Розробка об'ємно-планувальних рішень готелю на 90 місць категорії ***

Вступ

Незважаючи на те, що сфера послуг набуває все більшого розвитку в нашій країні, функціонування готельного господарства ускладнюється цілою низкою проблем. Однією з причин подібного протиріччя є відсутність надійної та достовірної інформації про стан ринку готельних послуг та відсутність належного сервісу. Наслідком цього є використання готелів не за призначенням, зниження конкуренції на ринку готельних послуг, що ще більше погіршує стан готельного господарства та затримує вихід України на світовий туристський ринок.

Розвиток готельного господарства України характеризується адаптацією реформованих підприємств цієї сфери до ринкового середовища, комплексним вирішенням актуальних проблем підвищення ефективності та конкурентоспроможності ринку готельних послуг, що почав поступово наближатись до світових стандартів.

В умовах становлення ринкової економіки подальший розвиток готельного господарства вимагає підвищення конкурентоспроможності готельних підприємств на внутрішньому й світовому туристському ринку. Однак неможливо розробити пропозиції, єдині для усіх готельних підприємств, які забезпечили б гарантований успіх. Рекомендації з удосконалення та розвитку готельного господарства найбільш доцільні для кожного конкретного ринку (міжнародного, внутрішнього, регіонального, місцевого). Тому в сучасних умовах значної нерівномірності розвитку регіонів України необхідно особливу увагу приділяти розробці регіональних стратегій розвитку готельного господарства, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності й економічної ефективності регіональних готельних комплексів, що й обумовило вибір об'єкта, предмета і мети дослідження.

Проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу згідно вимог УЄФА передбачає якісну та кількісну підготовку готельної інфраструктури як однієї з трьох важливих компонент після спортивної та транспортної. Відповідно в процесі підготовки до проведення ЄВРО 2012 необхідно в короткий термін вирішити проблеми, пов’язані з незадовільним станом розвитку туристичної та готельної інфраструктури, нестачею готелів та інших закладів розміщення туристів, нагальною потребою у підготовці кваліфікованих кадрів, формуванням реєстру та мереж альтернативних закладів розміщення туристів.

Метою дипломної роботи є розробка об'ємно-планувальних рішень готелю на 90 місць категорії.

Задачі роботи:

1. Визначити земельну ділянку для будівництва готелю.

2. Обґрунтувати розміщення готелю на земельній ділянці.

3. Визначити перелік груп приміщень певного функціонального призначення.

4. Визначити функціонально-планувальні вимоги до структури будинку готелю.

5. Структурувати та моделювати сервісно-виробничий процес.

6. Здійснити функціональне зонування приміщень певного призначення.

7. Визначити площі приміщень певної групи і їх функціональне призначення.

8. Обчислити розрахункову, корисну і загальну площу будинку готелю.

9. Обґрунтувати та розробити композиційну схему планувальних рішень будинку готелю.

10. Розробити раціональні об'ємно-планувальні рішення і графічне зображення планувальної схеми будинку готелю.

Розвиток туристичної галузі сьогодні є надзвичайно активним, оскільки туризм є одним із важливих чинників стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах. Основною складовою туристської індустрії є готельне господарство. Саме готельні підприємства виконують одну з найважливіших функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами. Витрати на готельні послуги становлять приблизно від 30% до 50% усіх витрат у кошторисі туристів. Окрім того, готельний комфорт є головним предметом зацікавленості туристів.

готель площа приміщення моделювання

1. Обґрунтування проекту

1.1 Аналіз ринкових можливостей готелю

Окрім аналізу зовнішнього середовища маркетологи повинні вивчати також власні підприємства — аналізувати сильні і слабкі сторони організації, її цілі і процес прийняття рішень. Внутрішні проблеми, як правило, легше визначити, ніж ті, що виникають за її межами і пов’язані зі споживачами, конкурентами, каналами розподілу тощо.

Результати аналізу виробничо-збутових можливостей підприємства дають змогу оцінити відповідність його можливостей запитам ринку, на основі чого розробляються програми розвитку та його поведінки на ринку, приймаються рішення з вибору цільових ринків. Необхідними складовими такого аналізу мають бути оцінка фінансового стану підприємства, його організаційної структури управління, виробничих потужностей і матеріально-технічної бази, науково-технічного й кадрового потенціалу, товарного асортименту і конкурентоспроможності виробленої продукції, витрат виробництва, системи збуту і просування товару на ринок, існуючих стратегій, інформаційної інфраструктури тощо.

На основі аналізу означених факторів і з урахуванням результатів дослідження зовнішнього середовища можна оцінити стан підприємства, тобто відповісти, насамперед, на такі запитання:

* наскільки ефективна діюча стратегія?

* які сильні і слабкі сторони фірми, які вона має можливості на ринку і що становить для неї небезпеку?

* чи конкурентоспроможні ціни й витрати підприємства?

* наскільки міцний конкурентний стан підприємства загалом?

* які стратегічні проблеми виникають на підприємстві?

Відповісти на ці запитання можна, використовуючи певні аналітичні інструменти, наприклад:

* SWOT — аналіз;

* аналіз витрат;

* аналіз ланцюжка цінностей;

* оцінку конкурентної позиції.

SWOT — аналіз — це оцінка внутрішнього середовища підприємства (його сили і слабкості), а також зовнішніх можливостей і загроз.

Сила (Strength) — це те, в чому підприємство досягло успіху, або якась особливість, що надає додаткові можливості для підприємства.

Слабкість (Weakness) — це відсутність чогось важливого для ефективного функціонування підприємства або те, що йому не вдається зробити (порівняно з іншими підприємствами), або щось таке, що ставить підприємство в несприятливі умови.

До потенційно сильних сторін підприємства можна зарахувати наявність фінансових ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей; добру репутацію серед споживачів; добре розроблені функціональні стратегії; низькі витрати; наявність сучасних технологій; налагоджену систему випуску продукції; досконале управління тощо.

До потенційно слабких сторін підприємства належать; відсутність чіткої стратегії; брак навичок і таланту управління у керівництва фірми; відставання у сфері наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок; погано організовану систему збуту; відсутність стійкої репутації серед туристів. Після виявлення сильних і слабких сторін необхідно шукати свої ринкові можливості (Opportunities), які багато в чому визначатимуть її стратегію.

Потенційними зовнішніми можливостями можна вважати, наприклад, здатність підприємства вийти на нові ринки або обслуговувати додаткові групи споживачів, розширити асортимент виробленої продукції, використати винаходи чи технологічні ноу-хау у випуску нової продукції, здійснити вертикальну інтеграцію (вперед або назад), можливість швидкого розвитку окремих напрямків діяльності у зв’язку зі стрімким збільшенням попиту тощо.

Звичайно, у процесі виявлення своїх потенційних можливостей підприємство намагається визначити також зовнішні загрози (Threat), зокрема появу дешевших технологій; впровадження конкурентом нового або вдосконаленого продукту; вихід на ринок нових конкурентів з низькими витратами; несприятливе державне регулювання під час спадів і коливань ділової активності на ринку; несприятливі демографічні зміни; несприятливі зміни курсів іноземних валют; сповільнення темпів зростання ринку та ін.

Аналіз ринкових можливостей підприємства передбачає також використання стратегічного аналізу витрат, який концентрує увагу на порівнянні витрат підприємства та її конкурентів. Таке порівняння потрібно здійснити по всьому ланцюжку витрат — від закупівлі сировини до цін на готову продукцію, з якими підприємство вийде на ринок.

Аналізують також витрати у так званому ланцюжку цінностей, який визначає діяльність, функції і процеси з розробки, виробництва, просування, доставки та підтримки продукту або послуги. Аналіз ланцюжка цінностей дає змогу краще зрозуміти структуру витрат підприємства і в подальшому знайти напрямки їх зниження. Конкурентоспроможність підприємства з позиції витрат залежить не тільки від внутрішньофірмових витрат, а й від витрат у ланцюжку цінностей постачальників і дистриб’юторів, які також є об'єктами аналізу.

Необхідний елемент в аналізі стану підприємства — систематична оцінка його конкурентної позиції порівняно з найближчими (основними) конкурентами. Потрібно оцінити:

* наскільки міцно підприємство утримує свою конкурентну позицію на момент аналізу;

* перспективи зміцнення чи послаблення конкурентної позиції при збереженні стратегії, що використовується в цей час;

* яке місце займає підприємство серед основних конкурентів за певними показниками конкурентоспроможності;

* здатність підприємства захищати свою позицію від несприятливого впливу руйнівних сил галузі, конкурентного тиску, очікуваних кроків конкурентів.

Цілісність організації та її відкритість як системи зумовлюють чіткий поділ внутрішньої (мікросередовища) і зовнішнього середовища, залежність організації від зовнішніх факторів, взаємодія мікросередовища і зовнішнього середовища, різну ступінь впливу параметрів мікросередовища і зовнішнього середовища та управління ними.

Оскільки організація створюється людьми, то всі її елементи і зв’язки у тій чи іншій мірі мають змінний характер. До змінних мікросередовища організації відносяться структури (виробництва, управління), цілі та завдання управління, технології, люди. Структури організації визначаються логічним і кількісним співвідношенням елементів системи та рівнів управління. Керованість організації визначається співвідношенням числа керівників і підлеглих, числом людей, які підкоряються одному керівнику, а також взаємовідношенням часу прийняття рішень з часом переходу об'єктів управління в різні стани, в тому числі і прогнозовані.

Керованість крім зазначених умов, залежить і від технології, яка є будь-яким засобом (регламент, алгоритм, механізм), за допомогою якого входять у виробництво або орган управління елементи перетворюються в вихід. Цілі, ставлячись до змінних факторів мікросередовища, характеризують конкретні кінцеві стану організації. Доведення до виконавців цілей, засобів їх досягнення і причин, що ускладнюють досягнення, являє собою важливий засіб координації робіт та елементів організації. Це теж елемент управлінського принципу підвищення інформованості працівників і притягнення їх до управління.

Таблиця 1.1. Характеристика основних факторів, що формують зовнішнє макросередовище

Таблиця 1.2. Основні напрями міграції населення у 2010 році

Основні конкурентні підприємства проектованого підприємства:

Готелі:

1. Миргород — готель «Миргород» розташований у самісінькому центрі курорту Миргород на відстані 240 км від Києва і Харкова, 220 км від Дніпропетровська, 480 км від Донецька. Готель сертифікований за трьома зірками, має 45 комфортабельних номерів європейського рівня, конференцзал місткістю до 90 осіб, ресторан з українською, європейської і японської кухнями, з дитячим та дієтичним меню.

2. Вілла «Діамант» — Готель «Вілла «Діамант» розташований в самому серці курортного містечка Миргород. Знаходиться у 100 метрах від санаторію «Березовий Гай», у 200 метрах від Центрального бювету та водо-лікувального курорту на території санаторію «Миргород». Прекрасна, нова будівля європейського класу зведена та умебльована згідно останніх вимог готелів вищого рівня.

Також, готель пропонує такі послуги:

1. Виклик таксі;

2. Доставка мінеральної води з бювету;

3. Вільний доступ до мережі Інтернет (wi-fi);

4. Автомобільна стоянка на території готелю;

5. Організація відпочинку:

— Сауна, баня;

— Екскурсії;

— Тенісний корт;

— Катання на конях;

— Фітнес-клуб.

Санаторії:

1. Гоголь — це спеціалізований лікувальний заклад санаторно-курортного профілю для лікування захворювань травної системи і опорно-рухового апарату. 23 га території санаторію ім. Н. Гоголя представляє собою паркову зону, де росте велика різноманітність дерев і чагарників, що в поєднанні з екологічно чистим повітрям дає прекрасний ефект кліматотерапії.

2. Хорол — знаходиться в центрі курорту Миргород. Три упорядкованих спальних корпуси санаторію Хорол, а також окремий лікувальний корпус і бювет розташовані вздовж мальовничих берегів річки Хорол. Санаторій Хорол має спеціалізоване відділення матері і дитини для лікування органів травлення. Заслуженою популярністю користується відділення оздоровлення вагітних жінок від 12 до 32 тижнів вагітності.

3. Миргород — розташований на території санаторно-курортного комплексу «Миргород», у парку площею 45 га. Сучасна будівля вражає своєю комфортністю і сучасними формами. Разом з корпусами санаторію «Полтава» вони створюють дивовижний ансамбль. Їдальня, спальний корпус і лікувально-діагностична база санаторію розташовані в єдиному будинку. 7-поверховий спальний корпус суміщений з лікувальним корпусом та їдальнею. Розміщення санаторій «Миргород» може одночасно прийняти 426 відпочиваючих.

4. Полтава — знаходиться в центрі курорту, на облаштованій і добре озелененій території поруч з м. Хорол. Поблизу знаходиться бювет з питною мінеральною водою. Санаторій «Полтава» готовий одночасно прийняти 448 відпочиваючих. Сучасна архітектура, цікаві просторові і дизайнерські рішення об'єднують в один ансамбль спальний корпус, їдальню, кіноконцертний зал і дозволяють створити неповторну атмосферу для відпочинку.

5. Березовий гай — розташований в центрі міста Миргород, на березі річки Хорол, в лісопарковій зоні серед беріз і сосен. Основні лікувальні фактори всесвітньовідома мінеральна вода «Миргородська» і торф’яні грязі родовища «Семиреньки».

6. Райдужний — знаходиться на території «Миргородкурорта» Серед показань для лікування — хвороби органів травлення, порушення обміну речовин, захворювання опорно-рухового апарата (остеохондроз, радикуліти, невралгія, сколіози, ішіорадикуліти, проблеми із суглобами), проблеми з кровоносною системою (атеросклероз, гіпотонія, гіпертонія, вегетосудинну дистонію). Серед лікувальних процедур «Райдужного»: прийом мінеральної води, дієтичне харчування, лікувальний масаж, торфогрязєлікування, лікувальні ванни (мінерально-перлова ванна з олією чайного дерева, чи сосни ялиці, мінерально-ароматизовані вани з хвоєю, чайним деревом, евкаліптом, шавлією і ялівцем), лікувальна фізкультура, робота з тренажерами, вани для ніг по типі вихрових. Крім того, тут використовують біоптрон-терапію, ампліпульс-терапію, синглентно-кислородную терапію, термічно-масажне крісло, апарат Коробова, фітотерапію (жовчогінні, протизапальні, сахаропонижающі чаї). Розселення відпочиваючих в одно-, двухі чотиримісні номери. У кожному номері: фен, праска, дошка для прасування, електрочайник, телевізор, мікрохвильова піч і кондиціонер. У номерах класу «люкс» і вище — електронні сейфи. У номері класу «ексклюзив» крім перерахованого вище є ще душова кабіна, сауна, джакузі, біде.

7. Слава — санаторій для інвалідів війни та праці, Міністерства праці та соціальної політики України.

1.2 Визначення цільового ринку готелю

У контексті аналізу ринкових можливостей фірми перебуває також питання визначення (вибору) цільових ринків.

Готельний ринок Миргороду є середньо розвиненим та, незважаючи на це має великий потенціал для розвитку порівняно із більшістю міст України. Кожен, хто відвідував Миргород і шукав добрих умов тимчасового проживання, засвідчить катастрофічний брак якісних готелів з акуратними, добротними та чистими номерами та сервісом належного рівня, іншими словами — існує незадоволений попит на якісні готельні послуги, а звідси очевидний висновок — Миргород надає прекрасні можливості для інвесторів із професійними знаннями готельної справи (власними чи залученими) для реалізації прибуткових готельних проектів.

Теперішній стан готельного ринку Миргорода свідчить про майже цілковиту відсутність готелів міжнародного класу. У готелях та санаторіях ціни на послуги проживання становлять від 70 грн./доба до 410 грн./доба. Низькі операційні показники четвертої частини готелів із середньорічною завантаженістю менше 50% є причиною відсутності у них прийнятних для гостей номерів. Такі показники повинні насторожувати власників готелів, а також пояснювати реальну глибину попиту.

Надзвичайно розвинена національна бюрократія всіляко перешкоджала розвитку готелів, незважаючи на постійні заклики уряду до розвитку індустрії гостинності. На ринку нерухомості спостерігався перехід до більш простих за спорудженням та організацією торгівельних та офісних центрів. Та все ж деякі проекти у Миргороді уже знаходяться на завершальній стадії. У 2008 році в центральній частині Миргорода знову відкрився уже реконструйований готель «Миргород». Подібне збільшення номерного фонду на ринку спровокує зміни у цінах та підвищенні конкуренції. Будучи найбільшим курортним містом на Полтавщині Миргород приваблює операторів та потенційних інвесторів у сфері гостинності. Тим більше, що останнім часом спостерігається ситуація, коли наявність готельної нерухомості у інвестиційному портфелі компаній є питанням доброго іміджу.

З критеріїв сегментації ринку послуг гостинності міста Миргород взято спосіб їх надання. Найбільшу частину ринку займають заклади курортно-санаторного типу (нараховано близько 9 підприємств), готельно-ресторанні комплекси (7 підприємств), а також мають місце квартирні агентства які надають місця для тимчасового проживання (квартирне агентство «Вікторія»).

В місті та околицях нараховується близько 45 готелів (з номерним фондом від 10 номерів), у яких сумарно є приблизно 2779 готельних ліжок (залежно від методології підрахунку ліжкомісць).

Однією з найважливіших характеристик якості готельного господарства є рівень комфорту. Критеріями для віднесення готелів до окремих категорій є якість приміщень загального користування і номерів, кількість ванних та душових кімнат, стандарти умеблювання, види, кількість і якість технічного обладнання, рівень інтер'єрного оформлення приміщень, кваліфікація персоналу, рівень та асортимент послуг (харчування, конференц) тощо. В Україні на даний час, згідно з національним стандартом ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів» передбачається поділ готелів і мотелів на 5 категорій (від 1 до 5 «зірок»). Станом на 2008 р. згідно з даними регіонального державного центру стандартизації, метрології та сертифікації, у Миргороді біло сертифіковано 10 готелів, з яких 1 сертифіковано на відповідність 4* зіркам, 2 на відповідність 3* зіркам, 3 на 2* зірки та 4 на 1*. Незважаючи на відсутність готелів класу люкс та покращення методології вимог Держстандарту, все ж ці дані представляють часткове перебільшення якісного статусу готельного ринку України. Детальний огляд теперішнього ринку продемонстрував, що лише «Вілла «Діамант», «Миргород» та «Гоголь» (який теж має декілька недоліків) дотримуються чогось наближеного та подібного до міжнародних стандартів. Це швидше гість підлаштувався під очікувані стандарти миргородських готелів, ніж готелі запровадили практику міжнародного обслуговування. За умов низької якості готелів та високих цін природнім є факт відпливу частини клієнтів в такі альтернативні види проживання, як короткотермінова оренда апартаментів. Неможливо повною мірою зробити аудит цього виду тимчасового проживання, але не варто недооцінювати його значущість. На ринку існує безліч гравців, основними з яких є квартирне агенство «Вікторія». Вони пропонують гостям повний спектр основних та додаткових готельних послуг при значно нижчій, ніж готелі, ціні. Також основними перевагами є те, що вартість оренди не залежить від кількості проживаючих в апартаментах, квартири просторіші, ніж готельний номер, є кухні з обладнанням та посудом, побутова техніка. Ціни за добу оренди квартири чи будинку у Миргороді коливаються від 150 грн. до 600 грн. Основним недоліком є відсутність безпеки гостя. На ринку оренди апартаментів практично відсутнє поняття сезонності, а середньорічна завантаженість складає 70%-80% тих, що здаються. На вимогу гостей їм видається квитанція і товарний чек, що значно розширює коло покупців у цьому сегменті.

Практично всіх готельних ринків торкається проблема сезонності. Протягом року щотижневе завантаження набирає обертів з вівторка по четвер з максимальним показником в 60%-80% в середу. В понеділок завантаження як правило на 10%-20% нижче. У п’ятницю цей показник повільно спадає, але все ж достатньо високий через частину гостей, що виїжджатимуть у суботу вранці. Протягом вихідних завантаження сягне нижньої точки в 20%-30%. Частина готелів застосовує гнучку цінову політику для оптимізації показника завантаженості.

Річні цикли готелів у більшості міст України є стандартними з високими операційними показниками протягом осені та весни в період високого сезону (high season), та низький сезон (low season), що припадає на другу половину грудня та першу половину січня на Різдвяні свята та Новий Рік, на першу половину травня (травневі свята) та протягом липня і серпня (сезон літніх відпусток). Поєднані та частково співпадаючі свята у Східній та Західній Європі в кінці грудня та на початку січня доводять готельний ринок до своєї найнижчої точки протягом року з тижневою завантаженістю в межах 15%-20%, а в деякі дні навіть менше ніж 10%. Взагалі, поєднання різних святкувань призводить до спаду загального річного завантаження з 1−2 тижневими травневими святами на 2%-4%, сезон літніх відпусток на 3%-5% та новорічні свята на 4%-6%. Негативні наслідки святкувань в поєднанні з ефектом вихідних (-18%-20%) та річного (-10%-12%) низького сезону є вагомою причиною пониження показника середньорічного завантаження.

Державна статистика з розподілу іноземців у готелях, які прибули в Україну для короткотермінового проживання, показує загалом 773,777 обслугованих приїжджих. З них 40% гостей з СНД, з яких 29% з Російської Федерації; 44% гостей із Центральної та Західної Європи, з яких гості з Польщі та Німеччини складають по 8%, Туреччини 4%, Франції, Італії та Сполученого Королівства 3%, Нідерландів та Угорщини по 2%; 7% гостей із США та 2% з Ізраїлю.

Останнім часом на ринку праці спостерігається скорочення пропозиції вишколеного персоналу, що є наслідком зростання плинності кадрів. Три основні фактори впливають на цей процес, серед яких: демографічні зміни, ріст рівня освіти та швидкий розвиток індустрії гостиності. Готельні оператори стурбовані скороченням трудових ресурсів на готельному ринку. Високий рівень освіти серед молодих працівників ускладнює пошук некваліфікованого низькооплачуваного персоналу. Швидкий розвиток індустрії гостинності призводить до плинності кадрів на ринку праці та переманювання висококваліфікованого персоналу готелями, особливо у середній керівній ланці. Нові готелі ведуть пошук та часто перекуповують у своїх конкурентів молодих спеціалістів, які покидають попередні місця роботи через пропозицію вищої платні.

Готельний ринок Миргорода не є винятком. Переважна більшість готельного персоналу отримує сталу місячну платню незважаючи на кількість відпрацьованих годин. Ріст рівня оплати праці в індустрії гостинності практично співпадає з ростом рівня споживчих цін.

Рівень оплати праці залежить не тільки від конкретного готелю, але й у більшості випадків від приналежності готелю до сегменту ринку. Тобто, чим вищий клас готелю, тим вищий рівень оплати праці. Маючи багаторічний досвід та знання готельного ринку Миргорода, існує приблизно 20% різниця в оплаті праці на готельному ринку Миргорода між готелями економ сегменту та середнього та вищого сегменту відповідно. Наведена нижче організаційна структура зображає приблизний рівень оплати праці у невеликому (близько 60 номерів) місцевому готелі вищого класу. Однак необхідно розуміти, що немає однакових готелів, тому організаційна структура у кожному окремому готелі підлаштована під його індивідуальні потреби.

Україна залишається одним з найбільш привабливих регіонів для девелопменту для міжнародних операторів, так як до сих пір вони практично відсутні на готельному ринку, окрім київських Radisson (2004) та Hyatt (2007). З 90-х років на ринку починають з’являтись такі міжнародні гравці, як Intercontinental, Hilton та Kempinski, які безпосередньо наближаються до розвитку проектів, але один за одним потерпають невдач.

Очікується прихід на ринок України кількох нових операторів (Inter Continental, Hilton, Accor) у найближчих 3−4 років, і як правило відомі міжнародні оператори починають свою експансію у країну із столиці - Київ. Обоє Marriott та Starwood (Sheraton) схиляються до подальшої експансії своєї присутності на теренах СНД та виявили інтерес до ранніх девелоперських проектів. Директори з розвитку з Accor з Франції та Росії констатували, що Accor має конкретні інтереси до України, але вони прямо залежні від політичної та економічної ситуації в країні. Вони зацікавлені в розвитку 3* та 4* зіркових готелів у Києві в першу чергу та у Львові, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку і Одесі - в другу чергу.

Рис. 1. Організаційна структура ЗГРГ Таблиця 1.2. Перспективи сегментації готельного ринку Миргорода

1.3 Обґрунтування місця розташування готелю

Згідно ДБН 360−92 у міських і сільських поселеннях необхідно передбачати, як правило, безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів, які в поєднанні з заміськими повинні формувати комплексну зелену зону.

Оскільки місто є курортною зоною і являється привабливим для туристів то готель раціонально розмістити у мікрорайоні Почапці, в озелененій території, біля річки по трасі Лубни-Миргород-Опішня.

Згідно з ДБН 360−92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» визначається певна функціонально-планувальна структура міських поселень.

Територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяєтся на селищну, виробничу, в т. ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну.

До сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків та споруд, в т. ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньо селищну вулично-дорожню і транспортну мережу, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва і місця загального користування.

Виробнича територія призначена для розміщення промислових підприємств і пов’язаних з ними виробничих об'єктів, в т. ч. комплексів наукових установ з досвідченими підприємствами, комунально-складських об'єктів, підприємств (з виробництва і переробки сільськогосподарських продуктів, санітарно-захисних зон промислових підприємств; об'єктів спецпризначення (для потреб оборони); споруд зовнішнього транспорту і шляхів позаміського та приміського повідомлення, внутрішньоміської вулично-дорожньої та транспортної мережі; ділянок громадських установ і місць загального користування для населення, що працює на підприємствах міста.

Ландшафтно-рекреаційна територія включає озеленені й водні простори в межах забудови міста та його зеленої зони, а також інші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входити парки, лісопарки, міські ліси, що охороняються ландшафти, землі сільсько-господарського використання та інші угіддя, які формують систему відкритого простору; заміські зони масового короткочасного й тривалого відпочинку; курортні зони (в містах i селищах, що мають лікувальні ресурси).

Удосконалення і розвиток планувальної структури міста слід пов’язувати з історичною зоною міста, його історико-архітектурним опорним планом і зонами охорони пам’яток історії, культури і природи.

Для забезпечення необхідних функціональних зв’язків місць розселення з місцями праці та відпочинку, установами культурно-побутового обслуговування, а також для зниження витрат часу на пересування населення слід формувати відносно стійкий трудовий баланс проживаючих і працюючих в межах основних структурно-планувальних елементів міста (планувальних районів, зон).

Згідно цьому нормативному документу у міських і сільських поселеннях необхідно передбачати, як правило, безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів, які в поєднанні з заміськими повинні формувати комплексну зелену зону.

Ділянка, що пропонується для розміщення готелю відповідає вимогам санітарно-епідеміологічних правил і гігієнічних нормативів щодо рівнів природних та штучних радіонуклідів, вмісту потенційно небезпечних для людини хімічних і біологічних речовин у повітрі, ґрунті, негативних фізичних факторів та інших.

Миргород — місто в Полтавській області, адміністративний центр Миргородського району. Одне з найдавніших поселень Лівобережної України. Історики припускають, що його було засновано у XII-XIII століттях як сторожовий пункт східної окраїни Київської Русі. Перші згадки про Миргород трапляються у XVІ ст[25].

1576 року за рішенням польського короля Стефана Баторія Миргород став центром реєстрового козацького полку.

З 1649 року місто — адміністративний центр Миргородського козацького полку. Миргородські козаки брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти поневолювачів. З історичних джерел відомо, що миргородці брали активну участь у селянсько-козацькому постанні 1638 року проти польської шляхти під проводом гетьмана Якова Остряниці.

Миргородський полк був одним із найбоєздатніших у війську Богдана Хмельницького.

1695 року миргородські козаки у складі українсько-російського війська брали участь у штурмі турецької фортеці Азов, де «полковникъ Міргородскій Данило Апостолъ паче прочихъ показалъ храбрость».

З відновленням гетьманства у 1727 році миргородського полковника Данила Апостола було обрано гетьманом Лівобережної України (на цій посаді він пробув до своєї смерті 1734 року).

1802 року Миргород став повітовим містом новоутвореної Полтавської губернії.

Під час російсько-французької війни 1812 року миргородці брали активну участь у бойових діях. Саме в той час у Миргороді квартирував Сіверський драгунський полк, у якому служив фундатор нової української літератури І.П. Котляревський.

Осип Бодянський писав у «Пам'ятній книжці Полтавської губернії за 1865 рік» про Миргород, що в місті тоді було 9842 мешканці, 1166 будинків, 36 крамниць, повітове училище, лікарня, поштова станція; більшість населення займалося землеробством, близько тисячі осіб чумакували або ходили в різні місця на заробітки. У місті було 257 робітників, 166 купців, працювало 12 промислових підприємств — 10 олійних та два цегельних заводи.

Вокзал у Миргороді. У центрі - пам’ятник Миколі Гоголю.

Наприкінці XIX століття через Миргород пройшла залізниця Київ — Полтава.

У 1845 році Миргород відвідав Тарас Григорович Шевченко. На розі названої його іменем вулиці встановлено пам’ятник Кобзареві. Тут поет написав відому поему «Великий льох» та інші твори.

1896 року в Миргороді було засновано художньо-промислову школу імені Миколи Гоголя, де викладав визначний український художник та етнограф Опанас Сластіон. Нині Миргородський державний керамічний технікум імені Миколи Гоголя є визнаним на всю Україну центром художньої кераміки.

1902 року в Миргороді (на Привокзальній площі) встановили бронзовий бюст Миколи Гоголя. Відтоді головна вулиця міста носить його ім'я.

Миргород — батьківщина талановитих братів Рудченків, відомих як письменники Іван Білик та Панас Мирний.

У Миргороді 32 роки прожив (і похований) класик грузинської літератури Давид Гурамішвілі. На його могилі та біля входу у його літературно-меморіальний музей встановлені пам’ятники поету. Згаданий музей — єдиний культурологічний заклад, присвячений поетові, який розташований за межами Грузії. Щороку дні пам’яті поета збирають в Миргороді представників Посольства Грузії в Україні, членів грузинської діаспори, з якими миргородці підтримують дружні стосунки.

З Миргородом також пов’язані імена інших видатних діячів науки і культури. Тут часто бував філософ і поет Григорій Сковорода, поблизу міста жив письменник і громадський діяч Василь Капніст. У Миргороді жив і працював Василь Ломиковський, український історик, етнограф, агроном, автор «Словника малоруської старовини» (1808), історик та перекладач Буда Сергій Олексійович. На посаді учителя повітової школи у 1860-х роках тут працював відомий письменник Анатолій Свидницький, автор повісті «Люборацькі». У місті народився і творив визначний живописець Володимир Боровиковський, працювали художники Фотій Красицький і Василь Кричевський, скульптор Федір Балавенський. В місті 22 роки (аж до смерті) мешкав відомий лікар, засновник миргородського курорту Іван Зубковський.

Площа ділянки розміщення запроектованого об'єкта визначається за такою формулою:

де, — площа ділянки,;

n — к-ть місць в готелі;

75 — норма площі земельної ділянки готелів із розрахунку на одне місце, м.кв.

У складі ділянки готелю передбачені:

· упоряджені майданчики перед входами в приміщення громадського і житлового призначення (площа цих майданчиків визначається із розрахунку не менше 0,2 мІ, на одного проживаючого), отже

· майданчики для стоянки автомобілів, що охороняються (кількість машино-місць на майданчику для стоянки автомобілів готелю складає 20−25% від кількості номерів), отже де, — кількість машино-місць.

· майданчики для тимчасового паркування автомобілів і автобусів розміщуватимуться перед готелем та

· внутрішні проїзди та під'їзди.

2. Організаційно-технологічний розділ

2.1 Моделювання сервісно-виробничого процесу в готелі

Готельна індустрія — це набір засобів розміщення, харчування і обслуговування поза домівкою. Це найбільш творчий з усіх видів бізнесу, не пов’язаних з творчістю, який складається з трьох елементів:

— готель — «це орієнтація всіх видів діяльності навколо проживання, страв і напоїв з метою задоволення потреб гостей в обслуговуванні поза власною домівкою»; готель — це своєрідна театральна сцена, де завжди готові поставити театральну виставу для глядача поза його домівкою;

— послуга — «це результат власної діяльності виконавця щодо задоволення потреби споживача», тобто послуга — це фізична праця, спрямована на емоційні переживання туриста — гостя;

— персонал — «це актори, які створюють для глядачів, гостей, неповторну атмосферу і умови для емоційних переживань».

Перший службовець, з яким гості часто стикаються в готелі - швейцар. Він вітає гостей, що під'їжджають, відкриває двері автомобіля, може допомогти з розміщенням багажу на візку і відповідає за безпеку гостей.

Далі гість підходить до реєстраційної стійки, де на нього чекає портьє. Від служби портьє залежить, наскільки швидко відбувається прибуття гостя — один з основних показників якості обслуговування в готелі.

Коли реєстрація гостя завершується, підходить посильний, щоб провести гостя до номера. Служба посильних виконує ряд важливих функцій. Посильний пояснює розташування відділів готелю, подробиці роботи готелю, проводить заключну перевірку номера при заселенні гостя.

Посильні - невід'ємна частина великого готелю.

Гаражна служба, швейцари, служба безпеки готелю і служба посильних відіграють ключову роль у створенні образу готелю. Ніякий інший персонал готелю не має такої кількості часу, проведеного з гостем, як обслуговуючий персонал. Виявляючи доброзичливість і гостинність по відношенню до гостя, професійно навчений персонал успішно просуває ряд послуг готелю. Здатність переконувати, терпіння і ненав’язливість — неоціненні навички, якими повинний володіти обслуговуючий персонал готелю.

Служба покоївок у більшості випадків є найбільш функціонально значимим підрозділом, оскільки цей підрозділ відповідає за прибирання номерів, холів, коридорів та внутрішніх приміщень, у яких здійснюється прийом і обслуговування клієнтів.

Покоївки і старші покоївки повинні швидко і високоякісно прибирати місця загального користування, житлові номери, туалет, ванну, щоб, гість, потрапляючи у свій номер після переїзду і тривалої стомлюючої дороги, відразу відчув турботу про нього персоналу і створений затишок.

Способи і методи прибирання в готелях постійно удосконалюються і розвиваються, але головним критерієм оцінки роботи персоналу є бездоганна чистота номерів і готелю в цілому, охайність самого персоналу при виконанні прибиральних робіт, правильне і вміле використання прибирального матеріалу та інвентарю.

Не менш важливе завдання персоналу цієї служби полягає в тому, щоб уміти маневрувати часом при виконанні прибиральних робіт, щоб якнайменше ці роботи виконувалися в присутності гостя. Чим менше гість буде свідком робочої обстановки на поверхах, чим рідше обслуговуючий персонал буде йому «потрапляти на очі» з прибиральним матеріалом та інвентарем, чим менше покоївки під час роботи з прибирання приміщень будуть залишати «сліди» своєї роботи в коридорах (ганчірки, щітки, відра), тим вищою буде культура обслуговування.

Додаткові послуги надаються і з метою створення максимальних зручностей для гостей, що проживають у готелі, більш повного задоволення їхніх вимог. Технологія надання додаткових послуг повинна передбачати раціональне розміщення служб у готелі з метою спрощення і скорочення до мінімуму процедури оформлення замовлень на послуги.

Служби готелю, які беруть участь у наданні послуг, повинні працювати в тісній взаємодії, що виключає випадки повторного звертання гостей з того самого питання. У випадку неможливості надання послуг повинні бути пояснені причини і по можливості запропоновані замість них рівноцінні послуги.

Персонал усіх категорій готелю повинний уміти створювати атмосферу гостинності, повинний бути готовим доброзичливо виконувати прохання проживаючих та виявляти до них терпіння і стриманість.

Однією з найважливіших якостей, необхідних для працівників готелів, що свідчать про високу культуру людини, є ввічливість, коректність, тактовність, гарні манери, стриманість.

Специфіка роботи в готелі полягає в тому, що її працівникам доводиться постійно спілкуватися з новими і незнайомими людьми, з величезною розмаїтістю характерів гостей.

Працівник готелю повинний уміти відволікти себе від дрібних неприємностей, зберегти доброзичливість і привітність у спілкуванні з людьми. Він повинний володіти достатньою силою волі, щоб не виявити негативних настроїв у відношенні до гостя або відвідувача, навіть у тому випадку, якщо вони поводяться неправильно.

Позитивні якості працівників повинні виявлятися в зовнішньому вигляді, в умінні вести бесіду, ясно і коректно відповідати на запитання, умінні попереджати побутові безладдя, конфліктні ситуації. Вони також виявляються в шанобливому ставленні до звичаїв, традицій і національних особливостей інших народів. Абсолютно неприпустимі в поведінці обслуговуючого персоналу готелю розв’язність, вульгарність, фамільярність тощо у відносинах із проживаючими.

Специфіка професії готельного працівника вимагає також високої культури мови. Це уміння вести бесіду, уміння висловлювати свої думки ясно, коротко, точно, граматично правильно, без зайвих слів, у ввічливій формі і належному тоні.

Персонал усіх категорій готелів, що вступають у контакт із проживаючими, повинний носити формений одяг, який у ряді випадків включає особистий значок, де вказані ім'я і прізвище. Працівники готелів зобов’язані суворо дотримуватися правил носіння форменого одягу при обслуговуванні клієнтів. Формений одяг допомагає приїжджому або проживаючому легко знайти представника готелю, звернутися з питанням або з проханням про надання послуги, про сприяння і надання якої-небудь допомоги.

Таблиця 2.1. Перелік послуг, які надаються в готелі «Шевченко»

До складу готелю входять такі групи приміщень і служб: приймально-вестибюльна, житлова, культурно-дозвіллєва, фізкультурно-оздоровча, медична, підприємств побутового обслуговування і торгівлі, підприємств харчування, ділової діяльності, адміністрації і служб експлуатації, приміщень обслуговування, вбудовано-прибудованих підприємств і закладів[3].

2.2 Проектування приймально-вестибюльної групи приміщень

У вестибюлі готелю виділяється вхідна зону, зона прийому (реєстрації гостей і оформлення документів), очікування, відпочинку та збору організованих груп, інформації, встановлення телефонів-автоматів, банкоматів і торговельних кіосків, входу до підприємств харчування і побутового обслуговування, комунікаційну зону (з ліфтовими холами).

Допускається часткове взаємопроникнення функціональних зон без порушення системи комунікацій вестибюля. Зону очікування, відпочинку та збору організованих груп рекомендується проектувати непрохідною.

Таблиця 2.2. Склад і площа приміщень приймально-вестибюльної групи

2.3 Проектування групи житлових приміщень

До групи житлових приміщень входять житлові кімнати, приміщення поповерхового обслуговування, приміщення громадського призначення (вітальні, дитячі кімнати тощо).

Номери можуть проектуватися в складі однієї житлової кімнати та санітарного вузла або доповнюватися передпокоєм, гардеробною. Допускається об'єднання двох і більше суміжних номерів, а також улаштування при номерах кабінетів для індивідуальної роботи.

Номери підвищеної комфортності (апартаменти, президентські, люкс, дуплекс) слід проектувати в складі двох і більше житлових кімнат, а також не менше двох санітарних вузлів.

Усі номери повинні мати вбудовані шафи для верхнього одягу, білизни, багажу, розміщені в передпокої або житловій кімнаті, із мінімального розрахунку одна шафа (0,60 м х 0,55 м) на одного проживаючого. Допускається заміна вбудованих шаф корпусними меблями.

У номерах з кількістю кімнат три і більше при спальних приміщеннях слід передбачати гардеробні площею не менше 6 м².

У номерах і вітальнях допускається влаштування лоджій і балконів з висотою огорожі не менше 1,2 м. Глибина балконів повинна бути не менше 1,2 м, лоджій — 1,4 м.

Таблиця 2.3. Структура і площа номерного фонду готелю

Таблиця 2.4. Вимоги до різних типів номерів готелів