Організація швацького виробництва. 
Розрахунок та аналіз потоку

ТЕМА Організація ШВАЦЬКОГО виробництва. Розрахунок та аналіз потоку

1. Попередній розрахунок потоку Мета розрахунку потоку розподіл асортименту за потоками цеху, надання характеристики потокам і цеху, визначення їх параметрів (потужності, чисельності робітників, кількість робочих місць, площі потоку та цеху).

Попередній розрахунок потоків виконують для того, щоб з самого початку проектування на основі аналізу вихідних даних та показників роботи потоків виконати розміщення їх у цеху, визначити найбільш вдосконалені та ефективні форми організації потоків.

У першу чергу виконують розрахунки показників роботи основного потоку. У кожному потоці визначають такт потоку, чисельність робітників, потужність потоку, кіль кість робочих місць, довжину поточної лінії, площу для розміщення потоку.

Вихідними даними для попереднього розрахунку є :

— Асортимент виробу, трудомісткість виготовлення виробу;

— Потужність потоку, виражена випуском виробів у зміну (у одиницях) або кількістю робітників, які беруть участь у виготовленні виробу.

Попередній розрахунок потоку представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Параметри потоку. Назва виробу: Костюм жіночий

Примітка:

Кср — коефіцієнт, який показує кількість місць на одного робітника, в залежності від асортименту;

R — тривалість робочої зміни, 28 800 с;

L — крок робочого місця, в залежності від асортименту;

Sн — санітарна норма робочої площі на одного виробничого працівника, залежить від асортименту та організаційної форми потоку, береться з довідника.

При реорганізації діючого потоку вихідними даними для попереднього розрахунку потоку, який проектується, буде площа, яку займає потік.

Згідно із санітарною нормою на одного виробничого працівника визначають кількість робітників за формулою:

N=S/Sн (1)

Таблиця 2 Трудомісткість виготовлення виробу за стадіями та вузлами обробки

Примітка:

1. Час обробки береться з технологічної послідовності.

2. Розрахункова чисельність робітників визначається відношенням часу обробки вузла до такту потоку, розраховується з точністю до 0,01.

3. Довжина поточної лінії розраховується тільки для агрегатного, конвеєрного потоків.

4. Площа розраховується за секціями.

2. Аналіз вихідних даних, вибірі обґрунтування типу потоку, його структури вида запуску виробів у потік, характеристика живлення потоку, транспортних засобів На швейних підприємствах цехові методи організації виробництва з характерним для них групіровкою обладнання за його видами, а не в порядку ходу технологічного процесу витіснені поточними методами. Поточні методи найбільш ефективні і відповідають вимогам передової організації виробництва. При поточних методах виробництва швейні підприємства виготовляють однотипні (однорідні) вироби великими партіями, увесь виробничий процес виконується безперервно і заснований на технологічно послідовному переході від однієї операції до іншої за тактом.

Форми організації виробничих потоків, які використовуються на швейних підприємствах різноманітні. Можливість використовувати ту чи іншу форму залежить від співвідношення багатьох виробничих факторів.

Усі фактори, які визначають організаційні форми виробничих потоків, взаємно пов’язані: підсилення одних з них призводить до інтенсифікації інших. Так, від степені розподілу праці залежить механізація виробничих процесів; степінь механізації впливає на удосконалення технологічних режимів; розширення асортименту продукції ускладнює організацію управління виробничими потоками і т. д. Тому при побудові організаційної форми потоку необхідно комплексно розв’язувати питання удосконалення технологічних режимів, конструювання використовуємих засобів праці, організації праці і заробітної плати, визначення кваліфікації і ступіні спеціалізації виконавців виробничих операцій.

Тип потоку, його структура, вид і спосіб запуску виробів та деталей у потік, транспортувальні засоби можуть бути визначені технічним завданням або обиратися, аналізуючи вихідні дані та параметри розрахунку, враховуючи досягнення науки та техніки, використовуючи передовий досвід роботи підприємства швейної галузі.

Необхідно обгрунтувати потік, який проектується з позиції:

— потужності (малої, середньої, великої, раціональної, оптимальної);

— структури (секційний, несекційний);

— кількості секцій та розміщення їх на плані цеху, рух вантажопотоку)

— рівня спеціалізації (одномодельний, багатомодельний);

— ритму роботи (вільний, регламентований, комбінований);

— способу передачі напівфабрикату та використання транспортуючих засобів (конвеєр, автоматичне адресування, безпривідні засоби);

— вид руху напівфабрикату (паралельний, послідовний);

— види запуску деталей у потік (поштучний, пачковий, централізований, децентралізований);

— наступності змін (змінні, незмінні);

— форми організації потоку (агрегатний, конвеєрний, агрегагно-груповий);

При виборі типу потоку слід надавати перевагу високопродуктивним секційним потоком з високою мобільністю.

До організаційної форми потоку з вільним ритмом можна віднести агрегатногрупові потоки (АГП). АГП відрізняються від секційних конвеєрних потоків системою розташування робочий місць, способами передачі напівфабрикатів між окремими групами робочих і організацією роботи.

Характерною рисою АГП є секційне розміщення робочих місць. Робочі місця розташовуються у вигляді невеликих груп різним розміщенням робочих столів відносно один одного. Різноманітне розташування робочих місць використовується для зменшення шляху напівфабрикату і для збільшення рухливості потоку при переході з одного циклу моделей на другий.

Агрегатногруповий потік складається з трьох секційзаготовчої, монтажної і оздоблюючої. В кожній секції робочі місця розташовані групами в відповідності з ходом технологічного процесу виготовлення деталі або вузла. В середині групи передача виробів виконується пачками.

Запуск крою пачками дозволяє виконувати операції для всієї пачки деталей безпереривно (ланцюгом), що за допомогою скорочення триивалості допоміжних прийомів підвищує продуктивність праці.

Особливістю агрегатногрупових потоків є попереднє комплектування операцій не за тактом, а за принципом їх технологічної однорідності і спеціалізації робочих на виготовлення окремих деталей. При такому принципі комплектування операцій в результаті наступного розрахунку вже по такту групи робочих місць будуть мати одного, двох, трьох і більше виконавців.

Число груп робочих місць залежить в основному від потужності потоку і числа деталей у виробі.

В АГП відсутній організований ритм роботи. Кожен виконавець виконує доручену йому операцію темпі, відповідному його індивідуальним здібностям, а обробка деталей пачками дає можливість кожному робочому працювати спокійно, в той же час не затримуючи наступну операцію при недостатній продуктивності праці попереднього працівника.

В АГП найбільше поширення отримав послідовний запуск виробів.

Просування предметів праці за ходом технологічного процесу не завжди буває можливим із-за комплектування організаційних операцій по вузлам, дотримання вимог по вузлової спеціалізації робітників, виконання операцій на одному і тому ж обладнання, технологічної послідовності обробки, відповідність норм часу на операцію такту потоку.

Використання таких потоків забезпечує глибоку спеціалізацію робітників, економію часу на перемішуючих прийомах.

3. Складання технологічної схеми потоку Вихідними даними для складання технологічної схеми є:

— послідовність технологічної обробки виробу;

— такт потоку;

— тип потоку і вид запуску, які визначені при попередньому розрахунку.

Для того щоб отримати найбільш оптимальний варіант технологічної схеми потоку, спочатку складають її чернетку — узгодження часу операцій потоку (комплектування). Роботу проводять у такій послідовності: розраховують умови узгодження, підбирають виробничі вимоги до організаційних операцій згідно з типом потоку, виконують узгодження часу операцій потоку, виконують аналіз узгодження і при необхідності вносять уточнення в умовах розрахунку потоку (такт потоку, умови узгодження, потужність), а тоді оформлюють технологічну схему потоку.

3.1 Умови узгодження часу операцій з тактом потоку змінюються відповідно з обраним типом потоку.

Tp= (0,9−1,1)*k (2)

0,9−1,1 — коефіцієнт узгодження потоків з вільним ритмом;

k — кількість робітників на операцію.

Дані розрахунку умов узгодження операцій для різної чисельності робітників доцільно занести у таблицю.

Таблиця 3. Умови узгодження часу операцій потоку

3.2 Виробничі вимоги до комплектування При узгодженні операцій потоку, крім умов узгодження операцій за часом, необхідно враховувати виробничі вимоги, які для різних типів мають свої особливості.

Якщо у конвеєрному потоці першочерговою умовою є точне дотримання послідовності технологічної обробки, обмеження застосування кратних операцій, незначне відхилення часу організаційних операцій, то в агрегатно — групових потоках кратні операції використовуються дуже широко, допускається зворотній рух напівфабрикатів (при умові зручності), більш вільні часові умови, але дуже жорсткі умови максимальної спеціалізації, яка забезпечує найкраще використання робочої сили та обладнання (особливо на спец машинах та напівавтоматах). Комплектування виконують по деталях та вузлах, зберігаючи технологічну доцільність скорочення допоміжних прийомів праці. Обробка вузлів та деталей виконується окремими групами робітників.

Необхідно також дот римуватись таких виробничих умов. Як однорідність операцій по розрядам (комплектуються операції з однаковими або суміжними розрядами), за матеріалом, який обробляється, за спеціальностями та інше.

За результатами комплектування технологічних операцій складають таблицю, яка є основою для складання організаційно-технологічної схеми потоку — основного виробничого документу.

Аналіз попереднього комплектування проводиться з метою з’ясування недоліків в узгодженні та їх усунення до оформлення схеми за трьома показниками:

— коефіцієнт навантаження потоку;

— графіку узгодження;

— монтажному графіку.

Насамперед перевіряючи узгодження часу операцій усього потоку в цілому (завантаженість) та секцій потоку за коефіцієнтом узгодження. Допускається відхилення Кз для потоків з регламентованим ритмом +2,-2.

Аналіз узгодження часу кожної організаційної операції потоку, її спеціалізації виконують за допомогою графіка узгодження або діаграмою навантаження.

Монтажний графік висловлює порушення технологічної операції послідовності обробки виробу.

3.3 Технологічна схема потоку Технологічна схема потоку — основний технологічний документ, який складається на основі комплектування технологічних операцій в організаційні після його аналізу.

По технологічній схемі потоку виконується розпланування робочих місць, визначення кількості обладнання, оснащення робочих місць інструментами та приладдями, закріплення організаційних операцій за конкретним виконавцем, нарахування заробітної плати працівникам, розрахунок техніко-економічних показників потоку.

Технологічна схема потоку має бути оформлена у вигляді таблиці (див. Таблицю 1).

Оформляючи технологічну схему потоку слід мати на увазі :

1. Номер організаційної операції проставляється у послідовному зростанні, в підсумковій частині операції.

2. Для несекційних потоків у графі 2 стадія не проставляється, назва вузла пишеться тільки для агрегатно-групових та групових потоків. Номер технологічної операції відповідає номеру цієї операції у технологічній послідовності, зміст організаційної операції складається з технологічних, які увійшли до організаційної операції із зазначенням деталі, на якій виконують операцію.

3. Вид роботи визначається спеціальністю, має своє умовне позначення:

Р — ручна, М — машинна, С — спеціальна, П — прасувальна, Пр — пресова.

4. Розряд роботи встановлюється згідно тарифно-кваліфікаційного довідника і відповідає розряду роботи у технологічній послідовності. У підсумковому рядку вказують найвищій розряд з основної спеціальності.

5. Норма часу на виконання операції складається із суми часу на виконання технологічної операції.

6. розцінка по організаційній операції визначається множенням секундної тарифної ставки на норму часу на виконання технологічної операції. Якщо в організаційну операцію входять технологічні операції різних розрядів, розцінку слід розраховувати по кожній технологічній операції з точністю до 0,01. розцінка по організаційній операції у цьому випадку визначається сумарно у підсумковому рядку.

7. Норма виробітку за зміну встановлюється діленням тривалості робочої зміни на час виконання організаційної операції і проставляється у підсумковому рядку.

8. Розрахункова кількість робітників розраховується по кожній організаційній операції шляхом ділення виконання організаційної операції на такт потоку з точністю до 0,01.

9. Фактична кількість робочих встановлюється за розрахунковою, застосовуючи правила заокруглення для кожної організаційної операції.

10. Обладнання, інструмент та пристосування — у відповідності з технологічною послідовністю по неподільних операціях. Клас і тип обладнання, форма, країна-виробник.

Кожна організаційна операція підкреслюється, пишеться «разом», і заповнюються графи: 1,3,4,5,6,7,8,9,10.

Графи: 2,3,4,5,6,10 заповнюються по кожній технологічній операції.

У кінці схеми підраховується норма часу на виготовлення виробу, сумарна відрядна розцінка за виготовлення виробу, кількість робочих розрахункова та фактична. Якщо потік секційний, усі ці показники розраховуються по кожній секції.

потік виріб швейний комплектування Таблиця 4 Технологічна схема потоку Назва виробу Костюм жіночий Такт потоку, с 79 Потужність потоку за зміну, од 364 Час на виготовлення виробу, с 5850 Кількість робітників в потоці, чол 74

4 Аналіз технологічної схеми потоку Аналіз технологічної схеми потоку проводиться розрахунковим та графічним методами.

Коефіцієнт узгодження потоку визначається за формулою:

Кз= Т/Nф*t (4)

Кз= 5850/74*79=1,00

Де: Ттрудомісткість виготовлення виробу, за схемою, с;

Nффактична кількість робітників, за схемою, чол;

tтакт потоку, с.

Коефіцієнт узгодження дозволяє аналізувати завантаженість потоку в цілому і вважається вірним, якщо він дорівнює 1. Межа допустимих відхилень 2% (0,98/1,02).

Аналіз розрахованого Кз, вказує, що потік завантажено нормально і дорівнює 1.

Графічний аналіз проводиться за графіком узгодження часу операцій та монтажним графіком. Аналізуючи потік за графіком узгодження, слід підкреслити, як завантажені початкові операції потоку, як впливає навантаження на живлення потоку і як в зв’язку з цим буде забезпечуватися ритм потоку та інше.

Монтажний графік дає наочне уявлення про структуру потоку, порядок обробки дрібних деталей та монтаж виробу, використання кратних операцій, адресування коробок в кругових потоках.

Монтажний графік для АГП має свої особливості: виділяються самостійні групи за паралельною заготовкою деталей та вузлів, відмічається послідовність обробки деталей, повернення деталей, якщо воно має місце, наявність перекидання деталей, кратних операцій.

Аналізуючи монтажний графік, можна визначити дотримання технологічної послідовності.

Складність виготовлення виробу характеризується середнім тарифним розрядом у потоці, а ступень механізаціїкоефіцієнтом механізації. Для їх визначення з метою аналізу складається зведена таблиця чисельності робочих потоку за даними технологічної схеми, яка характеризує технічний рівень потоку: кваліфікацію (розряд робіт), механізацію робіт.

Доцільно заздалегідь скласти допоміжну таблицю витрат часу операцій для кожної спеціальності та розряду окремо. Витрати часу беруться за технологічними операціями з технологічної схеми потоку.

На підставі підсумкових даних часу допоміжних таблиць заповнюється зведена таблиця чисельності робітників потоку (Таблиця 5).

Таблиця 5 Зведена таблиця чисельності робітників

Зведена таблиця робочої сили включає зведення розрахункової кількості робітників з кожної спеціальності і розряду, суми цих величин.

Витрати часу за видами робіт відповідно до розрядів береться з допоміжної таблиці.

Склавши витрати часу по горизонталі, одержуємо загальні витрати часу (гр.7) по кожному розряду. Сума витрат часу по вертикалі дає загальну витрату часу по кожній спеціальності.

Кількість робітників по кожному розряду (гр.8)визначається відношенням загальних витрат часу по кожному розряду до такту потоку.

Сума однойменних тарифних розрядів (гр.10)визначається множенням кількості робітників кожного розряду на розряд (по горизонталі).

Сума усіх тарифних розрядів визначається після підсумку суми однойменних розрядів.

Тарифний коефіцієнт встановлюється відповідно до кожного розряду (гр.11).

Сума тарифних коефіцієнтів для однойменних розрядів визначається множенням тарифного коефіцієнта на кількість робітників даного розряду (по горизонталі).

Сума тарифних коефіцієнтів визначається підсумком сум однойменних тарифних коефіцієнтів.

Зведена таблиця обладнання та робочих місць потоку Складається за схемою потоку, оформлюється у вигляді таблиці(таблиця 6).

Кількість запасного та резервного обладнання береться в залежності від типу машин 10%-15% від основного Таблиця 6 Зведена таблиця обладнання та робочих місць

Таблиця 7 Порівняльна таблиця технікоекономічні показників нового і діючого потоків

Чисельне значення кількості показників, потужності за зміну, трудомісткості виготовлення виробу, чисельність робітників (розрахункова та фактична) беруться з технологічного завдання, технологічної схеми потоку, зведеної таблиці чисельності. Інші показники розраховуються за формулам:

Продуктивність праці(виробіток одного робітника за зміну) ПП=М/Nр (5)

Де: М-потужність потоку, од/чол;

Nррозрахункова кількість робочий, чол.

Середній тарифний розряд

rср=?r/Nр (6)

Де: ?rсума тарифних розрядів (береться із зведеної таблиці чисельності)

Середній тарифний кофіціент

Qср=?Q/Nр (7)

Де: ?Qсума тарифних коефіцієнтів (береться із зведеної таблиці чисельності)

Середній тарифний коефіцієнт та середній тарифний розряд характеризують кваліфікаційну сторону технології і повинні відповідати один одному. Середній тарифний коефіцієнт використовуються для перевірки вартості обробки виробу.

Вартість обробки виробу Визначають двома способами — із технологічної схеми потоку, як підсумкове значення відрядних розцінок по всіх організаційних операціях та розрахунковим методом за формулами:

Воб=Дтс1*?Q/М (8)

Або

Воб=Дтс1*Qср/ПП (9)

Де: Дтс1- денна тарифна ставка першого розряду;

?Qсума тарифних коефіцієнтів;

Qсрсередній тарифний коефіцієнт;

ППпродуктивність праці.

Вартість обробки виробу, визначена за формулою, повинна відповідати вартості за схемою потооку.

Коефіцієнт механізації потоку Кмех=Тм+Тс+Тп/Т (10)

Де: Тм, Тс, Тпвитрати часу по видам робіт (береться із зведеної таблиці чисельності);

Ттрудомісткість виготовлення виробу, с.

Коефіцієнт використання обладнання Кво=Тм+Тс+Тп/n*t (11)

Де: nкількість встановленого обладнання в потоці разом з резервним;

tтакт потоку, с.

Додаток 1

Таблиця Технологічна послідовність обробки Назва виробу Костюм жіночий