Висновки. 
Інтернет-журналістика як новітній різновид журналістики

Підсумовуючи, ще раз перелічимо основні пункти наших розмірковувань:

• 1. Інтернет-ЗМІ кількісно складають дуже незначний сектор Мережі, включаючи такі елементи як інтернет-видання, телеі радіопроекти в Інтернеті, певну частину блогів, різноманітні авторські проекти, соціальні мережі, агрегатори новин, дайджести тощо. Сюди ж входить банерна, контекстна та інші різновиди реклами, вебсайти, які виконують функції реклами, промоції та зв’язків з громадськістю.
• 2. Інтернет-журналістика, відповідно, означає ще вужчий медійний сектор, пов’язаний з незалежним висвітленням фактів і подій, їх інтерпретацією, аналізом, оцінками тощо. Сюди не входять реклама та PR. У країнах з усталеними демократичними традиціями медіа-менеджери намагаються розміщувати рекламні відділи окремо від ньюзрумів: в іншому будинку або хоча б на іншому поверсі. У такий спосіб просторово підкреслюють дистанційованість реклами та PR від журналістики, яка орієнтується не на відпрацьовування тих чи інших замовлень, а на незалежне та неупереджене висвітлення подій. Тобто функції журналістики і реклами багато в чому є прямо протилежними. З погляду рекламодавців, контент — усього лише засіб генерації трафіку. Такий дещо цинічний підхід до контенту перейшов у Мережу з традиційних ЗМІ. Скажімо телерекламісти теж розглядають телевізійні програми як засіб збільшити привабливість їхнього рекламного носія.
• 3. ІЖ передбачає діяльність згідно із стандартами професії (збір, перевірку інформації, підготовку та подачу матеріалів). При цьому беремо до уваги продукування нової інформації. Цебто автоматичні агрегатори новин та інші пошуково-інформаційні механізми ми не відносимо до журналістики у цьому вузькому розумінні. Будь-які інтернет-проекти які декларують і/або на практиці підтверджують відповідність згаданим стандартам професії, є сенс зараховувати до інтернет-журналістики.
• 4. Бурхливий і безупинний розвиток комунікативних технологій зумовлює постійне існування «фронтіру», переднього краю, де межі професії виявляються мінливими і розмитими.

Отже, ми дійшли висновку про необхідність чіткого розмежування на рівні дефініцій інтернету як технологічної платформи і власне ІЖ як одного із сегментів мережі, в якому практикують застосування фахових журналістських стандартів. Більше того, варто розмежовувати ІЖ та попередні різновиди журналістики, які «переселилися» в мережу. Скажімо, кожен користувач знає, що в Інтернеті можна переглядати безліч телевізійних програм чи слухати інтернет-радіо. У цьому разі традиційне телебачення чи радіо використовує комп’ютерну мережу як ще один канал доставки свого контенту. З цього погляду, телеі радіотрансляції, які без будь-яких змін і доповнень (як от додаткова текстова інформація, інтерактивність, коментування) з’являються в Мережі, не можна автоматично зараховувати до мережевої журналістики. Це усього лише старі добрі традиційні ЗМІ - преса, радіо, телебачення, — які наче гостюють у Мережі. Окрім аналогових чи цифрових каналів, вони вирішили поширювати свій сигнал ще й через комп’ютерну систему.

Справді, є чимала дистанція між простою електронною копією газети в мережі і повноцінним інтерактивним новинно-аналітичним ресурсом з можливістю архівного пошуку, інтерактивністю, мультимедійністю та іншими привабами онлайнового життя. Між простою трансляцією в мережі телепрограми і телевізійним сайтом на кшталт cnn.com.

Проте надмірне захоплення таким розмежуванням було би хибним. І не тільки тому, що існує безліч непомітних напівпереходів від так званих традиційних до новітніх ЗМІ. Але й тому, що сучасна журналістика надто зрослася з численними мережевими сервісами, починаючи від пошукових механізмів і до блоґів чи соціальних мереж.

Відповідаючи на питання, що таке ІЖ, можна сказати, що це — журналістика, яка передбачає використання мережі Інтернет як професійного інструмента. Однак таке визначення — занадто спрощене, оскільки Мережа — не просто інструмент. Передусім йдеться про Інтернет як середовище, «дім», в якому власне «мешкає» журналістика. У цьому середовищі шукають, відбирають і перевіряють інформацію, тут здійснюють журналістські розслідування і публікують їх результати, тут-таки спілкуються з читачем (глядачем) як потенційним співавтором публікації. Саме через це специфічне середовище первинний текст зазнає трансформацій, обростає коментарями, провокує дискусії, тобто починає жити окремим життям як типова інтернет-публікація.