і допоміжних. До цієї категорії відносяться також дерева, що мають широкі з товстими сучками крони та низькоякісні збіжисті стовбури, дерева-двійчатки, розвилки, сильно викривлені, з великими пасинками та з іншими вираженими вадами і пошкодженнями, якщо вони не відіграють корисної ролі у насадженні.

До дерев, які залишаються для подальшого росту, відносять також цінні і рідкісні дерева та чагарники, занесені до Червоної книги України, екземпляри реліктових порід (тис, берека та інші), дерева що є пам’ятками природи, а також окремі здорові екземпляри дикоростучих плодових дерев, переважно з числа тих, що ростуть на узліссях.