Складання ремінних і ланцюгових передач, муфт

Складання ремінних і ланцюгових передач, муфт

1. Складання ремінних передач При монтажу ремінних передач необхідно забезпечити паралельність валів ведучого і відомого шківів і збігання середніх площин обох шківів.

Встановлення, перевірку і виправлення взаємного положення підшипників і валів ремінних передач виконують способами, розглянутими при монтажі валів і підшипників.

Шківи, що встановлюються, повинні мати чисто оброблену поверхню обода, без задирів і забоїн. Шківи швидкісних передач необхідно точно відбалансувати на спеціальних балансувальних верстатах чи пристроях.

Робочі шківи необхідно насаджувати на вал по посадці з натягом (Н7/к6; Н7/js6). Холості шківи необхідно встановлювати на вали по посадках з зазором (n9/e8; n8/е9). Найбільш широко використовують такі способи кріплення шківів на валу: на клиновій, призматичній шпонці чи на конусній шийці призматичної шпонки.

На циліндричні вали шківи напресовують спеціальними пристроями. При цьому особливу увагу необхідно звернути на правильність розташування шпонкових канавок на валу і в маточині і на щільність посадки шпонки. Для точного збігання шпонкових канавок вала і маточини при напресовуванні застосовують удавану спрямовуючу шпонку, яку потім виймають і замінюють справжньою. Забивають шпонку ударами мідного молотка з боку торця вала. Кінець шпонки повинен обов’язково знаходитись врівень із маточиною. ремінний ланцюговий передача муфта

При однаковій ширині ободів шківів бокові поверхні парних шківів повинні бути в одній площині. Цю перевірку здійснюють лінійкою, а при великих відстанях натягують шнур.

При складанні шківи необхідно перевіряти на торцеве і радіальне биття. Допуски на биття ободів шківів наведені в табл. 1.

Таблиця 1 Допуски на биття ободів шківів, мм

З'єднання кінців ременів виконують одним з наступних способів: склеюванням, вулканізацією, жорсткими і шарнірними металевими з'єднаннями і зшиванням.

Кращим способом з'єднання ременів вважається склеювання. Для шкіряних ременів застосовують косе склеювання, для прогумованих — ступінчасте склеювання нарізаних відповідним чином шарів — прокладок.

З'єднання прогумованих ременів вулканізацією здійснюється в спеціальних пристроях і пресах.

На рис. 1 показаний пристрій з паровим підігріванням плит, що складається з двох чавунних плит 2, в яких є змійовики 4 з труб 50 мм. Нижню плиту встановлюють нерухомо на рамі 1, верхню підвішують на тягах 5. При вулканізації ремінь 8 затискають між плитами металевими балками 7 за допомогою відкидних болтів 3. У верхній плиті є карман 6 для термометра. В змійовик подають пару, яка підтримує температуру плити в межах 130−140 °C.

Рис. 1. Пристосування для вулканізації ременів паром Процес вулканізації в залежності від розмірів ременя триває 1−1,5 год.

На рис. 2 показаний пристрій з електричним підігріванням. Його будова аналогічна паровому.

Для запобігання кінців ременя від розшарування, а також для зміцнення місця стику при з'єднанні ременів зшивкою ремені прошивають жильною струною 1,5−2, 0 мм по всій довжині стика «в ялинку».

Рис. 2. Пристосування для вулканізації ременів електричним підігрівом Натягнення ременів і транспортної стрічки після складання здійснюється пристроєм (рис. 3), який можна встановлювати під будь-яким кутом до осі стрічки, що дозволяє провести правильне її натягнення.

Рис. 3. Пристосування для натягування ременів і транспортної стрічки: а — черв’ячним гвинтом; б — натяжними болтами Змонтовані ремінні передачі задовольняють технічні умови, якщо:

1) ремінь під час руху розташований точно посередині шківа, збігання ременя до однієї кромки обода і звисання його не допускається;

2) натягнення ременя не дуже сильне;

3) стик ременя не чинить різкої ударної дії при набіганні на шків;

4) зовнішня сторона клинового ременя не виступає з канавки шківа, а внутрішня не торкається дна канавки.

2. Складання ланцюгових передач Складання ланцюгових передач полягає у встановленні та закріплені зірок на валах, монтажі та регулюванні ланцюга.

Встановлення та закріплення зірок на валах виконується з додержанням тих же правил і прийомів, які застосовуються при складанні ремінних передач.

Після закріплення зірок на валах їх перевіряють на радіальне і торцеве биття. Середні величини допустимих радіального і торцевого биття зірок втулково-роликових ланцюгів в залежності від їх розмірів наведені в табл. 2

Биття зірок заміряють звичайними методами. Непаралельність валів і зміщення зірок визначають за тими ж схемами, що і при монтажу ремінних передач. Зміщення зірок усувають регулюванням і встановленням компенсуючих елементів.

Таблиця 2. Допустиме биття зірок

При роботі ланцюг не повинен провисати. Найбільша величина провисання визначається умовами роботи ланцюгової передачі.

Стріла провисання f у горизонтальних і похилих (до 45є) ланцюгових передач — до 0,02L, а для передач з нахилом > 45° і вертикальних — (0,002…0,003)L (рис. 4). Ланцюг з нормальним провисанням правильно укладається на зубцях зірок, внаслідок чого зменшується зношування деталей.

Рис. 4. Перевірка стріли провисання ланцюга Ланцюги з'єднують за допомогою перехідних ланок на верстаку чи безпосередньо на вузлі машини, коли ланцюг покладений на зірки. В цьому випадку кінці ланцюга доводиться натягувати за допомогою спеціальних стяжних пристроїв. Ролико-втулкові ланцюги натягують за допомогою пристрою (рис. 5, а), що складається із стяжної шпильки 1, яка має праву і ліву різі, двох гайок 2 з привареними до них скобами 4. При складанні ланцюга 3 скоби 4 надягають на кінцеві ролики ланцюга, і обертаючи ключем шпильку 1, натягують ланцюг до необхідної межі.

На рис. 5, б показаний пристрій для натягнення пластинчастих зубчастих ланцюгів.

Рис. 5. Пристосування для натягування ланцюгів Ланцюги перед встановленням на зірки необхідно промивати в гасі і змащувати машинним мастилом.

Складені ланцюгові передачі задовольняють технічні умови, якщо:

1) крок ланцюга точно відповідає кроку ланок зірки і при прокручуванні передачі ланцюг плавно, без ударів і ривків, набігає за зубці зірок і плавно виходить із зчеплення з ними;

2) змонтований ланцюг має нормальну величину провисання і при русі не торкається близько розташованих деталей машини чи кожуха; відстань від ланцюга до них повинна бути не менше 20 мм на протягом дуги огинання зірок і не менше 50 мм на прямих ділянках рухомих гілок;

3) ланцюги передачі працюють плавно, з рівномірним шумом, без ударів і коливань гілок.

3. Складання муфт Способи складання муфт залежать від їх конструкцій. На підприємствах часто застосовують такі муфти: жорсткі, які поділяють на втулкові, поздовжньо-скручувані та поперечно-скручувані - дискові; пальцьові; з'єднувальні, які поділяються на кулачкові та фрикційні.

При монтажу всіх наведених муфт необхідно провести центрування валів і перевірити правильність співвісності з'єднувальних валів. Перед встановленням муфти необхідно перевірити на правильність їх виготовлення і точність розмірів.

Збігання осьових ліній чи паралельне зміщення осей валів, на які насаджені напівмуфти, перевіряють за допомогою лінійки чи косинців (рис. 6) і щупів, накладаючи косинець на зовнішню поверхню обода напівмуфт. Радіальні зазори між площиною косинця і поверхнею обода напівмуфт перевіряють щупом, обертаючи муфти разом з валом на 90є.

Рис. 6. Виверка муфт Аксіальний зазор і наявність кута між осьовими лініями валів перевіряють щупом між торцями напівмуфт в чотирьох протилежних точках.

Різниця в радіальних зазорах свідчить про те, що вали паралельні, але зсунуті, різниця в аксіальних зазорах свідчить про те, що осі валів непаралельні під кутом.

Торцеве биття напівмуфт перевіряють індикатором, воно не повинно перевищувати 0,02−0,03 мм.

Всі вимірювання в процесі центрування необхідно виконувати при повністю затягнутих фундаментних болтах, підшипників валів та привода.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Воробьёв Л. Н. Технология машиностроения и ремонта машин. — М: Высшая школа, 1981. — 334 с.

2. Новиков М. П. Основы технологии сборки машин и механизмов. — М. М., 1969. — 651 с.

3. Основы технологии машиностроения / Под ред. В. С. Корсакова — М.М., 1977. — 416 с.

4. Проектирование технологий / Под ред. Ю. М. Соломенцева. — М.М., 1990 — 416 с.

5. Руденко П. А. Раздел 3. Технология изготовления машин: Конспект лекцій. — Чернишов, 1986. — 159 с.

6. Справочник технолога-машиностроителя / Под ред А. Г. Косиловой и Р. К. Мещерякова. Т. 2. — М. М., 1986. — 496 с.

7. Технология машиностроения (специальная часть) / Гусев А. А., Ковальчук Е. О., Колосов И. М. и др. — М.М., 1986. — 480 с.